Тобто, бюджетне відшкодування – відшкодування від’ємного значення ПДВ на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування за результатами податкової перевірки

Не мають права на отримання бюджетного відшкодування особи, які:

- були зареєстровані як платники цього податку менш ніж за 12 календарних місяців до місяця, за наслідками якого подається заява на бюджетне відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів);

- мали обсяги оподатковуваних операцій за останні 12 календарних місяців менші, ніж заявлена сума бюджетного відшкодування (крім нарахування податкового кредиту внаслідок придбання або спорудження (будівництва) основних фондів).

Платник, який має право на бюджетне відшкодування, вправі:

1) прийняти рішення про повернення такої суми (отримати переплату на рахунок в установі банку) (п. 200.7 ст. 200);

2) прийняти рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов’язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів (п. 200.6 ст. 200). Якщо за Законом України «Про податок на додану вартість» вибір напряму відшкодування здійснювався щодо повної суми бюджетного відшкодування, то ПКУ дозволяє платнику зарахувати у зменшення податкових зобов’язань наступних податкових періодів як повну суму ПДВ, так і її частину. Відтак рішення платника про повернення переплати на рахунок в установі банку може стосуватися як повної, так і частини належної йому суми бюджетного відшкодування.

Обидва рішення відображаються в податковій декларації. До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України. Додатково, при виборі першого з двох напрямів, подається заява про повернення суми бюджетного відшкодування.

Питання зміни напряму бюджетного відшкодування вирішується по різному. Державна податкова служба України заперечує можливість такої зміни. Судові органи визнають право платника на зміну напряму бюджетного відшкодування за сумами ПДВ, не використані ним на погашення податкових зобов’язань.

Орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника ПДВ:

– приймає податкову декларацію з ПДВ та інші документи;

– визначає в автоматизованому режимі відповідність платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування;

– після граничного терміну подачі звітності формує два переліки платників податку: 1) перелік платників податку, що відповідають критеріям, визначеним у п. 200.19 ст. 200 Податкового кодексу України, та мають право на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ; 2) перелік платників податку, які не відповідають вказаним критеріям, та не мають права на автоматичне бюджетне відшкодування ПДВ;

– повідомляє платника податку про невідповідність критеріям на автоматичне бюджетне відшкодування з наданням детального пояснення і розрахунків за критеріями, значення яких не дотримано;

– здійснює перевірки на предмет достовірності нарахування бюджетного відшкодування (камеральна, документальна позапланова виїзна);

– приймає за результатами перевірок відповідне рішення (про відповідність/невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; про надання органу органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, або про притягнення платника до фінансової відповідальності за наявністю законних підстав);

– не пізніше наступного робочого дня після отримання повідомлення від платника про оскарження результатів відповідної перевірки або ухвали суду про порушення провадження у справі повідомяє про це орган Державного казначейства України;

– після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження протягом п’яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, подає органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету;

– виступає стороною адміністративного або судового спору за скаргою або позовом платника податків за результаатми прийнятого контролюючим органом рішення;

– посадові особи податкового органу несуть відповідальність відповідно до закону у разі порушення термінів автоматичного відшкодування;

Держава в особі органу Державного казначейства України. Територіальний орган Державного казначейства України:

– на підставі отриманого висновку податкового органу видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку у строки, визначені п. 200.13 та підп. 200.18.2 ст. 200;

– на підставі повідомлення податкового органу про початок процедури адміністративного або судового оскарження тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням;

– виступає стороною судового спору за позовом платника податків про відшкодування ПДВ;

– посадові особи податкового органу несуть відповідальність відповідно до закону у разі порушення термінів автоматичного відшкодування.

Кодекс запровадив 2 порядки бюджетного відшкодування: загальний та автоматичний. Обидва порядки мають заявний характер. Автоматичний порядок є результатом автоматизації процесів адміністрування ПДВ та здійснення контролю за бюджетним відшкодуванням у прискореному режимі (так званому «реальному часі»).

Загальний порядок бюджетного відшкодування. За таким порядком податковий орган зобов’язаний після подачі платником податкової декларації з ПДВ провести такі поетапні дії:

1) здійснити камеральну перевірку даних, заявлених у декларації. Термін — протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації. За її результатами або подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (перевіркою підтверджена правомірність заявленої суми бюджетного відшкодування) або скласти акт перевірки (перевіркою виявлена невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації) та притягти платника до фінансової відповідальності;

2) здійснити документальну позапланову виїзну перевірку платника (за результатами камеральної перевірки неможливо дійти висновку щодо достовірності розрахунку бюджетного відшкодування). Право на проведення такої перевірки може бути реалізоване контролюючим органом за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства. Згідно з Постановою КМУ «Про затвердження переліку достатніх підстав, які надають податковим органам право на проведення документальної позапланової виїзної перевірки платника податку на додану вартість для визначення достовірності нарахування бюджетного відшкодування такого податку» від 27.12.10 № 1238 такими підставами вважаються:

– порушення справи про банкрутство відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» стосовно платника податку на додану вартість (далі — платник) та/або його постачальників;

– наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців записів (стосовно платника та/або його постачальників) про:

а) відсутність підтвердження відомостей, внесених до зазначеного Реєстру;

б) відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання);

в) прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця;

г) визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи;

г) припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця, стосовно яких відсутні рішення або відомості, які є підставою для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця;

– існування розбіжностей між сумою податкового кредиту, сформованого платником за операціями з придбання товарів/послуг, та сумою податкових зобов’язань його контрагентів за операціями з постачання таких товарів/послуг, які не усунуто за результатами проведення камеральної перевірки;

– відсутність даних у податковій звітності платника про здійснення протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (для платників податку з квартальним звітним періодом — протягом попередніх чотирьох послідовних звітних періодів) операцій із постачання товарів/послуг, до яких застосовується нульова ставка податку на додану вартість, або наявність даних про те, що обсяг таких операцій становить менш як 50 відсотків загального обсягу постачання;

– невідповідність платника жодному з таких критеріїв:

а) у кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розд. IV Податкового кодексу України, чисельність працівників, які перебувають у трудових відносинах із платником, перевищує 20 осіб та середня заробітна плата усіх працівників не менше ніж у 2,5 разу перевищує мінімальний установлений законодавством рівень;

б) має основні фонди для провадження задекларованої діяльності, залишкова балансова вартість яких на звітну дату за даними податкового обліку перевищує суму податку, заявлену до відшкодування за попередні 12 календарних місяців;

в) рівень визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток до сплати до бюджету (відношення сплаченого податку до обсягів отриманих доходів) є вищим від середнього по галузі в кожному з останніх чотирьох звітних податкових періодів (кварталів), установлених розд. III Податкового кодексу України;

– відсутність протягом попередніх 24 послідовних звітних податкових періодів (місяців) (для платників податку з квартальним звітним періодом — протягом попередніх восьми послідовних звітних періодів) документальних планових перевірок;

– наявність документально підтвердженої інформації про порушення платником норм податкового законодавства відповідно до п. 78.1 ст. 78 розд. II Податкового кодексу України.

Термін проведення документальної позапланової виїзної перевірки – 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки;

3) подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету (перевіркою підтверджена правомірність заявленої суми бюджетного відшкодування). Термін — протягом п’яти днів після закінчення перевірки. Або

4) скласти акт перевірки (перевіркою виявлена невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації) та:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування надіслати платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначити суму такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її у зменшення податкових зобов’язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Уявляється, що словосполучення «У цьому випадку» означає саме випадок винесення податковим органом податкового повідомлення за фактом заниження заявленої суми бюджетного відшкодування. Інші випадки, не пов’язані з результатами перевірки (у т. ч. зміна платником (шляхом декларування) напрямів бюджетного відшкодування, значень залишку від’ємного значення попередніх податкових періодів, яке після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносять до податкового кредиту наступного податкового періоду, та значень сум бюджетного відшкодування тощо), не спричиняють добровільну відмову платника від отримання суми бюджетного відшкодування;

б) у разі завищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування надіслати платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначити суму такого завищення та підстави для її вирахування;

в) у разі встановлення факту відсутності у платника податку права на отримання бюджетного відшкодування, надіслати платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначити підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

У разі визначення контролюючим органом зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від’ємного значення суми ПДВ до платника застосовуються штрафні санкції, передбачені ст. 123 Податкового кодексу.

У межах загального порядку бюджетного відшкодування на орган державного казначейства покладено обов’язок перерахувати належну суму ПДВ із бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника на підставі висновку податкового органу. Термін – протягом п’яти операційних днів після отримання такого висновку.

Автоматичний порядок бюджетного відшкодування. Автоматичний порядок бюджетного відшкодування характеризується такими особливостями.

1) для реалізації права на автоматичне бюджетне відшкодування платник ПДВ повинен:

– мати право на бюджетне відшкодування (дотримано вимоги пп. 200.1–200.5 ст. 200 ПК);

– подати податковому органу за місцем обліку відповідні документи;

– відповідати одночасно критеріям платника, що має право на автоматичне бюджетне відшкодування. Фактично це є критерії, які вказують на добросовісність платника ПДВ. Згідно з п. 200.19 ст. 200 ПКУ, п. 3 Порядку визначення відповідності платника податку критеріям, які дають право на отримання автоматичного бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПАУ від 25.01.11 № 42, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.01.11 за №136/18874, дані, на підставі яких формуються критерії, та порядок їх обрахування, є такими:

- платники податку, які не перебувають у судових процедурах банкрутства відповідно до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (Для формування зазначеного критерію використовують відомості Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб − підприємців, відомості, внесені до Єдиного банку даних про платників податків — юридичних осіб, сформовані на підставі судових рішень та оголошень про банкрутство);

- платники податку, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців, стосовно яких у реєстрі відсутні записи про: відсутність підтвердження відомостей; відсутність за місцезнаходженням (місцем проживання); прийняття рішень про виділ, припинення юридичної особи, підприємницької діяльності фізичної особи − підприємця; визнання повністю або частково недійсними установчих документів чи змін до установчих документів юридичної особи; припинення державної реєстрації юридичної особи чи підприємницької діяльності фізичної особи − підприємця та стосовно таких осіб відсутні рішення або відомості, на підставі яких проводиться державна реєстрація припинення юридичної особи чи підприємни­цької діяльності фізичної особи — підприємця (для формування зазначеного критерію використовують відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб − підприємціввідповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців»).

- платники податку, які здійснюють операції, до яких застосовується нульова ставка (питома вага яких протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів (місяців) сукупно становить не менше 50 відсотків загального обсягу поставок (для платників податку з квартальним звітним періодом − протягом попередніх чотирьох послідовних звітних податкових періодів)). Для формування зазначеного критерію використовують дані податкових декларацій платника з ПДВ (як декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, так і декларації з ПДВ підприємств, що застосовують спеціальні режими оподаткування) за попередні 12 послідовних звітних податкових періодів (місяців)/попередні 4 послідовні звітні податкові періоди (квартали) та уточнюючих розрахунків з ПДВ (як до декларації з ПДВ, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, так і до декларації з ПДВ підприємств, що застосовують спеціальні режими оподаткування) у зв’язку із самостійним виправленням помилок таких звітних періодів.

2) автоматичне бюджетне відшкодування здійснюється тільки за результатами камеральної перевірки, яка проводиться протягом 20 календарних днів, наступних за граничним терміном отримання податкової декларації. У даному випадку слід виходити з наявності позитивного результату такої перевірки. Порядок проведення та оформлення результатів камеральної перевірки визначені ст. 76 та ст. 86 ПК;

3) податковий орган зобов’язаний протягом трьох робочих днів після закінчення камеральної перевірки надати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає автоматичному відшкодуванню з бюджету. Протягом трьох операційних днів після отримання такого висновку орган Державного казначейства України перераховує належну суму ПДВ із бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника.

Поиск по сайту: