Розмаїття інтересів, нахилів, темпераментів, видів і рівнів пізна-иальних процесів, інших можливостей учнів у навчанні і діяльності даєпідставу, перефразувавши А. Екзюпері, стверджувати: «Я не знаю, що таке учні, я знаю багато різних учнів». У шкільному житті учнівське різноманіття насамперед визначається предметно-пізнавальними ідібностями.
Пізнавальні здібності - це індивідуально-психологічні особливості особистості, що є умовами успішного здійснення певної діяльності і пішої позитивної динаміки оволодіння знаннями, уміннями і навичками. Педагоги розрізняють загальні, групові і специфічні здібності иідповідно до спрямованості й успішності школярів у навчанні взагалі, у вивченні групи предметів чи окремого предмета, у конкретному виді діяльності. Процес реалізації здібностей передбачає прояв людиною особистісно значущої активності, зумовленої, з одного боку, характером та цілями тієї чи іншої діяльності, а з іншого, такими утвореннями її внутрішнього світу, як мотивація, схильності, інтере-111. У діяльності особистості здібності не тільки проявляються, а й формуються, розвиваються. Для цього потрібно конструювання педа-юіом у процесі навчальної діяльності спеціальних ситуацій, які погребують творчого вирішення71.
Працюючи в парах, визначте, які фактори впливають на розвиток здібностей дітей у навчанні історії. Що має робити в цьому напрямі вчитель?
У методиці навчання історії ще немає повноцінних досліджень і рекомендацій з індивідуалізації роботи з учнями, але визначені загальні підходи до діагностики їх пізнавальних здібностей і можливостей. На цих підставах, так само як у педагогіці, виділяються три групи школярів.
П. Гора розробив коротку, але ґрунтовну характеристику кожної з них, підкреслюючи, що цей розподіл дуже умовний, рухливий і динамічний. Він писав: «До слабких, недостатньо підготовлених, відносяться учні, які при поверхневому знанні історії не виявляють помітного інтересу до її вивчення і майже зовсім не володіють адекватними прийомами й уміннями самостійної роботи з навчальним історичним матеріалом. Вони не вміють сприймати, засвоювати і відтворювати в образно-емоційній формі навіть найбільш значні факти, самостійно
Озерский. И. 3. Основное усвоить на уроке. - М.: Просвещение, 1988.
71 Психологічний довідник вчителя / За заг. ред. С. Максименка, В. Андрі-їиської // Психологічна газета. - № 3-4. - 2004. - С 43.
аналізувати, порівнювати, конкретизувати, узагальнювати навіті роз'яснений теоретичний матеріал. Вони схильні переважно лише де запам'ятовування з наступним переказом викладу вчителя, заучуван ню тексту підручника...
Середніми... вважаються учні, що мають цілком задовільні знання з історії. Вони ґрунтовно засвоїли головні факти, провідні поняття і закономірності, непогано володіють багатьма передбаченими навчальною програмою уміннями, можуть без великих труднощів за допомогою адекватних прийомів перетворити досліджуваний матеріал, засвоювати і відтворювати його в перетвореному вигляді. Історичне мислення, уява, мова, пам'ять й інші пізнавальні можливості в школярів даної групи розвинуті вище, аніж у слабких. На відміну від слабких багато хто з них виявляє інтерес, бажання і волю до вивчення історії...
До числа сильних, чи добре підготовлених, відносяться учні, які цікавляться історією, мають виражену схильність до її вивчення, добре знають фактичний і теоретичний зміст уже вивченого історичного матеріалу, читають додаткову літературу, мають розвинуте історичне мислення, уяву, пам'ять і мову, володіють різноманітними методичними прийомами й уміннями навчальної роботи, можуть не тільки перетворювати роз'яснений навчальний матеріал і засвоєні історичні знання, але і творчо застосовувати раніше набуті теоретичні знання у навчальній пошуковій діяльності, для самостійного з'ясування сутності проблемно викладених історичних фактів, їхніх зв'язків і відносин»72.
Працюючи в малих групах, виділить критерії, на підставі яких П. Го-\ ра дав характеристику трьом групам школярів у навчанні історії. Які додаткові ознаки різного рівня розвитку пізнавальних можливостей учнів у навчанні історії ви можете назвати, використовуючи матеріали цієї теми?
П. Гора не тільки охарактеризував пізнавальні можливості учнів у навчанні історії у зв'язку з оптимальними для кожної групи типами навчальної роботи, він також обґрунтував методику диференційованого підходу до них, що гарантує особистісний розвиток. Зокрема, він зазначав, що слабким учням необхідно головні історичні факти викладати емоційно, у наочно-образній формі, з обов'язковим роз'ясненням сутності подій і явищ, оскільки саме такий виклад є найбільш доступним і будить інтерес до предмета. Кількаразове використання одних і тих самих елементарних прийомів викладання дозволяє «слаб-
72 Гора П.В. Повышение эффективности обучения истории в средней школе. -М., 1988. - С. 38-40.
ким» школярам за зразком відтворювати їх у своїх відповідях, а потім поступово опановувати прийомами більш складної - перетворюючої діяльності.
Навпаки, для сильних учнів учитель зобов'язаний створити умови для прояву максимальної самостійності і пізнавальної ініціативи. Це реально зробити за допомогою проблемного навчання, але й застосу-ішиня простих способів навчальної роботи для сильних учнів не повинно ігноруватися. Середні за рівнем пізнавальних можливостей учні ибо працюють разом зі слабкими в режимі відтворюючої діяльності, або із сильними - у режимі перетворюючої і творчої. Важливо заохочувати прагнення таких школярів виконувати складні завдання.
Таким чином, кожна категорія школярів залежно від рівня навче-пості вимагає свого підходу, особливих методичних рішень уроку. Але як цього досягти на одному занятті в класі, де, як правило, є й слабкі, і середні, і сильні учні, крім того, ще й з індивідуальними особли-іюстями й особистісними перспективами? Проблема диференційованого підходу в навчанні історії залишається, як і раніше, актуальною, однак деякі варіанти такої роботи будуть нами розглянуті в наступних главах.
Обговоріть у парах, які прийоми диференційованого навчання історії вам відомі. Складіть перелік таких прийомів та представте його групі.
І Іеревірте себе__________________________________________________
1) Що таке пізнавальні здібності?
2) Які групи учнів можна виділити за рівнем розвитку пізнавальних можливостей у навчанні історії?
3) Які особливості організації навчальної діяльності таких учнів визначав П. Гора?
4) Що таке диференційоване навчання?
Перевірте свої знання з теми
1. Що таке пізнавальні можливості учнів і якими є їх найважливіші характеристики у навчанні історії? Як пов'язані цілі і зміст навчання історії з пізнавальними можливостями учнів того чи іншого віку?
2. Які пізнавальні процеси є найбільш важливими у навчанні історії? Співвіднесіть між собою пізнавальні процеси й їхні результати: сприйняття, уява, пам'ять, мислення - судження, почуття, уявлення, поняття.
3. Що таке інтерес до історії? Якою є його роль у навчанні?
4. Як можна реалізувати диференційований підхід у навчанні історії? Як провести практичне заняття з теми?
Працюючи в групах
1) Визначте, яке з наведених нижче завдань є більш ефективним для
розвитку пізнавальних здібностей учнів 7-го класу:
- які історичні джерела з історії середніх віків вам відомі?
- назвіть джерела з історії середніх віків, які допоможуть вам дізнаї тись про побут мешканців міст і сіл, католицького монастиря, cnocifl життя феодалів.
Користуючись підручником з історії до одного з курсів основної шкоЧ ли, придумайте декілька завдань, які б сприяли розвитку пізнавальних процесів учнів та поясніть, яких саме і чому;
2) Визначте, яким групам учнів 6-го класу за рівнем пізнавальних можливостей можуть бути запропоновані такі завдання:
- давні греки називали Єгипет «Дар Нілу», а єгиптяни називали свок країну «Чорна земля». Поясніть ці назви, чи суперечать вони одна одній?
- поясніть, чим природа Давнього Єгипту відрізняється від природи України.
- розкажіть, як праця людей перетворила долину Нілу. Користуючись підручником з історії до одного з курсів основної школи, придумайте декілька завдань для диференційованого навчання;
3) Користуючись підручником з історії до одного з курсів основної школи, придумайте декілька завдань, за допомогою яких ви могли б діагностувати рівень пізнавальних можливостей учнів.