Збір за місця для паркування транспортних засобів

Збір за місця для паркування транспортних засобів належить до місцевих зборів, право на введення яких належить відповідній місцевій раді. Відповідно до п. 10.4 ст. 10 Податкового кодексу місцеві ради в межах повноважень у кожному конкретному випадку вирішують питання щодо можливості його впровадження, тобто даний збір не є обов’язковим для введення в дію за наявності об’єктів оподаткування. До набрання чинності Податковим кодексом в України справлявся збір за парковку автотранспорту, порядок справляння якого в загальних рисах визначався ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори»^[47] та деталізувався відповідними положеннями, затвердженими рішеннями місцевих рад. Податковим кодексом впроваджується збір за місця для паркування транспортних засобів, що має абсолютно новий правовий механізм.

Так, платниками збору за парковку автотранспорту були юридичні особи та громадяни, які паркували автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях. З 01.01.2011 р. у зв’язку з набуттям чинності Податковим кодексом України визначення кола платників кардинально змінилося. Відповідно до підп. 266.1.1 п. 266.1 коментованої статті платниками збору за місця для паркування транспортних засобів визнаються особи, які організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках. Платником цього зобру можуть бути як юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), так і фізичні особи — підприємці. Перелік осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів, встановлюється рішенням сільської, селищної або міської ради.

Такі особи, відповідно до рішення місцевої ради, організовують і провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на: а) майданчиках для платного паркування або б) спеціально відведених автостоянках. Відповідно до підп. 14.1.104 ст. 14 Кодексу майданчики для платного паркування визначаються як площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, на якій відповідно до рішення органу місцевого самоврядування здійснюється платне паркування транспортних засобів. Спеціально відведені автостоянки згідно з підп. 14.1.229 п. 14.1 ст. 14 — площа території (землі), що належить на правах власності територіальній громаді або державі, яка визначається органами місцевого самоврядування із встановленням правил щодо відповідальності за збереження транспортного засобу. До спеціально відведених автостоянок можуть належати комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету з метою здійснення організації паркування транспортних засобів. Не належать до спеціально відведених автостоянок гаражі, автостоянки, власники або користувачі яких є платниками земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, а також земельні ділянки, що належать до прибудинкових територій.

Згідно з підп. 266.2.1 об’єктом оподаткування виступає земельна ділянка, яка згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги (будівлі, споруди, їх частини), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету. Статтею 79 Земельного кодексу України^[48] та підп. 14.1.74 п. 14.1 ст. 14 Кодексу земельна ділянка розглядається як частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними правами. Перелік спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів затверджується рішенням сільської, селищної або міської ради про встановлення збору. В цьому переліку зазначаються місцезнаходження таких земельних ділянок, загальна площа, технічне облаштування, кількість місць для паркування транспортних засобів.

Відповідно до підп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, а також площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів (будівель, споруд, їх частин), які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету. Не належать до об’єкта оподаткування цим збором земельні ділянки, які відведені для безоплатного паркування транспортних засобів, передбачених ст. 30 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»^[49]. Відповідно до зазначеної статті органи місцевого самоврядування мають забезпечити першочергове виділення земельних ділянок інвалідам із захворюваннями опорно-рухового апарату під будівництво гаражів для автомобілів з ручним керуванням поблизу місця їх проживання. Площа таких земельних ділянок не зараховується до бази оподаткування.

До 01.11.2011 р. згідно зі ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» збір за паркування автотранспорту сплачувався водіями на місці парковки і встановлювався із розрахунку за одну годину парковки. При цьому підприємство, яке організувало паркування автомобілів, перераховувало даний збір до бюджету залежно від прийнятого рішення органу місцевого самоврядування — один раз на місяць або квартал. Граничний розмір збору в специально обладнаних місцях не повинен був перевищувати 3 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0,51 грн), у відведених місцях — 1 % неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (0,17 грн). Зараз відповідно до Податкового кодексу України ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. На розмір ставки збору впливають різні чинники: місцезнаходження спеціально відведених місць для паркування транспортних засобів, площа спеціально відведеного місця, кількість місць для паркування транспортних засобів, спосіб поставлення транспортних засобів на стоянку, режим роботи та їх заповнюваність. Сільські, селищні та міські ради, враховуючи зазначені чинники, встановлюють ставки збору в межах, визначених підп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Кодексу.

Пунктом 266.5 коментованої статті визначено порядок обчислення та строки сплати збору за паркування транспортних засобів. Базовий податковий (звітний) період, за який платник зобов’язаний здійснити розрахунки збору за паркування транспортних засобів, подати податкові декларації та сплатити його до бюджету, дорівнює календарному кварталу. Збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29) включно) за місцем розташування спеціально відведеного місця для паркування транспортних засобів. Остаточна сума збору, обчислена відповідно до податкової декларації за податковий (звітний) квартал (з урахуванням фактично внесених авансових платежів), сплачується у строки, визначені для квартального податкового періоду — до 31 березня, 30 червня, 30 вересня, 31 грудня. Форма податкової декларації збору за місця для паркування транспортних засобів затверджена Наказом Державної податкової адміністрації України^[50].

Поиск по сайту: