У даному розділі досліджується уявлення дитини про себе: ставлення до своєї зовнішності, свої можливості, здібності, а також прояв творчих елементів (прагнення до ліплення, розмальовування, до музики, до рахунку тощо).
Вивчення ставлення дитини до себе.
Підібрати картинки з зображенням тварин, предметів, рослин, які добре знайомі дитині. Скласти до них запитання.
Дослідження проводиться індивідуально. Складається з розгляду картинок і відповідей дитини на запитання дорослого за їхнім змістом. Ставлення дорослого до відповідей дитини має пройти у двох вказаних нижче ситуаціях через три фази:
1 фаза – загальне доброзичливе і зацікавлене ставлення до дитини перед розглядом картинок;
2 фаза – під час бесіди з дитиною експериментатор правильні відповіді оцінює словами „Добре, молодець, ти вірно відповів”, а неправильні – „Погано, ти цього не знаєш”;
3 фаза – загальне доброзичливе і зацікавлене ставлення до дитини після розгляду картинок.
Кожна дитина повинна зустрітись з експериментатором мінімум два рази у двох ситуаціях:
1 ситуація – експериментатор відмічає і оцінює лише позитивні відповіді дитини (на негативні не звертає ніякої уваги);
2 ситуація – експериментатор оцінює лише негативні відповіді дитини (на позитивні не звертає уваги).
При проведенні дослідження фіксуються поведінкові реакції у 1 і 2 ситуаціях. Робляться висновки про те, наскільки диференційовані реакції дитини на загальне ставлення до неї і ставлення у конкретних ситуаціях. Визначається, як залежить ця диференціація від типу оцінки і контексту стосунків з дорослим.
Емоційно-вольова сфера
У цьому розділі обстежуються особливості емоційно-вольової сфери дитини: її врівноваженість, збалансованість емоційних процесів, тенденції до самостійності, відповідальності, цілеспрямованості дій тощо. Кількісна оцінка виставляється по шкалам (у межах 10 балів). У загальну шкалу заноситься середня або більш складна оцінка по під шкалам. У розділі програми „Коментарі” по шкалі „Емоційно-вольова сфера” вміщується інформація про характерні особливості емоційних і вольових процесів у дитини.
Імпульсивність – рефлективність
Оцінка 0 – 1 відповідає крайній імпульсивності: увага дитини розсіяна, вона не втримує у пам’яті жодного елемента завдання, швидко переключається з одного завдання на інше, не регулює свою поведінку, цілком підпорядковується внутрішнім імпульсам, проявляє неадекватні емоційні реакції тощо. Крайня некерованість, асоціальність дитини.
Оцінка 2 – відображає надмірну емоційність, непосидючість, погану саморегуляцію поведінки.
Оцінка 3 – 5 – характеризує середню ступінь імпульсивності, увага утримується на завданні нетривалий час, увага недостатня, іноді спостерігається прояв неадекватних емоційних реакцій.
Оцінка 6 – 8 – відображає достатньо виражену рефлективність: зосередженість, посидючість, обдумування дій, достатньо хороше регулювання поведінки, інтравертність.
Оцінка 9 – 10 – відображає крайню ступінь рефлективності: зацикленість на собі і своїх внутрішніх процесах, незначну цікавість до того, що відбувається ззовні, глибоку інтраверсію.
Тривога – спокій
Оцінка 0 – 1 відображає крайнє внутрішнє напруження, тривогу, страхи. Весь внутрішній світ дитини наповнений страхами і тривожністю, вона боїться самостійно виконувати будь-яку діяльність, боїться самостійно рухатись, відкритого простору, голосних звуків, яскравого світла тощо, демонструє параноїдальний стан.
Оцінка 2 – відображає достатньо високий рівень внутрішньої напруги, тривоги, що проявляється у безсистемній діяльності, неадекватних емоційних і моторних реакціях (розгойдування, тремор, істерики тощо).
Оцінка 3 – 5 – характеризує середній рівень тривожності, достатню збалансованість внутрішніх процесів збудження і гальмування.
Оцінка 6 – 8 – відображає спокійну, мирну натуру, збалансованість внутрішніх процесів, адекватні емоційні реакції.
Оцінка 9 – 10 – відображає крайню ступінь спокою, не емоційність, деяку емоційну черствість, відсутність співпереживання.