Пізнавальні вміння, як й історичні факти, можна класифікувати на різних підставах. Аналіз структури вмінь підводить до їх розподілу на елементарні, прості і складні, що допомагає виділити етапи, дотриматись послідовності й наступності у формуванні навчальних дій. Поступове ускладнення прийомів навчальної роботи, на основі яких формуються пізнавальні вміння, показано на схемі 5.
Схема 5. Поетапне формування пізнавальних умінь на основі прийомів навчальної роботи
^Подумайте_______________________________________
На основі схеми 5 обговоріть у парах, як відбувається поступове ускладнення вмінь, якими є напрями (лінії) такого ускладнення від класу до класу.
Більш складною є класифікація пізнавальних умінь за змістом. У самому загальному виді їх можна розділити на загальнонавчальні і і Пеціальні, предметні. До першої групи відносяться ті вміння, які формуються і застосовуються при вивченні всіх чи більшості предметів: шинувати свою навчальну діяльність, застосовувати найбільш раціо-Іцльні способи навчальної праці, здійснювати самоконтроль і самооцін-ку, складати план читання і шукати потрібну літературу, використову-|В ні різні типи усного і письмового мовлення, виступати з доповідями І короткими повідомленнями тощо59.
До спеціальних умінь належать ті, що потрібні у навчанні конкретного предмета (споріднених навчальних дисциплін).
Усередині цієї категорії виділяють кілька видів. Загальновизнаною і стабільною групою спеціальних пізнавальних умінь у навчанні історії є хронологічні і картографічні вміння. Вони присутні в кожній Історико-методичній класифікації, інші ж види вмінь варіюються за-ік/кно від цілей шкільної історичної освіти. Сьогодні однією з розповсюджених класифікацій є розподіл умінь на образні, логічні й оцінні. У групу образних умінь входять, зокрема, уміння образно описувати історичні факти, відтворювати образи і картини минулого, розповідати про яскраві та важливі події. У групу логічних умінь - уміння виявляти причинно-наслідкові зв'язки, зіставляти об'єкти минулого, називати основні риси і характерні ознаки, пояснювати поняття, робити порівняння і т. п. У групу оцінних умінь - уміння давати аргумен-Говані оцінки історичним фактам, розкривати своєрідність подій і и нищ, виявляти ієрархію причин і наслідків, а також новизну в розвитку соціально-економічних, політичних і культурних процесів60.
Від цього підходу до класифікації пізнавальних умінь трохи відрізняється варіант класифікації за вимогами до рівня підготовки випускників основної і повної середньої школи. Види діяльності й уміння, що повинні стати одним зі значимих результатів шкільної історичної ОСВІти, можуть бути розділені на 6 груп: L) хронологічні; 2) просторові (картографічні вміння); 3) інформаційні (уміння працювати з джерелами); 4) мовленнєві (усно та письмово описувати історичні події і явища); ■і) логічні (аналізувати, пояснювати історичні факти); 6) аксіологічні (формулювати версії та оцінки історичного руху і розвитку).
59 Пунский В.О. Азбука учебного труда. - М., 1981.
60 Вяземский Е.Е., Стрелова Ю.А. Теория и методика преподавания исто рии. - М.: Владос, 2003. - С. 140.
Цей варіант яскравіше за інші демонструє, як відповідно до цілей навчання з роками змінюється не тільки змістова (знаннієва) сторона історичної освіти, але й діяльнісна61.
Обговоріть у малих групах, які вміння мали формуватись в учнів за радянських часів. Які підстави мають автори для висновку, що «відповідно до цілей навчання змінюється не тільки змістова (знаннієва) сторона історичної освіти, але й діяльнісна»?
Характерно, що перегляд пізнавальних умінь, актуальних у навчанні історії, на рубежі століть відбувається не тільки в країнах колишнього СРСР, але й у західних країнах, які заявляють про свою прихильність цінностям плюралістичного і демократичного суспільства. Для того щоб жити у такому світі, школяреві, вважають зарубіжні методисти-історики, необхідно вміти:
- знаходити, трактувати й аналізувати різні види інформації й джерел;
- формулювати доречні питання і приходити до відповідальних і збалансованих рішень;
- бачити інші точки зору, визнавати і сприймати цю різноманітність;
- критично оцінювати історичні явища;
- формулювати незалежні і зважені судження, робити обґрунтовані висновки на основі аналізу наявних джерел і вивчення широкого спектра точок зору;
- оцінювати різні версії і думки про минулі історичні події, визнаючи, що деякі джерела можуть бути необ'єктивними, пояснювати причини такої необ'єктивності і т. д.
Обговоріть у парах, чому сьогодні актуальним є формування саме цих умінь і навичок. Навіщо такі вміння потрібні сучасній людині?
У працях видатного вченого-методиста П. Гори 1980-х pp. була всебічно обґрунтована концепція адекватності прийомів навчальної роботи змісту різного за характером історичного матеріалу, освітньо-виховним цілям навчання і пізнавальним можливостям учнів62, доведено, що тіль-
61 Інший підхід до класифікації вмінь у статті: Фідря О. Чи можливо зро зуміти історію? (Методологія історії та формування хронологічних і просто рових компетенцій учнів) // Історія в школах України. - 2004. - № 5. - С. 2-7.
62 Гора П. К вопросу о системе методов и методических приемов обучения // Преподавание истории в школе. -1966. - № 3. - С. 45-58; Гора П.В. Методичес кие приемы и средства наглядного обучения истории в средней школе. - М.: Просвещение, 1971; Гора П.В. Подготовка учителя к уроку истории // Препода вание истории в школе. - 1984. - № 3. - С. 58-64; Гора П.В. Роль приемов учеб ной работы в формировании марксистско-ленинского понимания истории и раз витии познавательных возможностей учащихся // Пути формирования научного мировоззрения на уроках истории: Сб. материалов международных конферен ций. - М.: Изд-во МГПИ им. В.И. Ленина, 1977. - С. 156-192.
ки адекватні історичному змісту прийоми навчальної роботи є ефектнішими способами формування історичних знань, історичного мислення учнів і розвитку їхньої пізнавальної діяльності. Розглядаючи прийоми навчальної роботи як складові елементи методів навчання і виходячи зі специфіки шкільного курсу історії, П. Гора розробив систему прийомів навчальної роботи, адекватних змісту й освітньо-виховним задачам шкільної історичної освіти. Відповідно до двох шляхів історичного пізнання (емпіричного і теоретичного), він розглядав все різноманіття прийомів навчальної роботи через поєднання двох груп прийомів: прийоми емпіричного і теоретичного пізнання історії.
Прийоми емпіричного вивчення історичних фактів (картинний і аналітичний опис, образне і сюжетне оповідання, педагогічне малювання, макетування і т. д.), на його думку, детермінують застосування учнями прийомів образного мислення, відтворюючої і творчої уяви, образної пам'яті і мови, сприяють формуванню їх історичної свідомості. У процесі навчання цим прийомам у школярів виховується вміння «бачити» і засвоювати історичні факти в образній формі.
Прийоми вивчення теоретичного матеріалу (пояснення, міркування, узагальнююча характеристика і т. д.) детермінують застосування таких прийомів розумової діяльності, як порівняння, аналіз, абстрагування, синтез тощо і розвивають загальне і спеціальне історичне мислення учнів, озброюють їх методами пізнання явищ суспільного життя, умінням самостійно здобувати історичні знання. Використання учителем і засвоєння учнями всієї сукупності прийомів з урахуванням особливостей історичного матеріалу забезпечує глибину історичної освіти, виховання і розумовий розвиток учнів.
Виходячи з даної методологічної концепції, ми вважаємо складовою змісту історичної освіти сукупність адекватних цілям і завданням навчання історії прийомів навчальної роботи і прийомів розумової діяльності, що є основою вмінь, якими мають опанувати учні.
Працюючи в парах, обговоріть, у чому полягає концепція П. Гори, що нового вона додає до розуміння компонентів змісту історичної освіти, чому вона важлива для вчителя. Аргументуйте свою думку прикладами.