Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

ЕКОНОМІЧНЕ ОБҐРУНТУВАННЯ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ



Обґрунтування господарських рішень- підкріплення переконливими доказами відповідності передбачуваного рішення заданим критеріям та реально існуючим обмеженням. Наукова обґрунтованість рішень, їх оптимальність залежать, з одного боку, від ступеня досконалості методів, що використовуються у процесі розробки та реалізації рішень, з іншого - від рівня знань і володіння персоналом комплексом методів

Об'єктивно необхідним елементом підготовки господарського рішення повинно бути його економічне обґрунтування. Дотримання принципу науковості управління будь-якими процесами і явищами суспільного виробництва потребує системного підходу до економічного обґрунтування.

Системний підхід до проблем і прийняття відповідних господарських рішень передбачає розгляд господарської діяльності як багаторівневої структурної моделі. У цьому випадку предметом аналізу є:

- усі види продукції;

- усі стадії виробничого процесу;

- фактори виробництва;

- види господарської діяльності;

- підрозділи підприємства;

- процеси управління.

Результатом аналітичних досліджень є формування банку рекомендацій наукового, технічного та організаційно-економічного характеру щодо зміни та вдосконалення різних напрямів роботи підприємства.

Характерними ознаками системного підходу є:

- одночасна розробка великої кількості задач;

- максимальна типізація та стандартизація рішень, що приймаються;

- вирішальна роль баз даних.

Системний підхід до економічного обґрунтування господарських рішень базується на раді умов і прийомів:

- систематизація рішень як умова стандартизації і виявлення особливостей їх економічного обґрунтування;

- створення і використання єдиної типової методики визначення економічної і соціальної ефективності господарських рішень;

- виявлення і чітке формулювання поточних і кінцевих цілей господарського рішення на початковій стадії його проектування;

- побудова узагальнюючої моделі об'єкта (системи);

- виявлення взаємозв'язків і наслідків кожного часткового (окремого) рішення;

- визначення і аналіз можливих альтернативних шляхів досягнення поставленої мети;

- проведення економічних розрахунків по кожному альтернативному варіанту рішення;

- здійснення функціонально-вартісного аналізу об'єктів господарських рішень з метою оптимізації співвідношення між запроектованими параметрами і необхідними витратами;

- зниження питомих витрат на одиницю корисного ефекту;

- розробка цільових комплексних програм підготовки і реалізації складних господарських рішень на різних етапах управління виробництвом.

На сьогодні вже ні в одній області людської діяльності неможливо приймати правильні рішення, засновані виключно на багаторічному досвіді і інтуїції керівників. Це пояснюється тим, що суспільство в цілому стало дуже складним і будь-яка галузь, в якій безпосередньо зайнята та чи інша людина, має різноманітні зв'язки зі всіма галузями людської діяльності. Інтуїція нерідко може привести до надто великих помилок, а крім того, треба батато років для накопичення досвіду, що дозволяє приймати достатньо ефективні рішення на основі інтуїції.

В такій ситуації ефективних результатів можна досягти в тому випадку, якщо є можливість оперативно зібрати, обробити і проаналізувати всю можливу інформацію як із зовнішнього так і з внутрішнього середовища. Саме тому сучасний стан розвитку суспільства називають "'віком інформації".

Процес розробки рішень може розглядатися як цілеспрямована переробка "інформації стану" (інформації про ситуації) в "командну інформацію", яка визначає хто, що повинен робити. Інформація використовується для корегування і адаптації всієї системи в обставинах, що склалися, для розробки нових завдань.

Ефективність процесу обґрунтування й розробки господарських рішень у великій мірі залежить від повноти і якості інформації, яка використовується. Думка про те, що ”інформація - це влада” правомірно хоча б тому, що володіння нею дозволяє зменшити ймовірність прийняття невірних рішень. Цінність і своєчасність господарського рішення значною мірою залежить від здатності управління в потрібний момент зібрати, проаналізувати та проінтерпретувати інформацію.

Нині під інформацією розуміють сукупність корисних відомостей, які є об'єктом збирання, реєстрації, зберігання, передавання й перетворення.

Інформація є одним із ресурсів, який може накопичуватися, поновлюватися, є придатним для колективного використання та (на відміну від інших ресурсів) у процесі споживання не втрачає своїх якостей.

Джерелами підсвідомої інформації слугують: попередній досвід, знання, отримані в процесі навчання. Для обробки предметної інформації використовують формальні методи математичної логіки.

Після отримання інформації, її аналізу та відповідної обробки розробляється господарське рішення, яке приймає суб'єкт управління для подальшого впливу на систему. Під впливом господарських рішень система знову змінюється, про що надходить відповідна інформація. Такий плин подій являється об'єктивним, це відбувається безперервно. Якщо цієї інформації недостатньо, якщо вона необ'єктивна або поверхова, то господарське рішення може бути необґрунтоване, тобто не мати належної наукової основи.

Інформаційне забезпечення прийняття господарських рішень повинно базуватися на наступних принципах:

- цілеспрямованість інформації;

- повнота (наявність відомостей, включаючи суперечливі, які необхідні та достатні для прийняття рішення);

- точність (ступінь відповідності інформації оригіналу);

- достовірність;

- актуальність (відповідність інформації об'єктивним інформаційним потребам);

- лаконічність (стислість та чіткість викладення інформації- досягається за рахунок високої згорнутості інформації без втрати її необхідної повноти); конкретність;

- своєчасність (здатність задовольняти інформаційну потребу у прийнятний для виконання строк);

- оперативність;

- переконливість (доведеність, достовірність інформації).

- комунікативність (властивість інформації бути зрозумілою для адресата).

Для розробки господарських рішень використовується різна за характером інформація:

- періодична;

- повторна, одержана в результаті аналітичної обробки вихідних даних;

- вихідна;

- вибіркова;

- одержана внаслідок використання тільки частини зібраних даних;

- повна;

- вичерпна;

- графічна.

Систематизація інформації полягає в її класифікації за визначеними ознаками:

  1. За видом: довідкова, розрахункова, планова, фактична;
  2. За її змістом: інформація про витрати, ресурси, технічні параметри, обсяги виробництва, обсяги реалізації, норми витрат матеріалів;
  3. За ступенем готовності: готова, сира (яка підлягає обробці);
  4. За стадіями управління: прогнозна, планова, облікова, нормативна;
  5. За місцем утворення: внутрішня, зовнішня;
  6. За стабільністю: постійна, умовно-постійна, змінна;
  7. За стадіями створення: вхідна, вихідна;
  8. За насиченістю реквізитами: достатня, недостатня, надлишкова;
  9. За способом фіксації: усна, документальна;
  10. За рівнем доступності: конфіденційна, відкрита.

Робота з інформацією супроводжує і пронизує весь процес прийняття рішень і контролю, а відповідно, являється невід'ємною частиною управління. Необхідною передумовою прийняття правильного господарського рішення, є оптимальний об'єм і якість існуючої інформації. Кожен варіант рішення є комплексом інформації про можливі відповіді на які-небудь запитання, зібраний в єдино логічне ціле і має певну цілеспрямованість.

Для оцінки ситуації і підготовки господарського рішення керівник повинен бути забезпечений повною і своєчасною інформацією. Зміст процесу управління полягає у перетворенні інформації зворотного зв'язку на інформацію управлінських рішень. Зворотній зв'язок дає змогу коригувати помилки відхилення, регулювати виробничі і управлінські процеси.

Для прийняття господарського рішення потрібна планова, нормативна, інструктивна, правова, статистична, облікова, нау-кова, (ноу-хау) та інша інформація. Незалежно від виду, вона має бути точною, повною, достовірною, надійною, зручною для сприйняття та оцінки.

Володіння повною, достовірною, актуальною та оперативною інформацією уможливлює отримання ринкових переваг, знижує ризик, ефективно підтримує процес прийняття рішень.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.