Поняття, необхідність тлумачення. З’ясування та роз’яснення змісту норм.

Необхідність тлумачення норм права обумовлена особливостями його предмета, а саме:

1-Нормативністю права, що має загальний абстрактний характер і реалізація якого потребує поширення норми на певний випадок, що є неможливим без з’ясування змісту норми.

2-Формальною визначеністю правових норм, що обумовлює їх виклад в юридичному документі, що і обумовлює необхідність тлумачення:

· вживання термінів, які є вужчі чи ширші за правове поняття, які вони виражають; вживання слів синонімів, які позначають одне поняття (зобов’язаний, повинен, слід, необхідно, належить);

· наявність в юридичних текстах спеціальних юридичних термінів (юридична особа, іпотека) та оціночних категорій (тяжкі наслідки, моральна шкода);

· вживання висловів, що потребують з’ясування можливих варіантів поведінки, які ними передбачаються (тощо, та інше, у інших випадках);

· недосконалість юридичної техніки, що обумовлює двозначність та розпливчатість формулювань.

1- Системністю норм права, що потребує врахування в процесі тлумачення взаємодії та взаємозв’язку правових норм (зв'язок із загальними та спеціальними нормами);

2- Необхідність забезпечення органічного зв’язку букви та духу закону.

Тлумачення норм як різновид юридичної діяльності складається з двох аспектів (елементів):

- уяснення змісту норми – є обов’язковим першим елементом тлумачення, який полягає у з’ясування суб’єктом тлумачення змісту правових норм для себе. Це внутрішній творчий процес, що відбувається у свідомості суб’єкта тлумачення та не містить зовнішніх форм виразу. Уяснення є необхідною умовою реалізації норми у всіх її формах. Вона вимагає від суб’єкта знаходження максимальної повноти, адекватності, та юридичної точності розуміння змісту норми. Тлумачення може складатися лише з уяснення у випадку дотримання чи використання правової норми.

- роз’яснення забезпечує визначення правової норми, що має обов’язків характер. Здійснюється уповноваженими суб’єктами для інших учасників суспільних відносин і його змістом є відображення в усній чи письмовій формі розуміння дійсного значення правової норми суб’єктом інтерпретації. Як правило, відображається у відповідних юридичних актах, науково-практичних коментарях та рекомендаціях. Роз’яснення здійснюється суб’єктами, що мають відповідні повноваження саме у сфері тлумачення. І саме тому цей вид діяльності вважають самостійною формою правової діяльності держави поряд з правотворчістю, правозастосуванням, та правоохоронною діяльністю.

2.Тлумачення норм права як складова процесу право реалізації.

Тлумачення права – діяльність суб’єкта, направлена на отримання достовірних знань про правову норму.

Існування такого процесу, як тлумачення права, пояснюється вченими з приведенням ряду причин, серед яких вказується, наприклад, складність та нечіткість існуючих юридичних формулювань, недоліки законодавчої техніки, неспівпадіння норм і статей нормативних правових актів, застосування специфічних юридичних термінів, вплив системи права на його окремі норми тощо.

Під тлумаченням норм права слід розуміти діяльність органів держави, посадових осіб, громадських організацій, окремих громадян, спрямована на встановлення змісту норм права, на розкриття вираженої в них волі соціальних сил, що знаходяться при владі. Розробка нових юридичних приписів неможлива без тлумачення, оскільки в розвинутій системі законодавства більшість норм, що видаються так чи інакше пов’язана з уже існуючими законодавчими положеннями. Великого значення набуває тлумачення і для створення зводів законів, зібрань і довідників з законодавства, для обліку нормативних актів. Процес тлумачення є необхідним при реалізації правових норм органами суду, прокуратури,господарськими судами, іншими державними органами, при укладені угод і договорів господарськими структурами, в діяльності партій, громадських об’єднань.

В процесі тлумачення встановлюється зміст норми права, її основна мета і соціальна спрямованість, можливі наслідки дії певного акту, виявляються суспільно-історичні обставини його прийняття, умови, в яких відбувається тлумачення тощо. Для вивчення дійсного змісту волі, що виражена в нормативного акті, необхідно проаналізувати сам текс нормативного акту, преамбулу, офіційне і неофіційне його роз’яснення, інші близькі за змістом норми, матеріали періодичного друку, наукові роботи тощо. Проте головним об’єктом тлумачення, при строгому режимі законності повинен бути текст нормативного акту, оскільки в ньому, в першу чергу, знаходиться свій вираз волі законодавця.

Тлумачення має особливе значення для робітників правоохоронних органів, оскільки застосування права для них є одним з основних обов’язків, тією формою, в якій втілюється їх діяльність.

Проте тлумачення є необхідним і для громадян. Оскільки відомо, що незнання закону не звільняє від відповідальності.

Мета тлумачення - вірне і точне розуміння і застосування закону, виявлення його сутності, яку законодавець вклав у словесне формулювання. Воно покликано протидіяти будь-яким спробам відійти від змісту правових норм, протиставити букву і дух закону, виявити зміст того, що сформулював законодавець. Основною ідеєю, що має втілювати вчення про тлумачення, є ідея охорони і всебічного зміцнення законності. Тлумачення не вносить і не повинно вносити зміни і доповнення в діючі норми. Воно покликане лише пояснювати те, що сформульоване в законі.

Зрозуміло, що тлумачення неможливе без врахування суспільно-політичної ситуації в країні, проте це не означає, що в процесі тлумачення під приводом зміни умов, потреб соціально-політичного і господарського розвитку можна відходити від точного змісту правових норм, змінювати зміст норми, що вкладений в неї законодавцем.

Закони змінюються і пристосовуються до нових умов не в процесі їх тлумачення і застосування, а у встановленому порядку самим законодавцем. В результаті тлумачення не створюється норма права, а лише виявляється, встановлюється виражена в законі державна воля. Воно не повинно заміняти правотворчість там, де є прогалини в правовому регулюванні, і де необхідне видання нових нормативних актів.

Законність забезпечує верховенство закону над всіма іншими нормативними актами, його вищу юридичну силу. Щодо тлумачення це верховенство знаходить прояв в тому, що зміст підзаконних актів розкривається у точній відповідності з законом.

Тлумачення норм права являє собою складне, комплексне явище. Його можна розглядати в двох аспектах. Під тлумаченням, по-перше, слід розуміти процес мислення особи, що вивчає правову норму, усвідомлення змісту норми і її пояснення. Це необхідний підготовчий етап, передумова для вірного вирішення конкретної справи, проведення кодифікаційних робіт, складення зібрань і картотек законодавства, обліку нормативних актів, видання актів – роз’яснення норми права тощо. По-друге, тлумачення передбачає роз’яснення змісту норми. Це діяльність певних органів і осіб, що має самостійне і спеціальне значення. Її мета – забезпечити відповідне застосування норми, що тлумачиться у всіх випадках, на які вона розрахована, запобігти можливим помилкам при застосуванні. Тлумачення – роз’яснення, яке обов’язково повинно бути зафіксованим або у формі офіційного акту державного органу, або іншого органу, наділеного владними повноваженнями, або у формі рекомендацій, що дають громадські організації чи окремі громадяни, і не мають формально юридичного обов’язкового характеру.

В першому випадку, мова йде про різні способи усвідомлення норм права – мовний, систематичний, історико-політичний тощо. Крім того, слід пам’ятати про ті результати, які здобуває інтерпретатор, використовуючи всі прийоми усвідомлення (буквальне, поширювальне, обмежувальне тлумачення). В другому випадку розглядаються такі види тлумачення, як офіційне, яке може бути нормативним, казуальним та неофіційним.

Вказані аспекти є найбільш рельєфними при застосуванні права: особа чи органи, що застосовують юридичні норми, повинні усвідомити їх зміст і ознайомитися з роз’ясненнями, що дають офіційні органи чи наука права. Усвідомлення норми має на меті встановити її зміст в повному обсязі, в той час роз’яснення має, як правило, більш конкретне призначення – розкрити зміст того, чи іншого терміну, пояснити на кого розповсюджує свою дію норма, що тлумачиться, яке її співвідношення з іншими, близькими за змістом нормами. Усвідомленню підлягають в принципі всі нормативні акти, роз’ясненню лише ті, з приводу яких виникають сумніви чи неузгодженості на практиці. За усвідомленням не обов’язково повинно відбуватися роз’яснення, в більшості випадків достатньо лише усвідомити зміст закону, щоб винести рішення по справі.

Поиск по сайту: