Вади голосу. Причини, механізми, класифікація порушень голосу.

виділяють такі: посттравматичні (огнестрільні поранен­ня, операції на щитоподібній залозі, операції на легенях, сере­достінні); після перенесених інфекційних захворювань (грип, дефтерія, менінгоенцефаліт, ларинготрахеіт, тиф, туберкуль­оз); невстановленої етіології. Підвищення рефлекторної збудже­ності нервово-м'язового апарату гортані зустрічається при та­ких хворобах, як спазмофілія, рахіт, коклюш, істерія, епілеп­сія. Проявляються у вигляді нападів судомного змикання голо­сової щілини, яке може повторюватися багато разів.Парези чи паралічі гортані.Парез та параліч — це основні види моторних поруш., вузлики гол-х складок, поліпи голосових складок.

85 (88) Основні завдання та особливості роботи на логопедичних пунктах при загальноосвітніх школах та логопедичних кабінетах при дитячих поліклініках.

86(89) Симптоматика дислексії

Симптоматика дислексії визначається по-різному в залеж­ності від розуміння механізмів цих порушень. Немовленнєві порушення (порушення зорово-просторових уявлень, сукцесив­них функцій та ін.), які майже завжди супроводжують дислек­сію, не є симптомами дислексії, а являють собою її патогене­тичні механізми.

Дислексія проявляється в уповільненні процесу оволодін­ня читанням, а також в уповільненні темпу, швидкості читан­ня за рахунок великої кількості регресій, підвищеної довготи фіксацій. Найбільш типовим проявом дислексії є стійкі та спе­цифічні помилки читання. При дислексії спостерігаються такі типи помилок:

1. Заміни та змішування звуків при читанні, частіше фоне­тично близьких звуків, а також заміни схожих за накреслен­ням букв (механізми даних помилок розглядалися в розділі «Типи патологічних помилок та їх механізми» - фонетичні по­милки на заміни букв, графічні та оптико-просторові помилки на заміни букв).

2. Побуквене читання - порушення злиття звуків у склади та слова. При по буквеному читанні букви називаються по черзі, «бухштабіруються» (р, а, м, а).

3. Спотворення звуко-складової структури слова, яке про­являється в різноманітних помилках: а) пропусках приголос­них під час їх збігу, пропусках приголосних та голосних при відсутності збігу, додаванні звуків, пропусках та перестанов­ках складів (механізми цих помилок розглядалися в розділі «Типи патологічних помилок та їх механізми» - фонетичні по­милки на пропуски та перестановки букв).

4. Порушення розуміння прочитаного, які проявляються на рівні слова, речення, тексту, коли в процесі читання не спо­стерігається порушення технічної сторони.

5. Аграматизми при читанні. Ця група помилок проявляєть­ся на аналітико-синтетичному та синтетичному етапах оволо­діння навичкою читання. Відмічаються порушення відмінко­вих закінчень під час узгодження слів у реченні (види цих по­милок розглядалися в розділі «Типи патологічних помилок та їх механізми» - лексико-граматичні помилки).

Симптоматика та протікання дислексії залежить від її виду, ступеня вираженості, а також від етапу оволодіння читанням.

На аналітичному етапі оволодіння читанням (оволодіння звуко-буквеними позначеннями та поскладове читання) пору­шення частіше проявляються у замінах звуків, порушеннях злиття звуків у склади (побуквеному читанні), спотворенні зву- ко-складової структури слова, порушенні розуміння прочита­ного.

На етапі переходу до синтетичних етапів читання симпто­матика дислексії проявляється у спотвореннях структури, замі­нах слів, аграматизмах, порушеннях розуміння прочитаного речення, тексту.

При синтетичному читанні спостерігаються також заміни слів, аграматизми, порушення розуміння прочитаного тексту.

Динаміка дислексії має регресуючий характер з поступо­вим зменшенням видів та кількості помилок при читанні, сту­пеню її вираженості.

Порушення читання можуть негативно впливати на фор­мування особистості дитини, призвести до негативних змін у її характері, зокрема до невпевненості у собі, робкості або, на­впаки, агресивності, озлобленості, схильності до негативних реакцій.

87(90) Корекційна робота тіри функціональних порушеннях голосу

Логопедична робота при гіиотонусних дисфоніях спрямо­вана на активізацію голосового апарату та відновлення коорди­нації дихання і фонації.

