Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Особиста нота та її місце в дипломатичному листуванні



Особиста нота надсилається з надзвичайно важливих питань і містить у собі інформацію про подію особливої політичної ваги (наприклад, зміну державного устрою, оформлення домовленості з того чи іншого важливого питання двосторонніх відносин тощо). Посол чи посланник, який вручив вірчі грамоти главі держави перебування, інформує про це своїх колег по дипломатичному корпусу також особистою нотою.

Особисту ноту використовують для інформування про тимчасовий чи остаточний від’їзд глави дипломатичного представництва з країни, для відрекомендування тимчасового повіреного у справах, надсилається у відповідь на отриману особисту ноту. Останнім часом, особливо у зв’язку із зростанням кількості представництв, для передачі такого роду інформації використовують вербальні ноти.

Особисті ноти можуть надсилатися з різних питань протокольного характеру: вітання з приводу національних свят, інших важливих подій в житті держави, висловлення співчуття з приводу траурних подій.

Особиста нота вважається менш формальною, ніж вербальна.

Особисту ноту складають у формі листа, у першій особі від імені того, хто її підписує. Вона друкується на відповідному нотному бланку з державним гербом і підписом під ним "Міністерство закордонних справ України" або "Посольство України у... (назва країни)". Загальноприйнятий формат ноти — подвійне ліве поле основного тексту.

Особиста нота розпочинається звертанням, найпоширенішими формами якого є: "Ваша Високоповажносте", "Шановний пане Міністр", "Шановний пане Посол". Така форма звертання повинна налаштовувати того, хто отримає ноту, на доброзичливе ставлення до змісту. Далі йде виклад суті питання, текст, як правило, розпочинається словами "маю честь". В особистій ноті, що містить співчуття або протест, слова "маю честь" пропускають. Закінчується особиста нота компліментом (форма ввічливості), в якому автор засвідчує свою повагу: Прем’єр-міністру, Голові парламенту тощо.

Особисті ноти дипломатичних представників окремих держав можуть закінчуватися й інакше, а саме: "З глибокою повагою", "З повагою", "Щиро Ваш". У ноті-відповіді у порядку взаємності доцільно вжити такі ж компліменти, бо зміна компліменту може бути розцінена адресатом як така, що має певне значення.

Під текстом особистої ноти ставиться підпис особи, від імені якої вона посилається. Печатка, прізвище та посада того, хто підписує ноту, не обов’язкові.

Адреса пишеться в лівому нижньому куті першої сторінки ноти, незалежно від кількості сторінок. У адресі зазначається ранг особи, якій надсилається нота.

В окремих випадках, залежно від місцевої практики і на основі взаємної поваги, перед прізвищем особи, якій надсилається нота, може вживатися титул.

На конверті вказується та ж адреса, що й на особистій ноті.

 

Види особистої ноти

Особиста нота надсилається з надзвичайно важливих питань і містить у собі інформацію про подію особливої політичної ваги (наприклад, зміну державного устрою, оформлення домовленості з того чи іншого важливого питання двосторонніх відносин тощо).

Особисту ноту використовують для інформування про тимчасовий чи остаточний від’їзд глави дипломатичного представництва з країни, для відрекомендування тимчасового повіреного у справах, надсилається у відповідь на отриману особисту ноту. Останнім часом, особливо у зв’язку із зростанням кількості представництв, для передачі такого роду інформації використовують вербальні ноти.

Особисті ноти можуть надсилатися з різних питань протокольного характеру: вітання з приводу національних свят, інших важливих подій в житті держави, висловлення співчуття з приводу траурних подій.

Види особистих нот. Різновидом особистої ноти можна вважати ко­лективну ноту, яка в наш час зустрічається рідко. Використовується при необхідності викласти якій-небудь державі узгоджену між кількома державами точку зору або повідомити про прийняття відповідних захо­дів. Колективну ноту направляють представники кількох держав. Скла­дається в єдиному екземплярі, який підписують глави відповідних дип­ломатичних представництв. Передається під час зустрічі, на якій повинні бути присутніми всі особи, які підписали документ. Колективна нота мо­же розглядатися як демарш, спроба тиску. З іншого боку, вважається особливо авторитетною формою дипломатичного листування.

Менш авторитетною, ніж колективну, вважають ідентичну ноту. Ідентичні ноти, які відправляють окремо кожне представництво, мають однаковий зміст, але в деталях можуть відрізнятися одна від одної. Іден­тичні ноти не обов'язково відправляють одночасно. У деяких випадках один уряд надсилає ідентичні ноти трьом-чотирьом своїм контрагентам. Наприклад, СРСР у такій формі висловлював погляди щодо питання загрози безпеці з боку деяких західних держав. У кінці тексту такі ноти часто містять мовну формулу - інформацію про надсилання нот іншим адресатам - Уряд (назва країни) направляє ідентичні ноти до урядів (назви країн). Ідентичні ноти можуть складатися у формі вербальних або особистих нот.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.