Міжнародні класифікації об’єктів промислової власності
Обсяг інформації, що міститься в патентних документах, величезний. У
них містяться майже всі дані про досягнення людства в галузі техніки й техно-
логії, тому надзвичайно важливо, щоб ця інформація була доступна всім, кому
вона потрібна. З цього випливає, що потрібні системи, які певним чином іден-
тифікували би патентні документи, що належать до тієї чи іншої галузі техні-
ки, і, отже, які би дали можливість знайти потрібну інформацію.
Сьогодні створені й широко застосовують спеціальні інструменти для
вирішення цієї проблеми – це міжнародні класифікації об’єктів промислової
власності, а саме міжнародна патентна класифікація (МПК), міжнародна кла-
сифікація товарів і послуг для реєстрації знаків (МКТП), міжнародна класифі-
кація зображальних елементів знаків (КЗЕ) і міжнародна класифікація промис-
лових зразків (МКПЗ).
У багатьох державах історично склалися національні (внутрішні) патен-
тні класифікації (НПК): США, Великій Британії, Японії та ін., проте міжнарод-
на співпраця патентних відомств багатьох держав сприяла створенню міжна-
родної патентної класифікації (раніше цю систему часто називали міжнарод-
ною класифікацією винаходів – МКВ). Вона базується на Страсбурзькій угоді
1971 р., підготовленій Міжнародним бюро (ВОІВ).
Основне призначення МПК – бути інструментом для здійснення пошуку
патентної й науково-технічної інформації стосовно конкретного технічного
рішення.
МПК періодично переглядають з метою вдосконалення системи з ураху-
ванням розвитку техніки, і зазвичай кожні п’ять років затверджують її нову ре-
дакцію. Так, перша редакція МПК діяла з 01.09.1968 до 30.06.1974, друга – з
01.07.1974 до 31.12.1979, третя – з 01.01.1980 до 31.12.1984, четверта – з
01.01.1985 до 31.12.1989, п’ята – з 01.01.1990 до 31.12.1994, шоста – з
01.01.1995 по 31.12.1999, сьома – з 01.01.2000 до 31.12.2005, восьма (МПК-
2006) – з 01.01.2006 до 31.12.2008. Дев’ята редакція МПК (МПК-2009) набрала
чинності з 01.01.2009. При цьому рекомендується, щоб патентні документи,
які публікують і класифікують згідно з певною редакцією МПК, містили поси-
лання на номер цієї редакції за допомогою відповідної арабської цифри (крім
цифри 1): МПК, МПК2, МПК3, МПК4, МПК5, МПК6, МПК7 або МПК,
МПК2, МПК3, МПК4, МПК5, МПК6, МПК7. Також використовують скорочення
англійської назви «Int. Cl» (від International Patent Classification).
Відповідно до реформи МПК (починаючи з восьмої редакції) класифіка-
ція була розділена на базовий і розширений рівні. Кожна редакція базового рі-
вня вказується роком набрання нею чинності (МПК-2006, МПК-2009), а кожна
нова версія розширеного рівня вказується роком і місяцем набрання чинності
цієї версії (наприклад, МПК-2008.01)*.
МПК охоплює такі аспекти науки, техніки й технології, які можуть бути
об’єктом патентного захисту. Її поділено на вісім розділів, кожен з яких позна-
чено великою літерою латинського алфавіту від А до Н. Заголовки розділів
лише наближено відображають їх зміст:
* Досвід роботи з попередніми редакціями МПК показав, що для значної частки ко-
ристувачів (малих патентних відомств і непрофесійних користувачів патентної інформації)
70 000 рубрик (у сьомій редакції МПК) забагато; така кількість рубрик дає дуже багато де-
талей і перешкоджає правильному класифікуванню або визначенню класифікаційних індек-
сів, за якими слід проводити пошук. Для класифікування невеликих масивів національних
патентних документів дуже деталізована класифікаційна система не потрібна, оскільки
спричиняє небажані складнощі під час проведення пошуку в таких колекціях. Щоб уникну-
ти цього, було створено базовий рівень, який містить 20 000 рубрик, що будуть перегляда-
тися лише в разі нагальної потреби, і таким чином лишатиметься стабільним та надійним
для великої кількості користувачів. Усім документам будуть присвоєні принаймні індекси
базового рівня.
З іншого боку, для великих відомств або досвідчених пошуковців поточна редакція
МПК недостатньо деталізована. Таким користувачам потрібна система, яку можна легко
розширювати і адаптувати до нових технічних досягнень. Поглиблений рівень відповідає
цій вимозі, даючи можливість вносити поновлення кожні три місяці, що означає, що його
обсяг значно збільшиться протягом наступних років. Поглиблений рівень складається з
усіх груп базового рівня і великої кількості детальніших підрозділів.
А – Задоволення життєвих потреб людини;
В – Різні технологічні процеси; транспортування;
С – Хімія; металургія;
D – Текстиль; папір;
Е – Будівництво; гірнича справа;
F – Механіка; освітлення; опалення; двигуни й насоси; зброя;
боєприпаси; вибухові роботи;
G – Фізика;
Н – Електрика.
Розділи поділяють на класи, індекс кожного з яких складають з індексу
розділу та двозначного числа, наприклад В 01, F 28. Заголовок класу відобра-
жає зміст класу, наприклад:
В01 Способи й пристрої загального призначення для здійснення
різних фізичних і хімічних процесів;
F28 Теплообмін.
Кожний клас містить один або більше підкласів. Індекс підкласу складають
з індексу класу й великої літери латинського алфавіту, наприклад, В01F. Заголо-
вок підкласу з максимальною точністю визначає зміст підкласу, наприклад:
В01F Змішування, наприклад розчинення, емульгування, диспергування.
Кожний підклас складають з окремих рубрик, які називають «дробовими
рубриками». Серед дробових рубрик розділяють основні групи й підгрупи.
Індекс дробової рубрики складають з індексу підкласу, за яким розміще-
но два числа, відокремлених одне від іншого похилою рискою.
Індекс основної групи складають з індексу підкласу, за яким розташова-
но одно-, дво- або тризначне число, похила риска та два нулі, наприклад
В01F 9/00. Текст основної групи визначає галузь техніки, яку вважають доці-
льною для проведення пошуку, наприклад:
В01F 9/00 Змішувачі з обертовими резервуарами.
Підгрупи утворюють рубрики, підпорядковані основній групі. Індекс
підгрупи є аналогічним індексу основної групи, проте після похилої риски роз-
ташовано щонайменше дві цифри, крім 00, наприклад В01F 9/10.
Кожну третю або четверту цифру після похилої риски слід розуміти як
подальше додаткове ділення попередньої цифри. Отже, підгрупу з індексом
3/426 треба поставити після підгрупи 3/42, але перед підгрупою 3/43.
Текст підгрупи завжди розглядають у границях обсягу її основної групи
й визначає тематичну галузь, у якій вважають найбільш доцільним проведення
пошуку. Перед текстом підгрупи ставлять одну або більше крапок, які визна-
чають ступінь її підпорядкованості, тобто вказують на те, що підгрупа є руб-
рика, підпорядкована найближчій вище розташованій рубриці, надрукованій з
меншим відступом, тобто такій, що має на одну крапку менше (рис. 4.1).
15/00 T
15/02 .T1
15/04 . .T2
15/06 . .T3
15/08 .T4
15/10 . .T5
15/12 . . .T6
15/14 . . . .T7
Рис. 4.1. Приклад ієрархічної структури основної групи B29B 15/00
(тут «Т»–«Т7» – охоплення тематики різних груп)
У будь-якому разі текст підгрупи слід розглядати в границях змісту вище
розташованої рубрики, якій підпорядковано цю групу, наприклад:
В01F 9/00 Змішувачі з обертовими резервуарами;
9/10 .навкруги вертикальної осі.
Текст підгрупи В01F 9/10 має розумітися таким чином: «Змішувачі з ре-
зервуарами, які обертаються навкруги вертикальної осі».
Або, наприклад:
В01F 7/00 Змішувачі з обертовими перемішувальними пристроями в
нерухомих резервуарах;
7/16 .з мішалками, які обертаються навкруги вертикальної осі;
7/18 . .з пропелерами.
Текст підгрупи В01F 7/18 слід розглядати так: «Змішувачі з обертовими
перемішувальними пристроями у вигляді мішалок, які споряджено пропелера-
ми та обертаються навкруги вертикальної осі в нерухомих резервуарах».
Отже, повний класифікаційний індекс складають з комбінації символів,
які використовують для позначення розділу, класу, підкласу та основної групи
або підгрупи (рис. 4.2).
В 01 F 9/00
основна група
розділ або
клас 9/10
підклас підгрупа
дробові рубрики
Рис. 4.2. Приклад повного класифікаційного індексу згідно з МПК
15/04
15/06
15/02
15/08
15/10
15/12
15/14
15/00
Часто за заголовком класу, підкласу або за рубрикою йде фраза в дуж-
ках, яка містить посилання на іншу рубрику МПК. Така фраза вказує на те, що
тематика, яку визначають посиланням, охоплюється іншою рубрикою (або ру-
бриками) МПК.
Посилання може мати одне з таких значень:
а) обмеження обсягу (тобто звуження границь рубрики, яку розгляда-
ють);
б) вказівку про перевагу (іншої рубрики над тією, яку розглядають);
в) інформативну вказівку (у цьому разі інша рубрика «має перевагу» по-
рівняно з рубрикою, яку розглядають).
Технічна суть винаходу стосується або створення (вдосконалення) будь-
якого об’єкта, або того, яким чином цей об’єкт використовують. Цей факт
знаходить своє відбиття в побудові МПК, яка поєднує в собі два підходи до
оцінки класифікованого об’єкта: функціонально-орієнтований і галузевий.
Винаходи (корисні моделі; далі – винаходи), суть яких полягає в природі
або функції об’єкта, називають функціонально-орієнтованими. Їх класифіку-
ють у функціонально-орієнтованих підрозділах МПК, наприклад:
В01D Розділення;
С01 Неорганічна хімія;
С07 Органічна хімія.
Винаходи, суть яких полягає в застосуванні або використанні об’єкта в
певній галузі, називають галузевими винаходами й класифікують у галузевих
підрозділах МПК, наприклад:
С01В Неметалічні елементи; їх сполучення;
С07С Ациклічні й карбоциклічні сполуки.
При цьому слід зазначити, що не завжди підрозділи МПК можуть роз-
глядатись як повністю функціонально-орієнтовані або повністю галузеві.
Часто єдиною інформацією, що розкриває суть певного технічного рішення,
є інформація про галузь його використання. У цьому разі винахід буде повністю
класифіковано в галузевому підрозділі МПК. Якщо ж конструктивні або функціо-
нальні особливості об’єкта винаходу належать до кількох галузей застосування, а
також якщо застосування об’єкта в певній галузі не є технічно суттєвим, винахід
буде класифіковано у функціонально-орієнтованому підрозділі МПК.
Правильне класифікування технічної суті можна здійснити, дотримую-
чись таких послідовних дій:
1) у першу чергу, слід вибрати найбільш відповідний розділ, потім клас,
підклас і, нарешті, основну групу або в її границях найбільш відповідну під-
групу з найбільшою кількістю крапок, обсяг якої буде достатнім, щоб охопити
всі найважливіші особливості технічної суті об’єкта, який розглядають;
2) як альтернативу, групу можна знайти за допомогою алфавітно-
предметного покажчика до МПК.
Основним елементом довідково-пошукового апарату (ДПА) до МПК є:
– покажчики класів до МПК відповідних редакцій класифікації;
– алфавітно-предметні покажчики (АПП), у яких всі технічні поняття, що
містяться в МПК, розташовано в алфавітному порядку;
– покажчики відповідності між технічним змістом рубрик різних редак-
цій МПК.
Використання покажчиків відповідності доцільно як на стадії визначення
області пошуку, так і безпосередньо під час пошуку для постійного коректу-
вання та уточнення пошукової області. Особливо це стосується, наприклад,
класу В29 «Оброблення пластиків; оброблення речовин у пластичному стані
взагалі», зміст якого значно змінився, починаючи з четвертої редакції МПК.
Витяг з дев’ятої редакції МПК наведено в додатку Г, а приклад розташу-
вання матеріалу в МПК – у додатку Д.
Поиск по сайту:
|