Перспективний розвиток підприємництва орієнтується на два основні напрями:
1. Створення значних організаційно-господарських структур, які повинні надати економіці стабільність і керованість, надати можливість для широкомасштабної реалізації науково-технічних новацій.
2. Розвиток малого бізнесу, що створює конкурентне середовище, забезпечує виробництву гнучкість і індивідуалізацію.
У рамках першого напряму виникають великі організаційно-господарські структури нового типу – державні, змішані і приватні корпорації, концерни, а також фінансово-промислові групи, які мають можливість успішно діяти на внутрішньому і зовнішньому ринках. Об'єднання виробничих компаній з фінансовими організаціями (комерційними банками, страховими і інвестиційними інститутами), а також із транспортними, торговельними і інформаційними структурами створює фінансово-промислові групи, які мають у своєму розпорядженні значні виробничі і фінансові можливості. Корпоративна форма ведення бізнесу володіє рядом переваг:
1. Фінансово-промислові групи виникають і зміцнюють під впливом необхідності проведення широкомасштабних наукових досліджень і розробок, виробничої кооперації, щоб ефективно протистояти різким коливанням ринкової кон'юнктури.
2. Національний капітал може витримувати конкуренцію із транснаціональними корпораціями і іноземними фінансово-промисловими групами, якщо сам перетворюється в подібні фінансово-промислові структури і тісно взаємодіє з державними органами.
3. Максимальне усуспільнення капіталу.
4. Можливість швидкого залучення необхідних для діяльності фінансових ресурсів.
5. Обмежена відповідальність і юридична незалежність акціонерів від ризиків і наслідків прийняття ризикових рішень управлінцями корпорацій.
6. Необмеженість масштабів бізнесу, максимально ефективне використання ефектів економії від масштабів виробництва.
7. Можливість активної диверсифікованості і інтеграції на ринках.
У розвитку процесів економічної концентрації в Україні спостерігаються наступні процеси :
- формування великих вертикально інтегрованих структур, що прагнуть встановити контроль над підприємствами, що забезпечують весь технологічний цикл виробництва продукції, а також її наступну реалізацію;
- значний обсяг угод, які можна віднести до конгломератного типу, коли учасники угод не мають конкретних економічних взаємин;
- розміщення інвестицій у сусідніх регіонах у формі створення дочірніх підприємств або придбання акцій у статутному капіталі суб'єктів господарювання, що опосередковано свідчить про розвиток міжрегіонального обміну, підвищенні "відкритості" товарних ринків, посиленні конкуренції;
- придбання власності в регіонах комерційними організаціями з великих промислових центрів;
- придбання основних засобів, покупка акцій підприємств-банкрутів;
- розширення практики придбання контрольних пакетів акцій великих господарських суб'єктів через підставних осіб.
Усе більше важливу роль у зростанні національної економіки і консолідації капіталів грають ФПГ, формування яких набуває велике значення саме в трансформаційний період – для забезпечення ефективних структурних перетворень. ФПГ можуть стати засобами підвищення керованості структурних перетворень. На їх базі можна досягти раціонального об'єднання зусиль держави по регулюванню економічних процесів із широким розвитком підприємницької ініціативи, а також становлення раціональних взаємозв'язків підприємств.
Підвищення концентрації виробництва в Україні є важливим чинником забезпечення міжнародної конкурентоспроможності національної економіки, її зростання на інноваційних принципах. Незважаючи на відсутність належних інституціональних умов і відповідних нормативно-правових регуляторів, в Україні відбуваються процеси, що сприяють концентрації виробництва і капіталів, становленню новітніх організаційних структур, зорієнтованих на досягнення ефекту масштабу і синергії. Це знаходить свій прояв у збільшенні кількості об'єднань підприємств, у розширенні ринку злиттів і поглинань. Однак невідкладного рішення вимагає проблема протиправного захоплення підприємств (рейдерства).
У цілому рівень концентрації виробництва в Україні поки не відповідає завданням інноваційного розвитку національної економіки і підвищення її міжнародної конкурентоспроможності. В наший країні не вистачає власних ТНК і ФПГ, здатних створити фундамент національної економіки і стати активними експортерами, конкурентоспроможними на світових ринках.
Формування висококонцентрованих організаційних структур спричиняє необхідність державної підтримки, здійснення комплексу заходів по регулюванню прогресивних організаційних процесів, які б стимулювали концентрацію виробництва і капіталів. Таке стимулювання повинне відбуватися в загальній системі стимулювання інноваційного розвитку національної економіки. Підтримка концентрації і інтеграційних тенденцій у системі організаційного розвитку підприємств є особливо важливою з позицій формування нової моделі цілісного функціонування економіки України. При відсутності такої моделі, без її реалізації буде відбуватися дезінтеграція національної економіки. Її окремі сектори можуть стати фрагментами іноземних економічних систем, що негативно позначиться на економічній безпеці держави і буде суперечити національним інтересам.
На відміну від фінансово-промислових груп мале підприємництво, оперативно реагуючи на зміни кон'юнктури ринку, надає ринковій економіці необхідну гнучкість. Розвиток малого підприємництва розглядається як процес, що забезпечує реальні структурні зміни, поглиблює ринкові відносини, підвищує ефективність і соціальну орієнтованість виробництва. В таблиці 1.2 надані основні показники розвитку малих підприємств за останні роки.
Таблиця 1.2
Основні показники розвитку малих підприємств[http://www.ukrstat.gov.ua]
Кі-сть підприємств у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення, одиниць
Кі-сть зайнятих працівників (штатні, позаштатні та неоплачувані працівники), тис.осіб
Кі-сть найманихпрацівників (штатні та позаштатні працівники), тис. осіб
Частка найманих працівників на малих підприємствах до їх загальної кількості,%
Частка обсягу реалізованої продукції малих підприємств до загального обсягу реалізації,%
Частка прибутку від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств до загального обсягу прибутку,%
Частка збитків від звичайної діяльності до оподаткування малих підприємств до загального обсягу збитків,%
Частка підприємств, що одержали збитки, до загальної кількості малих підприємств,%
1730,4
1709,8
15,1
8,1
12,9
16,3
36,6
1818,7
1807,6
17,1
7,1
9,1
17,6
38,1
1932,1
1918,5
18,9
6,7
9,3
18,8
38,2
2052,2
2034,2
20,9
6,6
9,1
20,6
37,1
1978,8
1928,0
20,2
5,3
8,2
25,4
35,5
1890,4
1834,2
19,6
5,5
7,9
30,6
35,2
2232,3
2158,5
23,5
18,8
17,2
40,2
33,7
2231,5
2154,3
23,7
18,1
14,0
42,2
32,8
2237,4
2156,8
24,3
16,3
16,5
37,6
37,3
2152,0
2067,8
25,2
16,6
22,9
29,0
39,9
Зміни в системі державної підтримки малого ринкового господарювання – це не тільки і не стільки зростання державних субсидій виробникам, скільки створення "атмосфери допомоги". Встановлюючи нові інститути для дрібних і середніх товаровиробників, необхідно побудувати систему противаг ринкової координації економіки, сформувати нове "бізнес-середовище" у ринковому просторі. Об'єднання дій виробників продукції при цьому буде формувати на ринку рівносильні конкурентні умови стосовно великих структур бізнесу.
Основні переваги малого підприємництва полягають у наступному:
1. Реалізація суб'єктами підприємництва (юридичними і фізичними особами) своїх здатностей, ініціативи.
2. Підвищення рівня мотивації праці.
3. Швидка окупність витрат і інвестицій.
4. Створення можливостей для швидкого і повного насичення ринку товарами і послугами.
5. Збільшення кількості робочих місць.
6. Краще використання потенціалу підприємств.
7. Здатність гнучко і швидко перебудовувати виробництво відповідно до вимог ринку.
8. Розширення експортних можливостей України.
9. Мобілізує значні фінансові і виробничі ресурси населення, у тому числі трудові і сировинні, що раніш не використовувалися.