На даний час застосовується комплексний клініко-педаго- гічний підхід, який включає: медикаментозну терапію, яка спрямована на підвищення тонусу м'язів голосових складок, фізіотерапевтичні методи, вливання в гортань тонізуючих пре­паратів, вітамінотерапію, фонопедичні вправи.

Етапи корекційної роботи:

1. Раціональна психотерапія.

2. Постановка діафрагмального дихання та опори дихання.

3. Активізація нервово-м'язового апарату гортані спеціаль­ними вправами.

4. Постановка голосу на зручній комфортній тональності.

5. Голосові вправи зі звуками «м, н».

6. Функціональні тренування для розвитку сили, висоти, тембру голосу.

7. Закріплення отриманих навиків правильного голосоведі­ння.

Особливостям логопедичної (фонопедичної) роботи з віднов­лення голосу при функціональних розладах присвятили свої дослідження багато науковців: ІО.Василенко, С.Юрченко, Л.Гончарук, А.Рябченко, О.Орлова, О.Карпова, О.Алмазова, О. Лаврова та ін.

Методика, запропонована С.Юрченко з відновлення голосу при функціональних розладах, складалась з таких розділів: пси­хотерапевтична бесіда перед початком занять; промовляння звуків і, мі під час подразнювання зондом голосових зв'язок.

Л.Гончарук, при лікуванні функціональних розладів голо- соутворення, рекомендував комплексну методику голосового тренінгу в поєднанні з наркопсихотерапією.

Логопедична робота з відновлення голосу при гіпертосус- них дисфоніях спрямована на відновлення координації дихан­ня і фонації, зняття напруження голосових складок.

Ю.Василенко пропонує корекційну роботу з відновлення голосу проводити у такій послідовності: вправи на придихальній атаці звука, які спрямовані на послаблення м'язового тонусу; вправи на подовженому видосі; масаж передньої поверхні шиї; постановку голосу розпочинати зі звуків «м,н » на зручній ком­фортній тональності.

М.Тагпо при лікуванні функціональних розладів голосоут- ворення застосовував: артикуляційну гімнастику, дихальні вправи, голосові вправи зі звуками е, і.

В своїх дослідженнях А.Рябченко, підсумувавши відомі методики при лікуванні функціональних афоній, дисфоній, у своїх працях наводить такі етапи: психотерапія, дихальні впра­ви, ортофонічні вправи, фарадизація гортані.

Для корекції голосу при гіпотонусних дисфоніях, парезах та паралічах гортані босоїіоі:, Воопи рекомендують «поштовху­ваний» метод Фрешельса, що полягає у вимовлянні хворим складів, слів з різкими рухами рук вниз та в сторони. Вправи можуть підкріплюватись тонізуючими препаратами. Ця мето­дика викликала суперечності.

М.Бері та Д.Езейстон при лікуванні функціональних роз­ладів запропонували оригінальну методику, а саме:

1. Ознайомлення хворого з фізіологією голосоутворення;

2. Вправи на розвиток кінестетичних відчуттів;

3. Вправи на розвиток дихання: вправи на повільне позіхан­ня та промовляння звуків «ааа» на видосі; вправа на промовлян­ня звуків ааа тримаючи руку на діафрагмі; вправа на промов­ляння звуків а, о, у,і,е тримаючи руку на діафрагмі; вправа на промовляння звуків ммм з різною висотою голосу; читання віршів з питальною та окличною інтонацією.

4. Вправи на зняття напруження гортані, губ, язика, щеле­пи при фонації, які складались зі спостерігання за рухами язи­ка, губ, щелепи при вимові звуків ааа, ббб і т.п. та читання речень.

5. Вправи на використання нового мовлення в умовах лікарні.

6. Вправи на використання нового мовлення поза клінікою.

Поряд з мовленнєвими фонопедичними заняттями викори­стовують вокальну фонопедію (Л.Комм, М.Осіпова 1997; Ю.Ва- силенко, 1990; О.Орлова, 1991). Цей метод дозволяє підвищити слуховий самоконтроль та домогтись оптимального звучання голосу.

Низка науковців (Ю.Блінков, 1997; Ю.Ісхакі, 1986; О.Кар- пова, 1997) поряд з традиційним лікуванням у своїй роботі ви­користовують методики, які чинять вплив на нейро-рефлектор- ну дужку: голкорефлексотерапію, аурінулоелектропунктуру, точковий масаж.

Поиск по сайту: