Мережа оптових і роздрібних ринків постійно розвивається. Помітне поширення набувають оптові продовольчі ринки.
Продавцями товарної продукції на цих ринках можуть бути нласники товарів (виробники в особі представників сільського господарства, спеціалізована структура, аграрно-промисловий комплекс, заготівельні об'єднання, створювані в рамках міжфер-мерської кооперації, різного роду посередники — приватні підприємства чи їхні повноважні представники, що мають право здійснювати торговельні операції на ринку.
Сучасний оптовий продовольчий ринок повинен мати:
— відповідні під'їзні колії;
— необхідні інженерні комунікації (внутрішні дороги);
Адміністрація ринку несе відповідальність за загальний санітарний стан ринку і прилеглої до нього території, організацію роботи служби ваговимірювальних, інших приладів.
Оптовий торговець має право вимагати від адміністрації:
— забезпечення можливості безперешкодного завезення то вару на територію ринку;
— забезпечення санітарних норм, охорони праці, техніки без пеки і пожежної безпеки;
— охоронної безпеки;
— надання першої медичної допомоги;
— заміни ваг, інших вимірювальних приладів, інвентарю, ін струментів (у разі, якщо вони не відповідають установле ним вимогам);
— компенсації вартості товару, ушкодженого чи втраченого з вини адміністрації;
— своєчасного вивезення сміття, пакувальних матеріалів, по рожньої тари з торговельного залу.
Оптовий торговець зобов'язаний:
— дотримуватися правил торгівлі і внутрішнього розпорядку ринку;
— дотримуватися санітарних, протипожежних вимог;
— реєструвати обсяги продажів;
— не поширювати інформації, здатної штучно змінити кон'юн ктуру ринку;
— по закінченні торгів звільнити торговельне місце, здати орендоване устаткування й інвентар, інструменти.
Товарні біржі
Товарні біржі — підприємства, що здійснюють оптові і дрібно-оптові торговельні угоди купівлі-продажу товарів за стандартами, зразками, макетами з попередньою експертизою.
Органами керування біржею є загальні збори засновників і членів біржі, біржовий комітет (сонет).
Вищим органом, що керує діяльністю біржі, є загальні збори засновників і членів біржі.
У період між загальними зборами керування біржею здійснює біржовий комітет, очолюваний головою.
Для організаційно-господарського функціонування даної біржі комітет створює виконавчий орган — правління (дирекцію) на чолі з керуючим чи генеральним директором біржі.
Товарна біржа має відповідні структурні підрозділи — торговий відділ, реєстраційний комітет, розрахункову палату, планово-фінансову комісію, комітет зі стандартів і якості, котирувальну комісію, комітет із правил біржової торгівлі, арбітражну і ревізійну комісії й ін. Реєстраційний комітет здійснює реєстрацію заявок брокерів і угод, підготовляє відповідні матеріали для біржового комітету, контролює дотримання правил біржової торгівлі; котирувальний комітет здійснює облік цін, попиту та пропозиції, змінює ціни, підготовляє інформацію про довідкові ціни, регулярно видає біржовий бюлетень; розрахункова палата реєструє всі угоди, укладені на біржі, здійснює безготівкові розрахунки між членами
біржі, робить перерахунки; арбітражний комітет заслуховує, розслідує, регулює суперечки, що виникають на біржових торгах; ревізійна комісія здійснює контроль за діяльністю дирекції, дотриманням законодавчих актів, станом каси і майна, розглядає скарги.
Головна мета товарної біржі — організація проведення вільних горгів, продажів, складання контрактів і господарських договорів щодо закупівлі, продажу товарів за ринковими цінами, які складаються під впливом попиту та пропозиції.
Біржа дозволяє нівелювати коливання цін на конкретний товар за допомогою котирування (згладжування) цін. При цьому фіксуються контрактні ціни, які публікуються потім у біржовому бюлетені як середня штучна ціна товару. Далі покупці і продавці орієнтуються на середню біржову ціну, що, власне кажучи, виключає її різку зміну і створює природний регулятор цін. Ціни на біржі формуються вільно в ході торгів без установлення рівня чи меж, товарів в основному сировинної спрямованості (метали, нафта, нафтопродукти, будівельні матеріали, хімікати, лісоматеріали, текстиль, продукція сільського господарства і т.д.). Предметами біржових торгів не можуть бути нерухоме майно й інтелектуальна власність.
Товарна біржа формує оптовий ринок, забезпечуючи можливість здійснення оптових угод за допомогою голосних публічних торгів у заздалегідь зазначеному місці і в установлений час.
Товарні біржі класифікуються за такими відмінностями:
а) за характером діяльності (призначення):
— спеціалізовані (працюють з визначеними видами товарів — метали, будматеріали, ліс, хімікати й ін.);
— універсальні (здійснюють операції з більш широким колом різноманітних товарів);
б) за масштабом дії:
— державні;
— регіональні;
— крайові, обласні;
— районні, міські;
в) залежно від участі відвідувачів у біржових торгах:
— закриті (беруть участь тільки біржові посередники — бро кери);
— відкриті (крім брокерів беруть участь і відвідувачі); г) за характером біржових операцій.
1) Угоди з реальним товаром (торг із реальними (наявними) товарами, що передбачають обов'язковий їхній продаж в обу мовлений термін (від 1 до 15 днів) на основі попереднього огля ду (заданими біржової експертизи) чи без попереднього огляду (за зразками, стандартами, а також за обумовленою середньою і мінімальною якістю товару). Продавець повинен мати відповід ний товар у наявності, здати його на біржовий склад, одержав ши при цьому складське посвідчення — варрант.
2) Ф'ючерсні угоди (майбутні угоди) — угоди (купівля-продаж стандартних контрактів на постачання біржового товару), згідно яким постачання продукції буде зроблена в наступному періоді (через квартал, але не більше ніж через рік). Товар, що підлягає продажу в майбутньому, може бути ще не виготовлений, але з'я виться в обумовлений термін. Ф'ючерсні (термінові) угоди укла даються в основному з метою страхування (хеджування) чи угод одержання різниці від зміни цін (різниці між ціною контракту в момент його укладення і ціною в день закінчення контракту.
Після укладення ф'ючерсного контракту і його реєстрації в розрахунковій палаті продавець і покупець підтримують комерційні взаємини тільки через цю палату. Причому кожна сторона має право однобічної ліквідації даного контракту до настання терміну постачання товару шляхом так званої офсетної угоди. Прагнення продавця і покупця одержати позитивний комерційний результат (прибуток) визначає тактику поведінки і характер конкретних дій у біржовій «грі».
3) опціонні — придбання права на покупку товару (укладення контракту) у майбутньому по встановленій (далі незмінній) ціні. Власне кажучи, це форма торгівлі правами на укладення кон трактів. Характерно, що можливий перепродаж таких прав має спекулятивну спрямованість, але відіграє позитивну роль, оск ільки помітно перешкоджає різким коливанням цін на товари, сприяє стабілізації ринкових відносин. Покупець опціону в обмін на придбання такого права звичайно сплачує продавцеві деяку невелику суму — премію, що дозволяє здійснити операцію за фіксованою ціною при відносно сприятливій ринковій кон'юнктурі і дістати прибуток. Ризик покупця опціону обмежується розміром
даної премії, а ризик продавця опціону відповідно зменшується на цей розмір.
За відповідну комісійну винагороду товарна біржа надає продавцям і покупцям приміщення, визначені гарантії, інформаційні і розрахункові послуги.
Результати діяльності товарної біржі є переконливим джерелом зведень для суб'єктів товарного ринку про динаміку цін, попиту та пропозиції на різні види товарів.
Узагальнюючи сказане про діяльність товарної біржі на ринку, сформулюємо основні її завдання і функції:
— регулярність поновлення торгівлі й організованість ринку;
— надання учасниками біржових торгів комерційної й іншої ін формації щодо пропонованої до реалізації товарної продукції;
— виявлення реального попиту та пропозиції на товарну про- ■••:■ дукцію, яку реалізують чи обмінюють на біржі;
ї — визначення сформованих пропорцій обміну на товарну продукцію;
. — організація товарообмінних операцій, заснованих на взаємовигідних умовах;
— котирування цін на товарну продукцію, реалізовану на біржі;
— підготовка й організація біржових торгів;
— уніфікація споживчої вартості товару, більшої частини умов угоди;
— здійснення угод під час відсутності самого товару;
— інформаційна діяльність.
У процесі свого довгого розвитку біржова торгівля в нашій країні пристосовувалася до вимог економічної політики і перетерплювала відповідні зміни. В умовах демократизації суспільства, незважаючи на серйозні економічні проблеми, товарні біржі стали помітним явищем у житті сучасної України. Разом з тим має бути вирішення серйозних проблем щодо подальшого підвищення якості їхньої роботи, розширення товарного асортименту, раціонального їх роззосередження по всій території країни, правового забезпечення.
Торгові дома
Торгові дома — тип великих торговельних підприємств, організацій, найважливішою особливістю яких є активне проникнення
в сферу виробництва товарів, організація кооперації виробництва товарів, участь у кредитно-фінансових операціях, здійснення експортно-імпортних операцій по широкій номенклатурі товарів і послуг.
Торговим домом прийнято вважати велику оптово-роздрібну фірму, тією чи іншою мірою інтегровану в сферу виробництва і фінансів.
Торговий дім — це прагнучий максимально якісно задовольнити суспільні потреби добровільний асоціативний союз виробничих, транспортних, будівельних, торговельних, банківських, страхових організацій.
Торгові дома нерідко діють як акціонерні товариства, засновниками й учасниками яких є різні підприємства, фінансові структури, у тому числі комерційні банки, брокерські фірми, холдинги і т.п. Торгові дома можуть організовуватися шляхом перетворення товарних бірж, оптових баз, великих підприємств роздрібної торгівлі.
Статус торгових домів здобувають іноді великі брокерські фірми, що займаються в основному угодами з реальним товаром за власний рахунок чи за рахунок підприємств, організацій, зайнятих торгівлею конкретними товарами, а також виконують доручення комерційних структур щодо угод на ф'ючерсній біржі.
Як правило, торгові дома не мають відомчої підпорядкованості, вони здійснюють угоди міжгалузевого і міжнародного характеру, функціонують як на внутрішньому, так і на зовнішньоекономічному товарних ринках, тобто поєднують функції внутрішньої торгівлі і зовнішньоекономічної діяльності приватного і житлового призначення, придбання підприємств. Крім того, торгові дома дають кредит, здають в оренду устаткування, дають напрокат складну техніку, прилади, машини, механізми, створюють нові виробництва. Деякі найбільш великі торгові дома організовуються і функціонують як багатопрофільні інвестиційно-виробничо-торгові комплекси.
Торгові дома мають у своєму розпорядженні складські площі, власний чи орендований транспорт, технічне устаткування, інформаційну базу, що дозволяє успішно здійснити повний комплекс торговельно-закупівельних операцій і операцій з цінними паперами. Вони орієнтуються головним чином на придбання права
власності на товар, у той же час вони виконують відповідні функції імпортерів і експортерів товарної продукції, а також надають маклерські послуги.
Торгові дома нерідко укладають угоди з іншими суб'єктами товарного ринку: агентські і консигнаційні угоди, контракти купівлі-продажу, угоди щодо комерційного співробітництва й ін.
Основні завдання і функції торгових домів:
— активізація зовнішньоекономічної діяльності за рахунок ко мерційно-посередницьких операцій;
— закупівля товарів за рахунок власних коштів, а також на умовах комісії (організація аукціонів, комісійної і посилко вої торгівлі вітчизняними й імпортними товарами, продаж товарів по каталогах і ін.);
— оперативне реагування на мінливу кон'юнктуру світових і вітчизняних товарних ринків;
— пошук потенційних покупців чи посередників у країні і за кордоном;
— виявлення, організація виробництва і збут конкурентоздат них товарів;
— маркетингові дослідження внутрішнього і зовнішнього то варних ринків;
— рекламна діяльність;
— посередницька діяльність щодо реалізації товарів, виготов лених вітчизняними і зарубіжними підприємствами;
— угода з клієнтами щодо купівлі і продажу товарів, оформ лення документів, виконання фінансових операцій;
— здійснення угод купівлі-продажу товарів виробничо-техніч ного призначення і товарів народного споживання;
— демонстрація товарів своїх клієнтів на міжнародних вис тавках;
— участь у торгах, ярмарках, аукціонах.
Кожен торговий дім має чітко виражену управлінську струк-іуру. Вищим органом керування є збори акціонерів. Стратегічна діяльність здійснюється радою директорів, що вибирає правління. Відділ маркетингу і збуту досліджує кон'юнктуру товарного ринку, прогнозує обсяги і платоспроможний попит на товари, організує забезпечення, зв'язане з товарорухом; відділ органі-іації торгівлі і послуг підготовляє і здійснює продаж товарів, надає
відповідні послуги, проводить торги, ярмарки, аукціони, виставки; економічний відділ займається аналізом, стратегічним прогнозуванням, розробляє інвестиційну політику, веде внутрішньо-фірмове планування, фінансування, облік; договірно-правовий відділ призначений для юридичного і правового забезпечення роботи, вирішує спірні питання, готує документи в арбітражний суд і виступає від імені дирекції як позивача чи відповідача. Торгові дома класифікуються:
1. Щодо ступеня інтеграції у виробництво:
а) торгові дома, недостатньо зв'язані з виробництвом, але забезпечують оптово-роздрібний збут товарної продукції;
б) торгові дома, інтегровані у виробництво дуже широко і гли боко;
в) торгові дома, що змінили статус товарної біржі, але у виз наченій мірі ведучи біржову діяльність (так називані «квазібіржа»).
2. Щодо характеру здійснюваної діяльності:
а) торгові дома — чисті посередники, що забезпечують збут товарної продукції і поставляють її покупцям;
б) торгові дома, що ведуть власну торговельну діяльність від свого імені і за свій рахунок;
в) торгові дома — комерційні центри, що мають необхідний інформаційний банк, який дозволяє оперативно поширювати відпо відну інформацію про попит на конкретну товарну продукцію;
г) торгові дома, які виконують постачальницько-збутові функції виробничих підприємств.