Меморандум — це документ дипломатичного листування, в якому розглядається фактична сторона того чи іншого питання, аналізуються його окремі найважливіші аспекти, викладається арґументація на захист своєї позиції або дискутується позиція протилежної сторони. Меморандум може бути самостійним документом або додатком до особистої чи вербальної ноти. В останньому випадку меморандум розвиває та обґрунтовує зміст ноти. Додання меморандуму до ноти, з одного боку, дає можливість скоротити текст ноти, а з іншого — дозволяє ґрунтовніше викласти проблему, яка є предметом нотного листування. Відмітна риса меморандуму - детальний виклад фактичного чи юридичного боку того чи іншого питання. Цей вид дипломатичного документа відрізняється від ноти тим, що не починається й не закінчується формулою ввічливості і не повинен мати підпису. Іноді меморандум доцільно супроводжувати короткою пояснювальною нотою.
Меморандум як додаток до ноти друкується на нотному папері без герба; номер, печатка, місце і дата відправлення не проставляються. Меморандум, що вручається особисто, друкується на нотному бланку (тобто на папері з витисненим гербом), але звернення і компліменту немає. Печатка і номер на ньому теж не проставляються, але зазначаються місце і дата відправлення.
У 70-80-ті pp. меморандум почав застосовуватися в зміненому вигляді. Меморандум взаєморозуміння (меморандум розуміння) - двостороння або багатостороння міжнародна угода, що може укладатися з широкого кола питань: політичних, фінансових, торговельних тощо. Меморандум взаєморозуміння може являти собою продовження раніше укладених угод, їх конкретизацію, уточнення або розвиток.
Non Paper (в перекладі з англійської - "неіснуючий папір") - вид документа, який широко застосовується в сучасній дипломатичній практиці. Являє собою свого роду знеособлюваний меморандум - записку з викладенням змісту питання, запропонованим формулюванням документа, який обговорюється. Зазвичай такий документ не має заголовку й підпису, хоча й може містити технічні підзаголовки. Використання такого роду документів дозволяє в достатньо вільній формі зафіксувати внесені пропозиції, ситуацію, яка склалась під час переговорів, внести нові елементи для розгляду протилежною стороною.
Пам’ятна записка.
Пам'ятна записка - документ, що виконує супровідну функцію на підтвердження усної заяви.
Головна мета пам'ятної записки — полегшити дальше просування справи та попередити можливість неправильного тлумачення чи розуміння бесіди або усної заяви. Текст пам'ятної записки складається у безособовій формі з уживанням таких висловів: «доводиться констатувати», «повідомляється», «порушується питання» тощо. У верхній частині документа має бути напис: «пам'ятна записка». Пам'ятна записка направляється або на прохання особи, з якою відбулася бесіда, або як нагадування про те чи інше питання.
Зустрічаються два види пам'ятних записок: пам'ятні записки, передані особисто, і пам'ятні записки, направлені з кур'єром. Пам'ятна записка звичайно вручається особисто з метою посилити значення або підкреслити важливість зробленого під час бесіди усної заяви або прохання, полегшити подальше просування справи, попередити можливість неправильного тлумачення або розуміння бесіди або усної заяви. Текст пам'ятної записки складається в безособовій формі з вживанням виразів: "збуджується прохання", "доводиться констатувати", "повідомляється".
Пам'ятні записки друкуються на простому папері без герба. Адреса і вихідний номер не ставляться; проставляються лише місце і дата відправлення.
Пам'ятні записки, направлені з кур'єрами, в цей час зустрічаються досить рідко. За формою вони майже не відрізняються від вербальної ноти: складаються в третій особі, містять звертання і комплімент, друкуються на нотному бланку, мають номер, місце відправки і дату. На відміну від вербальної ноти, на таких записках не ставиться печатка і не вказується адреса. Зверху є напис: "Пам'ятна записка". Пам'ятні записки прямують або на прохання особи, з якою відбулася бесіда, або як нагадування про те або інше питання.