Використання ґрунтових карт нри проведенні землеоцінювальних робіт

В умовах ринкових відносин велика увага приділяється вартісній оцінці •емлі як товару. Основним вихідним матеріалом для земельно-■цінювальних робіт вважається бонітет ґрунту і диференціальна рента. На­приклад, бал бонітету ишрово використовусттея при розрахунку втрат

сільськогосподарського виробництва при вилученні земельної ділянки для інших потреб. Для цього розрахунок можна провести за такою формулою:

де ВВ - виробничі втрати сільськогосподарськоговиробництвадис. грн/га; Гід - площа ділнки сільськогосподарських угідь, га; Не - норма втрат сільськогосподарського виробництва , тис. грн/га; Бг - бал бонітету грунту ділянки, що вилучається із сільськогосполдарського авиробництва;

К — коефіцієнт інтенсивності використання сільськогосподарських угідь (ві­дношення показника диференціального доходу ріллі природно-сільськогосподарського район}', в якому відводиться ділянка, до аналогіч­ного в адміністративній області).

Для визнпачення іроиювої оцінки земель в Україні розраховується ди­ференціал ний рентний дохід з орних земель за економічною оцінкою виро­бництва зернових культур (в центнерах зерна) за формулою:

де Рдн - диференціальний рентний дохід з гектара орних земель, ц; У-урожайність зернових, ц,га; Ц - ціна реалізації центнера зерна, грн. З - виробничі затрати, грн/га Кнр — коефіцієнт норми рентабельності (дорівнює 0,35).

Диференціальний рентній дохід з гектара земель під багаторічними нра-саджешіями, приролдними сінокосами і пасовищами розраховується на ос­нові співвідношень диференціальних рентних доходів цих угідь і рентного доходу на орних землях за економічною оцінкою виробницва продукції зерна заформулою:

де Рдн (б)(с)(п) - диференціальний ренегний дохід з гектар земель під бага­торічними насадженнями (б), природними сінокосами (с) і пасовищами (п), ц; Рдн диференціальний рентний дохід з гектара орних земель, ц; Рд (б)(с)(п) диференціальний рентний дохід з гектара земель під багаторічни­ми насадженнями (б), природними сінокосами (с) і пасовищами (п) за еконо­мічною оцінкою земель , грн; Рд — диференціальний рентний дохід з гекта­ра орних земель за економічною оцінкою вирощування зернових культур, грн.

Грошова оцінка орних зеель , земель під багаторічними насадженнями, природними сінокосами і пасовищами визначається як добуток річного рен­тного доходу за економічною оцінкою вирощування зернових культур, ціни на зерно і терміну його капіталізації за формулою:

де Гоз - грошова оцінка гектара орних земель, земель під багаторічними на­садженнями, природними сінокосами і пасовищами по Україні, гри; Ц - ціна центрнера зерна, грн;

Тк - термін ткапіталізації рентного доходу, який встановлюється на рівні 33 років.

І ротова оцінка окремої земельної ділянки (териорії сільськогоспо­дарських угідь,що перебувають у власності або користуванні юридичних та фізичних осіб визначається на основі шкал грошової оцінки агровиро-бничизх груп фунтів. Шкала і ротової оцінки ангровиробничих груп грун­тів розраховується за формулою:

де 1 'агр - грошова оцінка гектара агровирорбничих груп грунтів, грн; 1' - грошова оцінка гектара відповідних угідь у сільськогосподарському пі­дприємстві, грн;

Багр - бал бонітету агровиробничої групи грунтів;

Б - бал бонітету грушу відгюрвіднихь угідь у сільськогосподарському підп­риємстві.

Для орієнтації в табл. 10.1. наведена шкала грошової оцінки сільського-споадрських угідь для ІІОГТ «Кохавино» Жидачівського району Львівської області.

КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК

Автотрофи- 1) живі організми, що самі продукують потрібні їм речо­вини; 2) живі організми з точки зору функцій, що виконують ними в проце­сі обмін}' речовин та енергії в екосистемах

Агрегатводостійкий — агрегат, який цілком або частково зберігається в нерухомій або проточній воді.

Агрегат ґрунтовий- природна складна ґрунтова окремість, яка утво­рилась з елементарних фунтових часток внаслідок їх злипання та склею­вання під впливом фізичних, хімічних, фізико-хімічних і біологічних про­цесів.

Агрегація- процес утворення агрегатів під впливом як різних природ­них ґрунтових процесів, так і механічного та хімічного обробітку ґрунту.

Агролісомеліорація- система лісогосподарських заходів, спрямованих на поліпшення грунтово-гідрологічних і кліматичних умов місцевості для ведення сільського господарства.

Агрономічні властивості ґрунтів- властивості , які визначають родю­чість ґрунту, тобто забезпеченість рослин поживою, водою, повітрям , теп­лом та ін.

Аерація ґрунту- природне або штучне насичення грунту атмосфер­ним повітрям.

Актуальна (активна) кислотність ґрунту- кислотність грунту, зумо­влена наявністю в ґрунтовому розчині іонів водню. Вона виражається вели­чиною рН водної витяжки з ґрунту.

Алювіальні відклади- наноси, які утворюються річковими потоками. Характерними рисами їх є шаруватість, часто майже горизонтальна, добра сортованість механічних елементів, а також обкатаність зерен . Розрізняють русловий алювій, який утворюється з великих уламків (валуни, галька), тл аплавпий алювій, який утворюється з більш дрібного матеріалу. На цих від­кладах формуються досить високородючі заплавні грунти.

Альблдо. <свдта$ - чгдакшонкзі ■^^^^тф-сшешвоі енергії Монця, від­битої від поверхні ґрунту , до кількості енергії, що падає на цю поверхню. Виражається у відсотках.

Амфолітоїди грунтові- грунтові колоїди , здатні змінювати заряд за­лежно від реакції середовища. При зменшенні рН ведуть себе як базоїди, а : зростанні лужності-як ацидоїди.

Антропогенний ґрунтовий процес- активне використання та зміни ;. нтів людиною.

Ареал ґрунтовий— кількість поширених па земній поверхні ґрунтів або структур ґрунтового покриву того чи іншого класифікаційного рівня чи рів->рганізації ґрунтового покриву.

Аридиизацін грунту(опустенішія) - аридний стан грунту', при якому зменшується його здатність забезпечувати рослини водою.

Ацидоїди ґрунту— від'емпо заряджені колоїди (глинисті мінерали, кре­мнекислота, гумусові речовини).

Ацидофіли- організми, переважно бактерії, здатні до існування при значній кислотності ґрунту.

Базис ерозії- горизонтальна поверхня, на рівні якої припиняється еро­зія. Наприклад, для яру базисом ерозії є меженний рівень ріки або заплави, для невеликих річок - рівень річки , в яку^- вони впадають. Загальний базис ерозії - цс рівень Світового океану.

Базоїди грунту- це позитивно заряджені колоїди ґрунту', у яких рН ро­зчину нижче 7 (наприклад, гідрати оксидів заліза , алюмінію).

Баланс водний- співвідношення між кількістю води, що надходить. | тією, що витрачається з ґрунту за певний відрізок часу. Виражається в мм водного стовпа або м /га.

Баланс тепловий-співвідношення надходження і витрачання тепла по­верхнею ґрунту або певним його шаром за певний проміжок часу.

Біогенність ґрунту- вміст у ґрунті мікроорганізмів (сумарних і окре­мих груп); один із показників біологічної активності ґрунту.

Біологічна активність ґрунту- сукупність біологічних процесів, що протікають у ґрунті.

Біологічне вивітрювання— механічне подрібнення та біологічна зміна ґрунтотворних порід в результаті життєдіяльності рослин і тварин.

Біотоп- ділянка земної поверхні з відносно однорідними умовами се­редовища, яісу займає певне угруповання організмів (біоценоз).

Бої ара- землі в районах зрошуваного землеробства, па яких сільсько­господарські рослини вирощуються без поливу.

Болото- надлишково зволожена ділянка поверхні ґрунту, яка характе­ризується накопиченням у верхніх горизонтах мертвих не розкладених рос­линних решток, що згодом перетворюються в торф. При потужності його шару 20 см і більше утворюються болотні, а менше 30 см - заболочені ґру­нти.

Болотні грунти- трупа грунтів, які формуються в умовах надлишково­го зволоження поверхневими або ґрунтовими водами під специфічною во­логолюбною рослинністю.

Бонітет ґрунту- сумарний показник родючості і властивостей ґрунту, виражений у балах.

Бопігуванни ґрунту— порівняльна оцінка ( в балах) якості грунту як засобу виробництва в сільському і лісовому господарствах , основана на об­ліку властивостей ґрунту і рівня урожайності. Потрібна для економічної ха­рактеристики земель.

Бурі лісові ґрунти(буроземи) - оглинені сиалітні ґрунти, іцо форму­ються переважно в горах і на добре дренованих рівнинах під суббореаль-ними вологолюбними лісовими насадженнями дуже різноманітного складу. 184

Буферність ґрунту- здатність ґрунту зберігати реакцію середовища (рІІ, протистояти дії кислот і лугів).

Вапнування - спосіб хімічної меліорації кислих грунтів для заміни в поглинальному комплексі обмінних іонів водню та алюмінію на іони каль­цію.

Варіант ґрунту- таксономічна одиниця класифікації грунтів Украї-шцгрупа грунтів, що в межах виду відрізняються за характером їх викорис­тання (цілинні, дернові, зрошувані).

Вбирна здатність ґрунту- здатність ґрунту затримувати ті чи інші ре­човини із навколишнього середовища. Грунт поглинає воду, гази, пари, роз­чинені речовини, суспензії, масла, фарби, мікроорганізми і окремі іони, міце­ли. Розрізняють такі, види вбирання: механічне, фізичне, фізико-хімічне, хімічне і біологічне.

Вивітрювання- сукупність змін, які відбуваються з гірськими порода­ми і мінерами, що їх складають, у термодинамічних умовах земної поверхні під впливом природних чинників. Розрізняють такі види вивітрювання : фі­зичне, хімічне і біологічне.

Вид ґрунтів- таксономічна одиниця класифікації ґрунтів; група ґрунтів у межах роду, що відрізняється за ступенем розвитку ґрунтотворного про­цесу (ступінь опідзолення, гумусованість, засоленість та ін.).

Вилуговування грунту- вимивання з ґрунту різних розчинних речовин у процесі вивітрювання та ґрунтоутворення низхідним або боковим током ґрунтового розчину.

Вік ґрунту- тривалість існування грунту в часі, протягом якого відбу­валося формування певного грунту.

Включення- тіла , які знаходяться в ґрунтовій товщі і не пов'язані з процесами ґрунтоутворення (камені, черепки, залишки матеріальної культури людини).

Води підґрунтовії- волога вільна гравітаційна, що утворює в підґрунті водоносний горизонт, який визначається за появою дзеркала вільної води в свердловині (криниці, шурфі).

Водний баланс- співвідношення між водою, що потрапила в грунт(атмосферні опади, конденсована вода, ґрунтові та іригаційні води), до води, що була ним втрачена(фізичне випаровування, транспірація, поверхне­вий та внутрігрунтовий боковий і вертикальний стік) за певний проміжок часу.

Водний режимґрунту - сукупність явищ, що визначають надходження, переміщення, витрату й використання організмами ґрунтової вологи.

Водний режим ґрунту ненромивниіі-(імпермацидниЙ) - тип водного режиму, характерний для природних зон, де кількість води опадів дорівнює або, частіше, менша . ніж кількість води, що випаровується з грунту.

Водопроникність ґрунту- здатність ґрунту пропускати через себе воду. Залежить від гранулометричного складу, збагачення ґрунту колоїдами, складу обмінних катіонів та ін.

Волога гігроскопічна- пароподібна вода, яку грунт, подібно до інших подібних тіл, поглинає з повітря.

Волога гравітаційна(вільна) - вода, що пересувається в грунті під дією сил тяжіння.

Волога ґрунтова- вода , яка утримується в грунті у формі молекул

н₂о.

Волога доступна- частина ґрунтової вологи, яка може бути викорис­тана рослинами. Нижня межа доступності - вологість стійкого в'янення ро­слин.

Волога капілярна- вода , що утримується або пересувається в ґрунті під дією капілярних (меніскових) сил.

Волога кристалізаційна- вода, що входить до складу кристалізацій­них речовин у вигляді самостійних молекул , наприклад, вода, що входить до склад}⁷ молекул гіпсу (СаЗО^ -21-ІоО).

Волоіість ґрунту -вміст води в грунті,%

Вологість стійкого в'янення рослин- вологість ґрунту, за якої прояв­ляються перші ознаки в'янення: рослин, що не зникають при переміщенні вологи в атмосферу, насичену водяними парами.

Вологоємкість ґрунту- величина, яка кількісно характеризує ґрунтову водоутримуючу здатність. Залежно від умов утримання вологи розрізняють вологоємкість польову, капілярну, найменшу, повну, граничну, максимальну, молекулярну, адеорбційно-молекулярігу. З них основними є найменню (польова), капілярна та повна.

Галоморфнітрути - група ґрунтів, в утворенні яких беруть участь процеси, пов'язані з присутністю, міірацією та накопиченням легкорозчин­них солей.

Гель- твердий стан колоїдної дисперсної системи. Може бути драгли­стою або твердою системою з рідинним або газоподібним дисперсійним се­редовищем. Класичні гелі утворюються із золів при їх коагуляції і характе­ризуються пластичністю, деякою еластичністю та тиксотропними властивостями. У грунті гель утворюється у процесі вивітрювання, ґрунто­утворення , не проходячи стадії золю.

Генезис ґрунтів- походження, утворення, розвиток грунтів і всіх нале­жних їм особливостей (будова, склад, властивості та сучасні режими).

Гіпсування - хімічна меліорація солонців внесенням в них гіпсу з ме­тою заміни поглиненого натрію на кальцій.

Глейові ґрунти- ґрунти , у яких ознаки стійкого оглеєння охоплюють більшу частиш' профілю.

Глейові процеси- біохімічні процеси в грунті, що призводять до утво­рення глею. Зумовлюються анаеробними режимом перетворення органіч­них речовин і відновлення сполук заліза, марганцю , міді та ін.

Глеюваті ґрунти- це ґрунти , ознаками стійкого оглеєння в яких охо­плено меншу частину профілю,

Горизонт гумусовий- генетичний горизонт максимального накопи­чення гумусових речовин у верхній частині мінерального профілю грунту.

Горизонти грунту генетичні- відносно однорідні шари ґрунту, які ві­докремились у процесі ґрунтоутворення, розташовані більш або менш пара­лельно до поверхні грунту, відрізняються один від одного та від материнсь­кої породи забарвленням, структурою, складенням, складом, характером новоутворення та іншими ознаками. Сукупність горизонтів утворює профіль грунту.

Горизонт ілювіальний- генетичний горизонт грунт}', в якому відбува­ється накопичення речовий, які виносяться з вище розташованих (елювіа­льних) горизонтів.

Горизонтелювіальним - генетичний горизонт грунту, де відбувається вимивання, освітлений, збіднений на мул, півтораоксиди та основи (підзоли­стий, осолоділий горизонти).

Горизонт карбонатний- горизонт , в якому мають місце виділення ка­рбонатів в тій чи іншій формі.

Гранула колоїдної міцели- колоїдна частка разом знерухомим шаром конденсуючих іонів.

Ґрунт- особливе природно-історичне тіло, складна поліфункціональна чотирифазна структурна система в поверхневій частині кори вивітрюван­ня гірських порід, яка є комплексною функцією гірської породи, організмів, клімату, часу і яка володіє родючістю.

Ґрунти аморфні- грунти, які формуються і розвиваються за рахунок води атмосферних опадів, надлишок якої стікає по схилах.

Ґрунти азональні- грунти з нсвиражсиими рисами зонального ґрунто­утворення.

Ґрунти гетерономні- ґрунти, які зазнають додаткового надходження води та речовин від інших грунтів, ґрунтових утворень чи ґрунтових вод.

Ґрунтивикопні - ґрунти, поховані під породами, які генетично не пов'язані з сучасними процесами ґрунтоутворення.

Ґрунти гігроморфні- ірупа грунтів різних типів, які формуються під виливом стійкого надлишкового зволоження , що проявляється в будові профілю (оглеєння, часто торфоутворення та ін.)

Ґрунтиеродовані - фунти з профілем, зміненим процесами водної та вітрової ерозії; характеризуються зменшеною потужністю верхніх генетич­них горизонтів або їх відсутністю.

Ґрунти заболочені та болотні- ґрунти з надлишковою вологістю біль­шої частини вегетаційного періоду, внаслідок чого в них спостерігаються ві­дновлювані процеси і накопичуються закисні сполуки заліза, марганцю та слабо розкладені органічні рештки у верхніх горизонтах (заболочені) або увсьому профілі (торфово-болотні).

Ґрунти зональні- мінеральні грунти, .які сформувалися в автономних умовах і займають великі ареали, що більш або менше відповідають біок-ліматичним зонам з характерним для останніх умовами ґрунтоутворення.

Ґрунти модальні- ґрунти, що переважають у ґрунтовому покриві тієї чи іншої території, відповідають найбільш розповсюдженому на даній те­риторії поєднанню факторів ґрунтоутворення та диференціації фунтового покриву.

Ґрунти напівгідроморфні- групи ґрунтів, що формуються в умовах періодичного перезволожений поверхневими або підґрунтовими водами. Ха­рактеризуються присутністю в ґрунтовому профілі ознак оглеєння.

Ґрунти слабороз винені(малорозвииепі, нсновнорозвинені, примітивні) - грунти, які знаходяться на ранніх стадіях розвитку- з нечітко сформованим профілем, потужність якого не перевищує 10 см.

Ірунтовий колоїдний поглинальний комплекс- комплекс необоротно зв'язаних між собою мінеральних (глина) та органічних (гумус) колоїдів, де мінеральні колоїди втрачають всі свої позитивні та негативні валентності на необоротне поглинання гумусу. Органічні колоїди в складі комплексу відіг­рають подвійну роль: покриваючи глинисті часточки, вони перетворюють породу в ґрунт і обумовлюють поглинання катіонів, сумарною кількістю яких визначається ємність поглинання ґрунту.

Ґрунтовий профіль- вертикальний розріз від поверхні грунту до мате­ринської породи, який складається із сформованих у процесі ґрунтоутворен­ня взаємопов'язаних та взасмозумовлених генетичних горизонтів.

Ґрунтознавство- самостійна природно-історична наука про ґрунти та їх генезис, будову, склад, властивості й географічне поширення; роль у при­роді, шляхи й методи охорони, родючість, раціональне використання в гос­подарській діяльності людини.

Ґрунтотворна порода(материнська порода) - порода , від якої похо­дить ґрунт, один із факторів ґрунтоутворення.

Ґрунтоутворення- процес формування грунту в результаті взаємодії організмів і продуктів їх життєдіяльності з материнськими породами та про­дуктами їх вивітрювання в умовах певного клімату, рельєфу та часу.

Гумати- природна сольова форма гумусових речовин у ґрунті, міцели яких наділені активними карбоксильними та аміногрупами, тому вони не­оборотно взаємодіють з мінеральними часточками породи, незалежно від зарядів на поверхнях цих часточок.

Гуміни- комплекс гумусових речовин, міцно пов'язаних з мінераль­ною частиною грунту.

Гумінові кислоти- темнозабарвлені препарати гумусових речовин ко­лоїдної природи, які штучно виділяються з ґрунту в кислотній формі, Інша точка зору : це складова частина гумусу.

Гумус- це гетерогенна динамічна полідисперсиа система високомоле-кулярних азотистих ароматичних сполук кислотної природи.

Гумусоутворення- процес перетворення в товщі породи або ґрунту ви­хідних матеріалів рослинного та тваринного походження, що супроводжу­ється утворенням нових, специфічної природи гумусових речовин, які ма­ють колоїдний характер.

Гумусові речовини- специфічні грунтові темнозабарвлені продукти синтезу органічних сполук з продуктів розкладу органічних решток.

Деградація ґрунтів— поступове погіршення властивостей грунту, яке викликане змінами умов ґрунтоутворення в результаті природних причин або нераціональної господарської діяльності людини, що супроводжується зме­ншенням вмісту гумусу, руйнуванням структури та зниженням родючості грунту.

Делювій- наноси , утворені на нижніх частинах схилів внаслідок змиву дощовими та талими водами вивітрених гірських порід з верхніх тре­тин цих схилів.

Денітрифікація- процес відновлення мікроорганізмами окисних форм азоту в грунті до газоподібних оксидів і молекулярного азоту.

Денудація- природний процес переміщення пухких мінеральних мас водою, вітром, льодом, під дією сил тяжіння з більш високих рівнів па ниж­чі.

Дернина- верхній шар цілинного грунту, густо пронизаний переплете­ними живими і відмерлими коріннями та кореневищами рослин.

Дерновий ґрунтотворний процес- ґрунтотворний процес, який розви­вається під трав'янистою рослинністю на багатих карбонатних породах в ав­то морфних умовах зволоження . Його особливість - накопичення гумусу, поживних речовин, створення грудкувато-зернистої структури у верхній частині профілю ґрунту.

Дерново-глейові ґрунти- наиівгідроморфиі грунти, що формуються на карбонатних породах або в умовах підток}' жорстких ґрунтових вод на слабодренованих поверхнях або в пониженнях рельєфу.

Дерново-карбонатні ґрунти- грунти , найбільш характерними влас­тивостями яких є слабокисла або нейтральна реакція верхніх горизонтів і лужна - нижніх, високий вміст гумусу, висока насиченість основами.

Дефляція-вітрова ерозія, процес розвіювання вітром грунту і гірських порід.

Диспергаціяфунту — ступінь подрібнення грунту застосуванням усіх можливих заходів, які ведуть до руйнування не тільки ґрунтових агрегатів, але й елементарних фунтових часток.

Діагностика ґрунту(польова) - віднесення грунту до тієї чи іншої так­сономічної одиниці класифікації фунтів на основі комплексного вивчення факторів фунтоутворення та морфологічних ознак генетичних горизонтів ґрунтового профілю.

Друзи- новоутворення, що являють собою об'єднання (зростки криста­лів, які розташовуються радіально та мають на поверхні добре виражені гра­ні .Зустрічаються у формі гіпсу, кальциту, кварцу та ін.

Еволюція ґрунту- розвиток фунту в часі на території.

Експозиція- орієнтація схилів гір, балок, ярів та інших форм рельєфу відносно сторін світу й ліній горизонту. Впливає на тепловий і водний ре­жим, характер рослинності тощо.

Екскременти(копроліти) - різноманітні за формою та розміром утво­рення (агрегати) в грунті, які є продуктом життєдіяльності тварин. Склада­ються з продуктів обміщ-, неперетравлених органічних решток і мінераль­них часточок, захоплених разом з поживою, які пройшли через кишковий тракт тварин.

Елементи зольні- хімічні елементи, що входять до складу попелу з ро­слин і тварин. Звичайно, це всі елементи, які можуть знаходитись у рослинах і тваринах , крім вуглецю, водню та азоту; останні не входять до складу по­пелу, бо вивітрюються при спалюванні.

Елювій- продукти руйнування (вивітрювання) корінних порід, які за­лишаються на місці свого утворення.

Еолові відклади- осадові породи, що утворилися завдяки геологічній дії вітру. Прикладом їх є наноси пісків- бархани , дюни.

Ерозія грунтів- процеси руйнування верхніх найбільш родючих горя зонтів грунту та підстилаючих порід чалими та дощовими водами (водна ерозія) або вітром (вітрова ерозія - дефляція, видування). За походженням може бути антропогенною , геологічною, іригаційною, а за формою - ліній­ною, площинною тощо.

Ємність поглинання- кількість молекул або іонів, які може утримати грунт.

Забарвлення ґрунту- одна з найбільш доступних спостереженню мор­фологічних ознак фунту, основними компонентами, які зумовлюють забарв­лення ґрунту є: 1) темнозабарвлені органічні та органо-мінеральні речовини; 2) окисні сполуки заліза та марганцю (бурий, оранжевий, жовтий, червоний кольори);3) кремнезем, вуглекислі важкорозчинні солі, гідрат оксиду алюмі­нію та ін.(білий колір);4) закисні сполуки заліза (сизий, зелений або голубий кольори)

Запас вологи в ґрунті— абсолютна кількість вологи, що утримується в певному шарі грунт}⁷. Виражається в мм водяного шару або в м³/га.

Запас поживних речовин- валовий вміст поживних речовин у певно­му шарі ґрунту. Виражається в кг/га.

Заплава— частина долини ріки, що періодично затоплюється водою при весняному розливі, який залишає алювій (пісок, пилуваті частки).

Засолені ґрунти- ґрунти з підвищеним (більше 0,1% вмістом легко­розчинних у воді солей (хлоридів, сульфатів тощо), на глибині до 1,5 м.

Засолення ґрунту- процес накопичення розчинних солей в ґрунті, який веде до утворення солонцюватих та солончакових грунтів.

Заходи агролісомеліоративні- окремі прийоми та варіанти їх комбі­націй, спрямовані па поліпшення водно-повітряного та поживного режимів ґрунту.

Заходи протиерозійні агротехнічні- прийми, спрямовані на змен­шення обсягів стоку талих і зливових вод шляхом збільшення водозатриму-гочої поверхні або водопроникності ґрунту.

Зв'язність ґрунту - здатність ґрунту чинити опір зовнішнім механіч­ним силами , які намагаються роз'єднати його часточки або структурні аг­регати.

Здатність ґрунту поглинальна - властивість грунт}' поглинати й утри­мувати різні тверді, рідкі та газоподібні речовини, окремі молекули та іони. Розрізняють такі її види: механічну, фізичну, хімічну, фізико-хімічиу та біо­логічну.

Здатність ґрунту поглинальна механічна- здатність ґрунту механіч­но затримувати тверді часточки з суспензій та колоїдних розчинів, що фі­льтруються крізь грунт.

Здатність ґрунту обмінна- здатність грунту поглинати й утримувати різні катіони чи аніони з розчинів, виділяючи при цьому в розчин еквівален­тні кількості катіонів чи аніонів іншого роду. Виражається в мекв/100 г гру­нту.

Здатність ґрунту поглинальна біологічна- здатність ґрунту поглина­ти переважно елементи мінерального живлення рослин, сполуки азоту та фі­зіологічно активні речовини; обумовлена організмами, що населяють ґрунт.

Землсриї- хребетні тварини, які риють в ґрунті нори для життя та ходи для живлення (кроти, землерийки, сліпці, ховрахи та ін.).

Землюваннн- спосіб меліорації солонців, який полягає у внесенні на їх поверхню шару ґрунту , взятого з гумусового горизонту чорнозему або інших родючих ґрунтів.

Золь- колоїдний розчин, двофазна гетерогенна система. Міцели золю беруть участь у броуиівському русі.

Зольність- вміст попелу в сухому стані органічного матеріалу. Вира­жається в % заг.

Зональність вертикальна— закономірна зміна ґрунтових зон у горах, починаючи вігі, підніжжя гірської системи.

Інтразональні ґрунти— ґрунти, що можуть зустрічатися в різних при­родних зонах, найчастіше невеликими масивами.

Карбонатні ґрунти- грунти , у верхньому (гумусовому) горизонті яких містяться карбонати кальцію і магнію.

Картограма- карта , на якій показано інтенсивність певного показни­ка в межах кожної одиниці нанесеного на карту територіального виділу наприклад, картограма кислотності грунтів, картограма агровиробиичих груп грунтів).

Карти ґрунтів— спеціальні географічні карій різного масштабу, на яких показано розміщення ґрунтів на земній поверхні.

Кірка ґрунтова- поверхневий твердий шар, який утворюється в ре­зультаті запливання грунту під дією дощів або зрошування та дальшого ви­сихання чи специфічних процесів ґрунтоутворення.

Кислотність ґрунтів- здатність ґрунту підкислювати ґрунтовий розчин або розчини солей внаслідок присутності в складі грунту кислот, а також

обмінних іонів водню та катіонів,, які утворюють при їх витискуванні гід­ролітичною кислою сіллю (переважно ЛІ"^1-1-1")

Кислотність ґрунту активна- визначається значенням рП ґрунтового розчину або водної витяжки .

Кислотність ґрунту обмінна- вміст у ґрунті обмінних катіонів Аі^тт+ і II^і. Виражаються в мскв/100 г грунту.

Кислотність ґрунту гідролітична- та частина обмінної кислотності ґрунту, яка проявляється при взаємодії фунту з розчинами гідролітично лу­жних солей (ацетат натрію з рН = 8,3).Виражається в мекв/100 г ґрунту.

Клас ґрунтів- таксономічна одиниця класифікації грунтів вища за тип.

Класифікація ґрунтів- віднесення ґрунту до різних систематичних одиниць і встановлення супідрядності цих одиниць.

Класифікація грунтів за гранулометричним складом- підрозділ фу­нту або підґрунтя на групи за вмістом в них різних гранулометричних фракцій. Па сьогодні найбільш поширена класифікація Н.А.Качинського, в якій ґрунти класифікуються за співвідношенням фракцій фізичного піску (часточки більше 0,01 мм) і фізичної глини (часточки менше 0,01 мм .

Колоїди ґрунтові- особливий стан речовини, коли вона, утворюючись за рахунок фізичної диспергації твердих тіл або асоціювания молекул ріди­ни в агрегати колоїдальних розмірі (1-100 им), набуває найбільш стійку форм}" в умовах зовнішнього середовища. В фунті розрізняють мінерали (глин), органічні (гумус) та оргаїю-мінеральні колоїди.

Кольматаж— спосіб штучного замулювання ґрунтів заздалегідь виго­товленими ґрунтовими або глинистими суспензіями з метою зниження фі­льтрації води зі зрошуваних каналів, водоймищ.

Конкреції- новоутворення в фунті, які являють собою щільні стяг­нення , ще) мають різні розміри, форму та склад: карбонатні, залізисті, орга-но—мінеральні та іи.

Контур ґрунтовий— лінія , яка обмежус виділену на карті площу, зайня­ту ґрунтом певного рівня класифікації, фунтовою комбінацією або структу­рою фунтового покриву певного рівня організації, одиницю фунтового ра­йонування.

Кріогенні процеси- сукупність фізичних і фізико-хімічних процесів . які виникають у фунті в результаті охолодження їх до від'ємних темпера­тур, замерзання та відмерзання.

Кротовини- ходи та камери риючих тварин (кротів, ховрахів та ін.), заповнені фунтовим матеріалом, як правило, перенесеним з інших горизон­тів; на стінках фунтового розрізу виділяються у вигляді плям невиразної форми (найчастіше округлої або овальної) значного розміру (5-10 см і бі­льше).

Ландшафт— однорідна за умовами розвитку природна система (приро­дний територіальний комплекс буль-якого рангу)-

Лес -пухка, пилувата карбонатна порода палевого або сіро-жовтого кольору. Вважається однією з найкращих ґрунтотворних порід.

Лєсоівидні(десоподібні) суглинки- породи, близькі до лесів; відрізня­ється від них меншим вмістом, грубопилуватої фракції, меншою пористіс­тю забарвлення від жовтувато-бурого до червонувато—бурого. Звичайно містять карбонати. Безкарбонатні лесовидні суглинки часто називають пок­ривними суглинками.

Лучно-чорноземні ґрунти- представники ґрунтів напівгідро-морфоного ряду в чорноземній зоні . Відрізняються від чорноземів біль­шою потужністю гумусового горизонту, більшим вмістом гумусу та слаб­кими ознаками оглесння в нижній частині профілю. Розвиваються при додатковому зволоженні ґрунтовими або поверхневими водами під степо­вою або лучно-степовою рослинністю, інколи під розрідженими листяно-трав'янистими лісами.

Лесиваж(ілімеризація) - процес переміщення в профілі фунту мулува­тої фракції без її хімічного руйнування.

Липкість грунту- властивість вологого грунт}' прилипати до металевої поверхні. Залежить від гранулометричного складу ґрунту, складу обмінно -поглинених катіонів і вологості грунт}'.

Лучні ґрунти- представники грунтів гідроморфного ряду. Форму­ються при підвищеному поверхневому зволоженні прісними водами та пос­тійному зв'язку з жорсткими ґрунтово-підґрунтовими водами, які заля­гають на глибині 1 м. Поширені в пониженнях рельєфу на недреиовапих рівнинах під лучною рослинністю в степовій та сухостеповій зонах.

Лучио-болотні ґрунти- представники фунтів гідроморфного ряду. Поширені переважно в лісостеповій та степовій зонах. Формуються в за­мкнутих пониженнях під впливом тривалого поверхневого або ґрунтового іволоження під вологолюбною трав'янистою рослинністю.

Лучно—каштанові ґрунти- представники ґрунтів иаиівгідроморфного ряду сухостепової зони. Від каштанових відрізняються більшою глибиною гумусового горизонту, підвищеним вмістом гумусу. При важкому грануло­метричному складі ґрунтотворних порід у нижній частині профілю інколи зустрічаються ознаки оглеєння. Формуються при додатковому поверхнево­му зволоженні, яке інколи супроводжується і ґрунтовим, під степовою або :іучно-степовою рослипністю.

Лучно-коричневі ґрунти- представники ґрунтів нанівгідроморфпого

ряду. Профіль цих ґрунтів відрізняється від профілю коричневих ґрунтів

Зільш високим вмістом гумусу, не ясною відмежованістю ілговіально-

харбонатного горизонту. Розвивається в умовах напівсухого субтропічного

середземноморського) клімату.

Макроаірегати- фунтові агрегати діаметром понад 0,25 мм.

Макрорельєф- великі форми рельєфу , які визначають загальний ви­гляд значної ділянки земної поверхні: гірські хребти, плоскогір'я, долини, рівнини тощо.

Мезорельєф- форма рельєфу, горизонтальні розміри елементів якого від 20 до 100 і більше метрів, вертикальні - віл 1 до 20 м , наприклад, гриви, яри.

Меліорація ґрунтів- заходи, спрямовані на поліпшення властивостей грунту та умов ґрунтоутворення з мстою підвищення родючості.

Метаморфічні породи- породи, які утворилися з осадових або магма­тичних порід під впливом високої температури, великого тиску і горотворних процесів.

Механічне поглинання- здатність ґрунту, як пористого тіла затриму­вати тверді часточки, які можуть попадати в грунт разом з водою, що фільт­рується крізь нього. На базі цього виду поглинання розроблено штучний спосіб боротьби з фільтрацією грунту (кольматаж).

Мікрорельєф- невеликі форми рельєфу, горизонтальні розміри елеме­нтів якого від 2 до 20 м, вертикальні - від 1 до 2 м.

Модель грунту- середньостатистичний профіль грунту у вигляді варі­аційно-статистичних показників основних його властивостей.

Моніторинг грунтів- система тривалих спостережень за станом грун­тів з метою своєчасного виявлення та прогнозу будь-яких змін і розробки управлінських рішень.

Моноліт ґрунтовий- вертикальний зразок ґрунту, взятий зі стінки ґру­нтового розрізу без порушення природного складення.

Морена- породи, що утворилися в результаті дії льодовиків; залежно від залягання моренних мас у товщі льоду розрізняють донну, бічну та кін­цеву морени.

Морфологічні ознаки ґрунтів- зовнішні ознаки грунтів: будова про-філю(послідовність горизонтів та їх потужність), забарвлення, складення, щільність, зв'язність, структура, вологість, гранулометричний склад, наяв­ність вкраплень, новоутворень, розподіл коріння тощо.

Мульчування- покриття поверхні фунту різними матеріалами (муль­чею) з метою зниження випарування вологи з грунту, регулювання темпера­тури фунту, застереження фунтової структури від руйнування, боротьба із проростками бур'янів і т.д.

Набухання ґрунту- збільшення об'єму фунту при зволоженні. Викли­кається поглинанням вологи мінеральними та органічними колоїдами. Кі­лькісно залежить від іраиуломегричного складу, вмісту і складу обмінних катіонів.

Найменша польова вологоємність- визначається кількістю води, яка утримується грунтом після стікання надлишку води

Нальоти солей(вицвіти солей) — дуже тонкі плівки солей , які викрис­талізувалися з фунтових розчинів на поверхні грунту або його структурних окремостей.

Намиті ґрунти- грунти, які сформувалися в умовах прояву делювіа­льних процесів, найчастіше приурочені до підніжжя схилів , днищ балок та яруг. За потужністю намитого шару вони поділяються (за С.С.Соболевим)

на слабонамиті (до 20 см), середьонамиті (20-40 см) та сильнонамиті ( понад 40 см).

Нанорельєф- (карликовий рельєф) - найдрібніші елементи рельєфу, ді­аметр яких коливається в межах від декількох см до 0,5-1,0 м, відносна висота до 10(рідшс 30 см). 1 Ірикладом нанорельєфа ємілкі западини, паго­рбки, ховраховими, мерзлотні полігони, купини, груди, утворені обробітком і т.д.

Наноси- продукти руйнування грунтів і гірських порід , переміщені з місця свого утворення і перевідкладені водою, вітром і льодовиками. Наноси делювіальні (делювій) - відклади, що накопичуються в нижніх частинах схилів та прилеглих ділянках річкових долин або озерних улоговин.

Наноси річкові(алювій) - відклади річкових вод , що формують су­часні відклади в руслах і заплавах річок.

Нітрифікація- процес мікробіологічного перетворення азоту в грунті з аміачних форм у нітратні з утворенням селітр. Відбувається при участі ае­робних мікроорганізмів. Селітри є важливим джерелом азоту для живлення рослий.

Новоутворення в ґрунті- місцеві накопичення різних речовин , які морфологічно і хімічно відрізняються від основної маси фунтових горизон­тів. Виникли в результаті ґрунтотворних процесів (ортштейни, конкреції, жу-равчики та іи.).

Номенклатура ґрунтів- перелік ґрунтів певної території або адмініст­ративної одиниці, господарського ввділу, скла/юного згідно з сучасною класифікацією фунтів.

Оглеєння- складний біохімічний процес утворення глею.

Поглинення- процес утворення глини в тій чи іншій частині ґрунтово­го профілю як наслідок фунтоутворення.

Окультурення ґрунту- спрямований вплив на фунт з метою підви­щення ефективної родючості, поліпшення його властивостей та режимів , які відповідають вимогам культурних рослин і забезпечують високі та сталі врожаї з високою якістю продукції.

Опідзолені ґрунти- грунти, в яких процес опідзолення є супутнім ос­новному. В тому разі термін додається до типової назви грунту (чорнозем опідзолений, бурий лісовий оиідзолепиЙ грунт та ін.).

Органічні рештки- відмерлі в ґрунті або заорані в нього залишки рос­линних і тваринних організмів.

Онустелювання грунтів- поява в фунті ознак, характерних для фун­тів , які формуються в пустельних умовах.

Осолоділі ґрунти- ґрунти, в яких основний процес фунтоутворення супроводжується процесом осолодіння.

Охорона ґрунтів- система заходів, які спрямовані па попередження ерозії, руйігування, забруднення, вторинного засолення грунтів і т.д., а також непродуктивного їх використання.

Педон- найменша природна одиниця (елемент) ґрунтового покриву.

Пентіпацін грунту- розпад фунтових агрегатів на елементарні частки внаслідок переходу ґрунтових колоїдів з стану гелю в стан золя. Вона може викликатися як природними чинниками (наприклад, у солонцевих горизон­тах), так і штучно - насиченням грунту одновалентними катіонами.

Підґрунтя- шар гірської породи , який залягає безпосередньо під тов­щею ірунту. Воно може бути того ж геологічного походження, що й мате­ринська порода, або іншого (породи підстилаючі).

Підзоли- підзолисті грунти з вкрай різко вираженою диференціацією профілю за морфологічними ознаками, складом і властивостями.

Підзолисті Грунти- зональний тип бореальних тайгово-лісових зон, сіалітні профільно-диференційовані фунти з такими найбільш характерни­ми властивостями: значне збіднення мулом, фізичною глиною, півтораокси-дами, та основами верхніх горизонтів і збагачення їх кремнеземом, кисла ре­акція, висока ненаеичеиість основами, низький вміст гумусу .

Підтип ґрунтів- групи ґрунтів у межах типу, що якісно відрізняються проявом основного і додаткового процесів ґрунтоутворення, часто підтипи ґрунтів виділяються як перехідні утворення між близькими (географічно або генетично) типами грунтів (опідзолені чорноземи, дерново-підзолистий фунт, або типовий і звичайний чорноземи, каштанові, темно-каштанові фунти та ін.).

Піски зандрові- піски, відкладені потужними водио-льодовиковими потоками, які складають поверхню зандрових і флювіогляціальних рівнин.

Шокування- спосіб поліпшення водно-фізичних властивостей фунтів через полегшення Його гранулометричного складу за рахунок збагачення верхнього шару фунту піском. Застосовується переважно в овочівництві, садівництві, квітникарстві.

Плантаж( плантажна оранка) - глибока оранка з обертанням пласта на глибину 50-70 см.

Пластичність ґрунту- здатність вологого фунту змінювати форму під впливом зовнішньої сили зі збереженням суцільності та наданої форми піс­ля усунення зовншшьоГсили.

Повітропроникність ґрунту- здатність фунту пропускати через себе повітря.

Повітроємність ґрунту- об'єм ґрунтових пор , які утримують повітря при вологості футу, яка відповідає найменшій вологоємності. Виражається в % від об'єму фунту.

Повітряні властивості ґрунту- властивості, які визначають поведінку ґрунтового повітря: повітропроникність фунту, повітроємність фунту, здат­ність грунту поглинати гази та обмінюватись ними з зовнішньою атмосфе­рою. Залежать віт пористості та структури фунту, кількості вологи в ньо­му.

Поглинання обмінне- поглинання фунтом катіонів або аніонів , яке гге супроводжується виділенням в розчин еквівалентних кількостей іонів іншого роду.

Поглинальна здатність ґрунту- здатність грунту вбирати і утримуват різні речовини з навколишнього середовища. Розрізняють механічну, фізи¹: ну, фізико-хімічну та біологічну поглинальну здатність грушу.

Поі'лішання фізичне(необмінне, аполярне) - здатність фунту поглине ти речовини у вигляді цілих молекул. Таким шляхом фунтом поглинаютьс (сорбуються) гази, пари, масла, фарби.

Пористість ґрунту(порозність, шпаруватість) - сумарний об'єм по] між твердими часточками футу та всередині них, виражений від загаль ного об'єму грунту⁷ в непорушеному стані.

Пористість ґрунту капілярна- сумарний об'єм пор, які заповнюють ся водою при капілярному зволоженні фунту.

Пористість ґрунту міжагрегатна- сумарний об'єм пор між аїрегата ми, виражений в % від об'єму всього фунту.

Пористість грунту нскапілярна- сума великих пор та проміжків мі» структурними окремостями та часточками фунту.

Породи осадові- породи , які вкривають порівняно топкою оболон­кою ( в середньому до 4,8 км) майже всю поверхню земної кори. Основним матеріалом , з якого утворилися осадові породи, є вивітрені магматичні по­роди.

Породи підстилаючі- шар породи, який залягає під фунтотворною по­родою і відрізняється від неї за складом і властивостями та не охоплений процесом фунтоутворепня.

Породи органогенні- породи, які складаються перевалено із залишків рослинних і тваринних організмів (торф, сапропель та ін.).

Породи ґрунтотворні(породи материнські) - гірські породи, з яких утворюється фунт.

Потенціальна кислотність ґрунту(пасивна) - кислотність ґрунту, яка зумовлена вмістом обмінно-увібраних іонів водню та алюмінію в колоїдно­му комплексі фунту.

Провінція ґрунтова- частина фунтової підзони або зони, яка відрізня­ється специфічними особливостями грунту та умов ґрунтоутворення, обумо­вленими різницею у зволоженні, континентальиооті клімату , температурі.

Пролювій- відклади тимчасових бурхливих гірських потоків. Нако­пичуються біля підніжжя гір. Характерна ознака пролювію - гетерогенність складу.

Профіль ґрунту- сукупність генетично зв'язаних горизонтів, що за­кономірно змінюють один одного в фунті, на які розділяється материнська порода в процесі ґрунтоутворення.

Процес ґрунтотворний(ґрунтоутворення) - процес утворення футу зматеринської породи під впливом факторів ґрунтоутворення (рослинність та тваринний свіч\ клімат, рельєф, вік місцевості

Розряд ґрунтів- таксономічна одиниця класифікації фунтів. Група грунтів у межах різновиду, яка виділяється за мінералого-петрографічними особливостями ґрунтотворних порід.

Районування агрогрунтове- система поділу земної поверхні за озна­ками подібності та різниці в ґрунтовому покриві з урахуванням усього ком­плексу природних факторів, що впливають на урожай: клімат, рельєф, рос­линність та тваринний світ, ґрунтотворні та підстилаючі породи, природні води.

Реакцій ґрунтового розчину(реакція грунту) — співвідношення конце­нтрацій іонів водню І-Ґ" та гідроксилу 01ЗГ у водній або сольовій (КСІ) ви­тяжці з фунту. Виражається водневим показником рН.

Реградацій- термін, який у ґрунтознавстві звичайно застосовується для визначення процесів повернення до попередньої стадії ґрунтоутворення

Режим вологості грунту- сукупність усіх кількісних і якісних змін во­логості грунту в часі.

Режим водінні ґрунту- сукупність усіх процесів надходження води в грунт, її переміщення в грунті, зміни її фізичного стану в грунті та її вигра­ти з ґрунту.

Режим повітряний ґрунту- сукупність всіх явищ надходження повіт­ря в ґрунт, його переміщення в грунті, обміну газами між фунтом, атмосфе­рним повітрям, твердої та рідкої фазами грунту, споживання та виділення газів живим населенням фунту.

Режим поживний ґрунту- зміна вмісту в грунті для рослин поживних речовин протягом вегетаційного періоду; залежить від валових запасів по­живних речовин, умов їх мобілізації в фунті і від внесення добрив.

Режим тепловий ґрунту- сукупність явищ теплообміну в системі при­земний шар повітря-рослина-фунт-гірська порода, а також процесів теп-лопереносу та теплоакумуляції в самому грунті.

Рекультивація ґрунтів— комплекс заходів , спрямованих на віднов­лення продуктивності порушених фунтів, а також на покращення навколи­шнього природного середовища.

Реліктові ґрунти- фунти , які за багатьма властивостями не відпові­дають сучасним фізико-географічним умовам. Можна розпізнавати власне реліктові грунти, в яких реліктові властивості переважають, та фунти з релі­ктовими ознаками, в яких переважають властивості, зв'язані з сучасними умовами ґрунтоутворення.

Рендзнни(дерново—карбонатні грунти) - фунти , які формуються на малопотужній товщі продуктів вивітрювання вапняків, доломітів та інших щільних карбонатних порід, в умовах промивного водного режиму під лі­совою рослинністю. Вони звичайно щебенисті, збагачені гумусом , закипа­ють з поверхні.

Різновидґрунту - таксономічна одиниця класифікації ґрунтів. Група ґрунтів у межах виду, які відрізняються за гранулометричним складом.

Родючість ґрунту- здатність фунту задовольняти потреби рослин у поживних речовинах, воді, біотичному та фізико-хімічному середовищі. Ро­зрізняють такі види родючості фунту: потенціальну, або природну, що ви­никла в процесі фунтоутворення і залежить від запасів поживних речовин і

природних режимів та ефективну, яка створюється завдяки агрозаходаї при використанні ґрунту як засобу виробництва. Переважно родючість грун ту оцінюється величиною урожайністю сільськогосподарських культур.

Родючість ґрунту економічна- порівняльна вартість оцінки урожаю вирощеного на одиниці площі ґрунту.

Розріз ґрунтовий- вертикальна стінка ями (шурфу), яка розкриваї

профіль ґрунту.

Розчин ґрунтовий- волога ґрунтова з розчиненими в ній газами, мінс ральними і органічними речовинами: рідка фаза ґрунту.

Самомсліорацін солонців- спосіб меліорації солонців без внесення хі мічиих речовин, а оснований на залученні до орного шару гіпсу або вап на, які містяться у фунті, шляхом плантажної оранки.

Сапропель— відклади, які утворюються на дні озер. Складаються боне із залишків рослинних і тваринних організмів, змішаних з мінеральними ре­човинами, які приносяться водою та вітром і перетворюються в анаеробний умовах.

Сірі лісоеіІ грунти- фунти, які утворюються під суббореальними ши­роколистяними лісами в умовах помірного континентального клімат}'. Роз­різняють їх підтипи: ясно--сірі, сірі та темно-сірі.

Сіроземи- ґрунти, зі слабо диференційованим профілем. Формуються в пустельно-степовій зоні субтропічного поясу, переважно на лесах і лесови-дних суглинках. Розділяються на підтипи: ясні, типові та темні.

Сидерація- заорювання в грунт спеціально вирощених зелених рослин.

Систематика ґрунтів— розподіл фунтів у певному порядку, система та­ксономічних одиниць. Вживається як синонім терміна класифікація фунтів.

Скелетні ґрунти- фунти, які складаються переважно з вивітрених уламків щільних порід, змішаних з дрібноземом.

Склад ґрунту агрегатний- вміст фракцій агрегатів різних розмірів. Виражається в % від маси сухого фунту.

Склад ґрунту валовий хімічним- вміст у фунті 8і, А1, Ре, Мп, Са, М§, К, №, Р, 8 та мікроелементів (або їх оксидів) , виражений в % від маси сухого фунту.

Склад ґрунту гранулометричний- вміст у фунті фунтових елемен­тарних часток різного розміру, які об'єднуються у фракції гранулометрич­них елементів. Визначається процентним співвідношенням фракцій фізично­го піску (більше 0,01 мм) і фракції фізичної глини (менше 0,01 мм).

Складення ґрунту- характер взаємного розташування в просторі елементарних фунтових часточок і ґрунтових агрегатів і притаманні цьому розташуванню об'єм і конфігурацію порового простору.

Солоді - галогенні різко диференційовані звичайно гідроморфні фун­ти, що мають морфологічні та фізико-хімічні властивості, зумовлені наяв­ністю обмінних ЬҐ" і А.Х в колоїдному комплексі верхніх генетичних гори­зонтів; наділені кислою реакцією ґрунтового розчину.

Солонець- грунт, в якому обмінний натрій складає понад 15% від єм­ності поглинання в ілювіальному горизонті.

Солонцюваті грунти- група ґрунтів різних типів, які (на родовому рів­ні) мають морфологічні та фізико-хімічні властивості, зумовлені наявністю обмінного натрію в колоїдному комплексі. За ступенем солонцюватості ці грунти поділяються на слабо-, середню- і сильносолонцюваті.

Солончаки- група грунтів, які містять у профілі високі концентрації легкорозчинних солей , особливо в поверхневих шарах (0,5-2,0% в 0-30 см шарі).

Спілість грунту— стан грунту, при якому грунт найліпше піддається обробітку, добре кришиться з найменшим тяговим зусиллям.

Стійкість грунту екологічна- здатність грунт}' зберігати свої парамет­ри в умовах зовнішнього фактору в тому діапазоні значень, який забезпечує стабільність функціонування екосистеми в цілому.

Структура ґрунтового покриву- форми просторових змін елементар­них ґрунтових ареалів, в різній мірі генетично зв'язаних між собою, що ство­рюють певний просторовий малюнок.

Структура ґрунту- окремості (агрегати, грудки) різної величини, фор­ми, якісного складу, на які розпадається ґрунт у стані фізичної спілості.

Структура ґрунту кубоподібна- тип структури грунту, ознакою якого є кубоподібна форма макроагрегатів - однаковість усіх трьох осей.

Структура ґрунту плитоподібна- тип структури фунту, ознакою яко­го є розвиток макроаірегатів за двома горизонтальними осями, які нагаду­ють плиту.

Структура грунту пршмоподібна- тип структури ґрунту , ознакою якого є видовжена форма макроагрегатів, з переважним розвитком по верти­кальній осі, що нагадує призму.

Структурність ґрунту- здатність ґрунту розпадатися на окремі грудо­чки або агрегати при розпушуванні його в умовах оптимальної вологості.

Ступінь еродованості ґрунтів- ступінь руйнування (зменшення по­тужності або зникнення) верхніх найбільш родючих горизонтів грунту вна­слідок водної та вітрової ерозії. Визначається через порівняння з нееродор-ваним аналогом того ж грунту.

Ступінь насичення ґрунту основами- відношення суми обмінних ка­тіонів до суми тих же катіонів і величини гідролітичної кислотності грун­ту.

Сума обмінних катіонів- загальна кількість катіонів, які можуть бу­ти витіснені з иезасоленого та обезкарбоначеного грунту нейтральним со­льовим розчином. Виражається в мекв/100 г ґрунту.

Супісок-ґрунт в якому міститься від 10 до 15-20% фізичної глини.

Суспензія(завись) - дисперсна система , в якій дисперсною фазою є тонкоподрібнене тіло, а дисперсійним середовищем - рідина.

Таксон- це послідовно супідрядні систематичні категорії, що відобра­жають об'єктивно існуючі в природі і руни фунтів.

Таксономія грунтів- система одиниць групових підрозділів грунтів різного рангу (тип, підтип, вид, різновид) в їх взаємній супідрядності для систематики та класифікації.

Твердість грунту- властивість грунту чинити опір стисканню та роз­клинюванню. Вимірюється за допомогою твердоміра і виражається в кг/см². Залежить від гранулометричного складу, ступеня гумусованості, структур­ності, складу обмінно-увібраних катіонів, вологості та інших факторів.

Теплові властивості грунту- сукупність властивостей, які визначають процеси поглинання, передачі та віддачі тепла. Основними з них є: теплоєм­ність, теплопровідність, тепловіддача.

Теплоємність ґрунту- кількість тепла в калоріях, яка необхідна для нагрівання 1 г або 1 см³ ґрунту на І °С.

Теплопровідність ґрунту- здатність фунту проводити тепло. Вимірю­ється кількістю тепла (в дж), що проходить за 1 сек. через поперечний ро­зтин ґрунту в 1 см² при градієнті температури в 1 ° на відстань 1см (дж/см² за сек.).

Тепловий баланс ґрунту- сукупність усіх видів нагромадження та ви­трат тепла в ґрунті за певний проміжок часу. Є кількісною характеристикою теплового режиму фунту.

Тепловий режим ґрунту- сукупність явищ та процесів , пов'язаних з надходженням, переносом, акумуляцією та віддачею тепла ґрунтом.

Терра роса(іегта гозза) - слаборозвинені фунти, які формуються в умовах субтропічного вологого з сухим станом сезоном середяьосередзем-номорського клімату на окристалених вапняках. Характеризуються черво­ним забарвленням.

Типи водного режиму ґрунтів- відповідно до класифікації, розроб­леної Г.М.ІЗисоцьким розрізняють такі його основні види А) мерзлотний, який спостерггається в області багаторічної мерзлоти; 2) промивний - пере­важно в областях, де середня річна сума опадів перевищує середнє річне випарування; 3) періодично промивний - в областях, де середня річна сума опадів приблизно дорівнює середньому річному випаруванню; 4) непроми-ений переважно в облатях, де середня річна сума опадів відносно менша за середнє річне випарування; 5) випітний — створюється в областях, де рі­чне випарування значно перевищує річну суму опадів, але близько до ден­ної поверхні підходять грунтові води; 6)деструктивно—випітний , близький до попереднього, але фунтові води та їх капілярна зона залягають глибше , а витрати води з них проходять шляхом відсмоктування вологи з капілярної зони корінням рослин.

Тин ґрунту- основна таксономічна одиниця класифікації фунтів, яка застосовується в Україні. Це група грунтів, гцо розвивається в однотипних біологічних, кліматичних, гідрологічних умовах і характеризуються яскра­вим проявом основного процесу фунтоутворення при можливому сполучен­ні з іншими процесами.

Типи температурного режиму ґрунту- за класифікацією В.М.Дімо, виділяють такі його типи : 1) мерзлотний, коли середньорічна температура профілю грунту має від'мний знак: 2) тривало-сезоішо-иромерзаючий - се­редньорічна температура профілю грунту переважно вище нуля і ґрунт промерзає глибше 1 м; 3) сезонно-промерзаючий - середньорічна темпера­тура профілю ґрунту вище нуля і сезонне промерзання може бути коротко­часним (декілька днів) і тривалим (не більше 5 днів).

Торф- органічна порода, яка складається з рослинних залишків, зміне­них в процесі болотного гру шоу творення та поховання цих залишків під їх наростаючою товщею в умовах апаеробіозису.

Торфоутворення- процес накопичення на поверхні ґрунту або в заро­стаючих водоймищах напіврозкладсних рослинних решток внаслідок зага­льмованої гуміфікації та мінералізації відмираючих органів рослин.

Торфовище- болото з шаром торфу понад 0,5 м.

Фактори ґрунтоутворення- елементи природного середовища, під впливом яких утворюються грунти. Існують такі основні види факторів ґрунтоутворення : ґрунтотворні породи, живі та відмерлі організми, клімат, рельєф, вік країни., а також виробнича діяльність людини.

Фактори родючості ґрунту- поділяються на: природні , до яких на­лежать - вміст поживних речовин, водний, повітряний і температурний реж-ми , фізичні умови, відсутність шкідливих для рослин речовин; та соціально -економічні — фактори, що зумовлені господарською діяльністю людини.

Фералітшацін- процес вивітрювання в іронічних та екваторіальних умовах, який полягає в руйнуванні алюмосилікатів та силікатів і виносі кре­мнезему та основ з горизонтів грунту.

Фізика ґрунту- розділ ґрунтознавства, який вивчає фізичні процеси (механічні, теплові, гідрологічні та ін.), що протікають в ірунті та властивос­ті ґрунту, зумовлені цими процесами.

Фішко-механічні властивості ґрунту- сукупність властивостей грун­ту, які визначають його відношення до зовнішніх і внутрішніх механічних впливів: твердість, пластичність, в'язкість, липкість, плинність, усадка, опір розриву, стискуванню, тертя ґрунту з металом та іншими матеріалами, пи­томий опір ґрунту та ін.

Фітомеліораціи— система заходів , спрямованих та природних у мої? шляхом використання і культивування рослинних угруповань (створення лісосмуг, вирощування меліоративних культур тощо).

Флювіогляціальні відклади- (водно-льодовикові) - продукти діяль­ності потоків талих вод льодовиків,Іїа Україні поширені в зоні Полісся.

Фракція, гранулометричних елементів(іраиулометричпа) — сукуп­ність елементарних часточок грунту певного розміру..

Фульвокислоти- препарати жовтого забарвлення органічних речовин, вивилучених зі складу гумусу і штучно переведених у кислотну форму . Інша точка зору — складова частина гумусу.

Хімічне поглинання в ґрунті- поглинання ґрунтом аніонів за рахунок хімічних реакцій з утворенням важкорозчинних солей.

Хрящ- вуглуваті ( не обкатані) уламки або зерна гірських порід розмі­ром від 2 до 10 мм.

Цілинні ґрунти- ґрунти, які ніколи не використовувались у земле­робстві і знаходяться під природною рослинністю.

Штучні ґрунти— ґрунти, які створюються в процесі рекультивації зе­мель з порушеним ґрунтовим покривом, а також органо—мінеральні суміші, які використовуються в теплицях, парниках, оранжереях.

Щебінь— часточка ґрунтова елементарна вуглуватої форми розміром 4— 20 см.

Щільність покриття- заповнення поверхні ґрунту рослинами при розгляданні рослинного покриву зверху.

Щільність складення ґрунту- маса абсолютно сухого ґрунту в оди­ниці об'єму неиорушеної будови (г/см ). Залежить від гранулометричного складу, природи мінералів, вмісту органічної речовини, структурного стану ґрунту тощо.

Щільність твердої фази ґрунту- відношення маси ґрунту до маси , що дорівнює об'єму води , взятої при температурі + 4°С. Переважно зале­жить від мінералогічного складу та вмісту гумусу в грунті.

Яри- ерозійна форма рельєфу; ерозійна долина, утворена тимчасовими водотоками на схилах, де залягають пухкі породи.

Поиск по сайту: