Тема. Засоби правового впливу.

Поняття і види правових стимулів.

Правові обмеження.

Поняття, ознаки, функцій правових пільг.

Поняття, ознаки, функції правових заохочень.

Поняття і види правових стимулів.

Правове регулювання як засіб впливу на поведінку людини здійснюється в інформаційній формі. Ця інформація має управлінський характер і забезпечує чітке конструювання моделі поведінки суб’єкта. Незважаючи на значні його переваги інформаційний аспект впливу права неможливо розглядати у відриві від психологічного, оскільки право може регулювати суспільні відносини лише у випадку, якщо адресована особі інформація усвідомлена нею та трансформована у мотив її поведінки. Саме для цього і існує система засобів, які інформують суб’єкта про можливість вибору варіанту поведінки у межах права та забезпечує вплив на її інтереси, спонукаючи суб’єкта до правомірної поведінки.

Такими правовими засобами є не самі норми права, договірні чи нормативні акти, а певні міри інформаційно-психологічного впливу, що у них вміщені. До них належать суб’єктивні права і юридичні обов’язки, стимули, обмеження, пільги та заохочення.

Саме вони формують той варіант поведінки, що визначається як модель, яка відповідає як інтересам особи, так і інтересам суспільства і держави. Враховуючи правові засоби та власні інтереси, суб’єкт права формує певну поведінку.

Правові стимули – це правовий вплив, що націлює суб’єкта на законослухняну поведінку, створює необхідні умови для задоволення суб’єктивних інтересів. Це категорія, що має ознаки:

· пов’язана з позитивними умовами здійснення суб’єктивних інтересів, оскільки відображається на можливості надання певних цінностей, що є позитивними, чи зменшення міри позбавлення цінностей, що є негативними (зменшення терміну покарання);

· надають інформацію про розширення обсягу можливостей чи свободи, оскільки формами прояву правових стимулів є суб’єктивні права чи законні інтереси;

· забезпечують позитивну правову мотивацію;

· передбачають підвищення позитивної активності суб’єкта;

· націлені на упорядкування суспільних зв’язків та суспільних відносин.

Різноманітність правових стимулів обумовлюється можливістю їх класифікації за наступними критеріями:

І. Від елемента структури правової норми:

а) юридичний факт – стимул як умова, що вміщена в гіпотезі, яка створює стимули щодо правомірної поведінки (трудовий стаж як необхідна умова отримання пенсії стимулює суб’єкта до праці);

б) суб’єктивне право чи законний інтерес, або (чи) правова пільга, що вміщується в диспозиції правової норми.

Суб’єктивне право визначає можливість певних дій та пов’язане із задоволенням певних інтересів суб’єкта. Це дозвіл, що забезпечений юридичною необхідністю.

Законний інтерес як різновид дозволів, що забезпечує задоволення суб’єктивних інтересів – це можливість, що має переважно фактичний характер.

Пільга – це надання суб’єкту певних переваг або часткове звільнення від виконання обов’язків чи створення умов щодо спрощення їх виконання (пільгове оподаткування).

в) заохочення – вміщене в санкції правової норми та стимулює добровільне дотримання вміщених у нормі заборон, а також виконання обов’язків.

ІІ. За галузевою належністю:

· конституційні;

· цивільні;

· трудові та ін..

ІІІ. За обсягом:

а) основні стимули, що виявляються в сукупності суб’єктивних прав та є основним засобом формування правової поведінки;

б) часткові, що є системою законних інтересів та формують лише фактичну поведінку суб’єкта;

в) додаткові, що є системою пільг, які опосередковано впливають на правову поведінку.

IV. За часом функціонування:

- постійні, що тривалий час формують правову діяльність суб’єкта (право власності);

- тимчасові, що мають однократний характер, однак впливають на подальшу поведінку суб’єкта (премія).

V. За змістом:

а) матеріально-правові, що мають грошовий еквівалент;

б) морально-правові, що не мають матеріального еквіваленту.

Правові обмеження.

Правові обмеження –це вміщене в нормі права утримання від протиправної діяльності, що створює умови для задоволення інтересів контрсуб’єкта та суспільства.

Ознаки:

1- пов’язане з негативними умовами для здійснення власних інтересів суб’єкта чи націленні на їх стримання і одночасно на задоволення інтересів протилежної сторони чи суспільних інтересів;

2- інформування суб’єкта про обмеження обсягу його можливостей чи свобод;

3- означає негативну правову мотивацію;

4- забезпечує зменшення негативної активності суб’єкта;

5- забезпечує захист суспільних інтересів.

Види:

І. За елементами структури норми права:

а) юридичний факт – обмеження, що характеризується як сукупність стимулюючих обставин, що передбачене гіпотезою норми права (наявність шлюбу);

б) юридичні обов’язки, заборони, призупинення, що вміщені в диспозиції правової норми.

Юридичний обов’язок є засобом стримання зобов’язаного суб’єкта від задоволення власних інтересів та є засобом спонукання діяти в інтересах уповноваженої сторони.

Заборони виступають пасивним обов’язком, оскільки встановлюючи заборони, законодавець покладає обов’язки утримуватися від заборонених правил дій.

Призупинення – це тимчасові конкретні заборони щодо використання посадовою особою чи установою своїх функціональних обов’язків. Це не є юридичною відповідальністю, оскільки відсутня оцінка діяти, та передбачена можливість подальшого поновлення цих функцій. Як правило, пов’язується з діяльністю вищестоящого, контролюючого, наглядового чи судового органу. Саме це призупинення стимулює можливість ненастання суспільно шкідливих наслідків (призупинення виконання рішення у зв’язку з винесенням протесту).

в) покарання, що вміщене в санкції правової норми та складає форму і міру правового осуду поведінки правопорушника. Результатом є обмеження його можливостей.

ІІ. За галузевою ознакою:

ІІІ. За обсягом:

- повні, що безпосередньо впливають на правову поведінку суб’єкта в цілому (обмеження дієздатності дітей);

- часткові, що передбачають залежність обмежень від певних факторів (цивільна дієздатність осіб віком від 14-18 р.)

IV. За змістом:

· матеріально-правові;

· морально-правові.

Співвідношення:

Поиск по сайту: