Множинний характер проблем, які стають об'єктами прогнозування при прийнятті господарських рішень, призводить до виникнення великої кількості прогнозів, систематизація яких знаходить своє відображення у їх класифікації за певними ознаками.
Економічні прогнози можна умовно поділити на три основних види: загальний прогноз, який дає відповідь на запитання про можливість настання деякої події у майбутньому; якісний прогноз, який передбачає опис майбутньої ситуації; кількісний прогноз, який передбачає визначення числових характеристик станів економічної системи у майбутньому на основі точкових або інтервальних оцінок.
В літературі класифікують економічні прогнози за такими критеріями (табл. 5.1.):
Таблиця 5.1.
Класифікаційні ознаки прогнозів
Види прогнозів
За проблемно — цільовим критерієм
пошуковий прогноз - визначення можливих станів економічної системи в майбутньому. Такий прогноз відповідає на запитання: що відбудеться за умови збереження існуючих тенденцій найімовірніше?
Продовження табл. 5.1.
нормативний прогноз - визначення можливих шляхів і термінів досягнення можливих станів економічної системи в майбутньому. Такий прогноз відповідає на запитання: якими способами можна досягти бажаного результату?
Наприклад, на підставі інформації про зростання споживання продуктів харчування пошуковий прогноз дозволяє визначити, наскільки воно зросте за даний період. При нормативному прогнозі досліджуються шляхи зміни тенденції за рахунок інтенсифікації виробництва, поліпшення його структури, підвищення продуктивності праці тощо.
За критерієм кількісної оцінки
точковий - результат прогнозування у вигляді єдиного значення показника в майбутньому;
інтервальний - результат прогнозування у вигляді довірчого інтервалу;
За природою об'єкта прогнозування
науково-технічні - (прогнози щодо перспектив розвитку науки І техніки, впливу науково-технічних досягнень на розвиток економічних процесів);
ресурсні (прогнози щодо обсягу природних, матеріальних, трудових, фінансових ресурсів);
демографічні;соціальні (наприклад, прогноз попиту та споживання окремих товарів та послуг).
За періодом утвердження
оперативні (до 1 місяця) - розраховані на найближчу перспективу, протягом якої не буде суттєвих змін у об'єкті дослідження -ні кількісних, ні якісних;
короткострокові (від 1 місяця до року) - розраховані на перспективу, протягом якої не буде суттєвих кількісних змін об'єкта дослідження;
середньострокові (від 1 року до 5 років) - охоплюють перспектив}' між коротко- і довгостроковими прогнозами з перевагою кількісних змін над якісними;
довгострокові (від 5 до 15 років) - розраховані на перспективу, протягом якої очікуються суттєві кількісні та якісні зміни об'єкта дослідження;
далекострокові (понад 15 років) - охоплюють перспективу, протягом якої очікуються значні якісні зміни, і можна говорити лише про загальні перспективи розвитку досліджуваного явища.
За шкалою вимірювань
результати прогнозування в номінальній шкалі - до них відносять прогнози типу: «сприятливий - несприятливий», «якісний - неякісний» і т.п.,
результати прогнозування в ординальній шкалі наприклад, прогнози типу «дуже сприятливий - менш сприятливий - прийнятний - неприйнятний» тощо;
результати прогнозування в інтервальній шкапі результат, який вимірюється в інтервальній шкалі;
результати прогнозування в шкалі відношень - ті, що записані у вигляді точкової оцінки певного параметра генеральної сукупності.
Продовження табл. 5.1.
За наявністю випадкових факторів (детермінованістю) об'єкта прогнозування
детерміновані, у яких всі фактори є детермінованими; ^ стохастичні, у яких крім детермінованих факторів враховується випадкова складова;
змішані, тобто такі, що враховують фактори як детермінованого, так і стохастичного характеру.
За ступенем інформаційної забезпеченості на момент прогнозування
з повним забезпеченням кількісною інформацією, тобто коли в наявності є достатньо ретроспективної інформації;
з неповним забезпеченням кількісною інформацією; з повною відсутністю ретроспективної інформації.
прогнози із високим ступенем формалізації умовпрогнози із середнім ступенем формалізації умовпрогнози із низьким ступенем формалізації умов.
Методологічний апарат прогнозування - це сукупність методів і інструментів, вибір яких зумовлює:
первинні уявлення щодо можливостей появи різних станів середовища;
набір варіантів оптимального рішення відповідно до ситуації без прогнозування.
Методи прогнозування - це сукупність прийомів і способів, що дозволяють на основі ретроспективних даних, екзогенних (незалежних) і ендогенних (залежних) змінних, зв'язків між ними, отримати знання про майбутній розвиток об'єкта прогнозування.
Методи прогнозування прийнято поділяти на кількісні та якісні (табл. 5.2). Наявність чи відсутність одного з них в прийнятті управлінських рішень зумовлює дисбаланс в системі управління підприємством і значно знижує якість і точність прогнозів.
Відсутність методів прогнозування (поле 4) приводить до повної втрати контролю над матеріальними і фінансовими потоками на підприємстві.
Таблиця 5.2.
Матриця початкових ситуацій прийняття обґрунтованих господарських рішень
ЯКІСНІ МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ
КІЛЬКІСНІ МЕТОДИ ПРОГНОЗУВАННЯ
наявні
відсутні
наявні
Контрольована ситуація
(поле 1)
Втрата запасу міцності
(поле 2)
відсутні
Втрата чутливості
(поле 3)
Неконтрольована ситуація
(поле 4)
Наявність тільки кількісних методів прогнозування (поле 2) приводить до ситуації, коли керівництво володіє інформацією про поточний стан підприємства, що свідчить про спрощеність і недостатню спрацьованість господарських рішень. Використання тільки якісних методів прогнозування (поле 3) зумовлює втрату чутливості господарських рішень, що пов'язане з частковим випаданням деяких функцій управління, тобто поточний стан може опинитися поза контролем. І, нарешті, поєднання кількісних і якісних методів прогнозування (поле 1) робить систему управління на підприємстві достатньо гнучкою.
Таким чином, механізм прогнозування, що включає кількісну модель прогнозування і якісні управлінські методики, є одним з інструментів управління на основі показників.
Загалом методи прогнозування поділяють на методи екстраполяції, експертних оцінок та моделювання.
Екстраполяція полягає в поширенні закономірностей та взаємозв'язків, виявлених в певному періоді розвитку досліджуваного об'єкта на майбутній період. Екстраполяція може стосуватися закономірностей розвитку, виявлення тенденцій і коливань, або причинно-наслідкового механізму формування досліджуваного процесу.
Ці методи різняться способом моделювання. Екстраполяція закономірностей розвитку досліджуваного процесу ґрунтується на вивченні його передісторії, виявленні загальних тенденцій, траєкторій зміни в часі і розглядається як функція часу. У другому випадку аналізується вплив певної множини факторів на досліджуваний процес.
Інформаційною базою екстраполяції закономірностей розвитку досліджуваного процесу є одновимірні динамічні ряди, а екстраполяції впливу множини факторів - система взаємозв'язаних динамічних рядів.
Відомими методами екстраполяції є методи: найменших квадратів, експоненційного згладжування, ковзних середніх, структурного, мережевого та матричного моделювання.
Методи експертних оцінок базуються на принципах виявлення колективної думки експертів про перспективи розвитку об'єкта дослідження.
Методи моделювання полягають у відтворенні реального процесу у вигляді певної моделі, яка відтворює його основні риси та властивості, абстрагуючись від вторинних, неістотних. Будь-яка модель -фізична чи математична - це спрощений, схематичний образ реальності. Побудова моделей має на меті розкрити закономірність розвитку досліджуваного об'єкта чи процесу на деякому ретроспективному етапі, тобто в минулому. І якщо модель побудована правильно і адекватно характеризує зв'язки та властивості досліджуваного об'єкта чи процесу, то вона може бути основою для екстраполяції, тобто прогнозування на майбутнє.
Ретельний аналіз наявної інформації при виборі методу прогнозування повинен забезпечити спрощення процедури прийняття рішення. Основна вимога полягає не в тому, щоб метод прогнозування використовував складний математичний апарат або був новим методом, а в тому, щоб він давав точний, своєчасний і зрозумілий прогноз, який сприяв би у виборі найкращого рішення.
У процесі прогнозування використовують два підходи:
- дослідницький прогноз - виражає передбачення як функцію прогнозу і відображає, яким може бути розвиток ситуації за умови, що характер управлінської дії на неї залишиться незмінним. В основі дослідницького прогнозування лежить орієнтація на передбачення можливостей, встановлення тенденцій розвитку ситуацій на підставі інформації, що наявна при розробці прогнозу. Тим самим, дослідницький прогноз вказує на сфери діяльності, що вимагають першочергового втручання, спрямованого на подолання негативних процесів. Дослідницьке прогнозування поділяється на:
- традиційне (екстраполятивне) - орієнтоване на стабільний і безперервний розвиток об'єкта, тобто на збереження виявлених у минулому тенденцій розвитку об'єкта прогнозування;
- новаторське (альтернативне) - виходить з того, що розвиток об'єкта відбувається стрибкоподібне і циклічно - припускає існування множини варіантів майбутнього розвитку об'єкта і ґрунтується на розробленні варіантів, що відрізняються за ступенем і характером впливу особи що приймає рішення на параметри розвитку.
- нормативний прогноз- визначає цілі рішення і можливі способи їх досягнення на підставі об'єктивної оцінки існуючих можливостей для забезпечення досягнення адекватних результатів. В основі нормативного прогнозування лежить орієнтація на місію, цілі, потреби, досягнення яких передбачає рішення. Нормативне прогнозування - це проекція в майбутнє початкової моделі рішення відповідно до заданих цілей, норм, критеріїв.
Дослідницький
Нормативний
Методи ПАТТЕРН, Делфі, прогнозного графа Глушкова, Поспєлова
Методи, що базуються на аналізі точних емпіричних даних: екстраполяція, моделювання, метод історичної аналогії, сценаріїв тощо