Під роздрібним форматом у практиці торгівлі розумі- 8 страница

Форма власності багато в чому визначає належність оптових підпри­ємств. За цією ознакою усі суб'єкти оптового ринку належать до галузе­вих, відомчих і позавідомчих. Галузеві оптові підприємства орієнтовані на забезпечення постачальницько-збутових потреб окремих галузей про­мисловості й сільського господарства: постачальницькі бази промисловості, сільського господарства, будівельної індустрії; вихідні збутово-реалізаційні підприємства тощо. Характерним прикладом відомчої належності є си­стема оптових підприємств споживчої кооперації: міжрайонні та районні торговельні бази, товарні склади споживчих товариств. До позавідомчих оптових підприємств належать: підприємства приватної та змішаної форм власності, господарські формування інституціонального ринку, що виник­ли протягом останнього часу (малі, орендні, приватні, сумісні гуртові підприємства).

За місцем і роллю в товаропросуванні оптові підприємства поділяються на три групи: вихідні, торговельно-закупівельні й торговельні бази. Вихідні бази створюються і функціонують при найбільших підприємствах проми­словості або у центрах концентрації виробництва товарів подібного склад­ного асортименту. Завдання вихідних баз промисловості полягає у пере­творенні крупносерІйного індустріального виробничого асортименту, його формуванні, подрібненні й адаптуванні до вимог галузі торгівлі. Це зав­дання вирішується через запровадження і підтримання тісних зв'язків із багатьма учасниками гуртового і роздрібного товарного ринків, звільнен­ня від комерційно-торговельних функцій виробничих підприємств.

Торговельно-закупівельні оптові підприємства концентруються в регіо­нах інтенсивного скупчення підприємств, що виробляють товари народно­го вжитку, сільськогосподарську і переробну продукцію. Ці оптові підпри­ємства спеціалізуються на закупівлі та концентрації різноманітних товарів широкого вжитку, виконують технологічні операції щодо перетворення асортименту із подальшою реалізацією гуртових партій у ті регіони, що менше або зовсім не забезпечені товарами цього асортименту.

Торговельні оптові підприємства функціонують безпосередньо в місцях споживання. Вони максимально наближені до споживчого ринку і мають на меті організацію постачання розукрупнених партій товарів у роздрібну торговельну мережу зони обслуговування: окремо взятого населеного пунк­ту, адміністративного району або його частини (куща). Сюди можна відне­сти районну гуртову торгівлю споживчої кооперації, склади-холодильни-

Комерційна діяльність на оптовому ринку 75

ки, невеликі гуртовні, гуртовні при підприємствах харчової промисловості тощо.

За товарною спеціалізацією оптові торговельні підприємства поділяють
на три групи: спеціалізовані, універсальні та змішані. ;

Спеціалізованими вважають підприємства, які тісно пов'язані з товар­ним асортиментом однієї або невеликої кількості споріднених товарних груп (взуття, одяг, бакалійні товари, м'ясо-молоко тощо). Найчастіше товарна спеціалізація оптового підприємства визначається складністю асортименту обраної товарної групи або спеціальними вимогами щодо збе­рігання товару цієї групи (вологість, температурний режим).

Універсальними є оптові підприємства, що здійснюють сукупність ко-мерційно-технологічпих операцій з універсальним, широким асортимен­том продовольчих або непродовольчих товарів.

Оптові підприємства, які оперують одночасно продовольчими і непро­довольчими товарами і мають для цього належні технічні та технологічні можливості, належать до змішаних оптово-торговельних підприємств. Важливою вимогою до цього типу підприємств є обов'язкове дотримання санітарно-гігієнічних норм і правил реалізації окремих груп товарів, то­варного сусідства. Для цього оптові підприємства зі змішаним асортимен­том повинні мати ізольовані складські приміщення з відповідними умова­ми зберігання як продовольчих, так і непродовольчих товарів.

Розміщення оптових підприємств повинно здійснювати­ся відповідно до принципів рівномірності, економічної до­цільності й підпорядковуватися завданню побудови у пер­спективі територіально рівномірно розгалуженої мережі оптових торговельних підприємств за умови створення пов­ноцінного конкурентного середовища на оптовому ринку.

Територіальне розміщення оптових підприємств відбувається з ураху­ванням існуючих типів таких підприємств; номенклатури товарних груп, що виробляється в регіоні; рівня розвитку транспортних шляхів сполу­чення в регіоні.

Оптові підприємства міжрегіонального рівня — вихідні й торговельно-
закупівельні бази, які активно взаємодіють із виробничими і аграрними
товаровиробниками, — доцільно розташовувати біля великих виробничих
підприємств або у безпосередньому наближенні до транспортних шляхів
сполучення (залізничних вузлів, автомобільних трас), у центрах концен­
трації виробництва. '

Натомість підприємства регіонального рівня — регіональні й локальні гуртові підприємства — повинні бути максимально наближеними до райо­нів споживання, рівномірно зосереджені як у містах, так і в сільських адміністративних районах. При цьому необхідно дотримуватися принципу

76 vxhku ','мовотлп ея rfTatHdifift ■ Глава 2

економічної доцільності, який одночасно передбачає як уникнення нераціо­нального дублювання, скупчення гуртових підприємств з аналогічним асор­тиментом, так і монопольного охоплення окремих сегментів товарного ринку обмеженим числом суб'єктів оптової торгівлі.

У процесі своєї діяльності, для одночасного задоволен-

Функщї

оптових

торговельних

підприємств

До комерційних функцій оптових підприємств належать:

— вивчення кон юнктури ринку і попиту на товари; ма­теріали вивчення попиту становлять основу прогнозування перспек­тивної потреби в оптових закупівлях, прямо чи опосередковано впли­вають на формування виробничих програм промислових підприємств, на структуру виробничого асортименту;

— оптові закупівлі товарів; здійснюються через комплекс взаємопов'я­
заних комерційних операцій: визначення джерел закупівлі й можли­
вих постачальників; налагодження комерційних зв'язків із поста­
чальниками; проведення переддоговірної та договірної роботи; здійс­
нення контролю за повнотою та своєчасністю виконання договірних
зобов'язань;

— оптовий продаж товарів, завдяки якому оптове підприємство здійснює
обслуговування роздрібних підприємств або інших об'єктів оптового
ринку відповідно до взятих на себе договірних зобов'язань, просте­
жує повноту їх виконання і хід розрахунків;

— надання до- і післяреалізаційних послуг клієнтам;

— рекламно-інформаційне забезпечення оптової діяльності;

— оперативне управління товарними запасами.

Оптові підприємства виконують функції виробничого характеру. Ця діяльність є продовженням виробничого циклу в сфері обміну і збільшує вартість товару. Виробничі функції суб'єктів оптового ринку охоплюють:

— комплекс операцій зі складування товарів (приймання, зберігання,
внутрішньоскладське переміщення, відпускання);

— фасування і підсортування товарів;

— організацію доставки товарів у роздрібну торговельну мережу.

Організаційна структура оптового підприєм­ства— це сукупність структурних підрозділів, діля­нок і служб, що є функціонально взаємопов'язаними

Комерційна діяльність на оптовому ринку ' 77

Сукупність комерційно-господарських процесів, що одночасно відбува­ються в оптовому підприємстві, поділяється на основні, допоміжні й об­слуговуючі. Ці напрями роботи оптового підприємства забезпечують відповідні функціональні елементи організаційної структури.

Основні підрозділи (апарат управління, комерційний відділ, товарні склади, експедиція) здійснюють закупівлю і продаж товарів, їх обробку на складах і доставку у мережу магазинів. Допоміжні ділянки і підрозділи (ділянки фасування, тари тощо) виконують не основні операції підсобного значення. Обслуговуючі підрозділи гуртового підприємства (транспортний підрозділ, служба технічного обслуговування) здійснюють повноцінне ін-фраструктурне обслуговування основних структурних підрозділів підпри­ємства.

У практиці роботи суб'єктів інституціонального ринку відсутня єдина уніфікована організаційна структура. Навпаки, спостерігається широка гама структурних побудов оптових підприємств залежно від обсягів оборо­ту, рівня функціонування, зони впливу, товарної спеціалізації, потенціа­лу власного складського господарства підприємства та інших факторів.

За сучасних умов організаційна побудова оптового підприємства повин­на базуватися, виходячи із його реальних потреб і можливостей, та опера­тивно коригуватися відповідно до змін у напрямах і обсягах його діяль­ності.

2.1.2. Оптово-посєредницькі господарські формування

Поряд з оптовими торговельними підприємствами активну участь у здійсненні операцій обміну товарів і послуг на оптовому ринку беруть різноманітні господарські формування. Певна частина з них діє на інсти-туціональному ринку вже досить тривалий час, інша частина — це нещо­давно утворені господарські формування ринкового типу.

В умовах директивно-планового господарського механіз- І

му на гуртовому ринку функціонувала велика кількість Оптові

- . організації

оптових організацій, основним завданням яких було фор- ^Ґ

мування і регулювання внутрішнього розподілу матеріаль­них благ, виготовлених у країні, і практичне втілення державної моно­полії на здійснення експортно-імпортних операцій.

іТ

Оптова організація — це сукупність структурно і функціонально взаємопов'язаних оптових підприємств із спорідненою товарною спе­ціалізацією або з відомчою постачальницько-збутовою орієнтацією.

Оптові організації радянського типу діяли на різних рівнях: союзному, республіканському і обласному. Вони набували різних організаційних

78 Y*Hwy (jtrtoao -ппйИй^ли«^иіЯ'- Глава 2

форм: главки (головні управління) Міністерства торгівлі, всесоюзні й рес­публіканські об'єднання, посеред/торги, оптово-роздрібні об'єднання і кон­тори, торговельно-посередницькі контори. Усі ці оптові організації мали власну мережу гуртових баз і займалися оптовою реалізацією на території країни текстилю, одягу, взуття, господарських і культурно-побутових товарів, галантереї, ювелірних виробів, продукції виробничо-технічного призначення і будматеріалів, книг, ліків тощо. Тогочасні оптові органі­зації обслуговували відомства державної торгівлі, споживчої кооперації, матеріально-технічного постачання, охорони здоров'я та інших і функціо­нували в їх межах.

Принципова зміна засад господарювання відкинула потребу в складній і багатоукладній структурі оптових організацій. На зміну оптовим організаціям із планово-регулювальними і розподільчими функціями прийшли господарські формування* інституціонального ринку но­вого типу.

Законодавче закріплення рівності усіх форм власності та регулювання відносин власності диференціювало видову різноманітність суб'єктів опто­вого ринку. За характером перейняття права власності оптові господарські формування поділяються на такі види:

— оптові формування, що діють від власного імені та за власний кошт
і повністю перебирають права власності (оптові дилери і дистриб'ю­
тори, які є повноцінними оптовими організаціями і називаються ще
незалежними оптовими торговцями);

— гуртові формування, що діють від власного імені, але за кошт клієнта;
це дає змогу віднести їх до суто посередницьких (брокерська чи мак­
лерська контора);

— інституціональні формування, що діють від імені та за кошт клієнта
(агенти, торговельні представники, консигнатори і комісіонери); за-

| звичай посередники цього виду не об'єднуються в організацію, а діють ¹ як приватні підприємці.

Оптові дилери — це господарські формування (підприємці, підприєм­ства, організації) оптового ринку, що набувають права власності на товар (вдаються до його купівлі, придбання товарного знаку або франшизи) тільки одного товаровиробника або посередника (концерну, промислової групи), щоб і надалі реалізувати цей товар у певному регіоні протягом

* Поняття господарського формування містить сукупність організаційно-правоаих форм суб'єктів оптового ринку всіх форм власності й приналежність їх до різних організацій не­торговельних систем.

Комерційна діяльність на оптовому ринку 79

визначеного часу. Зазвичай оптовий дилер не може здійснювати оптові операції з іншими аналогічними, а тим більше з конкуруючими товарами.

На відміну від дилера, оптовий дистриб'ютор одночасно встановлює і підтримує партнерські комерційні зв'язки з багатьма, у т. ч. І з конкуру­ючими, товаровиробниками, орієнтуючись лише на власну спеціалізацію, фінансові ресурси і можливості збуту. Іншими словами, оптові дистриб'ю­тори — це фінансово стійкі гуртові організації й підприємства зі значним обсягом оптового обороту.

Оптові посередники — це чисельна група господарських формувань гуртового ринку, що не перебирають на себе права власності на товар, а на­томість виконують одну або декілька послуг, пов'язаних із процесом гур­тової реалізації.

Сукупність структурних елементів оптового ринку

поділяється на традиційні й нові господарські форму-

вання (рис. 2.1.2). Якщо традиційні структурні елемен-

_ ^г елементів

ти гуртового ринку переважно зберегли принципи орга-

нізаційної структури (склад окремих підрозділів, діля- пального ринку нок, служб), пристосувавши їх функції до нових умов господарювання, то нові господарські формування інсти-туціонального ринку створені на сучасних організаційних принципах.

Традиційні господарські формування гуртового ринку включають в себе низку оптових підприємств і організацій. До традиційних підприємств оптового ринку належать: вихідні, оптово-закупівельні, оптово-торговель­ні, виробничо-торговельні, виробничо-торговельно-сервісні бази і склади.

Традиційні гуртові організації охоплюють виробничо-торговельні, опто­ві й оптово-роздрібні, постачальницькі, збутові та посередницькі об'єднан­ня, контори, фірми.

Особливістю сучасного оптового ринку є значне розширення бази його структурних елементів. Нові господарські формування кількісно і якісно збагатили діапазон суб'єктів інституціонального ринку.

По-перше, на оптовому ринку з'явилися і функціонують підприємства і організації принципово нового типу. Серед них — такі нові господарські формування, як сервісні центри, малі, спільні, сумісні, приватні підпри­ємства, акціонерні товариства відкритого і закритого типу, асоціації, кон­церни, консорціуми, корпорації, брокерські контори, торговельні доми.

По-друге, розширилася спеціалізація цих новоутворень інституціональ­
ного ринку. Поряд із традиційними, з'явилися нові види спеціалізації
суб'єктів оптової діяльності: комерційні, комісійні, консигнаційні, ди­
лерські, дистрибуційні, агентські, брокерські, маклерські спеціалізовані
підприємства і організації. ?*■!

ЧОТПОВН

Глава 2

Оптові господарські формування

Рис. 2.1.2. Структурні елементи інституціонального ринку

ефективного провадження процесу оптової реалізації товарів і послуг.

Функціональне призначення інфраструктури оптового ринку полягає у забезпеченні нормального перебігу основних комерційно-господарських операцій, притаманних суб'єктам оптової діяльності.

Важливою особливістю інституціональної інфраструктури є її неоснов­ний, вторинний і допоміжний характер. Вторинний характер гуртової Інфраструктури обумовлює недоцільність її самостійного функціонування поза межами оптового ринку. Як і виробнича чи обслуговуюча, інфраструк­тура оптового ринку не може існувати без первинного її об'єкта — оптово­го обороту і сукупності суб'єктів, що його здійснюють.

Вторинний, допоміжний характер оцтової інфраструктури не означає її другорядності або необов'язковості. Розвинута інституціональна інфра­структура в цивілізованих економічних системах значно спрощує товаро-просування від виробництва до споживача, прискорює товарооборотність, підносить рівень сфери обміну.

Основні результати праці в системі елементів гуртової інфраструктури виявляються у специфічній формі — послузі виробничого або невиробни­чого характеру. При цьому кінцевий продукт не створюється, а лише збіль­шується вартість уже створених матеріальних благ.

Інституціональна інфраструктура не обмежується лише оптовим рин­ком. Вона має міжгалузевий характер, оскільки обслуговує всіх суб'єктів товарного ринку: виробників, роздрібних торговців тощо. Особливістю інфраструктури оптового ринку також є її територіальне розміщення — її елементи розміщені практично в усіх регіонах, всюди, де здійснюється комерційна діяльність.

яіЛятпп ftH

Глава 2

Інфраструктура оптового ринку — це сукупність (комплекс) під­приємств, установ, організацій, об'єктів, які організаційно, ресурсно, технічно забезпечують умови функціонування оптового ринку та його розвитку.

За функціональним призначенням у складі суб'єктів інфраструктури оптового ринку виділяються дві групи елементів: елементи основної оптової інфраструктури і елементи загальної інфраструктури оптового ринку (рис. 2.1.3).

Інфраструктура оптового ринку

Рис. 2.1.3. Елементи інфраструктури оптового ринку

Елементи основної інфраструктури інституціонального ринку охоплю­ють низку підприємств, установ і комерційних заходів, що найбільш при­таманні процесу оптової купівлі-продажу товарів.

Установи бірж і аукціонів, підприємства оптових ринків і складів га­рантійного зберігання і такі комерційні заходи, як оптові ярмарки, ви­ставки-продажі не мають на меті створення, отримання і розподілу комер­ційного прибутку. Вони не є повноцінними учасниками комерційної діяль­ності, а тільки обслуговують оптовий процес.

Комерційна діяльність на оптовому ринку 83

Установам бірж комерційна діяльність не дозволяється законодавчо; вони, як і оптові ринки й аукціони, тільки створюють належну матеріаль­но-технічну базу, яку передають у тимчасове користування клієнтам, що здійснюють повноцінний оптовий торг.

Такі важливі комерційні заходи на оптовому ринку, як ярмарки, ви-
ставки-продажі, покази-демонстрації тощо найчастіше є обмеженими за
термінами (короткотривалими або періодичними), можуть бути поодино­
кими і не мати постійного місця проведення, але обов'язково передбача­
ють створення умов для налагодження господарських зв'язків між опто­
вими продавцями (виробниками) і покупцями (найчастіше, посередника­
ми) товарів. ---- 1;

Елементи загальної інфраструктури оптового ринку — це ті її суб'єкти, що беруть участь у забезпеченні функ­ціонування товарного ринку загалом.

Підприємства і служби загальної інфраструктури об­слуговують усіх суб'єктів товарного ринку, незалежно від спеціалізації або участі в підгалузі торгівлі. Вони забезпечують одночасно виробничі, торговельні (гуртові й роздрібні), об-слуговувальні та інші підприємства усіх форм власності.

До суб'єктів загальної інфраструктури належать підприємства та їх функціональні підрозділи транспорту, зв'язку, ресурсного забезпечення (вода, газ, електроенергія, тепло). Активними елементами загальної інфра­структури оптового ринку є установи фінансово-кредитного обслуговуван­ня, страхові й суто ринкові (маркетингові, сервісні, рекламні та інфор­маційні) структури.

Допоміжний характер інфраструктури оптового ринку не дає підстав
відносити її до другорядних явищ товарного ринку. Що більше зростає
інтенсифікація конкурентної боротьби у сфері обміну матеріальних благ,
то щоразу більшої ваги набирають суб'єкти оптової інфраструктури, зро­
стає їх вплив на ефективність здійснення процесу товаропросуваняя,
швидкість товарообертання, а, отже, на весь процес розширеного матері­
ального виробництва. і

Поиск по сайту: