Авторське право й суміжні права

Об’єктами авторського права є твори науки, літератури й мистецтва, які

є результатом творчої діяльності. Авторське право поширюється як на опри-

люднені, так і на не оприлюднені, як на завершені, так і на не завершені твори,

незалежно від їх призначення, жанру, обсягу й мети (освіта, інформація, рек-

лама, пропаганда, розваги тощо), які існують у будь-якій об’єктивній формі:

письмовій, усній, звуко- або відеозапису, зображенні, об’ємно-просторовій та

ін. При цьому правова охорона поширюється тільки на форму вираження тво-

ру й не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури,

процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені,

описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Слід зазначити, що авторське право на твір не пов’язане з правом влас-

ності на матеріальний об’єкт, у якому виражено твір (книга, аудіо- або відео-

касета, компакт-диск тощо). Передача права власності на матеріальний об’єкт

або права володіння матеріальним об’єктом сама по собі не тягне за собою пе-

редачі яких-небудь авторських прав на твір, виражений у цьому об’єкті.

Об’єктами авторського права можуть бути: літературні письмові твори белетристи-

чного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури,

статті тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп’ютерні

програми; компіляції (бази) даних; музичні твори з текстом і без тексту; драматичні,

музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні та інші твори, створені для

сценічного показу, та їх постановки; аудіовізуальні твори; твори образотворчого

мистецтва; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; фотографічні

твори, у тому числі твори, виконані способами, подібними до фотографії; твори

ужиткового мистецтва, у тому числі твори декоративного ткацтва, кераміки, різьблення,

ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо, якщо вони не охороняються

законами України про правову охорону об’єктів промислової власності; ілюстрації, карти,

плани, креслення, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії,

техніки, архітектури та інших сфер діяльності; сценічні обробки літературних письмових

творів і обробки фольклору, придатні для сценічного показу; похідні твори; збірники

творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних,

інші складені твори за умови, що вони є результат творчої праці за добором, координацією

або упорядкуванням змісту без порушення авторських прав на твори, що входять до них як

складові частини; тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування

українською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів; інші твори.

Не є об’єктом авторського права: повідомлення про новини дня або поточні події, що

мають характер звичайної прес-інформації; твори народної творчості (фольклор); видані орга-

нами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого,

адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти

тощо) та їх офіційні переклади; державні символи України, державні нагороди; символи і знаки

органів державної влади, Збройних Сил України та інших військових формувань; символіка те-

риторіальних громад; символи та знаки підприємств, установ та організацій; грошові знаки; ро-

зклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші ана-

логічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право

sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).

Твір – це результат творчої діяльності. Якщо твір складається з різних

оригінальних частин, то ці частини, як і оригінальна назва твору, охороняють-

ся авторським правом.

Як літературні твори охороняються і комп’ютерні програми, незалежно

від способу чи форми їх вираження*. Підлягають охороні також технічні крес-

лення й фотографічні твори.

Залежно від використання інших творів під час створення певного твору

усі твори поділяють на самостійні й похідні. Самостійним є твір з оригіналь-

ною формою, а похідним – твір, створений на основі іншого твору. У похідно-

му творі обов’язково має міститися посилання на оригінал.

Похідним видом літературних творів, що охороняються авторським пра-

вом, є переклад творів іншою мовою.

За відсутності доказів іншого автором твору вважають особу, зазначену

як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Це поло-

ження застосовують також у разі опублікування твору під псевдонімом, який

ідентифікує автора.

Особа, яка претендує на охорону своїх авторських прав, повинна довести

факт їх порушення. Особливого значення це набуває для творів, виражених в

усній формі (промови, лекції, доповіді тощо). Цих складнощів можна уникну-

ти, якщо потурбуватися про будь-яку матеріальну форму втілення цього усно-

го твору (наприклад, аудіо- або відеозапис на матеріальному носієві).

Права автора поділяють на особисті немайнові й майнові.

Автору належать такі особисті немайнові права:

– вимагати визнання свого авторства шляхом зазначення належним чином імені ав-

тора на творі та його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це

практично можливо;

– забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо

він, як автор твору, бажає залишитись анонімом;

– вибирати псевдонім, зазначати й вимагати зазначення псевдоніма замість справж-

нього імені автора на творі та його примірниках і під час будь-якого його публічного вико-

ристання;

– вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спо-

творенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашко-

дити честі й репутації автора.

* У ряді держав з цього питання є спеціальне законодавство, наприклад, у Російській

Федерації – Закон «О правовой охране программ для электронных вычислительных машин

и баз данных» від 23.09.1992 (у редакції від 24.12.2002). При цьому відповідно до Закону

Російській Федерації «Об авторском праве и смежных правах» від 09.07.1993 програми для

ЕОМ і бази даних належать до об’єктів авторського права (програмам для ЕОМ надається

правова охорона як літературним творам, а базам даних – як збірникам).

Особисті немайнові права автора не можуть бути передані (відчужені) іншим особам.

До майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать:

– виключне право на використання твору;

– виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.

Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути пере-

дані (відчужені) іншій особі, після чого ця особа стає суб’єктом авторського права.

Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авто-

рське право) дає змогу йому використовувати твір у будь-якій формі й будь-яким способом.

Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи забо-

рону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти:

– відтворення творів;

– публічне виконання й публічне сповіщення творів;

– публічну демонстрацію й публічний показ;

– будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою органі-

зацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення;

– переклад творів;

– переробку, адаптацію, аранжування та інші подібні зміни творів;

– включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо;

– розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом

або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат і шляхом іншої передачі до першого

продажу примірників твору;

– подання своїх творів до загального відома публіки таким чином, що її представни-

ки можуть здійснити доступ до творів з будь-якого місця і в будь-який час за їх власним

вибором;

– здавання в майновий найм та (або) комерційний прокат після першого продажу,

відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп’ютер-

них програм, компіляцій (баз) даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафі-

ксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, зчитуваній комп’ютером;

– імпорт примірників творів.

Цей перелік не є вичерпний.

Автор (чи інша особа, яка має авторське право) зазвичай має право вимагати випла-

ти винагороди за будь-яке використання твору. Винагорода може здійснюватися у формі

одноразового (паушального) платежу, або відрахувань за кожний проданий примірник чи

кожне використання твору (роялті), або комбінованих платежів. Розмір і порядок виплати

авторської винагороди за створення й використання твору встановлюють у авторському

договорі або в договорах, які укладають за дорученням суб’єктів авторського права органі-

заціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Суб’єктами авторського права є автори творів, їхні спадкоємці та особи,

яким автори чи їхні спадкоємці передали свої авторські майнові права (тобто

інші правонаступники).

Авторське право на твір, створений спільною працею двох і більше осіб

(співавторів), належить всім цим особам. Відносини між співавторами визна-

чають угодою, укладеною між ними. У цьому разі авторське право на колекти-

вний твір належить всім авторам, незалежно від ступеня творчого внеску кож-

ного із співавторів і характеру твору. При цьому і колективний твір, і співавто-

рство можуть бути нероздільними й роздільними. Якщо співавторство нероз-

дільне, то твір являє собою єдине нерозривне ціле, частини якого не мають

самостійного значення; у цьому разі авторські права як на сам твір, так і на

окремі його частини належать усім співавторам. Якщо ж співавторство розді-

льне, то використання колективного твору в цілому також погоджують усі

співавтори, проте кожний співавтор вправі самостійно, без згоди інших співав-

торів, розпоряджатися своєю частиною твору.

Особа, яка має авторське право, щоб сповістити про свої права, може

використовувати знак охорони авторського права, який проставляють на кож-

ному примірнику твору і складається з латинської літери С (від англ. copyright)

у колі – ©, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої

публікації твору.

Суб’єктами авторського права після смерті автора стають його спадко-

ємці. Авторські права успадковують або згідно із законом, або за заповітом.

Якщо ж померлий автор не мав законних спадкоємців і не залишив заповіту,

його авторські права припиняються.

Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення й починає

діяти від дня створення твору. В Україні, як і в більшості держав світу, воно діє

протягом усього життя автора і 70 років після його смерті (в інших державах іс-

нують також інші строки, наприклад, 50 або 75 років після смерті автора, почи-

наючи з 1 січня року, що настає за роком смерті, чи 95 років з моменту видання

або 120 років з моменту створення, дивлячись що менше). Для творів, оприлюд-

нених анонімно або під псевдонімом, строк дії авторського права закінчується че-

рез 70 років після того, як твір було оприлюднено. Авторське право на твори,

створені у співавторстві, діє протягом життя співавторів і 70 років після смерті

останнього співавтора. Якщо весь твір публікують (оприлюднюють) не водночас,

а послідовно томами, частинами, випусками, серіями тощо, строк дії авторського

права визначають окремо для кожної опублікованої (оприлюдненої) частини тво-

ру. Авторське право на твір, вперше опублікований протягом 30 років після смер-

ті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування. Будь-

яка особа, яка після закінчення строку охорони авторського права відносно не-

оприлюдненого твору вперше його оприлюднює, користується захистом, що є рі-

вноцінним захисту майнових прав автора. Строк охорони цих прав становить 25

років від часу, коли твір був вперше оприлюднений.

Дія строку охорони авторського права закінчується 1 січня року, наступ-

ного за роком, у якому мали місце юридичні факти, передбачені вище.

Особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

Закінчення строку дії авторського права на твори означає їх перехід у су-

спільне надбання. Твори, які стали суспільним надбанням, може вільно, без

виплати авторської винагороди, використовувати будь-яка особа, за умови до-

тримання особистих немайнових прав автора.

Щоб ознайомити широку аудиторію зі своїм твором, автору часто потрі-

бне сприяння посередників (видавців, музикантів, продюсерів та ін.), які, ви-

користовуючи свої професійні якості, можуть донести твір до аудиторії в най-

більш цікавій і доступній формі. З цією метою в більшості держав, щоб урегу-

лювати відносини між авторами й посередниками, розроблено законодавство

про суміжні права.

Об’єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки,

способу й форми вираження, є:

– виконання літературних, драматичних, музичних, музично-драмати-

чних, хореографічних, фольклорних та інших творів;

– фонограми, відеограми;

– передачі (програми) організацій мовлення.

Фонограма – звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному дис-

ку, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків

у формі запису, що входить до складу аудіовізуального твору*. Фонограма є вихідним ма-

теріалом для виготовлення її примірників (копій).

Відеограма – відеозапис на відповідному матеріальному носії (магнітній стрічці, ма-

гнітному диску, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких рухомих зображень (із зву-

ковим супроводом чи без нього), крім зображень у вигляді запису, що входить до складу

аудіовізуального твору**. Відеограма є вихідним матеріалом для виготовлення її копій.

Суб’єктами суміжних прав є:

– виконавці творів, їхні спадкоємці та особи, яким на законних підставах

передано суміжні майнові права щодо виконань;

– виробники фонограм, їхні спадкоємці (правонаступники) та особи,

яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм;

– виробники відеограм, їхні спадкоємці (правонаступники) та особи,

яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо відеограм;

– організації мовлення та їхні правонаступники.

Виконавець – актор (театру, кіно тощо), співак, музикант, танцюрист або інша особа,

* Відповідно до ДСТУ 4419:2005 «Інформація і документація. Документи аудіовізуа-

льні. Терміни та визначення понять» фонограма – це фонодокумент, що містить звукову

інформацію, записану у формі звукових коливань (мова, музика тощо).

Фонодокумент (аудіодокумент, звуковий документ) – документ, який містить звуко-

ву інформацію, зафіксовану будь-якою системою звукозапису.

Документ – зафіксована на матеріальному носії інформація, яка призначена для збе-

рігання і передавання у часі і просторі.

** Відеограма не є об’єктом авторського права, оскільки, на відміну від аудіовізуаль-

ного твору, вона є відеозаписом, який здійснює особа, що не може втручатися в хід запису-

ваного ним виконання. Ця особа, наприклад, не може змінювати освітлення, а може лише

вибирати місце розташування відео- або кінокамери. Отже, «пасивна» фіксація будь-яких

рухомих зображень без втручання в процес, відтворюваний на матеріальному носієві, є не

аудіовізуальним твором, а відеограмою.

яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-

яким іншим способом виконує твори літератури, мистецтва чи твори народної творчості,

циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент музичних і музич-

но-драматичних творів.

Виробник відеограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу й

відповідає за перший відеозапис виконання або будь-яких рухомих зображень (як із звуко-

вим супроводом, так і без нього).

Виробник фонограми – фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу й

відповідає за перший звукозапис виконання або будь-яких звуків.

Організація мовлення – організація ефірного мовлення чи організація кабельного

мовлення.

Виконавці здійснюють свої права за умови дотримання ними прав авто-

рів виконуваних творів та інших суб’єктів авторського права. Виробники фо-

нограм і відеограм мають дотримуватися прав суб’єктів авторського права й

виконавців, а організації мовлення – прав суб’єктів авторського права, вико-

навців і виробників фонограм (відеограм).

Ні виконавці, ні виробники фонограм, ні організації мовлення не ство-

рюють творів, а лише доносять їх до публіки. Проте, внаслідок витрат на це

значних коштів, їх майнові інтереси потребують особливої охорони.

Виникнення і здійснення суміжних прав не потребує виконання будь-

яких формальностей. Виробники фонограм (відеограм) і виконавці, щоб спові-

стити про свої права, можуть на всіх примірниках фонограм (відеограм) або на

їх пакованні використовувати знак охорони суміжних прав, який складається з

латинської літери Р у колі – Р , імені (найменування) особи, що має суміжні

права, і зазначення року першої публікації фонограми (відеограми).

Права суб’єктів суміжних прав, як і права авторів, також поділяють на

особисті немайнові й майнові.

Майнові права виконавців охороняються протягом 50 років від дати першого запису

виконання. Особисті немайнові права виконавців охороняються безстроково.

Права виробників фонограм і відеограм охороняються протягом 50 років від дати

першого опублікування фонограми (відеограми) або їх першого звукозапису (відеозапису),

якщо фонограму (відеограму) не опубліковано протягом зазначеного часу.

Організації мовлення користуються правами протягом 50 років від дати першого

публічного сповіщення передачі.

Закінчення строків захисту суміжних прав настає 1 січня року, наступного за роком,

у якому закінчилися передбачені вище строки захисту.

До спадкоємців виконавців і правонаступників виробників фонограм і відеограм та

організацій мовлення переходить право дозволяти чи забороняти використання виконань,

фонограм, відеограм, публічні сповіщення, а також право на одержання винагороди в ме-

жах установленого строку.

Захист авторського права й суміжних прав у нашій державі регулюють

Законом України «Про авторське право і суміжні права»*, згідно з яким пору-

* Текст Закону України «Про авторське право і суміжні права» наведено в додатку А.

шенням авторського права й суміжних прав, що дає підстави для судового за-

хисту, є:

– вчинення будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права

суб’єктів авторського права та (або) суміжних прав та їхні майнові права;

– піратство у сфері авторського права та (або) суміжних прав – опублікування, від-

творення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України й

розповсюдження контрафактних примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і

баз даних), фонограм, відеограм і програм організацій мовлення;

– плагіат – оприлюднення (опублікування), повністю або частково, чужого твору під

іменем особи, яка не є автор цього твору;

– ввезення на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право

та (або) суміжні права, примірників творів (у тому числі комп’ютерних програм і баз да-

них), фонограм, відеограм, програм мовлення;

– вчинення дій, що створюють загрозу порушення авторського права та (або) сумі-

жних прав;

– будь-які дії для свідомого обходу технічних засобів захисту авторського права та

(або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розпо-

всюдження й застосування засобів для такого обходу;

– підроблення, змінювання чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі,

про управління правами без дозволу суб’єктів авторського права та (або) суміжних прав чи

особи, яка здійснює таке управління;

– розповсюдження, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження,

публічне сповіщення об’єктів авторського права та (або) суміжних прав, з яких без дозволу

суб’єктів авторського права та (або) суміжних прав вилучена чи змінена інформація про

управління правами, зокрема в електронній формі.

Якщо будь-яка особа порушує авторські та (або) суміжні права, не дотримується пе-

редбачених договором умов використання творів та (або) об’єктів суміжних прав, викорис-

товує твори й об’єкти суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підроблен-

ням інформації та (або) документів про управління правами чи створює загрозу неправомі-

рного використання об’єктів авторського права та (або) суміжних прав та здійснює інші

порушення особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського права та (або)

суміжних прав, то суб’єкти авторського права та (або) суміжних прав мають право:

– вимагати визнання та поновлення своїх прав;

– звертатися до суду з позовом про поновлення порушених прав та (або) припинення

дій, що порушують авторське право та (або) суміжні права чи створюють загрозу їх порушення;

– подавати позови про відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

– подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи

упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником унаслідок порушення ним

авторського права та (або) суміжних прав, або виплату компенсацій;

– вимагати припинення підготовчих дій до порушення авторського права та (або)

суміжних прав, у тому числі призупинення митних процедур, якщо є підозра, що можуть

бути пропущені на митну територію України чи з її митної території контрафактні примір-

ники творів, фонограм, відеограм, засоби обходу технічних засобів захисту, у порядку, пе-

редбаченому Митним кодексом України;

– брати участь в інспектуванні виробничих приміщень, складів, технологічних процесів і

господарських операцій, пов’язаних з виготовленням примірників творів, фонограм і відеог-

рам, щодо яких є підстави для підозри про порушення чи загрозу порушення авторського права

та (або) суміжних прав, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

– вимагати, у тому числі в судовому порядку, публікації в засобах масової інформації

даних про допущені порушення авторського права та (або) суміжних прав і судові рішення

щодо цих порушень;

– вимагати від осіб, які порушують авторське право та (або) суміжні права позивача,

надання інформації про третіх осіб, задіяних у виробництві та розповсюдженні контрафак-

тних примірників творів і об’єктів суміжних прав, а також засобів обходу технічних засобів

захисту, та про канали їх розповсюдження;

– вимагати прийняття інших передбачених законодавством заходів, пов’язаних із

захистом авторського права та суміжних прав.

Захист особистих немайнових і майнових прав суб’єктів авторського

права та (або) суміжних прав здійснюють також у порядку, встановленому ад-

міністративним, цивільним і кримінальним законодавством.

Найбільш оперативним і зручним джерелом інформації про авторське право і суміж-

ні права в Україні є офіційний бюлетень Державної служби інтелектуальної власності Укра-

їни «Авторське право і суміжні права», який видається з 2002 року. Періодичність видання

не рідше двох разів рік однією книгою, в якій застосовується наскрізна нумерація сторінок.

Бюлетень містить такі розділи:

– офіційні повідомлення;

– відомості про реєстрацію авторського права на твір;

– відомості про реєстрацію договорів, які стосуються права автора на твір;

– відомості про облік організацій колективного управління;

– покажчики (до розділу відомості про реєстрацію авторського права на твір);

– сповіщення.

У розділі бюлетеня «Офіційні повідомлення» публікуються:

– нормативні акти України у сфері охорони авторського права та суміжних прав;

– тексти міжнародних договорів, офіційні документи Всесвітньої організації інтелек-

туальної власності (ВОІВ) тощо.

У розділі бюлетеня «Відомості про реєстрацію авторського права на твір» подають:

– номер свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір;

– дата реєстрації авторського права;

– повне ім’я та/або псевдонім автора (авторів), чи позначення «анонімно»;

– повне ім’я або повне офіційне найменування роботодавця;

– об’єкт авторського права, до якого належить твір;

– вид, повна та скорочена назва твору (творів);

– вихідні дані для оприлюднених творів;

– анотація.

Матеріали подаються у порядку зростання номерів свідоцтв про реєстрацію авто-

рського права на твір.

У розділі бюлетеня «Відомості про реєстрацію договорів, які стосуються права авто-

ра на твір», подаються:

– повне ім’я та/або псевдонім автора (авторів) твору;

– вид, повна та скорочена назва твору (творів);

– об’єкт авторського права, до якого належить твір;

– номер реєстрації договору;

– дата реєстрації договору;

– вид договору;

– повне ім’я фізичної(их) або повне офіційне найменування юридичної(их) особи

(осіб), сторін договору.

Матеріали подаються у порядку зростання номерів рішень.

У розділі бюлетеня «Відомості про облік організацій колективного управління», по-

даються:

– назва організації колективного управління;

– основна сфера діяльності організації колективного управління;

– дата та номер видачі свідоцтва про облік організації колективного управління.

Матеріали подаються у порядку зростання номерів свідоцтв про облік організацій

колективного управління.

У розділі бюлетеня «Покажчики» містяться:

– нумераційний покажчик свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір за

об’єктами авторського права;

– алфавітний покажчик авторів творів;

– алфавітний покажчик роботодавців, яким належать авторські майнові права на

службовий твір.

У розділі бюлетеня «Сповіщення» подаються відомості щодо:

– зміни прізвища, ім’я та по батькові автора (авторів) твору;

– зміни складу авторів;

– зміни прізвища, ім’я та по батькові фізичної особи або повного офіційного на-

йменування юридичної особи, яка має авторське право на твір;

– визнання реєстрації недійсною;

– передачі (відчуження) майнових прав на твір;

– зміни у відомостях про передачу (відчуження) майнових прав на твір;

– надання дозволу на використання твору;

– зміни у відомостях про надання дозволу на використання твору;

– видачі дубліката свідоцтва про реєстрацію авторського права на твір;

– виправлення очевидних помилок (граматичних, синтаксичних, інформаційних тощо);

– реорганізації (ліквідації) організації колективного управління;

– видачі дубліката свідоцтва про облік організації колективного управління;

– виключення організації колективного управління з реєстру обліку організацій ко-

лективного управління.

Поиск по сайту: