Тести для перевірки знань з теми. 1. Що спільного в діяльності небанківських фінансово-кредитних установ:

1. Що спільного в діяльності небанківських фінансово-кредитних
установ:

а) акумулювання довгострокових коштів;

б) забезпечення посередництва в інвестиційному процесі;

в) одержання прибутку;

г) взаємне кредитування;

д) страхування своїх клієнтів від непередбачуваних подій і втрат.

2. Сутність банківської системи може бути виражена як:

а) законодавчо закріплена сукупність елементів грошового обороту
у їх єдності;

б) законодавчо структурована та субординована сукупність фінан­сових посередників, які здійснюють банківську діяльність;

в) сукупність кредитних відносин, форм, методів кредитування і кредитних установ;

г) інституційна форма організації банківської справи в країні.

3. Назвіть, у чому полягають переваги фінансового посередництва перед прямими зв’язками міжкредиторами і позичальниками через ме­ханізм фінансового ринку (не менше трьох).

4. Назвіть головний критерій, який лежить є основі поділу фінан­сових посередників на банки і небанківські фінансово-кредитні установи:

а) банки мають право приймати кошти в депозити, а небанківські установи — не мають;

б) банки мають право надавати клієнтам короткострокові позички, а небанківські установи — інвестувати кошти в цінні папери;

в) банки мають можливість емітувати гроші, а небанківські устано­ви такої можливості не мають,

5. Які функції виконують банки в економіці:
а)кредитну;

б) розрахунково-касову;

в) трансформаційну;

г) емісійну.

6.Назвіть чотири види трансформаційних процесів на грошово­му ринку, які забезпечуються завдяки трансформаційній функції банків.

9. Назвіть інститути, визначальною рисою яких є акумулювання і постачання довгострокових капіталів на фінансовий ринок:

а) комерційні банки;

б) пенсійні фонди;

в) емісійні банки;

г) фінансові компанії;

д) страхові компанії.

10. Інвестиційні фінансові посередники організують участь в інве­стиційному процесі через:

І\ вкладання коштів в акції, облігації підприємств; б) розміщення мобілізованих коштів у довгострокові банківські де­позити;

в) надання цільових довгострокових кредитів підприємствам; г) надання короткострокових кредитів підприємствам.

11. Банком вважається:

а) будь-який посередник на грошовому ринку;

б) фінансовий посередник на грошовому ринку, який здійснює кре­дитування клієнтів;

в) фінансовий посередник грошового ринку, який здійснює емісію грошей та виконує комплекс базових операцій;

г) фінансовий посередник грошового ринку, який виконує комплекс базових операцій.

ТЕМА 14. Теоретичні основи діяльності комерційних банків

Плани семінарських занять

Заняття 14 (2 год.)

1. Призначення та види комерційних банків, їх походження і розвиток.

2. Банківництво як галузь економіки. Порядок створення, ор­гани управління та контроль за діяльністю банків.

3. Джерела формування ресурсів банку та напрями їх викори­стання. Проблема капіталізації банків.

4. Послуги як продукт банківської діяльності, їх види, відмін­ність від банківських операцій та вплив на обсяг ВВП. Дискусії щодо розмежування операцій і послуг банків.

5. Банківські ризики, їх види та вплив на діяльність банків. Банківська паніка та її можливі наслідки.

6.Банківництво як вид бізнесу, його особливості та чинники успіху. Характеристика балансу банку.

7.Доходи, витрати та прибуток банку прибутковість як показ­ник бізнесового успіху банку. Вплив на прибутковість балансової та позабалансової діяльності банку.

8.Стабільність та надійність банку, механізм їх забезпечення та роль у бізнесових успіхах.

9.Міжнародне банківництво. Проблема експансії міжнарод­ного капіталу в банківський сектор України.

10.Формування комерційних банків в Україні, їх сучасний стан та проблеми розвитку.

Методичні вказівки

Вивчення цієї теми базується на знаннях питань фінансового посередництва і ролі в ньому комерційних банків як центральної ланки фінансового посередництва, висвітлених у темі 13. На цій основі легко усвідомити, що головним призначенням комерцій­них банків є зведення заощадників і позичальників, тобто вико­нання місії фінансових посередників. Проте цим не вичерпується призначення банків. Другим їх призначенням є створення інфраструктурної бази для функціонування грошової системи, регулю­вання пропозиції грошей, тобто для використання державою грошей як могутнього регулятора економічного розвитку.

Подвійне призначення банків зумовлює їх надзвичайно важ­ливу — стратегічну — роль у розвитку економіки. Цим зумовлю­ється потреба у створенні різноманітних за характером функціо­нування банків. У зв'язку з цим існує багато видів банків, кожний з яких адаптований до обслуговування певних секторів економіки.

Щоб краще зрозуміти сучасний механізм банківської діяльності, потрібно ознайомитися з історією розвитку банківництва, з його еволюцією від приватних зберігачів чужих цінностей та приватних кредиторів до багатофункціональних посередників грошового ринку.

При вивченні банківництва слід виділяти два аспекти:

— банківництво як вид економічної діяльності, у результаті якої створюється додаткова вартість, виробляється специфічний вид продукції — банківські послуги, які включаються до обсягу ВВП. Це дає підстави для розгляду банків як специфічних під­приємств, які займаються виробничою діяльністю, а банківницт­ва — як галузі економіки;

— банківництво як вид бізнесу. Якщо виробнича діяльність банку спрямована на забезпечення певних потреб його клієнтів (зберігання заощаджень, надання позичок, здійснення розрахун­ків тощо), то бізнесова діяльність спрямована на забезпечення
потреб власників банку у певному обсязі доходів (дивідендів) на інвестований у банк капітал.

Оскільки і виробнича, і бізнесова діяльність банків здійснюється у грошовій формі, у банківництві досить важко розрізнити ці два аспекти, що істотно ускладнює проблему управління банками. Так, наприклад, формування резервів (ресурсної бази) і формування влас­них доходів банків забезпечуються через принципово відмінні грошові потоки. Тому інтенсивне нарощування надходжень до бан­ку грошових коштів за пасивними операціями зовсім не означає, що відповідно зростають і його доходи. Може бути така ситуація, що доходи банку при цьому будуть зменшуватися, оскільки вони пов'язані з використанням резервів банку, а не з їх формуванням.

Вивчаючи банківництво як галузь економіки, слід зрозуміти ак­ціонерний устрій банку як фірми, порядок його створення, реєстра­ції та ліцензування, органи управління, структуру банку. Необхід­ність та способи державного регулювання діяльності банків. Особ­ливу увагу слід приділити ризиковості банківської діяльності, зро­зуміти зміст основних видів ризиків та їх вплив на діяльність банків.

Найскладнішим питанням банківництва як галузі є визначення його продукту. Навколо цього питання ведеться тривала дискусія в українській літературі. Вирішення його упирається в ототожнення понять банківських операцій та банківських послуг, коли визнача­льним продуктом об'являється обсяг операцій, а обсяг послуг роз­глядається як допоміжний продукт банківської діяльності. Насправ­ді ж ключовим продуктом банківництва як галузі є послуги, які банки надають своїм клієнтам. Вони поділяються на дві групи:

— послуги, що надаються через виконання певних операцій з грошима;

— послуги, що надаються без таких операцій — через так зва­ну позабалансову діяльність банку.

Ціною (і платою) послуг першої групи є маржа, а ціною (і платою) послуг другої групи є комісія (чи гонорар). Через надан­ня послуг банки беруть участь у формуванні доданої вартості, а обсяг їх послуг включається в обсяг ВВП.

Для пізнання банківництва як виду бізнесу важливо ознайо­митися з балансом банку, запам'ятати його структуру, зміст ос­новних статей активу та пасиву. Успіхи банківського бізнесу за­лежать від багатьох чинників внутрішнього і зовнішнього ха­рактеру. До внутрішніх чинників відносять: рівень банківського менеджменту, стан ціноутворення на послуги банку, управління банківськими ризиками, розвинутість позабалансової діяльності банку. До зовнішніх чинників належать: розвинутість фінансово­го ринку в країні, рівень державного втручання в діяльність бан­ків, рівень економічної і політичної стабільності в країні, вива­женість грошово-кредитної політики, рівень монетизації еконо­міки та ін. Оскільки бізнесові успіхи банку визначаються його прибутковістю, важливо усвідомити механізми формування бан­ківських доходів, витрат та прибутків, порядок розподілу та ви­користання прибутку банку.

Оскільки діяльність банків (економічна та бізнесова) опира­ється на асортимент та обсяги виконуваних операцій та залежить від пов'язаних з ними ризиків, студентам потрібно засвоїти сут­ність та види пасивних і активних операцій банків, призначення та порядок формування власного капіталу банку, основні види ризиків, які пов'язані з банківськими операціями.

Окремого розгляду заслуговує питання стабільності банку, з яким тісно пов'язана довіра до банку як необхідна передумова його успішної діяльності. Необхідно запам'ятати чинники, які за­грожують стабільності банків, засвоїти механізм забезпечення стабільності банків.

Особливої уваги заслуговує питання міжнародного банківниц­тва, його організації та призначення. Слід ознайомитися з диску­сіями з приводу експансії іноземного капіталу в банківський сек­тор України та з досвідом інших країн з цієї проблеми.

На завершення вивчення даної теми необхідно ознайомитися з процесом формування комерційних банків в Україні, з їх сучас­ним станом, з проблемами їх розвитку на перспективу.

Рекомендована література

1. Про банки і банківську діяльність: Закон України.

2.Гроші та кредит: Підручник / За заг. ред. М. І. Савлука. — К.:КНЕУ,2006. — Розд. 14.

3.Габбард Глен Р. Гроші, фінансова система та економіка. — К.:КНЕУ, 2004. — Розд. 13,14, 15.

4.Усоскин В: М. Современньїй коммерческий банк: управление и операции. — М.: КПЦ «Вазар-Ферро», 1994, — Гл. 1,2,3.

5.Центральний банк та грошово-кредитна політика: Підручник / Зазаг. ред. Мороза А. М., Пуховкіної М. Ф. — К.: КНЕУ, 2005. — Розд. 6.

6.Пернарівський О. Ризик та ліквідність комерційного банку / Віс­ник НБУ. — 2000, № 4. — С. 31.

7.Добровольський О. Адекватність капіталу та його вплив на резуль­тати діяльності банку / Вісник НБУ. — 2004. — № 6. — С. 34.

Поиск по сайту: