Термінологічний словник. Активи центрального банку— напрями та обсяги розміщення центробанками наявних у них

Активи центрального банку— напрями та обсяги розміщення центробанками наявних у них грошових ресурсів: запаси цінних папе­рів, золотовалютні запаси, кредити банкам та ін.

Валютна інтервенція — втручання центрального банку в операції на валютному ринку з метою впливу на курс національної валюти через операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Грошове сховище— запаси банкнот і монет в установах НБУ в спеціально обладнаних приміщеннях та сейфах для оновлення готівко­вої маси в обігу та забезпечення зростаючих потреб обороту в готівко­вій масі. Розрізняють центральне сховище НБУ і сховища його терито­ріальних установ.

Грошовий передавальний механізм —- механізм впливу монетарної політики на обсяги виробництва через чутливе до процентної ставки

споживання.

Емісія грошей — випуск в оборот грошей у готівковій (банкнотна місія) та безготівковій (кредитна емісія) формах.

Емісійний банк — банк, якому надано право випуску грошей в обо­рот. Звичайно це центральний банк країни, якому монопольно належить

таке право.

Європейський центральний банк — загальноєвропейська грошово-кредитна інституція для проведення єдиної монетарної політики та кон­тролю над обігом євро.

Зобов'язання НБУ— сукупність коштів, мобілізованих НБУ на відповідні рахунки (кореспондентські, бюджетні, поточні, депозитні) від комерційних банків, урядових структур і кредиторів.

Золотовалютний резерв — офіційний запас золота (у зливках та монетах) і валютний запас, що зберігаються в центральному банку дер­жави з метою забезпечення регулятивної функції, проведення валют­них інтервенцій на внутрішньому та зовнішньому валютних ринках, отримання іноземних кредитів під забезпечення цим резервом, підтри­мання платоспроможності країни на світовому ринку та ін.

Касове виконання державного бюджету — включає операції з ве­дення рахунків урядових установ, акумулювання податків, що надхо­дять на ці рахунки, і здійснення платежів з цих рахунків. Існують різні системи касового виконання державного бюджету: банківська (усі пе­релічені операції здійснюють банківські установи), казначейська (усі операції здійснюють підрозділи спеціально створеного органу в системі Міністерства фінансів) та змішана (операції розподілені між банківсь­кими установами й органами Мінфіну).

Кореспондентський рахунок — рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої бан­ківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Кредитна політика— інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання обсягами кредитів, що на­даються центральними банками комерційним банкам і уряду з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Ліцензія НБУ— оформлений у встановленому порядку дозвіл на здійснення банківської діяльності в межах певного переліку операцій.

Ломбардний кредит — короткостроковий кредит під заставу май­на, яке швидко реалізується. Що ж до вітчизняних комерційних банків, то це кредити, що їх надає НБУ під заставу облігацій внутрішньої дер­жавної позики.

Міжбанківські розрахунки— система здійснення і регулювання платежів за грошовими вимогами і зобов'язаннями, які мають місце між банківськими установами в процесі їхньої діяльності. В Україні міжбанківські розрахунки можуть здійснюватись через:

а) систему електронних платежів НБУ;

б) внутрішньобанківську платіжну систему комерційного банку;

в) прямі кореспондентські відносини.

Норма обов'язкових резервів — установлене юридичним актом (за­коном чи рішенням центрального банку) процентне співвідношення суми обов'язкових резервів, що утворюються за окремими статтями ба­нківських пасивів, до обсягу зобов'язань за відповідними статтями.

Обов'язкові резерви— це резерви комерційних банків, сформовані відповідно до норм обов'язкових резервів. Можуть зберігатись як на окремих депозитних рахунках, так і на кореспондентському рахунку комерційного банку в центробанку, а також у касах банку.

Оборотна каса — підрозділ установи НБУ, створений для приймання та видачі готівки комерційним банкам та державним установам, що пере­бувають на розрахунково-касовому обслуговуванні в НБУ. До оборотної каси надходять надлишки готівки з операційних кас установ комерційних банків та з кас юридичних осіб, що обслуговуються в НБУ. З оборотних кас проводиться підкріплення операційних кас комерційних банків.

Пасиви центральних банків — джерела та обсяги залучення ресурсів, Включають банківський капітал, гроші в обігу (емісію), резерви банків, що зберігаються на кореспондентських і депозитних рахунках, та ін.

Підкріплення оборотної каси — поповнення каси установи НБУ банкнотами та монетами у разі їх недостатності для нормального про­ведення касових операцій. Підкріплення оборотної каси здійснюється із резервного фонду банкнот і монет.

Політика відкритого, ринку — інструмент грошово-кредитної по­літики, який полягає в можливості впливу на обсяг грошової маси в обігу через операції купівлі-продажу державних цінних паперів на вто­ринному ринку.

Політика «дешевих грошей» — система заходів грошово-кредитної політики, спрямованих на збільшення грошової маси в обігу. Реалізу­ється через зниження процентних ставок та розширення обсягів креди­тів, що їх надають центральні банки банкам другого рівня, зниження норм обов’язкового резервування, купівлю цінних паперів центральни­ми (пінками у комерційних банків та інших заходів, що роблять гроші легкодоступними.

Політика «дорогих грошей»— система заходів грошово-кредитної політики, спрямованих на скорочення грошової маси в обігу, що дося­гається використанням інструментів протилежних політиці «дешевих грошей» (скорочення обсягів кредитів, підвищення процентних ставок за кредитами, підвищення норм обов'язкових резервів продаж держав­них цінних паперів банкам другого рівня).

Політика обов'язкових резервів— інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість зміни норми обов'язкового резе­рвування для комерційних банків з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

Процентна політика— інструмент грошово-кредитної політики, який передбачає можливість маніпулювання процентними ставками, що їх установлює центральний банк за кредитами рефінансування, з метою впливу на обсяг грошової маси в обігу.

РЕПО— операція з цінними паперами, що ґрунтується на угоді між НБУ і комерційним банком про продаж-купівлю державних цінних па­перів на певний термін із зобов'язанням зворотного продажу-купівлі у визначений термін або на вимогу однієї зі сторін за заздалегідь обумов­леною ціною.

Ресурси НБУ— грошові кошти на рахунках юридичних осіб, що мають рахунки в установах НБУ; готівкові кошти в обігу та кошти внутрішньобанківського походження (капітал банку).

Системаелектронних платежів (СЕП) — комплекс програмно-технічних засобів, призначений для виконання міжбанківських розра­хунків між її учасниками.

Центральна розрахункова палата — підрозділ Національного ба­нку України, який організовує роботу системи електронних платежів у цілому, а також виконує функції регіональних розрахункових палат для банків та їх установ по м. Києву та Київській області.

Запитання для самоконтролю

1. Економічне призначення центрального банку у ринковій економіці.

2. Обґрунтувати, чому центральні банки виникли пізніше, ніж комерційні.

3. Наведіть аргументи «за» і «проти» незалежного статусу центрального банку.

4. У чому полягає відмінність між функціями і операціями центрального банку?

5. Відносини НБУ з органами державної влади.

6. Європейський центральний банк та мета його створення.

7. Які операції виконує центральний банк як банк банків?

8. Кредити центрального банку комерційним банкам, мета цьо­го кредитування.

9. Назвіть усі функції центробанків і охарактеризуйте кожну з них.

10.Чому у світовій практиці центральному банку заборонено купувати цінні папери на первинному ринку?

11.Назвіть цілі грошово-кредитної політики центробанку. Чому ці цілі діляться на три рівні?

12.Які операції виконує НБУ в межах своєї функції управління банківською системою?

Теми рефератів

1. Походження центральних банків та їх розвиток.

2. Операції Національного банку України як банку банків.

3. Функції центрального банку та їх зміст.

4. Незалежність центрального банку та чинники, що її визна­чають.

5. Сутність і цілі грошово-кредитної політики НБУ.

6. Інструменти грошово-кредитної політики НБУ.

7. Курсове та інфляційне таргетування як альтернативні про­міжні цілі монетарної політики.

8. Діяльність НБУ як фінансового агента уряду.

Поиск по сайту: