Склад лексики з погляду походження

За походженням лексика украïнськоï мови неоднорiдна. Споконвiчно украïнська лексика

формувалася у такiй по слiдовностi: iндоєвропейська >

прасловянська > спiльносхiднословянська > власне украïнська

лексика. 1 Iндоєвропейськi слова становлять важливий шар

украïнськоï лексики. Вони називають: предмети i явища (небо,

сонце, вечiр, озеро, вода), тварин, рослини, про- 2 4 дукти (вiвця,

вовк, верба, сiль, мед); родиннi зв'язки (тато, батько, мати); частини

тiла (око, рука, зуб, серце, кров); числа (л ‘ять, тисяча, сто);

якостi (жовтий, босий, довгий); дiï (брати, везти, велiти).

2. Праслов'янська лексика утворилася, коли слов'яни жили спiльним

життям. Спiльнослов'янськi слова позначають назви: людей, тварин,

птахiв (чоловiк, жiнка, голуб, ведмiдь); житла, одягу, взуття,

прикрас (вiкно, дзеркало, шуба); ïжi (пирiг, молоко, сало);

предметiв i явищ природи (вiтер, роса, осiнь, серп, плуг);

абстрактних понять (правда, гнiв, скорбота); обрядiв (Купала,

молода).

3. Спiльносхiднослов'янськi (або давньоруськi) слова виникли в перiод,

коли iз словянськоï мовноï єдностi видiлилася група

схiдних слов'ян (ГУ-УI ст.). Спiль носхiднослов'янських слiв в

украïнськiй мовi дуже багато: щока, кулак, племiнник, дядько;

бiлка, кiшка, собака; кiвш, кочерга, горня; зозуля, жайворонок;

щавель, хвощ, молочай; ярина, сiножать та iн.

4. Власне украïнськi слова виникли на украïнському мовному

грунтi пiсля розпаду давньоруськоï єдностi словян i

утворення трьох народiв — украïнського, бiлоруського i

росiйського. Власне

украïнськi слова можна розпiзнати за фонетичними i граматичними

ознаками:

1) чергування [о], [е] з [i]: село — сiльський, чоло —

чiльний;

2) змiна [е] на [о] пiсля шиплячих та [й]: женити — жонатий;

3) наявнiсть'суфiксiв -ник, -iвник, -ець, -овець(-iвець), -iй, -ень,

-ищ, -от, -шн, -неч, -анн, -енн, -iнн, -ач, -аль, -ив, -иськ, -юк,

-ар, -езн, -елезн, -iсiньк, -есеньк, -юсiньк, -ощ: вiзник, комiрник;

промовець; плаксiй, водiй; днище, горище; голота, босота; дiтлашня;

ворожнеча; зростання; знищення; горiння; викладач; скрипаль; печиво;

хлопчисько; злюка; нездара; старезний; довжелезний; гарнiсiнький;

малесенький; тонюсiнький; ласощi;

4) наявнiсть префiксiв су-(сузiр я); перед-(передчасно); по-(подвiр

‘я, посадити); прi-(прiрва, прiзвище).

Лексика нейтральна і стилістично забарвлена

Найбільший тематично-стилістичний шар лексики мови становлять загальновживані слова, які використовуються вільно, без будь-яких обмежень. Ці слова пов’язані зі спільними для більшості носіїв мови поняттями, водночас є звичайними, зрозумілими для широкого загалу назвами предметів і явищ довколишньої дійсності: батьківщина, воля, добро, земля, молоко, ні, одна, повітря, син, так, я.

Вони характеризуються стійкістю основних значень, тобто більшість слів зберегли в сучасній мові ті самі значення, що їх зафіксовано в найдавніших пам’ятках писемності (бігти, вода, мати, перший, три). Водночас цей склад може зазнавати змін, поповнюючись новими поняттями, що стають загальновідомими (атомний, банк, екологія, комп’ютер, мрія, президент, робот), або у зв’язку зі зміною стилістичної маркованості слова, його лексичної та синтаксичної сполучуваності. Загальновживана лексика переважно належить до стилістично нейтральної, міжстильової, але не тотожна їй, має у своєму складі певну частину вільно вживаних емоційно-експресивних слів: матуся, навіжений, попри.

Загальновживана (або загальнонародна) лексика включає в себе лексику як власне українську, так і загальновідому запозичену.

Стилістично забарвлені слова — це такі слова, що вживаються лише в певних стилях. До них належать:

– наукова лексика – слова, що вживаються в галузі науки, освіти, техніки: кисень, радіус.

– політична лексика – слова, що вживаються у політичному, громадському житті: Верховна Рада, депутат, мітинг.

– розмовна лексика – слова, які використовують в усному, переважно побутовому спілкуванні: байдикувати, велик, відік.

У художніх творах розмовна лексика вживається для характеристики персонажів.

Поиск по сайту: