Як відомо, дослідження процесу навчання і його вдосконалення потребують постійного співставлення результатів з іншими компонентами процесу, з'ясування впливу на результати кожного з компонентів. Мета такого співставлення - виявлення загальних, спільних та особливих характеристик процесу навчання. Коли в одних випадках
досягаються кращі результати навчання, а в інших - гірші, то причини цього треба шукати у порушенні закономірностей процесу.
Слід зазначити також, що для наукових висновків про можливість вдосконалення процесу навчання історії необхідно досліджувати та узагальнювати роботу багатьох вчителів, оскільки індивідуальний досвід, при всьому його значенні, завжди тісно пов'язаний з особистістю вчителя, його обдарованістю, темпераментом.
Ці завдання методичної науки потребують застосування адекватних методів наукових досліджень.
У педагогічній науці розрізняють три рівні досліджень:
- емпіричний (установлюються нові факти й явища в педагогічній реальності);
- теоретичний (висуваються і формулюються основні, загальні правила, умови, суперечності, зв'язки, закономірності, що дозволяють пояснити раніше відкриті факти і передбачити їх майбутній розвиток);
- методологічний (на базі емпіричних і теоретичних досліджень формулюються загальні принципи, підходи, методи дослідження педагогічних явищ, будуються концепції й теорії).
Методи педагогічних досліджень включають:
- формуючий (перетворюючий) експеримент;
- констатуючий експеримент;
- педагогічне спостереження;
- цілісне наукове дослідження і т. ін.
Педагогічне спостереження - це метод дослідження предметів і явищ об'єктивної дійсності у тому вигляді, в якому вони існують17. За умов педагогічного спостереження дослідник відвідує й аналізує заняття, вивчає дидактичні матеріали, що використані вчителем і учнями, результати опитувань, іспитів, заліків і т. п. Спостереження порівняно з будь-яким іншим типом експерименту відрізняється пасивністю, невтручанням дослідника у навчальний процес. Відмінністю є й те, що результати спостережень можуть певною мірою носити суб'єктивний характер (внаслідок особистого характеру спостерігача, його досвіду в цій сфері діяльності, цілей спостереження і т. д.).
Під педагогічним експериментом розуміють науково поставлений дослід у галузі навчальної чи виховної роботи, спостереження досліджуваного явища в спеціально створених і контрольованих дослідником умовах. При цьому встановлюється залежність між тим чи іншим впливом або умовою навчання і його результатом18.
Констатуючий експеримент - це своєрідний зріз знань, навичок, умінь вчителя й учнів без будь-яких змін їх діяльності, який передує
16 Українська історична дидактика: Міжнародний діалог (фахівці різних країн про сучасні українські підручники з історії): 36. наук. ст. - К.: Генеза, 2000.
17 Великий тлумачний словник української мови. - Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002.-С. 1178.
18 Гончаренко СУ. Український педагогічний словник. - С. 112.
формуючому експерименту. (Констатація - результат ознайомлення з об'єктом, який фіксує безсумнівність існування чого-небудь, затверджує дійсність чогось, що здійснилось, що відбулося насправді. Констатувати - підтверджувати, установлювати наявність чого-небудь)19.
Формуючий (перетворюючий) експеримент - це метод пізнання, за допомогою якого в природних чи штучно створених контрольованих і керованих умовах досліджуються явища дійсності20. Експеримент такого типу припускає, по-перше, коректування методів, форм, способів навчання (частіше обмежену), по-друге, сприяє виробленню в учнів і вчителя заданих експериментом якостей.
Ті та інші методи застосовуються під час педагогічного дослідження, яке може проводитись з метою наукового розгляду якого-небудь питання, наприклад, вивчення ефективності певної сукупності засобів навчання для з'ясування можливостей їх використання в навчанні учнів історії. Наукове дослідження включає застосування дослідницьких методів, характерних, зокрема, для педагогіки, і загальнонаукових методів (аналіз, синтез, аналогія, гіпотеза і т. д.). Основними компонентами наукового дослідження є:
- постановка завдань;
- попередній аналіз інформації з досліджуваної проблеми, умов і методів вирішення завдань даного класу;
- формулювання вихідної гіпотези (гіпотеза - висунуте для пояснення яких-небудь явищ наукове припущення, вірогідність якого ще не доведена шляхом досвіду)21;
- планування й організація експерименту;
- проведення експерименту;
- аналіз і узагальнення отриманих результатів;
- перевірка вихідної гіпотези на основі отриманих результатів;
- остаточне формулювання нових фактів, тенденцій та їх пояснення;
- визначення можливостей використання результатів дослідження в навчально-виховній практиці.
У сучасний період реформування шкільної історичної освіти педагогічні дослідження помітно активізувалися і розширилися, розширився їх інструментарій. За умов переходу на дванадцятирічне навчання педагогам потрібно дослідницьким шляхом довести доцільність і життєвість усього того нового, що має бути запроваджене в історичну освіту найближчими роками.
* Подумайте___________________________________ ^
Інколи можна почути думку: «Педагогічний експеримент - явище
неприпустиме. Як можна експериментувати на дітях?».
Чи погоджуєтесь ви з такою думкою? Аргументуйте свою точку
зору за методом «Прес» під час невеличкої дискусії в академічній
2) Якими є основні етапи і методи педагогічного дослідження?
І Іеревірте свої знання з теми
1) Кожен шкільний предмет має свою методику навчання. У чому специфіка навчання історії як предмета?
2) Предметом методики навчання історії є закономірні зв'язки між компонентами процесу навчання. Чому наука не досліджує окремі компоненти ізольовано?
3) У чому значення методики історії для вчителя?
4) Чому методика історії не може спиратися тільки на власні наукові досягнення?
5) Навіщо вчителю-практику потрібні знання про методику педагогічного експерименту?
6) Як провести практичне заняття з теми: «Визначте власну стверджуючу і заперечуючу позицію відносно твердження: "Методика навчання історії є окремою педагогічною наукою"». Проведіть навчальні дебати з цієї теми.
19 Великий тлумачний словник української мови. - Ірпінь: ВТФ «Перун», 2002. - С. 449.
20 Великий тлумачний словник української мови. - С. 257.