Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Історичний досвід України та його значення для долі самостійної Української держави і сучасного процесу становлення державності



На території сучасної України віддавна існували держави скіфів, готів, гунів та інших народів. Проте відправним пунктом української державності і культури вважається середньовічна доба Київської Русі. Формування сучасної української нації припало на часи Козацької революції під проводом Богдана Хмельницького та існування Війська Запорізького, а маніфестацією національної свідомості українців були українські держави початку XX століття. Сучасна держава Україна є результатом волевиявлення української нації 1 грудня 1991 року.

1 грудня 1991 р. відбулися дві події історичної ваги — понад 90% громадян, які взяли участь у Всеукраїнському референдумі, висловилися за незалежність України, водночас було обрано Президента республіки — Л. Кравчука (понад 61% голосів). Ось як прокоментував результати референдуму американський тижневик «Тайм»: «Росія може існувати без України; Україна може існувати без Росії. Але Радянський Союз не може існувати без України. Він закінчився».

Появу на політичній карті світу нової незалежної держави — України — зумовила низка чинників.

Зовнішні чинники:

1. поразка соціалістичного табору в «холодній війні», порушення світового балансу сил у зв'язку з розпадом соціалістичної системи;

2. помітне погіршення соціально-економічної та політичної ситуації в СРСР;

3. втрата центром контролю за подіями на місцях;

4. синхронне посилення відцентрових тенденцій у союзних республіках;

5. поразка путчу, тимчасова деморалізація консервативних сил;

6. намагання Росії зберегти домінуючу роль у після-путчовий період.

Внутрішні чинники:

1. існування в Україні системи формально легітимних (законних за радянським правом) органів державного управління;

2. бажання київської номенклатури звільнитися з-під опіки центру;

3. певна стабільність українського товарного ринку;

4. активізація націонал-демократичного крила полі тичних сил республіки;

5. післяпутчове посилення відцентрових настроїв у суспільній думці;

6. дотримання політичного нейтралітету армійськими формуваннями, небажання правоохоронних органів виступити проти власного народу;

7. багатовікова боротьба народу за створення власної незалежної держави.

Сучасні проблеми та перспективи розвитку державного правління[28]

В сучасній Україні ціннісні орієнтири політичної еліти відображають не лише прогресивні способи державного управління, а й традиції, властиві радянському періоду розвитку, та навіть досвід інших, більш ранніх етапів вітчизняної історії.

На сучасному етапі українського національного державотворення одним з найбільш ефективних механізмів впливу на систему державно-управлінських цінностей видається формування та послідовне впровадження в середовище державних службовців національної ідеї як основи свідомого та переконаного сприйняття ними цінностей патріотизму, служіння державі й народу України.

З’ясовано, що одним з найважливіших соціально-ціннісних критеріїв державного управління у правовому вимірі є відповідальність, дефіцит якої є однією з суттєвих вад української державно-управлінської еліти. Відповідальність державної влади визначається адекватністю професійних, моральних, культурних та інших якостей її суб’єктів, а також результатів діяльності останніх умовам і завданням, які постали перед країною і суспільством, і передбачає відповідальність за належне здійснення державного управління.

Як показують міжнародний досвід та історична практика, одним з ефективних напрямів реформування системи державного управління на демократичних засадах є застосування системної взаємодії як визначального соціально-ціннісного критерію його ефективності і демократичності. Застосування принципу взаємодії в державному управлінні сприяє зміцненню єдності державної влади, взаємозв’язків державних органів та інститутів громадянського суспільства, узгодженню різнопланових суспільних інтересів і, зрештою, досягненню політичної та соціально-економічної стабільності в державі. У результаті цього процес взаємодії слід розглядати як основу вдосконалення системи державного управління в Україні в напрямі підвищення його ефективності та демократичності. Насамперед це стосується проблеми взаємовідносин між різними гілками державної влади, оскільки відсутність належної взаємодії між ними, особливо між законодавчою і виконавчою структурами, до останнього часу була джерелом конфліктності в українському суспільстві.

Важливим аспектом взаємодії як визначального соціально-ціннісного критерію державного управління є взаємодія органів державної влади і громадянського суспільства, оскільки спрямованість на розбудову вільного, демократичного суспільства, в центрі якого перебуває людина з її потребами та інтересами, має передбачати особливу увагу до розвитку цього процесу, який виступає як справжнє і актуальне джерело формування цілей державного управління.

Стан і перспективи подальшого розвитку соціально-ціннісних засад сучасної системи державного управління в Україні, для якої характерними є:

Ø суттєва перевага утилітарних цінностей над культурно-духовними в свідомості осіб, які покликані професійно управляти державними справами на всіх рівнях їх службової ієрархії;

Ø значний вплив родинних традицій, патріархального способу мислення, колективних і корпоративних інтересів;

Ø уповільнене сприйняття політичною та адміністративно-управлінською елітою країни принципів і пріоритетів формування системи демократичних цінностей державного управління тощо.

Основні напрями та визначено засоби цілеспрямованого впливу на процес подальшого формування соціально-ціннісних засад демократичної системи державного управління в Україні. Зокрема, визначено, що:

Ø основним об’єктом впливу з метою формування базових засад демократичної системи державно-управлінських цінностей є група утилітарних цінностей: матеріальний добробут, владний, правовий та політичний стан соціально-професійної групи державних службовців;

Ø дієвим засобом подальшої демократизації ціннісних засад державного управління в Україні може стати лібералізація професійних відносин у системі державного управління шляхом запровадження більш відкритої комунікації в середовищі політичної та адміністративно-управлінської еліти;

Ø для формування механізмів удосконалення системи державного управління з опорою на ціннісні засади сучасного українського суспільства більш ефективним засобом може виявитись не виховна робота, а активна законотворчість з метою чіткої нормативно-правової регламентації системи державного управління та унеможливлення проявів непорядності в професійній діяльності державних службовців.

Перспективами подальшого наукового пошуку аксіології[29] вітчизняної державно-управлінської науки є:

Ø уточнення складу та змісту соціально-ціннісних елементів системно - утворюючого підґрунтя державного управління;

Ø подальше розроблення соціально-ціннісних засад національної ідентичності як завдання державного управління на сучасному етапі розвитку України;

Ø вироблення стратегій формування національної свідомості державних службовців України та уточнення її соціально-ціннісних засад;

Ø розроблення демократичних механізмів розвитку системи професійних цінностей політичної та адміністративно-управлінської еліти в Україні.




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.