Причини існування колізій у сфері права.

Юридичні колізії, як правило, зумовлюються цілим рядом причин. Причини існування колізій характеризуються як сукупність умов, що мають об’єктивний та суб’єктивний характер.

Об’єктивними причинами існування колізій є суперечливість розвитку економічних відносин недосконалість визначення статусу суб’єктів політичних відносин та невизначеність статусу держави як суб’єкту політичних та правових відносин.

Більш широким є коло суб’єктивних причин, що зумовлюється рівнем удосконалення законодавства, що є результатом практичної діяльності певних суб’єктів.

Серед причин такого роду називають:

1) недосконалу якість сучасного законодавства, що відображається у його протирічності та невідповідності правилам законодавчої техніки;

2) недостатня системність нормативно-правових актів, що засновується на ієрархічності, непослідовності, а також на наявності підзаконних нормативних актів, що прийняті по законодавчо нерегламентованим питанням;

3) низький рівень «розчистки» законодавства, що супроводжується дією одночасно нових та вже відмінених нормативних актів;

4) відсутність будь-якого вивчення проблем делегованого законодавства та можливостей суб’єктів суспільних відносин здійснювати правотворчу функцію за дорученням держави. Вказаний вид колізій призводить до наявності в системі законодавства нормативних актів, які прийняті поза повноваженнями суб’єктів правотворчості, які регламентують важливі сфери життєдіяльності суспільства. Подолання таких колізій є можливим за умови прийняття Закону «Про делеговану нормотворчість»;

5) несвоєчасне скасування застарілих нормативних актів чи внесення до діючих актів змін та доповнень. Сучасна наука повинна виробити принципи процесу змін до законодавства, основним призначенням яких є опублікування редакції нового нормативно-правового акту що враховує прийняті зміни та доповнення;

6) недосконалість системи інвентаризації нормативних актів, що потребує прийняття Зводу Законів України як акту консолідаційного характеру, що ліквідував би застарілі норми та положення;

7) недосконалість термінології нормативного масиву, що викликає труднощі правозастосовної практики, оскільки існування різноманітних характеристик рівнозначних правових термінів зумовлює виникнення колізій;

8) наявність великої кількості нормативно-правових актів, що регламентують рівно порядкові суспільні відносини. Достатньо наголосити на те, що з дня проголошення незалежності України парламентом було прийнято 609 актів вищої юридичної сили та 1200 нормативних документів підзаконного характеру. Слід також зазначити, що нині діючими в системі нормативних актів України є документи, що прийняті нашою державою у 20-х, 30-х та 40-х рр.;

9) відсутність концепції правової політики, що повинна бути прийнята на рівні держави та визначати основні напрямки правового регулювання, що здійснюється лише на законодавчому рівні;

10) відсутність системи нормативно-правових актів, що визначили б процес прийняття та ознаки нормативно-правового акту, що мав би законний характер (Закон «Про закони», Закон «Про нормативно-правові акти», Закон «Про порядок введення нормативних актів в дію»);

11) наявність в сучасному законодавстві відсилочних та оціночних понять, що призводять до наявності права у владних суб’єктів визначати зміст акту у відповідності до власних інтересів;

12) відсутність повної реалізації принципу гласності у законодавчій сфері, що призводить до наявності актів, що вступають в силу з моменту отримання владними суб’єктами та призводить до незнання положень цих актів з боку суб’єктів права та довільного їх тлумачення;

13) відсутність наукових досліджень проблем колізійних норм як основного засобу подолання юридичних колізій;

14) невідповідність законодавства науково обґрунтованим положенням та принципам, що зумовлює його протирічний характер;

15) невизначеність повноважень суб’єктів владних відносин, що призводить до порушення принципу розподілу влади та втручання в нормотворчу діяльність інших державних структур;

16) невідповідність національного законодавства держави міжнародним стандартам, що призводить до необґрунтованого проголошення принципу верховенства міжнародного права над національним.

Функції колізійних норм характеризуються як напрямки їх впливу на процес регулювання суспільних відносин та правозастосовну практику. Як правило ці норми виконують три різновиди функцій:

а) стимулюючу, змістом якої є створення відповідних умов для повної та ефективної реалізації приписів;

б) інформаційну, що забезпечує можливість суб’єктам права визначити шляхи подолання прогалин та неузгодженості в праві, та яку з конфліктуючих норм повинен застосувати суб’єкт;

в) системо-утворюючу, основним призначенням якої є забезпечення узгодженості законодавства та чіткості його змісту.

Предмет регулювання колізійних норм складають суспільні відносини, що є регульованими правом і у відношенні до яких виявляється певне не спів падіння змісту правового впливу. Складність предмету колізійних норм обумовлює наявність двох позицій стосовно його визначення:

1- колізійні норми не мають самостійного предмету, оскільки вони є різновидом спеціалізованих норм, що мають доповнюючий, опосередкований характер, створюючи необхідні умови для ефективної реалізації регулятивних та охоронних норм;

2- колізійні норми мають самостійний предмет, який складають варіанти поведінки різноманітних суб’єктів права у сфері застосування та інших формах реалізації права щодо подолання неспівпадіння та протирічності у правовому регулюванні суспільних відносин.

Зміст колізійної норми характеризується її трьох аспектною структурою. Розрізняють:

· інтелектуальний зміст, що характеризує намір законодавця визначити модель усунення колізії, що виникає в процесі реалізації норм;

· вольовий зміст, що характеризує державно-владне значення колізійних норм, які усувають протиріччя між приписами, що теж мають владний характер;

· нормативно-правовий зміст, який складають суспільні відносини, система юридичних фактів, а також правила застосування приписів у разі їх суперечності.

Різноманітність та неоднорідність колізій обумовлює специфіку колізійних норм, що існують у трьох різновидах:

І. темпоральні колізійні норми забезпечують розв’язання колізій між різночасно діючими нормами права, тобто нормами, які торкають одного і того ж питання, однак прийняті в різний час. Юридична практика виробили два способи дії темпоральних колізійних норм, що забезпечують заміну нормативно-правового акту:

а) характеризується як прямий, що обумовлює прийняття спеціальної норми, що відміняє положення нормативного акту, що є протирічними;

б) фактичний спосіб, що забезпечує можливість призупинення дії акту у випадку, коли він замінений пізніше прийнятим актом, які регулює ті ж відносини, або у випадку, коли відсутні фактичні умови, що обумовлюють дію норм.

Темпоральні норми встановлюють загальний колізійний принцип, який визначається формулою – наступний закон із того ж питання скасовує дію попереднього.

ІІ. Просторові колізійні норми, забезпечують усунення колізій між приписами, що діють у різноманітних просторових межах та зумовлюються неспівпадінням меж дії суспільних відносин та норм, що їх регулюють внаслідок зміни меж правового регулювання шляхом звуження чи розширення сфер відносин, що підпадають під дію права.

Як правило, колізії норм у просторі розглядають як не співпадіння внаслідок дії приписів на різноманітній території. Саме просторові колізійні норми розраховані на невизначену кількість випадків застосування.

ІІІ. Ієрархічні колізійні норми – забезпечують усунення колізій, що виникають між правовими нормами, які мають різну юридичну силу. Метою цих норм є забезпечення системності та не протирічності законодавства. Ієрархічні колізійні норми усувають протиріччя за допомогою таких принципів, як верховенство Конституції України, можливість прийняття підзаконних актів на основі, на виконання і у відповідності до Законів України, а також різноманітної юридичної сили підзаконних нормативно-правових актів.

Таким чином, наявність колізійних норм забезпечує можливості щодо встановлення єдиних правил подолання протиріч між правовими приписами, які мають рівну юридичну силу, які діють за принципом територіального підпорядкування або ж вміщені в нормативно-правових актах різноманітної юридичної сили.

Поиск по сайту: