Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Політична глобалізація як новий тип міждержавних відносин



Політична глобалізація охопила всі країни і народи, являючи собою

мережу найрізноманітніших політичних взаємозв’язків , що швидко зростають; поглиблення взаємозв’язків між найважливішими політичними центрами;інтенсифікація трансграничних політичних зв’язків; широкий спектр міжполітичних взаємовідносин, що призводять як до взаємозбагачення, так і до виникнення нових політичних традицій ; визначення нової ролі держави та інших суб’єктів міжнародного життя у глобалізованому світі; перспективи становлення глобального суспільства; формування нових політико-економічних систем та нових „політичних атракторів” на міжнародній арені, що являє собою нову якість інтернаціоналізації світового господарства. Політична глобалізація означає фундаментальну зміну світового порядку, демонструє собою виникнення політичної культури, політичної свідомості, нового типу міждержавних відносин. Параметри політичної глобалізації визначаються кризою потенціалу окремих держав, зростанням глобальних проблем планетарного масштабу, посиленням ролі міжнародних організацій. Найбільшого впливу в контексті політичної глобалізації зазнали такі сфери, як міжнародні відносини і політична і економічна культура. Важливою рисою політичної глобалізації є те, що в жодній сфері вона не досягла такого високого рівня, як у глобалізації фінансових ринків. Теорія політичної глобалізації робить наголос на масштабності тих змін, які охопили майже весь світ, а з іншого, начебто свідчила про потенціал західної моделі розвитку, яка визначає і уособлює цю тенденцію до глобалізації. Особливого поширення ідей політичної глобалізації набули в період 90-х років, коли західний світ досяг значного економічного зростання, азіатський світ уповільнив свій розвиток внаслідок кризи, а посткомуністичні країни почали активно впроваджувати ринкову економіку. Глобалізація проявляється в залученні багатьох різноманітних чинників, починаючи з культури, освіти, світоглядних настанов, закінчуючи умовами життя й загальним розвитком особистості, що сприяють ефективності нової системи.

Ознаками політичної глобалізації є: активізація міжнародних політичних і фінансових організацій, розвиток міжнародних комунікацій, взаємне збагачення культур, глобальна взаємозалежність соціальних і політичних рішень, активізація міжнародних фінансових трансакцій, збільшення обсягів міжнародної торгівлі, засвоєння західних стандартів споживацької культури, що сприяє розвитку космополітичного світогляду і провокує відродження різного роду фундаменталістів та антиглобалістських рухів. Держава втрачає статус єдиного суб’єкта інтегрування і представлення інтересів великих спільнот. Національні уряди опинилися у лещетах між глобальними силами і місцевими потребами. Нині за право виконувати роль стрижневої сили управління суспільним розвитком одночасно з державою змагаються глобальний ринок, наддержавні інститути, органи місцевої влади , розгалужені громадські та приватні мережеві структури.

Важливо підкреслити, що в умовах нестандартного стану глобального середовища актуалізація множинних владних авторитетів, роль загального спрямовуючого центру, здатного забезпечити керованість суспільством, залишається за державою з її управлінськими важелями. На відміну від ідей домінування та незалежності ієрархічно побудованої системи державного управління у теорії суспільно-політичних мереж державні інститути розглядаються у ситуації тісної взаємозалежності, координації інтересів і обміну ресурсами з іншими громадськими та приватними агентами, залученими у процес ухвалення та реалізації політичних рішень, які б задовольнили усі сторони колективних дій. Провідною темою управління є співробітництво на партнерських засадах між державним і недержавним секторами.

Глобалізація політичних інститутів. До кінця ХХ ст. сформувалася світова економіка, в якій бізнес, політичні рішення та економічні процеси в різних країнах прямо і у великій мірі залежать один від одного. В цій глобальній економіці прямо задіяні більшість економічних ресурсів і найбільш впливі групи інтересів; створена світова культурно-інформаційна мережа для вирішення глобальних економічних, екологічних і проблем безпеки стала створюватися глобальна система прийняття політичних рішень глобального порядку (ГСППР), зачіпаючи всі країни, що мають відношення до проблеми. Таку глобальну систему прийняття політичних рішень багато вчених називають світовим урядом. В реальності була сформована ГСППР згідно матричного принципу управління, тобто мережі центрів прийняття рішень, що ієрархічно не вибудована. Можливо говорити про мережений уряд, що включає в себе такі організації, як Рада Безпеки ООН, Політичний комітет НАТО, керівництво Міжнародного валютного фонду і Всесвітнього банку, уряду найсильніших держав- членів „Великої вісьомки” і Китаю. Велику Вісімку як окремий інститут, провідні європейські організації (Єврокомісія, ПАСЕ, Євросоюз ), Інтерпол, різні організації по контролю і регулюванню, такі як МАГАТЕ ( агентство з атомної енергії), ФАТФ (агентство по боротьбі з відмиванням грошей), АСЕАН, ВТО керівництво найбільших корпорацій та їх об’єднання (ОПЕК). Вузли цього мереженого уряду взаємно залежать один від одного, проте один одному не підпорядковуються. Управлінські команди тут передаються не у вигляді наказів, а у вигляді проектів.

Поскільки ця мережева система принципово відкрита і створюється не по закону, проте ініціативна, то найважливішою проблемою є її лігітимація, яка розгортається в контексті міжнародного права. В цих умовах різко зростає роль засобів масової інформації і взагалі – масової комунікації , які формують суспільну думку. В результаті політична влада формується згідно такої моделі: формується суб’єкт, зацікавлений в реалізації того чи іншого проекту; цей суб’єкт концентрує ресурси, що включають ЗМІ, лоббістські групи в різних вузлах прийняття рішень, важливих для реалізації цього проекту; здійснюється впроводження в світову суспільну думку тієї чи іншої інтерпретаційної схеми, яка включає в себе реалізацію проекта в якості складової частини; в тій чи іншій формі здійснюється „народне волевиявлення”, завершується реалізація проекту з опорою на формування суспільної думки. Таким чином, в рамках глобальної політичної системи відбувається становлення нової форми демократії - маніпулятивної демократії. При такій маніпулятивній демократії формально дії легітимні, що мають своїм джерелом народне волевиявлення, проте по самій суті вони нав’язуються суспільству найбільшими групами приватних і корпоративних інтересів.

Для сучасних процесів політичної глобалізації характерними рисами є: інтенсифікація економічних зв’язків; наявність жорсткої конкуренції за сфери впливу, поглиблення взаємозв’язків між провідними центрами; поєднання гострої конкуренції із розширенням елементів взаємодії і співробітництва; інтернаціоналізація виробничих зв’язків у високотехнологічних галузях; формування глобальних ринків; інформаційна відкритість, стрімкий розвиток комунікацій, що певною мірою супроводжується нівелюванням інститутів самоідентифікації націй; інтенсифікація зусиль щодо розв’язання глобальних мереж безпеки. Сучасні процеси глобалізації відображають інтенсифікацію економічних, політичних, соціальних, культурних та інших зв’язків , проте історичні, політичні, культурні й економічні особливості по-різному відображаються в умовах кожної національної країни в контексті їх розвитку. У міжнародному житті разом із традиційними суб’єктами (держава) беруть участь міждержавні (макрорегіональні) інтеграційні утворення і внутрішньодержавні (мікрорегіональні) формування, вони інтенсивно взаємодіють , у тому числі в сфері інтересів, що зачіпають і тих, і інших.

Таким чином, політична глобалізація – це загальний термін, що означає складний комплекс трансграничних взаємодій між фізичними особами, підприємствами, інститутами і ринками, які проявляються в розширенні потоків товарів, технологій і фінансових засобів, в зростанні і посиленні впливу міжнародних інститутів громадянського суспільства, в глобальній діяльності транснаціональних корпорацій, в значному розширенні трансграничних комунікаційних та інформаційних обмінів, перш всього через Інтернет, в трансграничному переносі захворювань і логічних наслідків і все більшої інтернаціоналізації певних типів злочинності; процес всезростаючого впливу на соціальну дійсність окремих країн різних факторів міжнародного значення : економічних і політичних зв’язків, культурного та інформаційного обміну.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.