ОСНОВНІ ПАРАМЕТРИ ТА ПОКАЗНИКИ ЯКІСНОГО РІШЕННЯ. ВИДИ ТА ПРИНЦИПИ ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКИХ РІШЕНЬ

Найбільш загальною вимогою до рішень є їх висока якість.

Підякістю господарських рішень варто розуміти сукупність їх властивостей (наукова обґрунтованість, своєчасність, узгодженість, цілеспрямованість), які є передумовою досягнення поставлених цілей з мінімальними затратами трудових, матеріальних і фінансових ресурсів.

Якість господарського рішення визначає кінцевий результат і ефективність поставлених задач і залежить від ряду факторів:

якості вихідної інформації (яка визначається достовірністю, достатністю, захищеністю від помилок);

своєчасності прийняття рішень (швидкість їх розробки, прийняття, передача і організація виконання);

відповідності рішень діючому механізму управління; кваліфікації кадрів, які здійснюють розробку, прийняття рішень і організацію їх виконання;

використання методів функціонально-вартісного аналізу, прогнозування, моделювання і економічного обґрунтування рішень;

з'ясування впливу економічних законів на ефективність господарських рішень;

забезпечення багатоваріантності рішень та співставленості варіантів рішень.

Ознаки, які характеризують будь-яке рішення:

- можливість вибору із декількох варіантів;

- орієнтація вибору на досягнення однієї чи декількох конкретних цілей;

- завершення альтернативного вибору цілеспрямованою дією суб'єкту управління, отримання конкретного практичного результату;

- всебічна обґрунтованість, реальність рішення; своєчасність;

- економічність (досягнення найкращих кінцевих результатів при найменших затратах).

До основних умов забезпечення високої якості й ефективності господарського рішення відносяться:

застосування при розробці господарських рішень наукових підходів;

застосування математичних методів економічного обґрунтування кожного рішення;

структуризація проблеми і побудова дерева цілей;

забезпечення порівнянності варіантів рішень;

забезпечення багатоваріантності рішень.

Своєчасно прийняте науково обґрунтоване рішення стимулює виробництво. Рішення слабке, прийняте невчасно (передчасно, або із запізненням), знижує результативність праці всього колективу.

Наукова обґрунтованість передбачає розробку рішень з урахуванням об'єктивних закономірностей розвитку об'єкта управління Основними науковими підходами при розробці та прийнятті рішень є: структурний, маркетинговий, функціональний, системний, відтворювально-еволюційний, нормативний, комплексний, інтеграційний, динамічний, процесний, оптимізаційний, директивний, ситуаційний.

Під ефективністю господарського рішеннярозуміють ресурсну результативність, отриману при розробці, прийнятті та реалізації рішення на підприємстві.

Виділяють такі види ефективності господарського рішення: організаційна, технологічна, психологічна, екологічна, економічна, соціальна, правова, етична та політична.

Для забезпечення прийняття ефективних рішень враховують наступні фактори:

- організаційні (здатність підприємства своєчасно відреагувати у відповідності до умов, які змінилися; своєчасність і правильність виявлення проблеми; наявність необхідного запасу часу для виходу з ситуації, яка склалася; можливі наслідки);

- матеріальні (наявність необхідних ресурсів; можливість вільного маневрування ресурсами);

- особистісні (необхідний рівень кваліфікації знань і досвіду, очікувана винагорода в разі успіху; морально-психологічний клімат на підприємстві).

Особа, що приймає рішення, повинна сформулювати задачу, визначити мету рішення, виявити всі фактори, що відносяться до нього, зібрати і оцінити необхідну інформацію, обґрунтувати альтернативи і оцінити їх для того, щоб вибрати найкраще рішення своєї задачі.

Ефективність та якість господарських рішень можна оцінити таки­ми показниками:

економічна ефективність рішень - відношення результативності реалізації рішень до витрат на досягнення поставлених цілей;

коефіцієнт економічності реалізації рішень - відношення нормативних (планових) витрат на реалізацію рішень до фактичних виробничих витрат;

коефіцієнт своєчасності розробки рішень - відношення норма­тивного (директивного) строку підготовки рішень до фактичної три­валості розробки рішень;

коефіцієнт успішності - відношення підготовлених у визначений строк і затверджених проектів рішень до загальної кількості рішень, підготовлених підрозділом за звітний період.

Однак прийняте рішення може бути і неефективним, що зумовлю­ється такими факторами:

- неадекватне співвідношення між рішенням та стилем його прий­няття;

- невміння визначити суть проблеми чи розпізнати дійсну її при­чину;

- невміння вчасно відмовитись від попереднього неправильного рі­шення;

- недостовірна чи неадекватна інформація;

- брак ресурсів;

- відкладання прийняття рішень до останнього терміну;

- ігнорування чи приховування проблеми;

- неадекватність рівня підготовки та прийняття рішень (неком­петентність особи, що приймає рішення);

- непередбачувані обставини;

- неякісне виконання рішення;

- недостатній рівень аналізу;

- надлишок інформації;

- надлишок осіб, залучених до процесу прийняття рішень;

- перешкоди у процесі прийняття рішень на підприємстві, обу­мовлені внутрішньою політикою.

Поиск по сайту: