На споживання торгівля впливає за допомогою реклами, а також через максимальне наближення кінцевих ланок товарного обігу до споживачів, раціональну типізацію і спеціалізацію торговельних об'єктів, упровадження прогресивних і соціально ефективних методів продажу та форм післяпродажного обслуговування.
Таким чином, у сучасних умовах функції торгівлі ускладнюються, а тому різко зростає роль і значення торгівлі як форми обміну і сфери економіки.
Складні економічні функції, що виконуються у сфері
Рестосний товарного обігу, і зростаючі масштаби обміну обумовлю-потенціал ють необхідність концентрації в цій сфері значного ма-
торпвлі
теріально-технічного, товарно-грошового і трудового потенціалу.
Основні фонди в торговельній сфері становлять
41 млрд грн. Це — майже 185 тис. підприємств роздрібної торгівлі й громадського харчування, понад 1400 оптових, заготівельно-збутових, матеріально-постачальних баз і складів, різноманітна інфраструктура. Основні фонди торгівлі поступаються тільки галузям матеріального виробництва. До того ж вони не забезпечують повною мірою ефективне функціонування цієї сфери, збереження і реалізації багатомільярдної маси товарів-
Складські й торгові площі відхиляються від нормативу на 20—25 %, зношеність фондів становить близько 50 %. Темпи вибування торговельних об'єктів набагато вищі від темпів запровадження нових. Деформована структура фондів; активна частина в них не перевищує 18 % ,
Обігових коштів у торгівлі не вистачає, їх обсяг не перевищує 140 млрд грн. При цьому частка запозичених коштів, головним чином у вигляді товарних кредитів, досягає 80 % . Значна частина обігових коштів вкладена у товарні запаси. Близько 28 % усіх запасів товарно-матеріальних цінностей країни перебувають у сфері торгівлі.
Відсутність власних обігових коштів, зростання маси товарних запасів спонукають торгівлю до здійснення обмінних, бартерних операцій, до розширення консигнації. Цей шлях веде до натуралізації і безсистемної організації обігу товарів, звужує товарно-грошові відносини.
Трудовий потенціал торгівлі — значний. Кількість зайнятих у сфері торгівлі офіційно перевищує 1,5 млн осіб. Однак це чисельність постійно
Науково-теоретичні основи комерційної діяльності 35
зайнятих працівників. Загалом сфера торгівлі забезпечує працею не менше 3,5—-4,0 млн осіб, а це досягає рівня зайнятості в таких галузях, як промисловість, сільське господарство. Важливо зазначити, що за масштабами працевлаштування (щорічного приймання на роботу громадян) сфера торгівлі поступається лише промисловості.
Отже, ресурсний потенціал сфери торгівлі величезний, але він ні за кількістю, ні за якістю не адекватний складним завданням та зростаючій ролі торгівлі в ринковому середовищі.
J 1.3.2. Функціональна структура сфери торгівлі
У структурному плані торгівля є багатовимірною сферою. Вона включає функціональні, соціальні, організаційні чинники.
Функціональна структура —~ це склад елементів, що виражають [основні функції торгівлі. Донедавна ядро функціональної структури утворювали такі види економічної діяльності: "Матеріально-технічне забезпечення", "Заготівля сільгосппродукції", "Торгівля товарами народного спо-іживання". Усі вони відповідним чином опосередковували обмін і формува-I ли сферу товарного обігу. В умовах ринкових відносин ця структура суттєво [трансформується.
Матеріально-технічне забезпечення як розподільна система засобів виробництва себе вичерпало. По-перше, засоби виробництва і предмети пра-ц стали товаром, і їх обмін здійснюється за посередництвом грошей. Це Ьзначає, що обмін набуває форми купівлі-продажу І підпорядковується тим рамим економічним законам, що й торгівля. По-друге, зникає доцільність їланомірного розподілу засобів виробництва, оскільки на ринку продукції виробничого призначення основними важелями є попит, пропозиція і ціна.
Що ж до заготівель сільгосппродукції як форми товарного обігу, то вони також не вписуються в систему ринкових відносин. Останнім часом кардинально змінилися відносини власності в аграрному секторі, методи господарювання. Уся продукція сільського господарства стала не тільки товаром, але й предметом вільної купівлі-продажу.
Таким чином, матеріально-технічне забезпечення перетворюється на ротову торгівлю засобами виробництва, а заготівлі сільгосппродукції — 'на оптову торгівлю аграрною продукцією. Тому цілком закономірно, що ці дві форми можна віднести до галузі "Торгівля", як це практикується в країнах ринкової орієнтації.
Державний класифікатор видів економічної діяльності в Україні також об'єднує всі раніше чинні організаційні форми в одну групу. Функціональну структуру сфери обігу згідно з новою класифікацією подано в табл. 1.3.1.
Ремонт предметів особистого користування І домашнього вжитку
За новою класифікацією "Торгівля" уособлює усі існуючі раніше організаційні форми у сфері товарного обігу. Отже, у функціональному плані структура торгівлі значно розширилася, охопивши при цьому понад 55 підкласів (видів і різновидів торгівлі), не менше як 45 класів роздрібної торгівлі, майже 10 класів торгового посередництва і стільки ж класів торгівлі послугами.
Треба зауважити, що відповідно до нової класифікації видів економічної діяльності зі сфери торгівлі виведено громадське харчування, оскільки виробничі витрати в цій галузі переважають витрати обігу.
Державний класифікатор не виділяє в окремий вид економічної діяльності зовнішню торгівлю, хоча вона має свої особливості й характерні риси, а також величезні масштаби міжнародного товарного обміну, який опосередковується цією галуззю.
Науково-теоретичні основи комерційної діяльності
Під час побудови структурної моделі сфери обігу зазначену галузь не можна відкидати. Отож, у загальному вигляді структурна модель торгівлі схематично зображена на рис. 1.3.1.
1---------- **
Торгівля товарами та послугами
•*----------- 1
Внутрішня
Зовнішня
Роздрібна
Оптова
торгівля
торгівля
Торговельне посередництво
у; e
■-*■*.
•а ч а sq
Ч
Рис. 1.3.1. Функціональна структурна модель торгівлі
Як видно з рис. 1.3.1, у структурній моделі торгівлі три складники утворюють її ядро: оптова торгівля, торговельне посередництво і роздрібна торгівля.
1.3.3. Соціальна структура сфери торгівлі
Багатоукладність економіки обумовлює розвиток і функціонування різноманітних соціальних форм торгівлі. На базі власності можна виділити різні її форми. їх об'єднує:
— забезпечення ефективного товарно-грошового обміну й отримання прибутку;
— схожість завдань і функцій соціально-економічного й організаційно- технологічного характеру;
— зміст комерційної діяльності й характер економічного механізму функціонування.
Разом із тим соціальні форми торгівлі мають свої особливості.
Державна форма торгівлі ґрунтується, головним чином, на державній
комунальній формі власності, тобто на власності місцевих органів влади, соціалістичний період державна форма переважала (понад 70 % у товарообороті країни); тепер її частка значно знизилася. Вона не перевищує 10 % у загальному товарообороті. Приблизно таку ж питому вагу має державна торгівля у структурі торговельної мережі.
38 чвокй;. іт>т Глава 1
Отже, особливістю державної торгівлі є те, що вона заснована на державній формі власності, а її роздрібна й оптова мережа розміщена в містах. Відповідно вона обслуговує переважно міське населення.
Необхідність збереження державної форми торгівлі в ринковому середовищі пояснюється багатьма причинами. По-перше, у сфері товарного виробництва залишається масштабний державний сектор. Тут значна частина продукції реалізується через власну фірмову торговельну мережу або, переважно, через державні канали. По-друге, державна торгівля покликана обслуговувати соціально незахищених громадян: пенсіонерів, ветеранів, біженців, багатодітні сім'ї на пільгових засадах. По-третє, через державну торгівлю державні органи можуть організовувати купівлю-продаж на умовах держконтракту, держзамовлення тощо.
Колективна форма торгівлі в останні роки набула прискореного розвитку. Якщо в доперебудовчий період її частка не перевищувала 23—25 % у товарообороті внутрішньої торгівлі, то в 2004 р. вона сягала близько 80 % *.
Соціально-економічною базою такої форми торгівлі вважалася колективна власність, яка неоднорідна за типами і видами. Важливе місце посідали так звані підприємства колективні, тобто корпоративні. До них належали акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, різноманітні асоціації, об'єднання. їх частка становила 10—12 % у колективній формі торгівлі. Близько 5 % припадала на орендні підприємства, які здійснювали свою діяльність на орендованому майні. Такі підприємства, як правило, перебували на стадії приватизації.
Провідна роль у колективній формі торгівлі належала кооперативним підприємствам системи споживчої кооперації. їх кількість — це половина мережі колективної форми, але помітна стала тенденція до їх скорочення. Нині, відповідно до чинного законодавства, колективна форма власності є легітимною. Вона де-факто існує, але вилучена зі статистичної звітності і замінена приватною формою.
Приватна форма торгівлі, яка була ліквідована при соціалізмі, відродилася в сучасний перехідний період. Протягом короткого терміну вона досягла прогресу. По-перше, її частка зросла майже до 11 % , а з 2004 р, — до 93 %; по-друге, приватна торгівля представлена не тільки дрібнороздрібною мережею, як було на початку перебудови, але й порівняно великими і середніми магазинами. Фундаментом цієї форми є приватна власність і підприємницька ініціатива. Через розширення приватної власності приватна торгівля зміцнює свої позиції.
* Починаючи з 2004 р., в Україні колективна форма власності штучно трансформована в приватну. Відповідно до чинного в країні класифікатора існують такі форми власності: державна, державна корпоративна, комунальна, комунальна корпоративна та приватна.
Науково-теоретичні основи комерційної діяльності
Для приватної торгівлі характерні постійна диверсифікація, висока культура і якість обслуговування, максимальна наближеність до покупців. Водночас ця форма торгівлі супроводжується постійним ризиком банкрутства.
Отже, на сучасному етапі в соціальному плані торгівля репрезентована п'ятьма формами: державною, державною корпоративною, комунальною, комунальною корпоративною та приватною, однак характер І тенденції їх розвитку різновекторні (табл. 1.3.2).
Таблиця 1.3.2. Динаміка розвитку соціальних форм торгівлі в Україні
Форми торгівлі
На початок 1900р,
На початок 2000 р.
частка у кількості підприємств, %
частка у товарообороті, %
частка у кількості підприємств, %
частка у товарообороті, %
Державна*
50,2
72.7
10,6
9,5
Колективна
49,8
27,3
—
—
Приватна
—
—
89,4
90,5
Усього
Примітка:
* Державна форма торгівлі містить: державну корпоративну, комунальну, комунальну корпоративну і власне державну.
Аналіз наведених у табл. 1.3.2 даних свідчить, що державна форма зменшується прискореними темпами. При цьому, насамперед, скорочуються обсяги товарообороту, які досягли критичної межі. Навіть у розвинутих країнах частка державної торгівлі становить 12—15 %. Надмірно зросла частка приватної форми. її оптимальні межі повинні дорівнювати 18—20 %.
Значні перспективи в Україні відкриваються ще для однієї форми торгівлі, заснованої на власності іноземних фірм. Прямі іноземні інвестиції увнутрішню торгівлю становлять близько 1 млрд дол. СІЛА, або 14,5 %. У цьому плані торгівля поступається лише харчовій промисловості, де частка інвестицій досягає 21 %.
Серед об'єктів торгівлі з іноземним капіталом переважають роздрібні підприємства здебільшого відомих зарубіжних фірм. Таких підприємств нараховується майже 600.
Привабливість інвестицій в торгівлю пояснюється тим, що: j
— окупність інвестицій у сфері обігу й оборотність коштів висока;
— місткість ринку в Україні є значною;
— механізм репатріації прибутку для іноземців спрощений. ві>каiHse
І
чаонво i
Глава 1
Підсумовуючи характеристику соціальних форм торгівлі, можна констатувати, що вони відповідають багатоукладності економіки, але в перехідний період оптимальності їх пропорцій ще не досягнуто.
1.3.4. Організаційна структура сфери торгівлі
Органі заційна
структура
торгівлі
Організаційна структура торговельної сфери, що формується в перехідний період, адекватна ринково-орієнтованій економіці. По-перше, зникло таке поняття, як "вища інстанція". По-друге, уніфікація організаційних форм у цій сфері поступово змінюється різноманітністю структур. Провідною ланкою організаційної структури є низове, базове підприємство: магазин, аптека, кав'ярня, майстерня побутового обслуговування. Отже, структура середнього роздрібного торговельного підприємства у загальному вигляді може бути подана так, як зображено на рис. 1.3.2.
Директор
Функціональні служби
Комерційна
Кадрова
Юридична
Фінансово-облікова
Господарська
Зач. відділами
Відділи та секції
секція
секція
Товарний відділ
секція
секція
Товарний відділ
секція
секція
Рис. 1,3.2. Структура роздрібного торговельного підприємства
Суттєвим недоліком організаційної структури більшості вітчизняних роздрібних підприємств є надмірна раціональність. У їх складі відсутні такі необхідні в умовах ринку підрозділи: управління персоналом, маркетингова служба, відділ технологій.
В оптовій торгівлі структура підприємств має свою специфіку. Низова оптова ланка торгівлі (оптова торгова база) в організаційно-структурному плані більш досконала, ніж у роздрібній торгівлі. Тут підрозділи побудовані за напрямами діяльності та товарними групами (рис.1.3.3).
Генеральний директор
Комерційний директор
Комерційний відділ
Фінансовий директор
Бухгалтерія
Директор
з кадрових та
соціальних
питань
Канцелярія
Директор з господарських питань
Господарські служби
E.
Оптова
закупівля
товарів
Оптовий продаж товарів
Фінансово-економічний відділ
Юридична служба
Інфраструктура
'І ■-
Відділ кадрів
a
e
.-ч
X
"в
s
c>
о
і
«
Я
О
X
z
Інвестиційний відділ
Служба
маркетингу та
реклами
Комп'ютерна група
Склади товарні
'uc. 1.3.3. Організаційна структура оптової торгової бааи
■а
а S
ге
с ?1
Й'
Е5
;
с
в
•є
Vh
b
а
U
с
а,
*■-.
о
в
S/
гв
S
о >.
42 Глава 1
Роздрібні, оптові, посередницькі підприємства у сфері торгівлі, як правило, мають статус юридичної особи. Вони самостійні в організаційному, економічному і юридичному сенсі. Однак в умовах ринкових відносин і конкурентного середовища підприємства намагаються об'єднатися на добровільних засадах в асоціації, об'єднання з метою зниження витрат, посилення конкурентних позицій, запобігання ризику банкрутства.
Процес об'єднання характерний для однотипних роздрібних підприємств: "Товари повсякденного попиту", "Продтовари", "Гастрономи", "Овочі, фрукти", "Універсами", "Одяг", "Госптовари", "Універмаги". Інтегратором в об'єднаннях і асоціаціях, як правило, виступає оптова торговельна база. Отже, такі об'єднання за своїми функціями є оптово-роздрібними (рис. 1.3.4).
Асоціація представляє інтереси своїх членів і захищає їх; надає їм комерційні, маркетингові, фінансові, транспортні, консультативні послуги; створює сприятливі умови для комерційної діяльності; забезпечує реалізацію загальної стратегії учасників асоціації на ринку товарів та послуг.
Аналогічно до асоціацій, на засадах горизонтальної кооперації побудовані відомчі системи торгівлі, наприклад, Укоопспілки. Об'єднання тут мають багатоступеневий характер (ряс. 1.3.5).
Організаційні відносини в об'єднаннях горизонтального типу будуються на статутних та договірних засадах. При цьому організаційна самостійність кожного учасника зберігається. Водночас об'єднання набуває ознак і рис системи — гнучкої й демократичної.
Більш жорсткою системою торгівлі вважаються об'єднання вертикальні, характерні для концернів, корпорацій. Потужні корпорації, концерни, фірми органічно поєднують виробничу та торговельну діяльність. Ця форма торгівлі має назву фірмової. Структурно фірмова торгівля може бути подана так, як це зображено на рис. 1.3.6.
У структурі фірмової торгівлі спостерігається висока централізація функцій, капіталу, повноважень. Відповідно торгівля розвивається і функціонує без достатньої самостійності. Більшість фірмових магазинів за своїм статусом є дочірніми підприємствами або філіями виробничих фірм і компаній.
Узагальнюючи організаційно-структурні побудови різних форм і систем торгівлі, можна констатувати, що:
— організація торгівлі має переважно функціонально-товарний харак тер;
— по суті, відсутня централізація управління, функцій, ресурсів, що забезпечує організаційну самостійність торговельних суб'єктів;
— організаційні відносини регламентуються і регулюються статутами, положеннями, угодами, добровільно прийнятими і визнаними учас никами об'єднання;