Усвідомлення змісту норми права (прийоми тлумачення)

За допомогою прийомів тлумачення досліджується норма права, інтерпретатор пізнає її зміст, одержує певне уявлення про норму. Знання таких прийомів здатне запобігти помилкам, поверхневому і однобічному усвідомленню змісту норми, допомагає виробити вірний підхід до їх аналізу.

Прийоми тлумачення доповнюють і обумовлюють один одного. Вони дають позитивні результати лише при їх використанні у сукупності.

Усвідомлюючи зміст і соціальне призначення правової норми, інтерпретатор досліджує:

1) саму норму;

2) її правові зв’язки – взаємовідносини з іншими юридичними приписами і правовими принципами;

3) її поза правові зв’язки з іншими суспільними явищами.

Це надає підстави для виділення трьох самостійних прийомів усвідомлення правової норми:

· мовне тлумачення:

Воно починається з осмислення тексту нормативного акту, тобто з мовного тлумачення. Необхідно встановити основне призначення окремих слів, їх змістовне навантаження в даному контексті, виявити граматичну форму (відмінок, число, рід і т.ін.). Якщо в нормативному акті відсутнє визначення терміну, йому надається загальновживане, літературне значення, яке він набув у рідній для законодавця мові.

Зміст слова, що досліджується, тлумачиться так, як розумів його законодавець на момент видання норми. Основна лексична база, що використовується в нормативних актах, постійна. Однак можливість зміни значення слів існує, і її не можна не врахувати при тлумаченні.

Наступне, не менш відповідальне завдання, що покладене на інтерпретатора – встановлення змісту і граматичної структури тексту, вивчення взаємозалежності всіх речень, що з’ясовують і конкретизують зміст і у сукупності складають норму права. Встановлення таких зв’язків особливо важливе у випадку, коли норма складається з декількох статей одного акту чи різних актів (внесення змін і доповнень у статтю, наступне її розповсюдження, скасування якої-небудь частини і т.ін.).

Одночасно досліджуються техніко-юридичні засоби і прийоми виразу волі законодавця в нормі, що тлумачиться (розкриття змісту спеціальних юридичних і технічних термінів, особливих правових конструкцій, аналіз структури норми, що розглядається, встановлення до якого виду норм права вона належить і т.ін.). Спеціальні юридичні знання і навички, високий рівень правосвідомості – необхідні умови ефективності такої роботи.

В законодавчому акті використовуються цілий ряд спеціальних термінів. Проте в законодавстві багато загальновживаних термінів, що запозичаються з побутової мови і використовуються в своєму загально-розповсюдженому значенні. Часто використовуються також такі загальновживані терміни, що мають в нормативному акті особливий зміст (наприклад, докази, підозрюваний, скарга). Вони більш точно визначають необхідне поняття. Спеціальні юридичні терміни (наприклад, позивач, дізнання) виробляються правознавством і створюється законодавцем. Знання судової і арбітражної практики – необхідна умова їх правильного розуміння.

Широко використовується в нормативних актах і так звані технологічні терміни, що запозичені з різних галузей техніки, науки, мистецтва тощо. Без таких термінів право існувати не може, оскільки право стосується багатьох сторін суспільного життя. Ці терміни звичайно не визначаються в нормативних актах. Якщо при їх тлумаченні виникають непорозуміння, слід звернутися до відповідних довідників, словників, спеціалістів.

· систематичне тлумачення:

Будь-яка норма являє собою складову частину системи права і взаємодіє з багатьма іншими правовими нормами. Тому після аналізу її змісту необхідно прослідкувати і розкрити всі її юридичні зв’язки і опосередкування. Це систематичне тлумачення. Усвідомити суть норми можна лише проаналізувавши інші норми, близькі до неї за змістом, що її розкривають та деталізують. Слід також проаналізувати, в якому за значенням акті (законі, постанові тощо) вона сформульована, яке місце в цьому акті займає. Це і складає зміст систематичного тлумачення.

Встановлення систематичних зв’язків норми, що тлумачиться з іншими, близькими їй за змістом, в одних випадках дозволяє всебічно розглядати попередні в законодавстві норми, які хоча формально не відмінені, проте формально замінені іншими і фактично не діють. При необхідності застосування аналогії закону цей прийом тлумачення допомагає знайти найбільш близьку за змістом норму, що застосовується до конкретного випадку, що підлягає вирішенню.

При тлумаченні необхідно використовувати зв'язок конкретних норм з загальною частиною тієї ж галузі права. Співставлення статей особливої частини допомагають розкрити зміст норми, що тлумачиться, більш чітко визначити її загальну спрямованість, сферу дії.

· історико- політичне тлумачення:

Дослідження соціального значення норми, її мети, намірів законодавця, суспільно-політичної ситуації, що обумовило її видання, складає зміст історико-політичного тлумачення. Важливо використовувати документи і матеріали, що опубліковані в засобах масової інформації; літературу, яка відображає політику держави по питанню, що розглядається. Крім того, інтерпретатор вивчає преамбулу і вступ, що тлумачиться, їх офіційне і неофіційне тлумачення, матеріали обговорення і прийняття норми, що тлумачиться, а також враховує соціально-політичну ситуацію, яка склалася на момент самого процесу тлумачення. Природно, що це тлумачення повинно проводитися в рамках основного змісту акта, що досліджується, не повинно бути приводом, щоб відійти від його точного змісту.

Історико-політичне тлумачення дозволяє виявити норми, що формально не відмінені, але фактично втратили своє значення.

Іноді під історичним тлумаченням розуміють усвідомлення змісту норми шляхом порівняння закону, що тлумачиться з його попереднім проектом, з актами, що відмінені з того ж питання, ознайомлення з матеріалами обговорення і прийняття акта, що тлумачиться. Необхідність вивчення таких актів і матеріалів очевидна. Однак подібний аналіз не можна перетворити у самоціль. Він повинен підпорядковуватися вивченню економічних і політичних умов, що визначили видання норми, її мету і соціальне призначення.

· завершення процесу усвідомлення змісту норм права:

В окремих випадках, в результаті тлумачення норми виявляється, що вонає недостатньо ясною чи викликає сумніви. Це може пояснюватися недостатньою точністю того чи іншого терміну, чи виразу або їх неповнотою. Неясність може виникати також в результаті протиріч в рамках самої норми внаслідок недосконалості законодавчої техніки. В таких випадках дуже важливо використовувати все те, що об’єднується під умовною назвою «додаткові матеріали до правової норми»: спеціальні роз’яснення органу, що видає норму, яка тлумачиться органом Верховного Суду України, Вищого господарського суду та їх колегій, офіційні роз’яснення інших державних органів. Необхідно також використовувати підручники по правовим дисциплінам, коментарі законодавства, монографічну літературу. При виявленні дійсної неясності норми найбільш вірним є той варіант тлумачення, який:

- більш повно і вірно відображає загальні принципи права;

- найбільше відповідає вимозі охорони прав і законних інтересів громадян;

- оптимально, повно і всебічно відображає мету прийнятого акту, його тлумачення.

При цьому, висновки, які одержані за допомогою використання додаткових матеріалів, не повинні долати неясність норми за рахунок зміни чи відміни її положень.

Поиск по сайту: