Історичні факти і їх класифікація. Слово «факт» походить від латинського «зроблене, те, що відбу­лося»

Слово «факт» походить від латинського «зроблене, те, що відбу­лося». В науці, зокрема історичній, факт - це дійсна, не вигадана подія; дійсне явище; те, що сталося, відбулося насправді; встановлене знання, що відповідає об'єктивній реальності і є матеріалом для пев­них висновків, доведень; реальність, дійсність, те, що об'єктивно існує⁴³. Кожен історичний факт є неповторним, його не можна відтво­рити. У цьому специфіка історичного знання.

У процесі пізнання історії факти є цінними не тільки самі по собі, вони необхідні для виявлення і визначення історичних зв'язків для їх узагальнення і засвоєння у системі. Узагальнення і систематизація фактів - це інструмент пізнання історії. Історичною наукою виявлено колосальну чисельність фактів, визначені їх час і місце здійснення. Конкретні дрібні факти минулого систематизовані, згруповані у значні історичні події, явища і цілісні історичні процеси.

У повсякденному спілкуванні слова «факт», «подія», «явище» час­то виступають синонімами. Проте з методичної точки зору (так само як і в історичній науці) вони розмежовуються:

⁴² Вахтомин Н.Н. Генезис научного знания. Факт, идея, теория. - М.: На­
ука, 1973; Гальперин П.Я. Введение в психологию. - М.: МГУ, 1976; Давы­
дов В.В. Виды обобщения в обучении. - М.: Педагогика, 1972; Копнин П.В.
Диалектика как логика и теория познания. Опыт логико-гносеологического
исследования. - М.: Наука, 1973; Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание.
Личность. - М., 1977.

⁴³ Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 1314.

- ф&кт-подія - одинична, неповторна, оригінальна, жорстко ло­калізована в часі та просторі дійсність (пригода), де бере участь певне коло осіб. Наприклад: Марафонська битва 490 р. до н. е.; Берестейсь­кії унія 1596 p.; створення Української Центральної Ради в березні 1917 р. таін.;

- факт-явище - фрагмент реальності з типовими, характерними Ознаками, притаманними певному історичному періоду або декільком країнам на певному етапі історичного розвитку. Наприклад: посилен­ня впливу католицької церкви у країнах Західної Європи у середні піки; Реформація в Європі; виникнення українського козацтва тощо;

- факт-процес (послідовна зміна станів або явищ, яка відбувається 'іакономірним порядком, хід розвитку чого-небудь)⁴⁴ - це сукупність и нищ більш високого ступеню узагальненості. Наприклад: виникнен­ня міст-держав у Дворіччі та Єгипті наприкінці IV—III тис. до н. е.; поява і розселення людей на території України; Велике переселення народів тощо.

* Подумайте_____________________________________________

Працюючи за методом уявного мікрофона, наведіть по декілька при­кладів історичних фактів - подій, явищ, процесів. У разі виникнення складностей, скористайтесь підручниками для основної школи.

За складом історичні факти можуть бути поділені на елементарні, прості й складні. У цьому випадку факти-процеси або факти-явища розглядаються як сукупність (цілісність) взаємопов'язаних фактів-по-дій, кожен з яких, у свою чергу, можна розкласти на ще більш дрібні і самостійні складові. Наприклад, такий складний факт-явище, як Вели­ка Вітчизняна війна, є сукупністю відносно простих фактів-подій, се­ред яких оборона Одеси, Севастополя, визволення Києва, Карпатсь-ко-Ужгородська операція тощо. У свою чергу кожен із цих простих фактів складається з дрібніших, елементарних.

Складні факти мають певну структуру і, як правило, складаються з типових, стійко повторюваних деталей, елементів:

- місця дії і навколишньої природи;

- матеріальних предметів (від звичайного ґудзика до грандіозних технічних пристосувань, створених і використовуваних людьми у своїй діяльності);

- учасників досліджуваних подій і явищ як відомих діячів, так і І )сзіменних представників соціальних груп, класів.

Ці три групи фактів входять у число простих і елементарних, на які можна розкласти складні з метою більш глибокого і чіткого засвоєння їх школярами. Відносно прості історичні факти вивчаються в образ­ній формі без попереднього розчленовування на складові частини.

⁴⁴ Великий тлумачний словник сучасної української мови. - С. 997.

*Подумайте____________________________________________

Скориставшись підручниками для основної школи, за методом уявного мікрофона наведіть декілька прикладів історичних складних, простих і елементарних фактів.

За характером дії історичні факти розподіляють на динамічні та відносно статичні. До першої групи відносять фрагменти реальності, які швидко розвиваються і суттєво змінюються за короткий період часу за принципом «було - стало тепер». їхній рух нагадує кінематогра­фічну плівку. Наприклад, битва під Пилявцями у вересні 1648 р. До другої групи відносяться фрагменти реальності, які є відносно сталими у часі і просторі протягом достатньо довгого періоду часу (десятиріч, віків). Такі факти можна порівняти з фотографіями, це події, які «існу­ють», які «є». Будівництво величезних пірамід для єгипетських фарао­нів, народні збори в Афінах, середньовічні ярмарки і т. п., повторю­ючись у своїх характерних ознаках і сюжетах, вони відтворюються у шкільних підручниках уже як узагальнений образ історичного минуло­го. Поєднуючи першу та другу характеристики фактів, можна сказати, що динамічні факти - це факти-події, а відносно статичні факти - це факти-явища.

* Подумайте____________________________________________

Скориставшись підручниками для основної школи, за методом уявно­го мікрофона наведіть по декілька прикладів динамічних і статичних фактів.

Нарешті існує ще одна суто педагогічна типологія історичних фактів. Це головні та неголовні факти. Головними вважаються ті фак­ти, які: 1) вплинули на розвиток суспільства, залишили значний слід у суспільному житті; 2) маючи об'єктивно велике історичне значення, передають основний фактологічний зміст історичної епохи, періоду; 3) у своєму змісті і зв'язках містять важливі теоретичні відомості, не­обхідні для формування у школярів історичних понять, світоглядних ідей, власної думки з приводу минулого; 4) відрізняються яскравістю, образністю, емоційністю і здатні залишити в душах учнів глибокий

оральний слід, викликати особисте співпереживання, міцно закріпи­тись у пам'яті. Головні факти відбираються авторами підручників, програм як обов'язкові для засвоєння і підлягають ґрунтовному опра­цюванню на уроці та закріпленню у вигляді яскравих, емоційно за­барвлених уявлень у свідомості й пам'яті учнів. Кожен з них вивчається |К складний факт, на основі якого у школярів буде сформована шдіювідна «картина» минулого у всій її різнобарвності автентичних деталей місця, часу, побуту, одежі, портретів конкретних осіб чи типо-них представників епохи тощо.

Неголовні історичні факти не вирізняються ані оригінальністю, ані яскравістю чи великим теоретичним потенціалом, що притаманні го­ловним. Але вони необхідні в змісті навчального історичного матері-,і ну для локалізації головних фактів у просторі і часі, їхньої кількісної характеристики, для встановлення хронологічних зв'язків між основ­ними подіями й тлумачення їх. Відповідно до неголовних історичних фактів відносяться:

- історико-статистичні дані;

- хронологічні відомості;

- картографічні й інші відомості;

- динамічні і відносно статичні факти, які не мають великого зна­чення для розуміння й оцінки минулого.

Такі факти мають бути коротко, конспективно (наприклад, у вигляді таблиці) повідомлені учням для розкриття і полегшення засвоєння ни­ми головних.

Порівнюючи зміст навчального історичного матеріалу у різні роки, можна легко вияснити, що розмежування головних і неголовних фак­тів у ньому є дуже умовним і мінливим. Протягом тільки XX ст. в підручниках історії неодноразово відбувалася ревізія фактів: одні з них ставали «наріжними», «доленосними», «видатними» подіями в жит­ті країни і світу, а інші відсувалися на задній план. Це природне явище, оскільки саме головні факти визначають певну тенденцію у розкритті історичного змісту у підручнику чи на уроці, суб'єктивну позицію ав­тора, учителя, соціальне замовлення суспільства на виховання певно­го типу особистості. Навіть при прагненні автора підручника з історії до максимальної об'єктивності, він змушений відбирати той чи інший матеріал для вивчення, а отже - бути суб'єктивним.

'Подумайте____________________________________________

За методом «мікрофона» наведіть приклади історичних фактів, яким випала подібна доля. Від чого залежали зміни їхнього статусу в шкіль­ному курсі історії?

* Подумайте

Проаналізуйте в парах зміст будь-якого параграфа з підручника для основної школи. Виділіть в тексті головні і неголовні факти. По-

діліться своїми результатами з іншою парою. Працюючи в четвірках, визначте також суб'єктивізм автора у відборі фактів для цього па­раграфа. Спробуйте сформулювати, які цілі ставив автор, пропону­ючи для вивчення саме цей факт як головний. Аргументуйте свої думки і представте їх групі.

Для чого ж учителю історії потрібна настільки докладна і багато­гранна характеристика історичних фактів?

По-перше, оптимальне співвідношення фактів-подій, явищ і про­цесів у змісті навчального історичного матеріалу дозволяє побудувати процес вивчення історії так, щоб школярі познайомилися з яскрави­ми, видатними фактами, але при цьому не «заблудилися» в їхньому хаотичному нагромадженні, побачилидеяку повторюваність,анало­гічність, закономірність історичних сюжетів, але при цьому не вдари­лися в іншу крайність - соціологізаторство.

^По-друге, розгорнута класифікація історичних фактів допомагає об'єктивно визначити глибину їхнього вивченняв шкільних курсах історії: головні історичні факти включаються в зміст навчальних про­грам, підручників і уроків, розкриваються яскраво, ґрунтовно, до­кладно, тоді як неголовні історичні факти наводяться коротко, стисло або взагалі відсутні в змісті навчального матеріалу.

По-третє, місце історичних фактів в ієрархії змістових компонентів визначає спосіб їхнього вивчення:головні історичні факти розкрива­ються за допомогою емоційних прийомів викладу й образної наоч­ності; неголовні - «сухими», конспективними прийомами й умовно-графічними засобами.

По-четверте, «положення» фактів диктує рівень їхнього пізнання:віднесені до розряду головних вивчаються і на емпіричному, і на тео­ретичному рівнях; до другого - переважно на емпіричному.

По-п'яте, розрізнення головних фактів за змістом допомагає вибрати адекватні прийоми і засобиїх вивчення на емпіричному рівні, тобто такі прийоми і засоби, які дозволять учителю забезпечити оптимальні умови для їх засвоєння учнями. Наприклад, факти щодо навколиш­ньої природи і матеріальних предметів яскраво розкриваються за до­помогою картинного чи аналітичного опису та картинної наочності, учасники подій «оживають» в образній характеристиці й історичному портреті, динамічні факти розгортаються в сюжетній розповіді, кіно­фільмі тощо.

По-шосте, віднесення досліджуваних фактів до тієї чи іншої групи дозволяє свідомо прогнозувати конкретні результатиїхнього засвоєн­ня учнями: в одних випадках на емпіричному рівні пізнання у дітей формуються яскраві, цілісні, емоційно розфарбовані образи і карти­ни, в інших - лаконічні уявлення про основні риси, властивості, по­слідовність історичних фактів.

Нарешті, по-сьоме, факти містять інформацію, яка дозволяє учням засвоїти досвід творчої пізнавальної діяльності у розв'язанні проблем,

що вирішувались людством у минулому, а також досвід ставлення до світу, до людей, до себе, що забезпечує емоційно-ціннісний розвиток особистості.

*Подумайте

Проаналізуйте в парах зміст будь-якого параграфа з підручника для основної школи. Оберіть одне з наведених авторами тверджень що­до важливості знання класифікації фактів та її застосування. Спро­буйте знайти в підручнику підтвердження авторської думки. Мож­ливо аналіз підручника приведе вас і до інших висновків, зробіть та аргументуйте їх.

Перевірте себе__________________________________________________

1) Перерахуйте основні підходи до класифікації історичних фактів у методичній науці.

2) Якими є характеристики, що можна дати історичному факту з точки зору його складності, важливості для вивчення, характеру історичної дії тощо?

3) Для чого потрібно вміти характеризувати факти?

Поиск по сайту: