Методики подолання заїкання у дітей дошкільного віку.

Заїкання- це порушення темпу, ритму та плавності усного мовлення, зумовлене судомним станом м'язів артикуляційно­го апарату.

Авторами першої методики логопедичної роботи із дітьми до­шкільного віку шо мають заїкання, були Н. Власова і О. Рау. В ос­нову цієї методики покладено поступове ускладнення мовлен­нєвих вправ. Звідси і рекомендована послідовність: 1) відобра­жене мовлення; 2) завчені фрази; 3) переказ за картинкою; 4) відповіді на запитання; 5) спонтанне мовлення. Авторами запропоновано обов'язкові ритмічні і музичні заняття з дітьми та проведення роз'яснювальної робити з батьками. На думку Н. Власової (1959), подолання заїкання найефективніше у про­цесі поступового виховання від сполученого (тобто разом із ло­гопедом) до правильного мовлення.Своєрідною у системі корекційної роботи є методика Н. Чевельової (1978), згідно з якою корекцію заїкання здійсню­ють у процесі ручної діяльності. Автор дотримується психо­логічної концепції, що розвиток зв'язного мовлення відбу­вається від ситуативного (пов'язаного з практичною діяль­ністю та наочною ситуацією) до контекстного (узагальнено­го). С. Миронова запропонувала систему подолання заїкання у процесі опанування програмою середньої, старшої та підготов­чої груп дитячого закладу. Методика В. Селіверстова здебільшого розрахована для ло­гопедичної роботи у медичних зактадах (амбулаторних і стаціо­нарних умовах). Суть цієї методики — комплексна система ло­гопедичних занять із дітьми-дошкільниками, оскільки припус­кає модифікацію й одночасне використання різних (відомих та нових) прийомів логопедичної роботи. Відповідно до цієї ме­тодики, робота логопеда завжди має бути творчою та по­шуковою. У запропонованій схемі послідовно ускладнених ло­гопедичних занять із дітьми визначено три періоди (підготов­чий, тренувальний, закріплення). Г. Волкова розробила систему використання ігор (дидактичні, з піснями, рухливі, ігри-драматизації на основі віршованого та прозаїчного тексту, творчі ігри, пальчиковий театр, творчі ігри за пропозицією та задумом дітей). Це ігри для дітей 4—5, 5—6, 6—7 років на різних етапах послідовних логопедичних занять: на етапі мовчання (4—6 днів) і шепітного мовлення (10 днів); сполученого мовлення (4—5 тижнів) і відображеного мовлення (4— 5-тижнів); запитально-відповідального (8—10 тижнів); само­стійного мовлення (8—14 тижнів) та на етапі закріплення ак­тивної поведінки і вільного спілкування.

34 (36)..Сучасні методики та технології подолання заїкання у школярів.

У логопедичних заняттях із заїкуватими учнями на сьогодні використовують в основному методичні рекомендації, запропоновані для роботи з дітьми дошкільного віку чи з підлітками і дорослими. Наприклад, Н.Чевельова у своєму посібнику пропонує систему виправлення мовлення в заїкуватих учнів 1-4 класів у процесі ручної діяльності. Вона мало відрізняється від запропонованої раніше системи логопедичних занять із заїкуватими дошкільниками. Змінюються лише вибір і складність виробів, запропонованих для роботи з учнями. Відповідно до навчальних чвертей автор виділяє 4 періоди послідовних логопедичних занять:

1. супровідного мовлення.

2. завершального мовлення.

3. мовлення, що випереджає.

4. закріплення навичок самостійного мовлення.

Заняття з виправлення мови заїкуватих дітей у процесі ручної праці автор вважає за можливе проводити на шкільному і поліклінічному пунктах. У спеціальних школах доцільно використовувати й уроки ручної праці. На думку автора, у виправленні заїкуватості необхідною є робота з батьками дитини, її вчителем.

Система логопедичних занять із заїкуватими учнями в умовах логопедичного кабінету поліклініки, спеціалізованого чи стаціонарного санаторію, запропонована В.Селіверстовим, також принципово мало чим відрізняється від викладеної вище комплексної методики занять із заїкуватими дошкільниками. Зміни в ній пов’язані лише зі старшим віком дітей, з вищим рівнем їхнього розвитку, що потребує від логопеда більше спиратися у своїй роботі на свідому активність самих дітей. Логопедичні заняття пов’язують з програмним навчанням дітей у школі (різні предмети, різні класи тощо), з особливостями формування їхньої особистості до підліткового періоду.

А.Ястребова умовно виділяє 2 категорії заїкуватих дітей. До першої належать заїкуваті діти з високим і нормальним мовленнєвим розвитком. Ці діти не відрізнялися від учнів з нормальним мовленням.

До другої категорії ввійшли заїкуваті з елементами загального недорозвинення мовлення, у яких спостерігався недостатній фонетико-фонематичний і лексико-граматичний розвиток.

Система логопедичних занять А.Ястребової створена для заїкуватих учнів другої категорії. Автор виділяє 3 періоди в навчанні цих учнів.

Перший період – уточнення і розширення пасивних знань дітей у мовленні, здійснювані як організацією цілеспрямованих спостережень учнів над звуковою стороною мовлення, так і в процесі активних вправ в упорядкуванні його темпу і плавності.

Змістом логопедичних занять першого періоду є різного роду вправи, що сприяють:

· упорядкуванню темпу, ритму і плавності мовлення;

· розширенню й уточненню словникового складу і запасу уявлень та понять;

· оволодінню граматичним складом мовлення;

· розвитку і закріпленню навичок звукового і морфологічного аналізу слова;

У другому періоді занять активізуються здобуті учнями знання з мовлення і закріплюється навичка плавного, ритмічного і виразного мовлення на більш складному мовленнєвому матеріалі, з використанням більш складних видів вправ. Логопедична робота будується з метою подальшого розширення словникового складу, запасу уявлень і понять.

Третій період – завершальний, завданнями його є закріплення навичок правильного, вільного мовлення. В цей період триває робота над звуковою та інтонаційною стороною мовлення, висувається вимога усвідомленого використання учнем знань з фонетико-фонематичного, лексико-граматичного й інтонаційного складу мовлення та навички плавного, виразного мовлення за будь-якої життєвої ситуації.

Поиск по сайту: