Класифікація державних органів

Будучи складовими частинами одного державного апарату, органи держави відрізняються між собою за рядом критеріїв.

1. За місцем у системі державного апарату:

a. первинні — створюються безпосередньо народом (виборцями) шляхом волевиявлення (президент, парламент);

b. вторинні — створюються первинними та їм підзвітні (уряд, суди).

2. За характером і змістом державної діяльності:

a. органи законодавчої влади (парламент);

b. органи виконавчої влади (уряд, президент);

c. органи судової влади (система судів держави);

d. контрольно-наглядові органи (прокуратура, інспекції, КРУ).

3. За способом утворення:

a. Виборні (президент, парламент);

b. Призначувані (Голова Верховного суду, Премєр-міністр);

c. ті, що успадковуються (Король, граф, лорд).

4. За часом функціонування:

a. Постійні (Уряд, Парламент);

b. Тимчасові (слідча комісія, комітет Парламенту).

5. За складом:

a. Одноособові (Президент, Омбудсмен);

b. Колегіальні (Парламент, уряд, Конституційний суд).

6. За територією, на яку поширюються їхні повноваження:

a. загальні (центральні) (міністерство, відомство, парламент…);

b. місцеві (локальні) (місцева державна адміністрація, відділ, що входить до складу міністерства).

Безпосередньо управлінські форми діяльності державного апарату не мають юридичного характеру. Їх функції:

Ø організаційно-регламентуюча — розробка наукових рекомендацій, підготовка проектів документів, організація виборів та ін.;

Ø організаційно-господарська — бухгалтерський облік, статистика, постачання та ін.;

Ø організаційно-ідеологічна — роз'яснення нормативних актів, формування громадської думки та ін.

Правові форми діяльності державного апарату мають юридичний характер: правотворча, правозастосовна, правоохоронна, контрольно-наглядова, установча.

Правоохоронна діяльність — форма діяльності компетентних органів держави з попередження правопорушень і притягнення правопорушників до юридичної відповідальності.

Вона здійснюється з метою охорони і захисту правових норм шляхом застосування заходів юридичного впливу до правопорушників.

Державні органи та органи місцевого самоврядування, їх взаємозв’язок

Місцеве самоврядування в Україні — це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади — жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста — самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Принципи

· народовладдя;

· законності;

· гласності;

· колегіальності;

· поєднання місцевих і державних інтересів;

· виборності;

· правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами;

· підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб;

· державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування;

· судового захисту прав місцевого самоврядування.

Система місцевого самоврядування включає:

· територіальну громаду;

· сільську, селищну, міську раду;

· сільського, селищного, міського голову;

· виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

· районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст;

· органи самоорганізації населення.

Первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Ради - представницькі органи місцевого самоврядування.

Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста, обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки в порядку, визначеному законом, і здійснює свої повноваження на постійній основі. Сільський, селищний, міський голова очолює виконавчий комітет відповідної сільської, селищної, міської ради, головує на її засіданнях.

Повноваження

Повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад стосуються наступних сфер діяльності:

· соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку;

· в галузі бюджету, фінансів і цін;

· щодо управління комунальною власністю;

· в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку;

· у галузі будівництва;

· освіти, охорони здоров'я, культури, фізкультури і спорту;

· з регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища;

· соціального захисту населення;

· в галузі зовнішньоекономічної діяльності;

· в галузі оборонної роботи;

· щодо вирішення питань адміністративно-територіального устрою;

· щодо забезпечення законності, правопорядку, охорони прав, свобод і законних інтересів громадян тощо.

Поиск по сайту: