Ознаки та функціонування соціальної держави.

Вперше поняття «соціальна держава» було введено Лоренцом фон Штайном. Саме ж становлення цієї ідеї характеризується двома підходами. Одні автори (Смітт, Стюарт, Локк) обґрунтовували ідею свободи людини, акцентуючи увагу на обов’язках держави охороняти цю свободу від втручання інших суб’єктів. Інші автори (Руссо, Штайн) не відкидали значення індивідуальної свободи, і основу соціальної держави вбачали в рівності суб’єктів як багатоаспектного поняття, що забезпечується державою.

На практиці вперше держава була названа соціальною Конституцією ФРН 1949 р. після цього цей термін був відображений в Конституції Франції, Італії, Португалії, Іспанії, Греції, Данії, Швеції, Японії.

Великого значення для формування ідеї соціальної держави мало вчення англійського економіста Дж.Мейнарда, Кейнца, яке в подальшому сформувалося в концепцію держави загального благоденства.

Її змістом стали ідеї підвищення соціальної функції держави. В цілому встановлення ідеї соціальної держави відобразилося у 6 етапах:

1- соціалістична соціальна держава (1870-1930 рр.) – утвердження пріоритету розвитку соціальної сфери та соціальної функції держави;

2- правова соціальна держава (1930-1940 рр.) – формування правової природи соціальної держави та обґрунтування її особливостей;

3- держава соціальних послуг (1940-1960 рр.) – обґрунтування необхідності створення соціальної політичної держави, яка полягає у ефективному механізмі її діяльності;

4- держава загального благоденства (1960-1980 рр.) – обґрунтування ідеї стосовно основного призначення держави у забезпеченні рівних можливостей держави;

5- криза держави загального благоденства (1980-1990 рр.) – обумовлюється неможливість впровадження такої держави на практиці через світову економічну кризу;

6- 1990- сучасний період – концепція ліберальної соціальної держави – відмова від патерналістичної ролі держави та її націленість на створення соціальних умов розвитку суспільства через ринкове господарювання.

Категорія соціальна держава є науковою та характеризується наявністю певних ознак, які не лише характеризують її сутність, а і визначають рівень розвитку будь-якої держави як соціальної.

Говорячи про функціонування соціальної держави необхідно мати на увазі, що в соціальній державі притаманні традиційні функції, які характеризують будь-яку державу. Соціальна держава характеризується наявністю специфічних функцій, призначенням яких є відображення її природи:

1) підтримання соціально незахищених верств населення;

2) охорона праці і здоров’я громадян;

3) підтримка сім’ї, материнства, дитинства;

4) перерозподіл прибутків між соціальними групами населення через податки, державний бюджет, соціальні програми;

5) фінансування фундаментальних наукових досліджень, забезпечення зайнятості населення;

6) участь у реалізації державних, екологічних, культурних, соціальних програм.

Сучасна теорія соціальної держави розрізняє кілька її моделей. Вони класифікуються за двома критеріями:

І. В залежності від принципів побудови і функціонування:

а) ліберальна чи англо-саксонська модель, в межах якої обов’язки держави зведені до мінімуму і полягають у захисті від бідності найбільш соціально незахищених верств населення;

б) соціально-демократична чи скандинавська модель: обов’язком держави є надати базисне забезпечення громадян за рахунок податкової системи, а отже, всього населення. Основним призначенням держави є боротьба з бідністю та забезпеченням життєвих стандартів всіх громадян;

в) європейська модель (Німеччина): поєднує боротьбу держави з бідністю та забезпечення гідного життя громадян за рахунок як податкової системи, так і державно-фінансових програм.

ІІ. В залежності від взаємодії основних елементів громадянського суспільства – корпорацій, особи з державою:

а) ліберальна модель – участь держави в реалізації соціальної політики опосередковано, а саме – через залучення недержавного фінансування на соціальні потреби (США, Англія, Ірландія);

б) корпоративна модель – максимальна відповідальність корпорацій за матеріальне і соціальне забезпечення працівників. Основу соціальної сфери складають страхові відрахування (Японія);

в) громадянська модель – відповідальність суспільства за соціальний розвиток громадян. Держава лише організовує суспільство в процесі виконання нею соціальних функцій. Основну роль в такій державі відіграє особистість (Німеччина).

Таким чином, соціальна держава є вищим за ступенем розвитку аспектом правової держави.

Поиск по сайту: