Тести для перевірки знань з теми. 1. Право монопольної емісії банкнот належить:

1. Право монопольної емісії банкнот належить:

а) комерційним банкам;

б) страховим компаніям;

в) центральним банкам;

г) пенсійним фондам.

2. У чому полягає головне призначення діяльності центрального банку:

а) забезпечення сталості національних грошей;

б) обслуговування комерційних банків;

в) обслуговування уряду;

г) контроль та регулювання стану грошового ринку;

д) організація міжбанківських розрахунків; є) сприяння економічному зростанню в країні.

3. Якщо центральний банк проводить політику стимулювання ви­робництва, то він:

а) продає облігації державної позики комерційним банкам;

б) збільшує ліміти кредитування комерційних банків;

в) знижує облікову ставку;

г) підвищує норму обов'язкового резервування.

4. Якщо центральний банк прагне збільшити пропозицію грошей, то
в політиці відкритого ринку він буде:

а) надавати ломбардні позики;

б) купувати облігації внутрішньої державної позики;

в) продавати облігації внутрішньої державної позики.

5. Як вплине на рівень зайнятості в короткий проміжок часу:

а) збільшення маси грошей;

б) зменшення грошової бази;

в) зменшення значення грошового мультиплікатора.

6. Як вплинуть на обсяги виробництва ВВП такі заходи грошово-
кредитної політики центрального банку:

а) зниження обсягів кредитування комерційних банків;

б) збільшення ресурсів, що залишаються в розпорядженні комерцій­них банків;

в) зниження ставки облікового процента;

г) продаж цінних паперів комерційним банкам.

7. У процесі виконання функції фінансового агента держави
центральний банк:

а) відповідає за зобов'язання держави по ОВДП;

б) здійснює касове обслуговування бюджету;

в) надає кредити банкам;

г) обслуговує державний борг;

д) здійснює емісію банкнот.

8. Емісійним банком вважається банк, якому належить монопольне право:

а) емісії всіх видів грошей;

б) емісії банкнот і монет;

в) розміщення на первинному ринку емісії ОВДП.

9. Які з наведених нижче цілей належать до тактичних цілей гро­шово-кредитної політики:

а) збільшення маси грошей в обігу;

б) зниження ставки облікового процента;

в) стабілізація цін;

г) зниження рівня валютного курсу;

д) стримування кон'юнктури.

10. Визначте структурну ієрархію між цілями грошово-кредитної
політики від стратегічних до тактичних:

а) проміжні цілі;

б) стратегічні цілі;

в) тактичні цілі.

11. Якщо центральний банк купує іноземну валюту на валютному
ринку, то він прагне:

а) збільшити масу грошей в обігу;

б) зменшити масу грошей в обігу;

в) посилити контроль за діяльністю комерційних банків;

г) зменшити курс національної валюти.

12. Який статус центрального банку вважається найбільш доціль­ним у світовій практиці:

а) незалежність від органів виконавчої влади і залежність від парла­менту;

б) повна незалежність від усіх гілок влади;

в) залежність від президента і незалежність від парламенту;

г) незалежність від органів виконавчої влади і підзвітність парламенту.

13. Які з наведених видів діяльності центрального банку є функція­
ми, а які — операціями:

а) ломбардне кредитування;

б) касово-розрахункове обслуговування комерційних банків;

в) монетарне та економічне регулювання;

г) фінансовий агент уряду;

д) управління банківською системою;
є) касове обслуговування бюджету;

є) організація та управління грошовим оборотом;

ж) складання платіжного балансу;

з) банківське обслуговування загальнодержавних потреб.

14. Визначте, які з цих тверджень щодо статусу та оргструктури
НБУ є правильними:

а) підзвітність Кабінету Міністрів;

б) вертикальна структура управління;

в) економічна самостійність;

г) централізація системи банку;

д) єдність системи банку;

є) підзвітність територіальних установ місцевим органам влади;

є) президентський та парламентський контроль за діяльністю НБУ.

ТЕМА 16.Міжнародні валютно-кредитні установи та форми їх співробітництва з Україною

Плани семінарських занять

Заняття 16 (2 год.)

1. Міжнародні фінансово-кредитні установи, причини їх виник­нення та призначення.

2. Організація та діяльність Міжнародного валютного фонду. Співпраця МВФ з Україною.

3. Структура Світового банку. Міжнародний банк реконструк­ції та розвитку, його діяльність в Україні.

4. Створення та призначення інших організацій Групи Світо­вого банку.

5.Регіональні міжнародні кредитно-фінансові установи, їх ство­рення та призначення.

6.Регіональні організації Європейського економічного спів­робітництва. Діяльність Європейського банку реконструкції та розвитку.

7.Банк міжнародних розрахунків: його створення та функції.

8.Інші регіональні міжнародні організації. Створення та діяль­ність Чорноморського банку торгівлі та розвитку.

Методичні вказівки

Вивчаючи цю тему, треба усвідомити, що міжнародні валютно-кредитні установи створені на основі міждержавних угод для регу­лювання міжнародних валютних і фінансово-кредитних відносин з метою стабілізації світової економіки. Дані організації почали ство­рюватися в 1920-х роках, але їх розвиток гальмувала криза 1930-х років. У повоєнні роки створюється широка система міжнародних валютно-кредитних установ, що зумовлюється потребами розвитку та регулювання міжнародних економічних відносин, відбувається розширення їхніх повноважень. Провідне місце серед цих установ займають: Міжнародний валютний фонд (МВФ), Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР), Європейський банк реконс­трукції та розвитку (ЄБРР), Банк міжнародних розрахунків (БМР).

МБРР є головною установою Групи Світового байку, до якоїтакож входять Міжнародна фінансова корпорація, Міжнародна асоціація розвитку, Багатостороння агенція гарантування іїшс» стицій, Міжнародний центр урегулювання інвестиційних конфлік­тів. Найбільший вплив серед міжнародних організацій на сучас­ному етапі мають МВФ та МБРР, які були засновані у 1944 р. на Міжнародній валютно-фінансовій конференції в Бреттон-Вудсі (США). Україна разом з іншими країнами пострадянського просто­ру в 1992 р. стала членом МВФ, завдяки чому, по суті, завершено процес глобалізації економічного простору валютного регулю­вання, що здійснюється цією міжнародною організацією.

МВФ— міжнародна валютно-кредитна організація, що має статус спеціалізованої представницької установи ООН. МВФ ство­рювався як установа, покликана розвивати співробітництво між державами для врегулювання міжнародних валютних відносин; сприяти стабілізації валют країн-членів, підвищенню ступеня їх конвертованості; підтримувати рівновагу платіжних балансів цих країн; надавати короткострокові кредити країнам для покриття дефіциту платіжних балансів; ліквідувати валютні обмеження. Цю діяльність доповнює консультативна допомога з фінансових і валютних питань. На початку своєї діяльності МВФ був джере­лом коштів для всіх країн-членів. З інтернаціоналізацією приват­ного фінансового ринку більшість розвинутих країн перестали потребувати фінансових ресурсів фонду, МВФ зосередився на фінансуванні країн, що розвиваються, тобто тих країнах, які не мають доступу до приватних фінансових ринків.

МБРР — одна з найбільших та найвпливовіших у світі міжна­родних фінансово-кредитних установ. Вона надає допомогу краї­нам з середнім рівнем розвитку та довгострокові позики під дер­жавні програми урядам і центральним банкам країн-членів, а також гарантує кредити, надані цим країнам приватними банками й іншими кредиторами. Членами МБРР можуть бути тільки чле­ни МВФ. Причому, якщо з якихось причин МВФ призупиняє свої програми в будь-якій країні, то припиняється кредитування і з боку МБРР.

Регіональні міжнародні фінансово-кредитні установи почали створюватись у 1960-ті роки, що пов'язано з розпадом світової колоніальної системи, розширенням регіонального співробітниц­тва, розвитком інтеграційних процесів. Надаються кредити лише країнам-членам. Серед них виділяються: Міжамериканський банк розвитку, заснований 1960 р. для фінансування країн Латинської Америки, Африканський банк розвитку, заснований у 1963 р., який надає кредити лише країнам африканського континенту; Азіатський банк розвитку, який розпочав свою діяльність у 1968 р. і членами якого є азіатсько-тихоокеанські країни, а також інші країни світу (США, країни Західної Європи). Існують також інші регіональні банки та фонди розвитку. У межах Європейсь­кого економічного співробітництва функціонують такі установи, як Європейський інвестиційний банк, Європейський фонд валют­ного співробітництва. Для сприяння країнам Центральної і Схід­ної Європи та країнам колишнього Радянського Союзу у станов­ленні ринкової економіки було створено в 1991 р. Європейський банк реконструкції та розвитку. Його головною особливістю ста­ло підтримання приватного сектору, на який спрямовується не менше 60 % загального обсягу фінансування Банку. Країнами Чорноморського басейну засновано Чорноморський банк торгівлі та розвитку. Україна виступила одним із засновників цього банку.

До регіональних інституцій можна також віднести Банк між­народних розрахунків (БМР), заснований ще у 1930 р. з метою регулювання платежів Німеччини. Поступово БМР стає централь­ною банківською установою на світовій арені. Він належить центральним банкам країн-членів та виконує багато функцій: є банком для центральних банків, сприяє управлінню їх валютних резервів, надає чималий обсяг додаткових послуг (слугує органі­затором періодичних зустрічей керівників центральних банків, інформаційно-дослідницьким центром тощо).

Рекомендована література

1. Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.:КНЕУ.2006. —Розд. 16.

2. Єременко О. Міжнародний банк реконструкції та розвитку: держави-члени, акціонерний капітал, розподіл голосів // Вісник НБУ. —
2005.—№2, — С. 28.

3. Козюк В. Центральні банки в системі міжнародної координації
макроекономічної політики: аспекти глобалізації У / Банківська справа.—
2005.—№6. —С. 32—35.

4. Криклій А. Фінансова система України в умовах глобалізації: тен­денції, проблеми, перспективи // Финансовые рынки и ценные бумаги. —
2006.—№5. —С. 7—12.

5. Зайцев О. Источники роста: основные направлення развития сов-
ременных международных банков // Банковская практика за рубежом. —
2005.—№2 — С. 2—8.

6.Кухарская Н. Украйна и Европейский Союз // Мировая экономика
и международные отношения. — 2005. — № 1.

7.Минасян Г. МВФ и страны Черноморского региона // Вісник Ака­демії економічних наук. — 2004. — № 1. — С. 71—73.

8.Шимкович В. Глобальний банк с человеческим лицом // Банков­ская практика за рубежом. — 2005. — № 8. — С. 35—39.

Поиск по сайту: