Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Культурна глобалізація як процес формування нової глобальної культури



Культурна глобалізація – це процес, в який втягнуті не тільки в якості суб’єктів, але в якості об’єктіввсі країни і цивілізації; це не тільки те, що роблять люди, це те, що відбувається з нами. По-перше, процеси культурної глобалізації приводять до того, що суспільні, макросоціальні відносини людей виходять за межі національно-державних спільнот, набувають транснаціонального характеру. Культурна глобалізація підриває цю ідентифікацію, разом з глобалізацією руйнується структура основних принципів, на яких базувались держави і суспільства, уявляючи собою територіальні, відмежовані один від одного єдності, створюються нові силові і конкурентні співвідношення, з’являються нові конфлікти і суперечності між національно-державними єдностями і акторами, з однієї сторони, і транснаціональними акторами, ідентичностями, соціальними просторами, ситуаціями і процесами – з іншої. По-друге – це криза інституцій і втрата власного простору публічної сфери, яка “приватизується”: приватне життя витісняє публічне і поглинає його (один із виявів процесу індивідуалізації), в результаті чого зростає невизначеність, амбівалентність свідомості та соціальної ідентичності людей. По-третє, культурна ідентичність руйнує взаємопов’язані з глобалізацією процеси, що відбуваються в сфері культури, адже, культурна ідентичність людини з певною спільнотою реалізується перш за все через інтеріоризацію норм, уявлень, цінностей, зразків поведінки, що створюють її культуру. Глобалізація культурних зв’язків виводить їх за межі певного культурного ареалу, прилучає їх до еталонів інших культур. Особливо велику роль в цьому процесі відіграє значна інтенсивність системи глобальної комунікації та інформації. Сфери споживацтва та масова культура набувають гомогенного характеру, підсилюючи вестернізаціюкультури, її поліфункціональність, поліструктурність, полікультурність. Національні меншини, що втягуються в процес культурної глобалізації, як елітарні, так і масові (наприклад, мігранти) стають носіями не однієї, а двох, а то й більше культур. В той же час деякі антропологи вважають можливим говорити про формування нової глобальної культури, чи навіть глобальної свідомості, маючи на увазі ті еталони культури, що інтенсивно розповсюджуються в усьому світі, а часткове змішування культур робить можливим формування культурних сімей, що свідчить про перехід до більш широких культурних ареалів. Полікультурність як одна із нових тенденцій ХХІ ст. різною мірою властива кожній країні, що виникла особливо у наші часи у зв’язку з розпадом Радянського Союзу, коли країни Західної Європи зустрілися з різноманітними реаліями як наслідок присутності меншин, що принесли в західне суспільство національні суперечності, пов’язані з мовними, релігійними, етнокультурними, етнічними відмінностями.

Аналіз свідчить , що культурна глобалізація – це процес прискорення та вдосконалення різноманітних міжнародних потоків товарів та інформації в загальному контексті культурного розвитку. Культурна глобалізація пов’язана зі зміною або трансформацією загальнолюдської цивілізації, що пов’язує віддалені спільноти і щоразу владніше накладає відбиток на регіони світу та континенти. Культурна глобалізація – це багатоскладний процес, який включає в себе інтерпретацію тотожності і відмінності, універсалізму і партикуляризму, процес перетворення всезагального в особливе та особливого у всезагальне. Саме „зіткнення цивілізацій” означає фрагментацію світу через існуючі цивілізаційні відмінності, що мають місце в культурній диференціації, породжуючи явища „макдональдизації” – гомогенізації культур, що відбувається під егідою вестернізації, європеїзації, американізації, „гібридизації” як широкого спектру міжкультурної взаємодії, що приводить до взаємозбагачення, так і до виникнення культурних відмінностей в контексті соціокультурної динаміки особистості. Під впливом обміну товарами, знаннями, культурними цінностями сформувався свого роду загальний „мегапростір культурної глобалізації”. Цей мегапростір полікультурності розвивається по своїм власним законам, слугує, з однієї сторони, результатом взаємодії локальних національних територій, а з іншої - визначає особливості розвитку останніх. Культурна глобалізація - подвійний процес, що розвивається одночасно в міждержавних і транснаціональних формах, сприяє виникненню наднаціональних і позанаціональних організацій, інституцій, утворень. Як свідчать вчені, практично на всі сфери діяльності здійснюється вплив культурної глобалізації, яка приводить не тільки до переосмислення відносин між глобальною економікою і національними державами, але й до переоцінки зв’язків між глобальною економікою і локальними громадянськими суспільствами, сприяючи і соціокультурній динаміці.

Культурна глобалізація означає залучення великої частини людства в єдину відкриту систему суспільно-політичних, економічних і культурних зв’язків на основі новітніх засобів інформатики і телекомунікацій. Культурна глобалізація являє собою новий етап інтеграційних процесів у світі, її процеси стосуються всіх сфер життя суспільства – від економіки і політики до культури і мистецтва. Культурній глобалізації призначено стати одним з найважливіших факторів, які будуть визначати умови розвитку духовного життя етносу та нації у ХХІ столітті.

Уже зараз ми знаходимося в процесі, що веде до формування планетарно-інтегрованого людства; поки що ми на початку цього процесу і етнонаціональні утворення зберігають свій статус суспільства; втративши актуальну самодостатність, вони зберігають самодостатність потенційну. Культурна глобалізація – це об’єктивний процес, детермінований необхідністю техніко-економічної оптимізації сучасного соціуму. Соціоісторичні етнонаціональні культурні організми, що існують поряд один з одним, взаємно впливають один на одного і підлягають взаємному впливу, що приводить до істотних змін в структурі останнього. Економізація духовної культури ХХ1 ст.зводиться до: денатурації духовних цінностей; перетворення культури в галузь економіки(масова культура); вплив на біологічні інстинкти людей; індустріалізація процесу виробництва маскультури. Використання корінної зміни статусу культурної еліти в глобалізаційному суспільстві характеризується:суспільстві: невитребуваністю фундаментальної науки, класичного мистецтва і літератури, ідеології минулої орієнтації; створенням цільових західних фондів; надання грантів, можливості наукової роботи, заняття мистецтвом, літературою, спортом за кордоном; пропозицій цільових соціальних заказів. Засоби масової інформації характеризуються: монополізацією ринку; дозуванням інформації можновладцями.

Культурна глобалізація – процес, що вписується в світову господарську систему у взаємодії з природно-біологічним середовищем і надає цій цілісності нову культурну якість; процес, що відтворює трансформацію етнонаціональних культур та їх структур; цілісний геокультурний простір, що функціонує згідно із своїми законами; вихід будь-якого процесу на загальний рівень.Геокультурні межі – національні ідеї, стратегічні задачі, устремління, що проецюються на геокультурний атлас світу включають: 1) проекцію ареалів національних культур і транснаціональних ареалів, що взаємодіють в світовому культурному просторі; 2) інтерпретацію глобального простору у формі, зручною для культурної самореалізації кожної нації. Таким чином, полікультурність – це одна із провідних тенденцій культурологічного контексту культурної глобалізації. Культурна глобалізація – відкриває безпрецедентні можливості прискорення процесу уніфікації та поширення передових технологій ; стійкого функціонування інформаційних мереж; розвитку творчості та нововведень; економічного зростання на основі інтенсифікації, економічного, наукового, культурного розвитку народів;удосконалення механізму розподілу ресурсів, підвищення ефективності їхнього використання на основі розвитку глобальної конкуренції; підвищення якості життя; поліпшення добробуту сімей, розширення можливостей вибору та доступу до нових ідей, знань; посилення міжнародної координації на основі формування економічного середовища, заснованого на уніфікованих принципах і правилах ; зменшення загрози міжнародних конфліктів, локальних воєн; поширення ідей гуманізму , демократії, захисту громадянських прав та основних свобод людини; об’єднання зусиль людства у вирішенні глобальних проблем.

Культурна глобалізація породжує небачені загрози та ризики технологічної диференціації, консервації технологічної і соціальної відсталості ряду країн внаслідок їхньої неконкурентоспроможності і слабкості власної ресурсної бази; глобальної нерівності економічного і соціального розвитку, посилення стратифікації та диспропорцій світової економіки; поглиблення розриву між товарними та фінансовими ринками, посилення турбулентності міжнародних фінансових і культурних потоків, загрози глобальних криз; деградації неконкурентоспроможних виробництв, зростання безробіття, викликаного структурною перебудовою та новими вимогами до якості робочої сили; загострення соціальних проблем, ослаблення національних систем соціального захисту; загострення конфліктів різного характеру й масштабу, національної та релігійної нетерпимості; створення глобальної мережі злочинного бізнесу, міжнародного тероризму; втрати національної ідентичності, руйнування звичного способу життя, ціннісних орієнтирів, стандартизації національних культур; транснаціоналізації екологічних, економічних, технологічних, проблем.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.