Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Правове регулювання підтримки добросовісної конкуренції на ринку



Так, ст. 42 Конституції України визначає, що держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не до­пускаються зловживання монопольним становищем на рин­ку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються законом.

Для з'ясування юридичного змісту терміна «конкуренція» можна звернутися до позиції законодавця. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки влас­ним досягненням переваг над іншими суб’єктами господарю­вання, внаслідок чого споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, по­купцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визна­чати умови обороту товарів на ринку.

Таким чином, юридичний зміст конкуренції має яскраво виражений економічний характер. 3аконодавець встановив такі його ознаки:

1. Змагальність (боротьба) між конкурентами, як основ­ний зміст конкуренції.

2. Змагальність виражається у діях (правомірних та не­правомірних) підприємців, спрямованих на досягнення пере­ваг над своїми конкурентами.

3. Споживачі, суб’єкти господарювання мають можли­вість вибирати між кількома продавцями чи покупцями.

4. Окремий підприємець не може впливати на конкурент­ні ринкові механізми.

Отже, як регулятор ринкових відносин конкуренція змушує підприємців змагатися між собою, внаслідок чого сприяє досягненню найкращих соціальних і ділових резуль­татів. Вона не дозволяє економічній владі концентруватися в одних руках і таким чином унеможливлює зловживання нею.

У ринковій економіці на конкуренцію покладено ряд функцій: регулювання, мотивації, розподілення та контролю.

Функція регулювання полягає в тому, що основні вироб­ничі фактори спрямовуються саме у тій сфери, які потребу­ють їх найбільше і де вони будуть використані найефектив­ніше. Це пов'язано з необхідністю для підприємців виробля­ти ті товари (надавати послуги, виконувати роботи), які по­трібні споживачеві.

Змістом функції мотивації є здатність конкуренції сти­мулювати підприємців пропонувати на ринок найкращі това­ри за найнижчими цінами, а також знижувати витрати на їх виробництво. Утриматися на ринку, де панує конкуренція, і при цьому отримати прибуток можливо, лише якщо викону­вати зазначені вимоги.

Отже, прибуток перерозподіляється на користь підприємців, які використали свої ресурси найпродуктивніше. Саме в цьому виражається функція розподілення.

Функція контролю дає змогу не допустити неефективної діяльності підприємців, а також не дозволяє окремим підприємцям необмежено панувати на ринку і нав'язувати спо­живачам та іншим учасникам ринку свої правила гри.

Все це свідчить про те, що економічна конкуренція мав велике суспільно-економічне значення. Тому з метою задо­волення суспільних інтересів і забезпечення економічного зростання держава вживає заходів щодо захисту та розвитку конкуренції.

Добросовісну конкуренцію на ринку держава не лише дозволяє, а й захищає та підтримує.

Зрозуміло, що метою діяльності підприємця є отримання прибутку від використання майна, продажу товарів, вико­нання робіт, надання послуг. При цьому він намагається от­римати найбільшу користь для себе. За умов конкурентної боротьби на ринку це можливо лише за наявності у підприємця певних правомірних переваг над конкурентами, якими, зокрема, є:

- краща організація підприємницької діяльності;

- наявність новітніх технологій виробництва;

- результати маркетингових досліджень щодо прихиль­ності споживачів до тих чи інших товарів;

- нижчі витрати на виробництво одиниці продукції і ви­ходячи з цього - найнижчі ціни тощо.

Сучасне українське законодавство дає можливість підприємцям захищати свої права та законні інтереси від недобросо­вісної конкуренції різними шляхами. Залежно від засобів за­хисту та бажаних наслідків умовно можна виділити три такі шляхи.

1. Судовий шлях, який передбачає звернення підприємця до суду. В Україні права та інтереси юридичних осіб та осіб, які є суб’єктами підприємницької діяльності, захищають гос­подарські суди. До господарського суду зазначені особи мо­жуть звернутися також за захистом своїх прав, що порушу­ються недобросовісним конкурентом.

2. Адміністративний шлях пов'язаний зі зверненням по­терпілої особи до органів Антимонопольного комітету Украї­ни для розгляду та прийняття рішення стосовно порушеного права.

3. Самозахист підприємця від неправомірних дій кон­курентів.

Одна з можливостей запобігти недобросовісній конкурен­ції - це передбачити в договорі між особами умови, які зо­бов'язують їх не вчиняти дії, що можуть бути визнані недоб­росовісною конкуренцією. Наприклад, може виникнути си­туація, коли робітник підприємства, який звільнився, створює власне підприємство та в процесі своєї діяльності використовує виробничу, фінансову, технологічну та іншу інфор­мацію з попереднього місця роботи. Щоб запобігти цьому підприємцям доцільно передбачати в трудових угодах спёці­альні умови, які зобов'язують їх робітників не розголошувати та не використовувати комерційну інформацію до і після звільнення.

42. Поняття і види недобросовісної|несумлінної| конкуренції за законодавством України.

Законом України «Про захист від недобросовісної конкуренції», недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та ін­шим чесним звичаям у підприємницькій діяльності.

Характерною ознакою недобросовісної конкуренції є ак­тивна поведінка особи, спрямована на вчинення неправомір­них дій. Бездіяльність не може бути визнана недобросовіс­ною конкуренцією.

Зазначені неправомірні дії, спрямовані на досягнення не­правомірних переваг у конкурентній боротьбі, мають такі спільні ознаки:

1) спричиняють збитки іншим господарюючим суб’єктам чи їх діловій репутації;

2) спрямовані на отримання неправомірних переваг у під­приемницькій діяльності;

3) порушують норми законодавства України.

Відповідно до законодавства України недобросовісна кон­куренція - протиправна, карана поведінка. Норми, що ви­значають цю поведінку як протиправну містяться у конку­

рентному законодавстві, а також в інших нормативно-право­вих актах.

За формою недобросовісну конкуренцію можна класифі­кувати виходячи зі змісту та спрямованості неправомірних дій. Їх можна поділити на три великі групи:

· неправомірні дії, спрямовані на отримання певних пе­реваг над конкурентом за рахунок його інтелектуаль­ної діяльності та ділової репутації;

Ця гру­па включає такі порушення:

1. Неправомірне використання чужих позначень, реклам­них матеріалів, упаковки.

2. Неправомірне використання товару іншого виробника.

3. Копіювання зовнішнього вигляду виробу.

4. Порівняльна реклама.

· неправомірні дії, пов'язані з дезорганізацією виробни­чого процесу конкурента, створенням йому перешкод у процесі конкурентної боротьби та досягненням не­правомірних переваг у конкуренції;

Ця група включає такі порушення:

1. Дискредитація господарюючого суб’єкта (підприємця).

2. Купівля-продаж товарів, виконання робіт, надання по­ слуг із примусовим асортиментом.

3. Схилення до бойкоту господарюючого суб’єкта (підприємця).

4. Схилення постачальника до дискримінації покупця (за­мовника).

5. Схилення господарюючого суб’єкта (підприємця) до ро­зірвання договору з конкурентом.

6. Підкуп працівника постачальника.

7. Підкуп працівника покупця (замовника).

8. Досягнення неправомірних переваг у конкуренції.

· дії, пов'язані з неправомірним збиранням, розголо­шенням та використанням комерційної таємниці.

Ця група включає такі порушення:

1. Неправомірне збирання комерційної таємниці.

2. Розголошення комерційної таємниці.

3. Схилення до розголошення-комерційної таємниці.

4. Неправомірне використання комерційної таємниці.

43. Юридична відповідальність за порушення законодавства про захист від недобросовісної|несумлінної| конкуренції в підприємництві.

При здійсненні дій, визнаних законодавством України не­добросовісною конкуренцією, Антимонопольним комітетом України до суб’єктів господарювання, які вчинили порушен­ня, застосовують такі примусові заходи:

1. Накладання штрафів:

• на суб’єктів господарювання - юридичних осіб та їх об’єднання - у розмірі до 3% виручки від реалізації товарів, виконання робіт, надання послуг суб’єкта господарювання за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф, а якщо обчислити виручку господарюючого суб’єкта неможливо або ви­ручки немає - у розмірі до п'яти тисяч неоподатко­вуваних мінімумів доходів громадян;

• на юридичних осіб, їх об’єднання та об’єднання гро­мадян, що не є суб’єктами господарювання - у роз­мірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів дохо­дів громадян;

• на громадян, що є суб’єктами підприємницької діяль­ності, а також на тих, хто не в підприємцями, накла­даються адміністративні стягнення згідно із законо­давством.

Накладення штрафів - один із найпоширеніших та гнуч­ких заходів покарання. При його застосуванні є можливість встановити розмір покарання залежно від завданих збитків конкуренту та завданої шкоди конкуренції.

2. Вилучення товарів з неправомірно використаним чу­жим позначенням, рекламними матеріалами, упаковкою або скопійованого виробу.

Вилучення зазначених товарів застосовують, якщо можли­вість змішування з результатами діяльності іншої особи не можна усунути іншим шляхом. Таке вилучення товарів є дієвим засобом у боротьбі з недобросовісною конкуренцією. Але воно має ряд негативних факторів. По-перше, вилучення зазначених товарів є справою досить трудомісткою, для його забезпечення уряд повинен витратити значні кошти; по-дру­ге, вилучення таких товарів може завдати збитків безвинним продавцям, які не знають та й не можуть знати, що вони про­дають товар недобросовісного підприємця; по-третє вилучен­ня означає знищення корисних для споживачів товарів.

3. Спростування дискредитуючої інформації, поширеної стосовно іншого суб’єкта господарювання.

У разі встановлення факту дискредитації суб’єкта госпо­дарювання органи Антимонопольного комітету України мають право прийняти рішення про офіційне спростування за рахунок порушника поширених ним неправдивих, неточних або неповних відомостей. Навіть якщо поширення таких відомостей мало разовий характер, споживачі пам'ятати­муть повідомлення та продовжуватимуть купувати товар, базуючись на хибній інформації.

Таким чином, спростування дискредитуючої інформації може бути найкращим засобом, щоб перешкодити недобро­совісному конкуренту отримати незаконні прибутки внаслі­док поширення неправдивих, неточних або неповних відо­мостей стосовно свого конкурента.

4. Заборона особі, в діях якої вбачаються ознаки пору­шення, визначеного законодавством України як недобросо­вісна конкуренція, вчиняти певні дії.

5. Накладення арешту на майно або грошові суми, що на­лежать особі, в діях якої вбачаються ознаки порушення, ви­значеного законодавством України як недобросовісна конку­ренція.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.