Форми підтримки і стимулювання розвитку малого бізнесу

Заходи державної підтримки повинні сполучати як постійно діючі, так і тимчасові пільги, з огляду на специфіку конкурентних інвестиційних проектів і програм. Залежно від того, як і в яких напрямах держава буде використовувати свої фінансово-кредитні, податкові і інші важелі, буде здійснюватися розвиток новітніх організаційних структур і їх формування в певних галузях національної економіки. Законодавством передбачений ряд заходів по розвитку малого підприємництва:

1. Удосконалення законодавчої бази, що сприяє формуванню ефективного і цивілізованого підприємництва.

2. Прискорена амортизація. Суб'єкти підприємництва мають можливість застосовувати прискорену амортизацію основних виробничих фондів.

3. Пільгове кредитування. Кредитування суб'єктів малого підприємництва здійснюється на пільгових умовах з компенсацією відповідної різниці кредитним організаціям за рахунок коштів фондів підтримки малого підприємництва.

4. Пільги в оподатковуванні, спрощена система оподатковування, бухгалтерського обліку і звітності.

5. Страхування суб'єктів малого підприємництва здійснюється на пільгових умовах. При цьому страхові організації, які здійснюють страхування суб'єктів малого підприємництва, у свою чергу користуються пільгами.

6. Державне замовлення.

7. Стимулювання розвитку зовнішньоекономічної діяльності, розвиток конкурентного середовища і забезпечення вільного доступу підприємцям на ринки.

8. Інформаційне обслуговування. Фонди підтримки можуть компенсувати суб'єктам малого підприємництва цілком або частково витрати, пов'язані з інформаційним обслуговуванням їх діяльності. Це стосується як визначення асортиментів їх продукції, так і встановлення найбільш вигідних ділових партнерів – і в частині поставки сировини, комплектуючих, і в частині реалізації продукції.

9. Виробничо-технологічна підтримка.

10. Оптимізація механізмів взаємодії суспільства і держави з підприємницькими структурами.

11. Інституціональна підтримка – це кадрове забезпечення, інфраструктурне, науково-методичне, організаційне.

В умовах перехідної економіки важливою проблемою малого і середнього бізнесу є дефіцит фінансових ресурсів. У такій ситуації підприємство може успішно функціонувати за рахунок застосування сучасних форм фінансування і кредитування.

Авалювання – прийняття на себе банком зобов'язань оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов'язаних за векселем осіб у випадку несплати платником векселя в строк або відсутності можливості одержати платіж за векселем у строк.

Факторинг – дії, що сполучаються із кредитуванням оборотного капіталу позичальника і пов'язані з переуступкою клієнтом-постачальником неоплачених платіжних вимог за поставлені роботи, надані послуги. Придбання дебіторської заборгованості позичальника здійснюється банком з дисконтом.

Підприємства, продаючи грошові вимоги, вирішують завдання прискорення обігу власних коштів шляхом одержання дострокової оплати за поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Гнучка позиція факторингу в частині оплати товару дозволяє залучати нових партнерів. Особливо цінний факторинг для підприємств із тривалим строком виготовлення продукції (літакобудування і суднобудування).

Факторинг є новим механізмом зниження фінансових ризиків, зокрема, при використанні бюджетних коштів, особливо у відносинах по обслуговуванню державного замовлення. Концентрація і централізації бюджетних коштів у комерційній державній структурі дозволяє здійснювати контроль за їх рухом більш цілеспрямованим, "прозорим" і економічно доцільним у рамках параметрів державних інтересів. При факторингу бюджетне фінансування підкоряється ринкової технології руху фінансових потоків.

З економічної точки зору, розрізняють факторинг із фінансуванням і без фінансування. Перший вид факторингу являє собою, по суті, продаж підприємством боргу банку, а другий означає, що банк авансує оборотні кошти підприємства і надає йому додаткові послуги. При цьому другий вид факторингу має ряд переваг. У цьому випадку, по-перше, фінансування здійснюється на всю суму недостачі оборотних коштів і на весь строк відволікання оборотних коштів (від поставки товару до дати його оплати), що забезпечує раціональну структуру грошових потоків підприємства і відповідне збільшення обсягу фінансування з ростом обороту постачальника, а це, у свою чергу, звільняє підприємство від рішення проблем недостачі оборотних коштів; по-друге, постачальник захищається від кредитних і ліквідних ризиків, що сприяє стабільності бізнесу; по-третє, банк більш жорстко поводиться в питаннях вимоги дебіторської заборгованості, оскільки, на відміну від підприємства-постачальника, не має зацікавленості в збереженні господарських зв'язків з таким боржником.

Факторинг особливо вигідний для постачальників, які постійно мають потребу в оборотних коштах або, незважаючи на тимчасову неплатоспроможність покупця, хотіли б здійснити велику операцію купівлю-продаж. Недоліки факторингу складаються в тому, що підприємство втрачає контроль над боржником і інформацію про боржників як про потенційних клієнтів.

Форфейтинг – це операція, що поєднується із кредитуванням оборотного капіталу позичальника і пов'язана з переуступкою клієнтом-експортером неоплачених платіжних вимог за поставлені товари, роботи, надані послуги. Аналогічна факторингу, тільки по зовнішньоекономічних контрактах на одержання заборгованості від закордонного боржника. Перевагою форфейтингу є тверда ставка кредитування і простота оформлення процесу передачі векселів. Форфейтинг являє собою метод кредитування, більш оперативний в порівнянні з іншими методами, що вимагають обов'язкового страхування кредиту і висновок спеціальних договорів. Ставки кредитування по такому кредиту можуть диференціюватися залежно від строків кредитування, валюти і рівня ризику. Форфейтинг є в більшості випадків середньостроковим кредитом.

Овердрафт – це кредит, наданий на поточний рахунок позичальника до певного ліміту і на певний період часу для фінансування його господарської діяльності. Використовується позичальником у тому випадку, коли його фінансові зобов'язання перевищують розмір коштів на його рахунку.

Лізинг – це довгострокова оренда машин, транспортних засобів, виробничих споруджень на підставі відповідного договору між орендодавцем і орендарем. Він ґрунтується на збереженні права власності на основні фонди за орендодавцем. У лізинговому договорі підприємство може виступати і як орендар, і як орендодавець. У першому варіанті лізинг дає можливість модернізувати обладнання при відсутності необхідних фінансових ресурсів. Крім того, орендні платежі за використання лізингового майна відносяться до витрат виробництва і знижують розмір оподатковуваного прибутку у орендаря. Другий варіант лізингу дозволяє підприємству ефективніше використовувати основні засоби, які тимчасово не потрібні, не беруть участь у виробничому процесі, але перебувають на балансі підприємств, а також з певної причини не можуть бути швидко і без втрат реалізовані.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий і оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотнім, пайовим і міжнародним.

Фінансовий лізинг – орендар одержує в користування об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 60 відсотків вартості об'єкта лізингу, від дня укладання договору. Після закінчення строку договору об'єкт переходить у власність орендаря або викупляється по залишковій вартості.

Оперативний лізинг – орендар одержує в користування об'єкт лізингу на строк, не менший строку, за який амортизується 90 відсотків вартості об'єкта лізингу, визначений на момент укладання договору. Після закінчення строку договору обладнання підлягає поверненню і може бути повторно передане в користування іншому орендарю за договором лізингу. Даний вид лізингу є короткостроковою орендою машин, обладнання і використовується в тому випадку, якщо обладнання потрібно на певний час для проведення певних робіт.

Зворотний або поворотний лізинг – це договір лізингу, що передбачає придбання майна орендарем у власника і передачу цього майна йому в лізинг. Тобто, власник обладнання передає його лізинговій фірмі і відразу ж одержує його назад на умовах лізингу. Такий лізинг використовується у випадку, якщо вартість обладнання дуже велика і відволікає значні фінансові ресурси. Це дає підприємству можливість визволити частину власного капіталу. Із цією же метою може використовуватися такий метод реструктуризації грошових потоків підприємства, як прискорена амортизація основних коштів, що дозволяє збільшити його грошові надходження у формі амортизаційних відрахувань.

Пайовийлізинг – припускає участь суб'єктів лізингу на підставі складання багатостороннього договору і залучення одного або декількох кредиторів, які беруть участь у здійсненні лізингу, інвестуючи свої кошти. При цьому сума інвестованих кредиторами коштів не може становити більше 80 відсотків вартості придбаного для лізингу майна.

Міжнародний лізинг – здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або у випадку, якщо майно або платежі перетинають державні кордони.

Компенсаційний лізинг – в якості орендної плати надається продукція вироблена на орендованому обладнанні.

Селенг – це особлива грошово-майнова операція, у ході якої власник коштів або майна передає селенговой фірмі за певну плату свої права на використання грошей або майна і на розпорядження їм, з їх безумовним поверненням на першу вимогу. В якості майно можуть виступати цінні папери, земельні ділянки, будови, обладнання. За договором селенгу, через декілька років власник коштів або майна повинен одержати премію, сума якої значно перевищує суму первісного внеску, за рахунок прибутку промислових інвестицій фірми, передачі коштів у позику і т. ін.

Поиск по сайту: