Інтелектуальна власність і мережа Інтернет

Мережу Інтернет (Internet) створено в США з метою надання більш

швидких і ефективних засобів роботи військовим, дослідникам і викладачам.

Проте, вже незабаром виявилися додаткові аспекти застосування Інтернет, за-

вдяки яким ця мережа почала збільшуватися лавиноподібно (з двох тисяч у

1985 р. до двохсот мільйонів на початку третього тисячоліття і до мільярда на-

прикінці 2008 р.). Обслуговують вони численну армію користувачів у всьому

світі й їх кількість безперервно зростає. Мережа Інтернет дає змогу за лічені

хвилини або навіть у режимі реального часу розповсюджувати й одержувати

різноманітну інформацію, яка містить у тому числі й об’єкти авторського й

суміжних прав: програми для ЕОМ, бази даних, аудіо- і відеозаписи тощо. Усі

ці об’єкти надзвичайно вразливі, оскільки в Інтернеті величезна кількість часто

дуже цінної з економічної точки зору інформації перебуває в режимі вільного

доступу й тому майже безплатно тиражується серед численних споживачів.

Тобто на сьогодні є реальні умови порушення прав суб’єктів інтелектуальної

власності в мережі Інтернет.

1996 р. у Женеві підписані Договір ВОІВ про авторське право й Договір

про виконання і фонограми. Ці договори були укладені для врахування знач-

них змін у розповсюдженні інформації на сучасному етапі й доповненні існую-

чих у цій сфері договорів, а саме: Бернської та Римської конвенцій та угоди

ТРІПС (див. п. 6.2).

Договори 1996 р. насамперед спрямовано на вирішення питань, спричи-

нених сучасними цифровими технологіями, зокрема розповсюдженням об’єк-

тів через електронну мережу, тому їх іноді називають Інтернет-договорами.

Одним з питань, пов’язаних з використанням Інтернет, є порушення ав-

торських прав і прав на засоби індивідуалізації осіб – знаки для товарів і по-

слуг, а також фірмові найменування. Суперечки про порушення прав на засоби

індивідуалізації найчастіше стосуються неправомірного використання в на-

йменуваннях доменів (адрес осіб у мережі Інтернет) – позначень, які повністю

або частково відтворюють фірмові найменування або знаки для товарів і по-

слуг.

Практика свідчить, що під час вибору найменувань доменів у Інтернеті

володарі інформаційних ресурсів намагаються зупинитися на максимально

простих і логічних іменах, що асоціюються у споживачів з конкретним учас-

ником господарського обігу або його діяльністю, який функціонує в конкрет-

ному географічному регіоні, державі або всьому міжнародному інформаційно-

му просторі.

Так, для особи, зареєстрованої в Україні й діючої на українському ринку,

з комерційної позиції та зручності для користувачів доцільно мати наймену-

вання домену name.ua; для міжнародної корпорації – name.com, для організа-

ції, що має регіональний ринок збуту товарів або надання послуг, наприклад, у

Києві, – name.kiev.ua, де name – назва особи (юридичної, фізичної); com – між-

народне найменування домену першого рівня, яке зазвичай використовують

комерційні організації, ua – географічне найменування домену першого рівня,

яке відповідає двосимвольному коду країн світу, виділеному Україні згідно з

міжнародним стандартом ISO 3166-1; kiev.ua – географічне найменування до-

мену другого рівня, вибране в системі реєстрації найменувань в Україні.

Отже, найменування доменів – це апаратно-програмний засіб індивідуа-

лізації осіб, який дає змогу споживачам просто й ефективно знаходити у вірту-

альному просторі відомі їм у господарчому обігу найменування.

Можливість же вільного вибору найменування домену породжує й про-

типравне явище – кіберксвоттинг (англ. cybersquatting), яке позначає реєстра-

цію найменувань доменів, що збігаються із засобами індивідуалізації або поді-

бні до них, з їх наступним недобросовісним використанням як для власних

комерційних цілей, так і для пропозиції до продажу самим правовласникам за-

собів індивідуалізації. Якщо в першому випадку подібні дії можна кваліфіку-

вати як недобросовісну конкуренцію, то у другому притягти порушника до

відповідальності досить важко, і сторона, зацікавлена в придбанні відповідно-

го найменування домену, часто вимушена його купувати у власника цього на-

йменування (див., наприклад, «Патенты и лицензии», №4, 2001, С.20–26).

Беручи до уваги стрімкі темпи розвитку мережі Інтернет і правові питан-

ня, що виникають під час користування нею, ВОІВ докладає значних зусиль

щодо розроблення відповідної законодавчої бази.

Поиск по сайту: