Зміст робіт при коректуванні великомасштабних ґрунтових обстежень

Коректування великомасштабних ґрунтових обстежень здійснюється в такі три етапи: підготовчі, польові та камеральні. Кожний з цих етапів пе­редбачає виконання відповідних робіт, які забезпечують одержання повно­цінних матеріалів. Зупинимось на них більш детально.

4.2.1. Підготовчі роботи

Підготовчі роботи розпочинаються із визначення обсягу коректування мате­ріалів раніше проведених великомасштабних обстежень. В першу чергу це сто­сується обсягу польових робіт. При цьому треба визначити необхідний і доста-:пи обсяг коректування, який дозволить, з одного боку . домогтися необхідної точності й повноти фунтових карт і супроводжуючих їх матеріалів, а, з другого, - \никнути непродуктивного дублювання робіт на площах, де фунтовий пок­рив , відображений на коректуючих картах відповідає натурі.

При визначенні обсягу коректування необхідно врахувати масштаб вихі-вих карт, ступінь їх доброякісності, наявність і повнота вихідних матеріа­лів (карт, польових журналі)? і т.п.),а також загальний характер ґрунтового покриву і умови ґрунтоутворення ( строкатість або монолітність фунтового покриву, частоту просторової зміни гранулометричного склад)" фунтів, їх плроморфність, засолення, підстилаючі щільні породи , розчленованість ре­льєфу і т.д.). У зв'язку з цим при проведенні підготовчих робіт необхідно летально проаналізувати як матеріали фунтових обстежень взагалі, так і за окремими стадіями. При цьому аналізують:

а) повноту і правильність опису фунтових розрізів, а також чи витриму­
вались кондиції масштабів обстежень за кількістю закладених фунтових
розрізів;

б) обгрунтованість виділення контурів фунтів з підтвердженим описом
сновних розрізів, иапівям і приколок;

в) чи проводились після великомасштабного обстеження Грунтів роботи
з гідромеліорації (осушення, зрошення) і на яких площах, а також як ці ро­
боти вплинули на зміну фунтового покриву:

г) чи відображено на фунтових картах закономірності в розпо­
всюдженні грунтів залежно від ландшафтів, що входять у межі аналі-

точих господарств, наприклад, чи зафіксований зв'язок між еродованими птами і характером рельєфу, між гранулометричним складом і різними елементами заплави тощо;

г) в якій мірі відповідає відображенню на фунтових картах фунтовий
крив загальним зональним закономірностям розповсюдження фунтів. У

в'язку з цим необхідно вияснити, чи вносились корективи при відобра­женні ґрунтового покриву господарства на карті ґрунтів України;

д) ступінь відповідності використовуваних раніше класифікацій фунтів і
гранулометричного складу прийнятих для держави. Наприклад, в перші ро-
■-;: обстежень не виділялись слабоїумуеовані чорноземи через те, що верх­
ню межею за гумусом для чорноземів малогумусних вважалось 6%. Крім

по, не виділятись поверхнево оглеєні фунти, дерново-скритоиідзолисті грунти, дернові фунти, а також при обстеженні минулих років визначення гранулометричного складу проводилось за методом Годліна, що тепер су­перечить лабораторно-аналітичним вимогам;

є) чи достатньо охарактеризовані дані лабораторних аналізів грунтів го­сподарства, чи вони достовірні, наприклад, щодо віднесення грунтів до се-редньо- чи малої умусних, суглинкових чи супіщаних.

Під час підготовчих робіт вибір масштабу коректується таким чином :

- не залежно від зони всі еродовані та ерозійно небезпечні території, як

правило, з ухилом понад 1° підлягають виділенню в масштабі 1:10 000. У ньому масштабі доцільно проводити коректування на дефля-ційно небезпечних територіях і на менших ухилах.

- зрошувані та осушувані території, якщо немає можливості проведення спеціальних грунтово-меліоративних обстежеинь або останні прово­дились понад 5 років назад, також підлягають коректуванню в масш­табі 1:10 000;

- у масштабі 1:10 000 також коректуються карти господарств, які ра­ніше були обстежені в тому ж масштабі, зокрема це стосується гос­подарств зони Полісся. Виключення представляють ділянки лісів, що знаходяться в користуванні господарств. Вони обстежуються вибір­ково, а при необхідності, з орієнтовною точністю масштабу 1:5000.

Для визначення площі, яка підлягає коректуванню в будь-якому масшта­бі, необхідно користуватися експлікаціями еродованих земель до районних ґрунтових карт, де в розрізі господарств указані площі ґрунтів за різними ухилами місцевості.

Для кінцевого встановлення ступеня доброякісності коректованих ґрунто­вих карт безпосередньо в натурі та визначених на основі цього потрібного об-сягу польових коректувальних робіт проводять рекогностувальні об'їзди тери­торії, у площині яких закладається декілька контрольних розрізів або прикопокна маршрутах, які пересікають основні елементи рельєфу.

З урахуванням викладеного вище визначається орієнтовна кількість осно­вних розрізів, напівям і прикопок, яку необхідно закласти у процесі коректу­вання, і за відношенням цієї кількості до необхідного за масштабом і кате­горії складності встановлюється обсяг коректувальних робіт з добавкою 5-10% на уточнення конфігурації ґрунтових контурів.

Иа основі польового (рекогносту вального) і камерального визначення об­сягу і відсотка коректувальних робіт складається технічне завдання, яке ви­дається виконавцю. У завданні вказуються площі, що підлягають корегуван­ням обстеженням у різних масштабах, відчисляється відсоток необхідних корегувань, категорія складності, орієнтовна кількість розрізів, на яких треба відібрати зразки грунту для аналізу, а також указується , на які питання треба звернути особливу увагу' при проведенні коректування, виходячи із специ­фіки об'єкту. Форма технічного завдання наведена нижче.

Па стадії підготовчих робіт збираються і вивчаються відомості для ха­рактеристики умов ґрунтоутворення, а також матеріали ґрунтових знімань або обстежень ґрунтів, які проводились за період після закінчення велико-м ас штабних обстежень.

Зокрема, досить детальну характеристику геоморфологічної території та літології порід можна знайти у матеріалах геологічних фондів. У матеріа­лах гідрометеослужби поряд з агрокліматичиими показниками є дані про ■одно-фізичні властивості ґрунтів і вмісту вологи у ґрунті на протязі вегета­ційного періоду. У матеріалах Гіпроводгоспу містяться дані про гідрогео­логію, водно-фізичні властивості грунтів, аналізи фунтів і

ґрунтових вод. Матеріали агрохімслужби містять дані про забезпеченість ґрунтів рухомими формами поживних речовин.

У підготовчому періоді виготовляють кальку крутизни схилів (якщо во­на не була виготовлена раніше). На восківці, накладеній на картооспову ма­сштабу 1:10000 з горизонталями, оконтуруються за допомогою палетки По-тулова площі з однаковими ухилами за градацією 0-1°, 1-3°, 3-5°, 5-7°, 7-10° і понад 12°. Для більшої наочності кальки крутизни схилів на восківку по­передньо наносять такі елементи ситуації, як окружна границя господарст­ва, ірапиця населених пунктів, основні дороги тощо.

Крім того, необхідно мати картографічну основу на м'якій основі масш­табу 1:10 000 з рельєфом, а також контактні відпечатки масштабів 1:17 000 або 1:20 000.

У тих господарствах, де відсутні матеріали аерофотознімання, як карто­графічну основу в порядку виключення використовуються плани землеко­ристування або плани внутрішньогосподарського землеустрою з рельєфом, який наносять із топографічної карти.

Матеріали аерофотознімання замовляються на потрібну для коректу­вання територію завчасно. Контактні відпечатки у зв'язку з технологією ви­готовлення можна одержувати безпосередньо після зальотів.

4..2.2. Польові роботи

Па відміну від великомасштабних обстежень грунтів при їх коректуванні в період польових робіт треба домагатися якомога менше виконувати фунтових розрізів. Адже, це в певній мірі здешевить польові роботи . Для цього треба слідкувати за дотриманням кондицій масштабу знімання за кі­лькістю гектарів, що припадає на одну точку копання, маючи на увазі, що в суму точок копання входять ґрунтові розрізи (напівями і прикопки), по­передніх років обстеження, доброякісно описані та які мають точну прив'язку. При цьому бланки описів ґрунтових розрізів вилучаються із журналів попередніх років безпосередньо при коректувальному картуванні та використовуються для оформлення ґрунтових контурів нарівні з новими, що описуються. Для орієнтації в табл. 4.1. наведено потрібну кількість гек­тарів на один ґрунтовий розріз. •

У кінцевому рахунку, ґрунтових розрізів повинно бути закладено таким чином, щоб , по-перше, витримати кондиції ґрунтового знімання, обов'язково для прийнятого масштабу в .мінімальних розмірах ґрунтових контурів, що підлягають виділенню ( табл.. 4.2.); по-друге, щоб виділені в результаті коректування контури були задокументовані описами ґрунтових розрізів, за винятком контурів розміром 1 та, якщо один із них мас аналі-;:-шу генетичну будову -

При цьому різка вираженість границь ґрунтів характеризується конту­рами, які чітко виділяються в натурі за рельєфом або за зволоженням, а та­кож чітко виділяються на аерофотознімках. Ясно виражені контури добре помітні в натурі за забарвленням верхніх горизонтів ґрунту, за рельєфом, а також на матеріалах аерофотознімання. Неясна вираженість властива грунтам, які залягають на однакових елементах рельєфу, мають подібне зволоження, близькі за. генетичною будовою та характеризуються поступо­вим переходом.

Як вказувалось вище, при коректувальних роботах закладаються точки копання у вигляді основних розрізів, напівям і прикопок . Крім того, за­мість прикопок можна застосовувати свердловини, які виконують за допо­могою ручних бурів.

Основні розрізи повинні розкривати усі грунтові горизонти і верхню незмінену материнську (ґрунтотворну) породу. Вони закладаються на са­мих типових місцях для найбільш легального вивчення профілю грунту і відбирання ґрунтових зразків на аналізи. Глибина основних розрізів може коливатися залежно від товщини ґрунтів від 1,2 до 2,0 м.

Закладання розрізів на глибину менте 1,2 м допускається в тому випад­ку, коли ближче залягають щільні породи або грунтові води, а також якщо розріз меншої глибини достатньо повно розкриває весь ґрунтовий профіль і верхню частину незміненої материнської породи. Зокрема, це стосується еродованих грунтів, які мають невелику потужність, при умові одноріднос­ті ґрунтотворних порід і відсутності близького залягання корінних порід.

У випадку, коли закладці ґрунтових розрізів на повну глибину перешко­джають грунтові води, вивчення горизонтів , розташованих нижче рц їрШЯШХЮЦ, ЇЇЩШіті^ за допомогою бура. Добурування вважається

також обов'язковим, якщо в межах досліджуваної території' ПроЯВЛЯЄТЬС.

солення, підстилання корінними породами, наявність ортзандрових про ків у пісках па глибині понад 2 м.

Напівями повинні розкривати усі грунтові горизонти до початку мате­ринської породи, тобто на глибину, як правило, в межах 0,7-1,5 м. Вони за­кладаються для обґрунтування виділюваних контурів.

Прикопки бувають двох видів: як напівями, що реєструються при-копкими і використовуються для встановлення іранидь ґрунтових виділів, які не реєструються. Глибина реєстрованих прикопок (0,5-0,75 м) повинна забезпечувати можливість фіксації основних горизонтів грунтів з тим, щоб встановити їх генетичну приналежність. Наприклад, зареєстровані прико­пки можуть виступати як точки копання на еродованих землях, де грунти мають різко вкорочений профілі,, описувати зареєстровані прикопки потрі­бно з меншою повнотою і детальністю, ніж основні розрізи і напівями, по­роте, з обов'язковим урахуванням головних морфологічних або діагности­чних ознак грунтів.

Кількість переєетровапих прикопок не регламентується залежно від ти­пу використовуваної картооснови. Наприклад, при роботі на матеріалах ае­рофотознімання та наявності, дешифрувальних основ, а також при добре вираженій зміні грунтів нереєстрованих прикопок може бути обмежена кі­лькість. У тому випадку, коли просторова зміна ґрунтів не відображена на картооснові ні плямами, ні додатковими ознаками, кількість прикопок по­винна бути збільшена, щоб забезпечити кондиційність знімання з точки зору точності проведення границь ґрунтових виділів. Допустимі зміщення (помилки) іраниць ґрунтових контурів приведена в табл..4.3.

І Іри коректуванні польові роботи починаються з об'їзду території і потім, використовуючи матеріали аерофотознімання, приступають до по­переднього (без виїзду в поле) дешифрування фунтового покриву, опираю­чись на прямі та другорядні дешифрувальні ознаки і виходячи із порівня­льно-географічного методу, який передбачає приуроченість ареалів грунтів до ландшафтних елементів, що мають рівнозначні фактори ґру­нтоутворення. При цьому на матеріалах аерофотознімання наносяться олів­цем попередні контури ґрунтів на території, яку передбачено обстежити у найближчі 1-2 дні, і намічають точки закладання розрізів, а також маршру­ти, які охоплюють як однакові за тоном і рисунком ділянки, так і ділянки, які не читаються на аерофотознімках.

Після цього, в полі на аерофотознімках або топопланах, якщо аерофото-^;німки відсутні, наносять фунтові контури, які уточнені в процесі вивчен­ая і опису ґрунтових розрізів.

Потім попередньо оконтурюють грунтові виділи на наступні 2-3 дні ро-5оти і уточнюють у полі. Таким методом послідовно до дешифрування ві-дпрацьовується вся територія господарства. При цьому, уважніше уто­чнюються дешифрувальні ознаки грунтів господарства стосовно до матеріалів аерофотознімання. Таким чином, вже в процесі роботи у госпо­дарстві можна буде опиратися на більш достовірні подібності попередньо вділених контурів, з уточненими у полі, ширше користуватися екстрапо­ляцією, досягаючи кондиції знімання при меншій кількості розрізів, які з чом можна замінити реєстрованими приколками або точками буріння.

При відсутності матеріалів аерофотознімання значна частина контурів грунтів наноситься окомірно, тому кількість нереєстрованих прикопок за­лежить від достовірності коректуючої карти і визначається необхідність моггися достовірності відображення фунтів відповідно до заданого мас­штабу.

Усі розрізи і реєстровані прикопки повинні бути нанесені на кольорову рунтову карту. Прив'язка їх проводиться відповідно з існуючими інструк-іями.

Точність нанесення ґрунтових розрізів на матеріали аерофотознімків - 1 :\г а при роботі з іншими матеріалами - 3 мм .Основні розрізи відобража­ться кружком (якщо на них відібрані зразки грунтів для аналізів, кружки вливаються), напівями — квадратиками, реєстровані прикопки - трикутнич-

[.

Усі розрізи повинні бути описані в польових журналах встановленої фо-и.

Оскільки для обфунтування виділених на карті фунтових контурів вико-■стовуються розрізи, які якісно описані та прив'зані підчас обстежень по­передніх років, їм присвоюються нові порядкові номери, а старі простав­ляються поряд у дужках, про що дається пояснення на першому листку опису фунтових розрізів (журналу).

У результаті коректування на польову ґрунтову карту наносять всі уточ­нені контури і номенклатурний список грунтів, в яких повинні бути відо­бражені гранулометричний склад грунтів, ґрунтотворні та підстилаючі поро­ди, а також комплекси або неоднорідності грунтів.

Польові ґрунтові карти виконуються безпосередньо на фотопланах, а та­кож шляхом перенесення ґрунтових контурів на фотоплани з контактних ві­дтисків. Грунтові контури , індекси фунтів, розрізи і їх нумерацію наносять тушшю або чорнилом.

Якщо польові роботи проводяться без використання матеріалів аерофо­тознімання, польові ґрунтові карги складаються на ліго- або світокопіях планових землекористувань із ілюмінуванням або штрихуванням контурів ґрунтів кольоровими олівцями.

Контури ґрунтів відкоректованої ґрунтової карти обов'язково ув'язуються в натурі з ґрунтами суміжних господарств з таким розрахун­ком, щоб всі неув'язки були вилучені безпосередньо в полі.

Зразки ґрунт}- відбираються на аналізи на основі заключення про прида­тність їх результатів для характеристики фунтового покриву.

Орієнтовна кількість відібраних зразків ґрунту для аналізів наведена в табл. 4.4.

Наведена кількість зразків грунту є орієнтовною і при необхідності по­линні бути 'збільшені з таким розрахунком, щоб усі поширені \ межахго-сподаретва різновидності грунтів були охарактеризовані аналізами.

Зразки фунту^- відбираються за загально прийнятими правилами, а саме:

а) зразки необхідно відбирати із нижнього горизонту із 1О-саптимет-
рового (по вертикалі) шару, причому якщо потужність горизонту перевищує
ЗО см, відбирають два або більше зразків;

б) при невеликій потужності горизонту ( 20 см) зразки відбираються із
найбільш характерних його частин, якщо ж потужність горизонту меша 10
см , його відбирають на всю глибину.

в) із орних горизонтів відбирається один зразок, причому для спів-
ставлення результатів необхідно відібрати його на глибину 0-20 см. У ви­
падку, якщо генетичний горизонт за потужністю перевищує глибину зраз-

ка , відбирається зразок та із підорного горизонт}' , наприклад, 0-10 і 10-20, або 0-15 і 15-30 см;

і 5 нижній частині профілю зразки, як правило, відбираються через біль­ші інтервали, проте при наявності засоленості грунтів можна недотримува­тись цих вимог, але обов'язковим є відбирання зразка з сольової кірки, тоб-і глибини 0-2 см;

: при відбору зразків ґрунту необхідно притримуватись послідовності -зи самих нижніх горизонтів до верхніх; : увесь зразок грунту повинен бути 0,5-0,7 кг за виключенням скелетних . лв, де зразок відбирається масою 1,0-1,5 кг.

Коли приходиться визначати щільність складення ( об'єми}- масу) грун-разки відбирають з непорушеною структурою за допомогою бура (До-фенка, Лебедсва, Качинського), або шляхом вдавлювання в грунт металіч­ного циліндра і наступного вилучення із нього маси грунту та ■-изначсішя об'єму циліндра.

Для відбирання зразків фунту, як правило, використовують основні грун­тові розрізи . 1 Іроте, в окремих випадках, зокрема, на еродованих грунтах, ві-рають зразки і з напівям.

Зразки грунту, відібрані з окремих генетичних горизонтів, записуються у

мість (у двох примірниках) установленої форми, в яких проставляється

нак «+»,за яким треба провести відповідний аналіз.

При відбиранні зразків фунтів необхідно орієнтовно 15% від загальної їх

кості дублювати і відправляти в лабораторію, зашифровуючи їх з тим,

~об згодом можна було визначити ступінь достовірності виконаних аналі-

Виконавець, який розробляє проект майбутнього землеустрою території, винен перевірити, в якому ступені охарактеризовані зразками виділені в . : сподарстві ґрунтові різновидності, а також чи достатньо відібрані зразки з мало розповсюджених ґрунтів. Останнє необхідне для наступних характе­ристик ґрунтів у районних нарисах.

Склад лабораторних аналізів визначається, виходячи із конкретних при­даних умов для території та ступеня придатності результатів попередніх 5ораторних досліджень грунтів, проте із дотриманням таких положень: - вилучаються ті види аналізів, які виконувались зональними аїрохіме-лужбами, тобто аналізи рухомих форм фосфору і калію в фунтах ор­них угідь;

- аналізи валових запасів елементів живлення проводяться у виключних випадках, лише у фунтах, які є .домінуючими у межах усього адміні­стративного району;

- гранулометричний склад фунтів виконується переважно у зразках, ві­дібраних із верхніх горизонтів, при цьому враховується необхідність переходу від класифікації за Годліним до класифікації за Качи-нським. Гранулометричні аналізи профілю грунту проводяться вибір­ково для характеристики грунтів, які переважають у господарстві, а

також у тих випадках, коли відсутні аналізи грунтів з тих горизонтів, які істотно впливають на властивості грунтів, зокрема, у мочаристих грунтах і взагалі в грунтах, сформованих на двочленних породах.

Особливу увагу аналізам гранулометричного складу орного і підорного шарів треба надавати в районах дії вітрової ерозії, оскільки вона в значній мірі залежить від вмісту у верхніх горизонтах грунту фракцій піску і фізи­чної глини..

При наявності в межах господарства різних ґрунтотворних порід гра­нулометричним складом охоплені ґрунти, або їх верхні горизонти. Так, на територіях, де ґрунтотворними породами виступають лесовидні суглинки корінних плато або древніх терас, то гранулометричний аналіз виконуєть­ся в окремих зразках.

Грунти молодих терас лісостепової та степової зон необхідно охарактери­зувати іранулометричними аналізами. Інколи грунти називались сформо­ваними на глинах, але це не підтвердилось аналізами гранулометричного складу.

У випадку розповсюдження скелетних ґрунтів необхідно проводити аїрегатний аналіз ірубих фракцій (понад 3 мм), виділяючи хрящ (3-10 мм),іцебінь і гальку (1-5 мм) і каміння ( понад 5 мм).

Для зменшення кількості аналізів водних витяжок, які робляться в за­солених ґрунтах, необхідно в полі проводити неякісні визначення в соле-вмісиих ґрунтових горизонтах;

Необхідно охарактеризовувати еродовані грунти аналізами вмісту гуму­су, оскільки цей показник може мати значення як узагальнюючий.

Треба враховувати й те, що при проведенні великомасштабних ґрунто­вих обстежень 1958-1961 рр. в більшості випадків допускалися відхилення від обов'язкових способів картографування комплексного ґрунтового пок­риву, найбільш із яких було те, що не враховувалось процентний вміст компонентів комплексів, або він показувався у довільних границях.

При цьому, під комплексністю приймається мозаїчність фунтового пок­риву, при якій відбувається часта просторова зміна фунтів, що відноситься до різних ґрунтових типів, на одному ряду зволоження, наприклад, солонці та каштанові ґрунти.

1 Ілямистість — це комбінації ґрунтів, що відносяться до одного типу і одного ряду зволоження, наприклад, чорноземи різного ступеня еро-дованості.

У поєднаннях ґрунти розрізняються як за приналежністю до ґрунтових типів, так і до рядів зволоження (дерново-підзолисті та болотні ґрунти).

Незалежно від типу неоднорідності ґрунтового покриву (комплексність, плямистість, або сполучення) у межах одного конура не повинно міститися трьох компонентів. Кожний із компонентів повинен бути задоку­ментований ґрунтовим розрізом, за виключенням невеликих закономірно повторюваних контурів. Процентний вміст другого компоненту повинен ви­ражатися за єдиною градацією: 0-10%, 10-30%. 30-50 %. Якщо в межах ко-

ятуру кількість компонентів перевищує три, то контур або треба розчл<

ати на декілька, з тим, щоб кожний із заново виділених контурів місті

к більше трьох компонентів, або, якщо грунти закономірно розподілені

всьому контурі і процентне співвідношення їх не дозволяє запобігти буді

а розчленувати контур не вдасться, перехідні види грунтів треЄ

З'єднувати з генетично найбільш близькими. Наприклад, у чотирі

.енному комплексі, де є солонці та сильсолонцюваті грунти, останні треб

«"єднати із солонцями. Компоненти сполучень, закартованих при обстеже

>; попередніх років, як правило, необхідно виділити самостійними ков

рами, особливо при масштабах коректування 1:10 000, оскільки, по-перше

найчастіше цього дозволяють досягти розміри мінімально виділених конту

а. по-друге, - в міру доброї наочності по-різному зволожених компо

еєнтів сполучень на матеріалах аерофотознімання.

Сполучення треба виділяти лише там, де площі другого компонента н< - „ображаються в масштабі. Це може бути у межах терас, де на фоні зона =«нх фунтів розповсюджені гідроморфні фунти або на територіях, де не згми плямами розповсюджені мочаристі фунти тощо.

яву увагу при проведенні коректувальних робіт необхідно ггриді-

;* картографуванню еродованих фунтів. Точність і дробність їхнього ві-

■ження повинні забезпечуватися використанням якісної картог-

. ічної основи, крутизни схилів і збільшеною кількістю фунтових

розрізів.

На матеріалах аерофотознімання еродовані фунти читаються за тим за­пиленням і тим чіткіше, чим більша різниця у вмісті гумусу між змитими : повиопрофільними грунтами.

Для розораних еродованих фунтів дешифрувальною ознакою виступає мсож строкатий рисунок зображення , який викликаний нерівномірним приорюванням перехідних горизонтів. Сильнозмиті фунти мають нечітко лямистии рисунок з нерівномірним світлим тоном. Крім прямих дешифрувальних ознак еродованих фунтів можна користу­йся й другорядними, такими, як густота і характер вимоїн, які видно на вмках. У цьому випадку необхідно встановити в полі корекцію між гою-хінною та лінійною ерозією, яса проявляється в межах схилів однакової «позиції, неоднакових угіддях, при однаковому гранулометричному складі . генетичній приналежності грунтів. Проте, треба врахувати, що на фотознімках слабозмиті фунти, особливо саабозмиті чорноземи, не завжди вдасться відрізнити від повію профі-:ьних. У зв'язку з цим на ділянках слабозмитих фунтів треба закладати від­носно більшу кількість фунтових розрізів. При їх закладанні іреба корис­туватися калькою крутизни схилів з тим, щоб охарактеризувати ділянки різної крутизни. При цьому, в полі при закладанні розрізів необхідно за допомогою екліметра переконатися, що в точці, яка вибрана для закладання розрізу, ухил типовий для діапазону крутизни схилу, відображеного на ка­льці. 'Годі, у випадку, якщо у вибраному діапазоні крутизни в межах кон-

турів, на кальці відображається зміна грунтів за ступенем змитості, границі цих різниць встановлюються за допомогою прикопок.

В усіх випадках при описі ґрунтових розрізів необхідно вказувати ухил у градусах, визначений екліметром. Кожний вид угідь повинен бути охарак­теризований самостійним розрізом, оскільки навіть рядом розташовані діля­нки, маючи однакові ухили, які не відносяться до різних угідь, можуть мати різну ступінь змитості.

З метою встановлення закономірностей залягання різного ступеня еро­дованих грунтів доцільно проводити так звані ключові дослідження за до­помогою згущеної мережі точок копання на різних елементах схилів. Ре­зультати цих досліджень дозволяють екстраполювати одержані матеріали на ділянки, які характеризуються подібною енергією ерозії.

В районах, де проявляється вітрова ерозія, в першу чергу на територіях, де раніше було зафіксовано дію пилових бур, особливу увагу потрібно приділити виявленню та картуванню дефльованих грунтів, виділення яких на картах при великомасштабних ґрунтових обстеженнях не проводились. При цьому необхідно мати на увазі, що ознаки еродованості вітром в ос­новному подібні зі змитими ґрунтами. У грунтах легкого грануло­метричного складу може спостерігатись зрідненість на глинисті частки в орному шарі, підвищений вміст скелетних фракцій в орному шарі в порів­нянні з підорним шаром.

Для наближеного визначення в польових умовах вмісту гумусу з метою встановлення ступеня еродованості необхідно користуватися еталонними мазками, які характеризують кольори верхніх горизонтів з різним ступенем еродованості грунтів.

На генетично близьких ґрунтах, які мають однаковий гранулометрична склад і сформовані на аналогічних породах, еталонні мазки значно полег­шують діагностування еродованих грунтів.

На ділянках, де проявляється сукупна дія процесів водної та вітрової ерозії, картування еродованих ґрунтів пов'язано з труднощами, які. обумов­лені тим, що часто неможливо розрізнити змиті та дефльовані ґрунти. У таких випадках еродовані грунти, що залягають на рівнинних масивах, рів­них водорозділах або схилах крутизною до 1°, необхідно відносити до де­фльованих. Еродовані ґрунти, що займають вітроударні схили з крутістю понад 1°, відносяться до змито-дефльованих, а завітрені схили — до змитих. Необхідно враховувати також піддатливість ґрунтів до вітру, яка пов'язана насамперед із розпиленістю ґрунтів, карбонатністю верхніх горизонтів і ле­гким гранулометричним складом.

У процесі проведення польових робіт збирають дані про застосування протиерозійних і гідромеліоративних заходів, а також хімічну меліорацію кислих і засолених ґрунтів.

По закінченню польових коректувальних ґрунтових матеріалів госпо­дарства складається акт прийому польових робіт.

Питання для самоперевірки

/. Яка основна мета коректування матеріалів колишніх великомасшта­бних обстежень грунтів?

2. Які можливі варіанти виявлення потреби у проведенні коректиуваиня
ґрунтових матеріалів'/

3. Що представляють собою підготовчі роботи при коректуванні ґрун­
тових матеріалів?

4. Які матеріали аналізують при проведенні коректування ґрунтових матеріалів?

5. Який масштаб використовується при коректуванні ґрунтових мате­ріалів?

6. Що представляє собою технічне завдання на проведення польових ро­біт при коректуванні матеріалів великомпасштабних обстеженнях ґрунтів?

7. У чому зміст польових робіт при коректуванні ґрунтових матеріалів?

8. Які існують допустимі зміщення (помилки) ґрунтових контурів при їх коректуванні?

9. Які додаткові лабораторні аналізи проводяться при коректуванні ґрунтових .матеріалів?

Розділ 5. КОНТРОЛЬ І ПРИЙМАННЯ РОБІТ З КАРТУВАННЯ ҐРУНТІВ

Контроль за якістю і повнотою робіт з картування ґрунтів , а також за коректуванням матеріалів колишніх великомасштабних обстежень ґрунтів включає:

- поточний контроль;

- перевірку і приймання завершених стадій робіт;

- освідчення матеріалів;

- кінцеве приймання технічної документації.

Поточний контроль має інструктивно-методичний характер і здійснює­ться в процесі виконання робіт за стадіями. При цьому повинно бути вияв­лено і виправлено всі помилки, які допущені на початку робіт, до запобі­гання їх в наступному. При прийманні польових робіт в акті відмічається:

- відповідність кількості точок копання масштабу обстеження, категорії і відсотку коректування;

- правильність розміщення точок копання і точності їх прив'язки;

- правильність і детальність описання умов ґрунтоутворення;

- повнота і правильність опису ґрунтів за генетичними горизонтами;

- ступінь відповідності точності картування грунтів масштабу обсте­жень (за найменшою величиною закартованих контурів і їх допустимо­го зміщення);

- правильність назв ґрунтів і ґрунтових комплексів;

- правильність використання матеріалів аерофотознімання;

- правильність відбору зразків ґрунту.

В акті відмічаються виявлені недоліки і вказуються строки їх ліквідації. Після ліквідації недоліків робота підлягає повторній перевірці.

На прийняті роботи дається оцінка якості їх виконання.

Після закінчення всіх робіт проводиться їх освідчення, основна мета якого є повна камеральна перевірка матеріалів за такою програмою:

- співставлений даних з геоморфології, клімату і інших природних умов,
а також лабораторних аналізів з характером відображеного на картах ґрун­
тового покриву (особлива увага при цьому звертається на еродованість,
перезволоженім і інші фактори, які обмежують можливість використання
ґрунтів у складі ріллі);

- визначення правильності назв виділених таксономічних одиниць і ві­днесення їх до відповідних агровиробничих груп ґрунтів;

- встановлення відповідності площ грунтів і агрогруп, показаних на кар­тах і картограмах, наведених у -текстовій частині звіту;

- перевірка ув'язки контурів грунтів зі агровиробничих груп грунтів з сусідніми господарствами;

- перевірка в текстовій частині правильності опису грунтів і рекомен­дацій щодо їх покращення та використання ;

Дана програма освідчення є мінімальною і не обмежує перелік застосу­вання інших методів контролю, які забезпечують найбільшу ефективність при перевірці матеріалів з картування грунтів.

За результатами освідчення складається відповідний акт, на основі яко­го дається вказівка щодо внесення необхідних доповнень, уточнень або виправлень в матеріалах ґрунтових обстежень.

Після освідчення і внесення відповідних виправлень проводиться кін­цеве приймання технічної документації.

Текстові та графічні матеріали технічного звіту виготовляються:

а) для сільських, селиіцних і міських Рад - текстові матеріали з таблицями;
графічні матеріали - ілюміновані Грунтові карти і 2-х примірниках, картог­
рами - в 3-х примірниках;

б) для сільськогосподарських підприємств - текстові матеріали з таблицями
- в 4-х примірниках.

Питання для самоперевірки

/. Які роботи в першу чергу контролюються при картуванні ґрунтів?

2. Що представляє собою поточний контроль і коли він проводиться?

3. Який зміст акту-прийомки виконання польових робіт ? картування

Іру 7 ПИІв?

-І. Що таке освідчення ґрунтових матеріалів і як воно проводиться ? 5. Які текстові та графічні матеріали видаються замовникам ?

Поиск по сайту: