Дизартрія — порушення звуковимови, обумовлене органічною недостатністю іннервації мовленнєвого апарату.Дизартрія є наслідком ураження ЦНС при ДЦП, але може виникнути після нейроінфекції та інших мозкових захворювань. При дизартрії спостерігається не-сформованість всіх ланцюгів механізму фонаційного оформлення висловлення, наслідком яких є голосові, просодичні та артикуляторно-фонетичні дефекти.
По класифікації І.І.Панчеко, Л.А. Щербакової виділяють наступні види дизартрії: І.Спастико -паретична дизартрія (провідний синдром - спастичний парез).2. Спастико -ригідна дизартрія (спастичний парез і тонічні порушення типу ригідності -порушення діяльності м'язів - антагоністів при якому страждає згладженість і плавність їхніх рухів).
3. Гіперкінетична дизартрія (різні гіперкінези - хор етичні, аденоїдні міоклони).4. Атактична дизартрія ( атаксія : коли рухи виконуються невідповідно заданій інструкції;ступінь скорочення діючих м'язів не відповідає тій, що вимагається, через надмірну або недостатню іннервацію і порушення координації рухів).5. Спастико -атактична (спастичний парез і атаксія).6. Спастико - гіперкінетична (спастичні парези і гіперкінези).7. Спастико - атактико -гіперкінетична (спастичні парези, гіперкінези і атаксія).8. Атактико -гіперкінетична (атаксія і гіпенкінези).Класифікація дизартрії(залежить від локалізації осередку ураження) клінічна класифікація дизартрії: 1,Кіркова дизартріяділиться на дві форми:а) кінетична премоторна кіркова дизартрія(уражається нижня третина передньої звивини, тобто уражається пре моторна зона). Механізм порушення: виявляється в апраксії кінестетичного типу (розпадання схем артикуляційних дій), уповільненість рухів, труднощі при переключенні з одного руху на інший, персеверацїі (повторення). б) кинестетична постцентральна кіркова дизартрія-виникає при односторонній поразці полів кори головного мозку(нижня третина задньої центральної звивини). Порушення звуковимови: страждає вимова звуків, схожих за місцем утворення (язичні приголосні), порушене утворення звуків за способом (африкати і шиплячі), плутають тверді з м'якими, для них характерні непостійність замін (п-т-к), відмічаються пошуки артикуляційного устрою , внаслідок чого сповільнюється мова в цілому, страждає її плавність.2. Бульварна дизартріявиникає при односторонній або двосторонній поразці ядер черепно - мозкових нервів. Механізм порушення виявляється в млявих паралічах і парезах артикуляційного, дихального і голосового апарату, відмічається атрофія, агонія м'язів язика І глотки. Порушення звуковимови: мова змазна,малозрозумла, зімкнені приголосні замінюються щілевими, передньоязичні - глухими, плоскощілевими, дзвінкі - глухими, відмічається назалізація.
3. Псевдобульбарна дизартріяспостерігається при псевдобульбарному паралічі. При цьому відмічається двостороння поразка провідних шляхів, що сполучають кору головного мозку з парами черепно - мозкових нервів. Механізм поразки полягає у наявності спастичних паралічів м'язів апарату артикуляції (м'язова атрофія відсутня). Голос слабкий. Сиплий, тембр гугнявий. Порушення звуковимови: голосові оглушаються, дзвінки замінюються глухими, артикуляція голосних і приголосних зсунута назад( через спастично напружений язик).Мова повільна, афонічна, затухаюча, виражена слинотеча, анемічність м'язів обличчя. 4.Підкіркова дизартріяспостерігається при поразці пірамідних відділів мозку, екстрапірамідної системи (пірамідні відділів регулюють м'язів тонус). Механізм порушення полягає в різних порушеннях м'язового тонусу: гіпотонії; гіпертонії; дистонії. У цих дітей спостерігається гіперкінези у вигляді: тремора, атетоза, міоклонїі. Голос непостійний по висоті, силі, тембру (напружений, різкий, хрипкий, затухаючий, переходить на шепіт). Звуковимова: труднощі в збереженні і відчутті м'язової пози, тому в спокійному стані в м'язах спостерігається дистонія, а при спробі розмови тонус наростає, відмічаються насильницькі рухи, язик стає комом, наростає напруження у всього мовному апараті.
5.Мозочкова дизартріявиникає при поразці системи мозочка. Характеризується розладами синхронної діяльності апарату артикуляції, трьох його відділів: дихального, голосового, артик-го. Виявляється в порушенні темпу, плавності мови, розладі модуляції. Мова носить сповільнений поштовхоподібний характер, вона розірвана на склади, відмічається неправильна розстановка наголосів, загасання мови до кінця фрази. Порушується координація, рівновага, м'язів тонус ( мова нагадує мову людини, що-знаходиться у стані алкогольного сп'яніння).Стерта дизартрія- мовний розлад центрального характеру, що хар-ся поєднанням багатьох порушень моторної реалізації мовної діяльності (артикуляції, голосу, дихання, міміки, мелодико - інтонаційної сторони мови). Всі ці розлади виражені в нерізкій формі. Провідним симптомом при стертій дизартрії є стійке порушення фонетичної сторони мови, що викликає вторинне порушення фонемного слуху, лексико -граматичної сторони мови.
67(70). Психофізіологічні механізми процесу письма. Операції процесу письма.
Процес, письма на сучасному етапі розвитку лінгвістики не зводиться лише до моторного акту руки. Він є складною за структурою формою мовленнєвої діяльності, що відображає розвиток у людини можливостей розрізнювати смисловий бік вербальної інформації і позначати її умовними графічними знаками. Письмо тісно пов'язане з усним мовленням і здійснюється тільки на основі достатньо високого рівня його розвитку. Реалізація цього процесу вимагає залучення великої кількості операцій та відбувається завдяки злагодженій роботі чотирьох аналізаторів: мовно-рухового, мовнослухового, зорового та рухового.
Разом з цим письмо є довільним видом навчальної діяльності, що складається з багатьох умінь та навичок.
Структура процесу письма залежить від етапу оволодіння навичкою, завданнями та характером письма.
Операції процесу письма
На основі результатів нейропсихологічного дослідження вищих психічних функцій людини О.Лурія виділив специфічні операції письма. Письмо в будь-якій його формі (диктант, списування, самостійне творче письмо) починається з певного задуму, мотива, збереження якого сприяє гальмуванню всіх сторонніх тенденцій (забігання вперед, передчасне написання іншого слова або звука тощо). Людина, що пише, складає смислову програму, план свого висловлювання, запам'ятовує його.
За допомогою внутрішнього мовлення цей задум перетворюється у розгорнуту фразу, яка має бути записаною. Кожне речення, що підлягає запису, повинно бути розчленованим на слова. Безпосередніми операціями самого процесу письма є: аналіз звукового складу слова; переведення фонем у зорову графічну схему, тобто співвіднесення звука з буквою; перетворення оптичних знаків - букв - у потрібні графічні накреслення за допомогою рухів руки, тобто співвіднесення букви з кінемою.
68(71) 71. . Дитяча афазія
Як зазначалося вище, афазія виникає частіше у дорослому віці, однак в останні роки зросла кількість афазій у дитячому віці, що спричинило нові наукові пошуки щодо дитячої афазії. Водночас наукових даних про механізми порушень, симптоматику та можливості відновлення при дитячій афазії вкрай недостатньо.
Схожість дитячої афазії з афазіями у дорослих полягає у тому, що:
- має місце втрата вже сформованого мовлення;
- схожі причини виникнення афазії (травми, запальні процеси, пухлини мозку, рідше - інсульти);
- схожість клінічної картини дитячої афазії у школярів та дорослих.
Водночас, їхня відмінність полягає у наступному:
- навіть найтяжчі афатичні синдроми у дітей швидше підлягають відновленню,
- у дошкільників афазії не настільки різноманітні, як у дорослих, оскільки їхнє мовлення не досягло відповідного рівня розвитку (І.Зайцев).
За даними Е.Симерницької (1975), мозкові механізми, які забезпечують здійснення мовленнєвої функції у дітей, є специфічно іншими ніжу дорослих. Ці відмінності виражаються, з одного боку, - в меншій частоті афазій при локальних ураженнях лівої півкулі, а з другого боку, - більшій ролі правої півкулі при забезпеченні мовленнєвих функцій у дошкільному віці.
Досліджуючи мовлення дітей з постопераційною афазією А.Савицький (2009) зазначив, що характер порушень їхньої мовленнєвої та рухової сфер дозволяє зробити висновок про спільну моторну природу порушень мовленнєвої та рухової сфери у цієї категорії дітей. Автор наголошує , що у дітей з постопераційною моторною афазією значно знижений, порівняно з дорослими, обсяг автоматизованих рядів, які можуть бути використані на ранніх етапах корекційно-відновлювальної роботи, що значно ускладнює її проведення на основі використання схем, традиційних для роботи з дорослими хворими на афазію.
М.Крітчлі (1974) виділяє такі характерні ознаки дитячої афазії:
- редуплікації простих звуків, складів та мовленнєві ітерації,
- порушення синтаксису (телеграфний стиль мовлення),
- аграматизми,
- перевага іменників у словнику.
Водночас нетиповими при дитячій афазії автор називає ло- горею, жаргонізми, прості порушення називання.
69 (72) Обстеження мовлення дітей з дизартричними порушеннями
Метою обстеження дитини з дизартрією є вивчення стану її позамовленнєвих функцій (гнозису і праксису), мовленнєвих процесів (експресивного й імпресивного мовлення, читання, письма), а також інтелектуальних можливостей. Обстеження має передбачати подвійну мету:
- по-перше, відмежувати наявні у дитини розлади від інших порушень мовлення недизартричного ряду;
- по-друге, допомогти логопеду достеменно описати ту чи ту форму дизартрії, з якою він має справу. Водночас таке обстеження має допомогти педагогу виділити ті основні ланки патологічної картини, які зумовлюють виникнення низки вторинних (системних) порушень мовлення і психічних процесів.
Психолого-педагогічне обстеження вважається завершеним тоді, коли виявлено основний чинник, що зумовив виникнення ознаки (симптому) мовленнєвого порушення, і логопед зможе передбачити зміни, що виникнуть у порушеній функції під час проведення певної корекційно-розвивальної роботи.
Під час обстеження у дітей здебільшого може спостерігатися затримка формування основних локомоторно-статичних функцій, порушення структури їх, а також зниження фізичних якостей руху: швидкості, сили, витривалості, координації одного руху до іншого.
Розлади звуковимови у дітей з дизартричними порушеннями досліджують з кількох позицій.
1. З позиції структурної фонетики вивчають:
а) акустичні дані звуковимовного процесу, а саме: характеристику голосу (його висоту, силу, рухомість, здатність до модуляції), тобто застосовують метод слухового фонетичного аналізу;
б) просодичну організацію звукового потоку (ритм, темп, мелодику мовлення);
в) інтонаційні можливості звукової будови мовлення;
г) артикуляційні дані звуковимовного процесу (характеристику сили, точності, плавності, швидкості, співрозмірності, синхронності, симетричності, вільності артикуляційних рухів);
2.З позицій структурної лінгвістики в логопедичній практиці обстежують особливості використання дитиною фонемних одиниць вимовляння в процесі читання та письма.
3.3 позиції психолінгвістики вивчають особливості:
б) фонематичного сприйняття мовлення, розпізнавання і диференціації звукової будови мовлення;
в) особистісної готовності до вдосконалення звукової системи мовлення;
г) неусвідомленого і свідомого контролю за динамічною організацією звукової програми висловлювання.
Безумовно, в разі дизартричних порушень основним є вивчення звуковимовних розладів (звуковимовляння, дихання, голос, членороздільність). Ці порушення зазвичай є провідними в загальній картині зазначеної мовленнєвої патології. Якщо за дизартрії у дитин]!, крім вад звуковимови, також наявне загальне недорозвинення мовлення, то для вивчення стану її лексико- граматичного недорозвинення й особливостей розуміння мовлення застосовують методику, аналогічну методиці, яку логопед використовує в разі загального недорозвинення мовлення.