Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ІІ. Органічні комплекси (хелати)



Циклічні або хелатні (клешнеподібні) комплекси містять ді- та полідентантні ліганди, які утворюють з центральним атомом декілька зв’язків. Конфігурація такого комплексного йона нагадує клешню рака, тому їх називають клешнеподібними:

У халатних сполуках центральний атом входить до складу циклу. У внутрішньокомплексних сполуках комплексоутворювач зв’язаний з лігандами ковалентним зв’язком як донорно-акцепторним, так і за обмінним механізмом. Комплексні сполуки такого типу характерні для амінокарбонових кислот. Так, аміноацетатна кислота Н2N – СН2 – СООН (гліцин) утворює з катіонами Cu2+, Pt2+ внутрішньокомплексні сполуки:

До внутрішньокомплексних сполук відносять гемоглобін і хлорофіл.

Номенклатура комплексних сполук. Для назви комплексних сполук застосовують номенклатуру, створену Міжнародним союзом по чистій (теоретичній) та прикладній хімії – IUPAC.

Комплексні сполуки читають справа наліво, тобто першим називають аніон, а потім катіон.

У комплексних йонах першими справа наліво називають ліганди у тому порядку, як вони записані, незалежно від їх заряду. Аніонним лігандам дають закінчення –о, нейтральні ліганди називають як відповідні молекули, за винятком Н2О – аква, NH3 – амін, СО – карбоніл, NО – нітрозил. Нижче наведені назви деяких лігандів:

Аніонні ліганди Назва Аніонні ліганди Назва
F- фторо- SCN- тіоціанато-
Cl- хлоро- NO2- нітро-
Br- бромо- S2O32- тіосульфато-
I- йодо- CO32- карбонато-
S2- сульфідо- C2O42- оксалато-
OH- гідроксо- NO3- нітрато-
CN- ціано- SO42- сульфато-

Число лігандів кожного виду вказують числовими префіксами: ди-, три-, тетра-, гекса-, гепта-, окта-, нона-, дека-. Якщо ліганди складні і їх назви уже містять приставки ди-, три- тощо, то для позначення їх числа 2, 3, 4, використовують префікси біс-, трис-, тетракис-. Назву складного ліганда інколи заключають у круглі дужки. Наприклад, комплекс [Co(NH2С2Н4NH2)2Cl2]NО3 називають нітрат дихлоробіс (етилендіамін) кобальту (ІІІ).

У нейтральних комплексах спочатку називають ліганди, а потім комплексоутворювач. Записують назву такої координаційної сполуки у називному відмінку одним словом. Наприклад, [Pt(NH2)2Cl2] – дихлородіамінплатина, [Co(NH3)3(NО2)3] – тринітротриамінкобальт.

Якщо координаційна сполука є катіонним комплексом, то спочатку називають у називному відмінку називають аніон, потім у родовому - комплексний катіон. Комплексний катіон називають справа наліво, вказуючи ліганди та їх число. Останнім називають комплексоутворювач, для якого у круглих дужках римськими цифрами вказують його ступінь окиснення. Назву аніона та катіона записують окремо. Наприклад, катіонний комплекс [Co(NH3)5Cl]Cl2 називають – хлорид хлоропентаамінкобальта (ІІІ).

Якщо комплексна сполука є аніонним комплексом, то спочатку називають у називному відмінку комплексний аніон, потім у родовому – катіон зовнішньої сфери. Комплексоутворювач називають, додаючи до кореня латинської назви елемента суфікс –ат. Ступінь окиснення центрального атома вказують у дужках римськими цифрами. Наприклад, аніонні комплекси називають: К[AuCl4] - тетрахлороаурат (ІІІ) калію.

K4[Fe(CN)6] – гексаціаноферат(ІІ) калію

K3[Fe(CN)6] - гексаціаноферат(ІІІ) калію

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.