Особливості тоталітарного режиму (вождизму) в СРСР

В колишньому СРСР в 30—50-ті роки був яскраво виражений тоталітарний режим з ознаками вождізму.

Вождизм — політика, направлена на затвердження однієї людини в ролі незаперечного керівника. Для вождизма характерна особиста відданість одній людині — вождю, визнаному ідейному керівнику у жорстко централізованих структурах (державі, партії).

Вождизм як політико-суспільне явище відомий у СРСР, фюрерській Німеччині та Італії Муссоліні, КНР, КНДР.

Вождизм у СРСР, більшою мірою, пов'язаний з ім'ям Йосифа Віссаріоновича Сталіна, оскільки В.І. Ленін був скоріш вождем революції і не досяг такої ж прижиттєвого поклоніння.

Після смерті Леніна був потрібний новий лідер. Його приймачем і вірним послідовником у власних очах народу стає Сталін, який спочатку в усьому спирався на авторитет свого попередника. Саме це стало першим визначенню зміцнення політичної ролі Сталіна і через посилення народної довіри до нему.

У тридцятих років остаточно оформилася адміністративно-командна систему управління радянським суспільством, яка міцно пов'язана з функціонуванням державної партії, яка має повноваженнями верховної влади у країні. Усією цією владою керував Сталін. І всі зміни приписувалися йому, а невдача Італії й провали вважалися виною ворогами народу і різних шкідників. У цей час і став формуватися культу особи Сталіна. Офіційна пропаганда (а інший загалом не було) вихваляла подвиги вождя народів, до тями людей убивалися догми, які не міг критикувати. Усіх інакомислячих або усували, чи засилали в табору. У результаті залишилися ті, що або справді любили вождя, або вдавали. Перші – це загалом робітничий клас і нижчі верстви суспільства, які дякували Сталіна на, які мали у житті: будинок, роботу, соціальне становище. Останні – це інтелігенція і близькі корумпованої влади, котрі розуміли загрозу, що йде від режиму, нічого нездатні сделать.

Інша причина залежить від особливості російського народу та її менталітеті. Багато століття Росією правил самодержавний цар, й у психології людей відклалася схильність до того що, що має існувати правитель, котрий усе вирішує сам, а й народ його любить вухами й підпорядковується. Підсвідома віра у лідера з необмеженою владою, у те, що він піклується про своє підданих, що не треба робити, а лише слухатися свого ватажка, і найкращі свої часи настануть самі собою, призвела до всенародному схвалення особистості вождя і врученню йому величезних повноважень. Раніше був православний цар-батюшка, тепер його змінив комуністичний вождь народов.

До речі, не випадково релігія було заборонено і боротьбу проти неї велася така жорстка боротьба. Адже вважалося, що вона відволікає громадян будівництва комунізму. «Релігія – це отрута!» – кричали написи з агітаційних плакатів. На насправді була серйозна причина для такого гоніння. Народ у СРСР ні боготворити нікого, крім вождя, вождь замінив бога, і тільки він гідний поклоніння. І Сталін добре упорався з цим ролью.

Сталін знав, яка переконати народ в правоті і незаперечність свої волелюбні ідеї. У дитинстві він отримав богословську освіту і найшвидше, використовував ці навички щоб надати своєму вченню більшої переконливості. Принципи сталінізму прості та легкі до звичайних людей, тому ті ідеї отримали стала вельми поширеною серед народних мас, що викликало зміцненню культу личности.

Історичний досвід показав, що вождизм у СРСР – одне із найбільш негативних прикладів цього явища у світі. Маніпулюючи народом, Сталін проводив жорстоку політику щодо радянських громадян. Через своєї сліпий відданості вождю люди й не помічали всіх жахів сталінського правління. Це свідчить, якими небезпечними є подібні режими суспільству, який шкода можуть завдати стране.

Вождизм у СРСР зміцнився завдяки кільком фактам: вмілої пропаганді, контролюючою усю інформацію, що надходить у суспільство, жорстокому репрессивному апарату, підсвідомого страху людей перед протестом і вільнодумством, тотальному контролю, історичної схильності народу до харизматичному лідерству та послідовним діям Сталіна по зміцненню своєї місцевої влади і підпорядкування усіх зацікавлених державних структур.

Поиск по сайту: