Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Педагогічна компетентність та майстерність учителя



Під компетенція ми розуміємо сукупність взаємозалежних якостей особистості (знання, уміння, навички, способи діяльності), необхідних для якісної продуктивної діяльності в умовах переходу на навий Державний стандарт початкової загальної освіти. Компетентність визначаємо як володіння відповідними компетенціями. Відповідно до мети конкретизовано основні завдання формування педагогічної компетентності майбутнього фахівця початкової освіти:

- забезпечити оволодіння технологіями самоорганізації та самоактуалізації;

- створити умови для становлення професійної культури майбутнього спеціаліста;

- активізувати формування ключових компетенцій майбутнього вчителя початкової школи;

- формувати професійну мобільність студентів;

- організовувати методичну, дидактичну підтримку студентів;

- формувати соціальну активність на основі особистісних якості та соціальних умінь особистості.

Професійна компетентність вчителя – це сукупність його особистісних якостей, загальної культури та кваліфікаційних знань, умінь, методичної майстерності, гармонійна інтеграція яких в педагогічній діяльності дає оптимальний результат.

Значущість педагогічної компетентності для педагогічної діяльності зумовлюється її функціями.

До них належать такі функції:

- педагогічного самовизначення;

- педагогічного самомотивування;

- педагогічного самонавчання та самовдосконалення;

- педагогічного самореалізації;

- педагогічного само профілактики та само реабілітації.

Врахування даних функцій у процесі формування педагогічної компетентності забезпечить успішне вирішення мети і завдань професійної підготовки майбутніх фахівців.

Професійна компетентність – це базова характеристика діяльності спеціаліста; вона включає як змістовий (знання), так і процесуальний (уміння) компоненти і має головні суттєві ознаки, а саме: мобільність знань, гнучкість методів професійної діяльності і критичність мислення. Професійна компетентність учителя обумовлює його педагогічну майстерність.

Запишіть самостійно по-пам’яті визначення понять компетенція, компетентність, професійна компетентність з цого фрагменту лекції (3-4 хвилини). Можна порадитись з товаришем по парті.

Які записи ви зробили в конспекті?

Вчитель повинен володіти педагогічною майстерністю, якої набуває у процесі своєї практичної діяльності і оволодіння педагогічним досвідом. "Майстерність вихователя не є якимось особливим мистецтвом, — писав А. Макаренко, — що вимагає таланту, але це спеціальність, якої треба навчитись, як треба навчити лікаря його майстерності, як треба навчити музиканта." Успіх учителя в оволодінні педагогічною майстерністю залежить від наявності в нього педагогічних здібностей.

В оволодінні педагогічною майстерністю можна виокремити кілька рівнів:

елементарний - наявні окремі якості професійної діяльності: володіння знаннями для виконання педагогічних дій, предметом викладання; продуктивність навчально-виховної діяльності є низькою;

базовий - володіння основами педагогічної майстерності: педагогічні дії гуманістично зорієнтовані, стосунки з учнями і колегами розвиваються на позитивній основі, добре засвоєно предмет викладання, навчально-виховний процес організовано методично впевнено і самостійно;

Досконалий - чітка спрямованість дій учителя, їх висока якість, діалогічна взаємодія у спілкуванні; вчитель самостійно планує і організовує свою діяльність на тривалий проміжок часу, маючи на меті розвиток особистості школяра;

творчий -ініціативність і творчий підхід до організації професійної діяльності; вчитель самостійно конструює оригінальні педагогічно доцільні прийоми взаємодії; діяльність будує, спираючись на рефлективний аналіз; сформовано індивідуальний стиль професійної діяльності.

Завдання вищого педагогічного закладу освіти - допомогти студентові опанувати основні закони педагогічної майстерності для усвідомленого і продуктивного початку професійної діяльності; сформувати гуманістичну спрямованість, дати ґрунтовні знання, розвинути педагогічні здібності, озброїти технікою взаємодії, підготувати до професійного самоаналізу великого розмаїття педагогічних ситуацій.

"Здібності, - пише Д. Ніколенко, - це індивідуально-психологічні особливості людини як умова успішного виконання конкретної діяльності. За всіх інших однакових умов вони найповніше визначають рівень майстерності і творчих успіхів, обдарованості і продуктивності праці особистості".

Педагогічні здібності відносяться до спеціальних розумових здібностей і спрямовані на формування особистості, на навчання і виховання дітей і дорос­лих. У педагогічних здібностях загальним є те, що виявляється в нахилах особистості до педагогічної діяльності, у своєрідних позиціях розуму, емоційної польової сфери, характерологічних особливостях особистості, які виявляються 11 життєвій спрямованості на виховання інших (ці загальні педагогічні здібності притаманні всім, кому довірено керівництво людьми, їх виховання). Спеціальні [педагогічні здібності зумовлені загальними педагогічними здібностями і виступають в органічній єдності. Але загальне в структурі спеціальних педагогічних здібностей реалізується по-різному, залежно від виду педагогічної діяльності - виховання, навчання спеціального предмета, керівної ролі педагога. У процесі формування педагогічних здібностей необхідно мати на і не лише загальні, а й спеціальні компоненти педагогічних здібностей.

Здібності людини до певного виду діяльності перебувають у тісному зв'язку з відповідними знаннями, уміннями і навичками. Без знань та умінь працювати не можна, але глибина знань та майстерність спеціаліста, у свою чергу, зумовлюються відповідними здібностями. Щоб майстерно працювати, необхідна ще й здатність володіти загальними і фаховими знаннями, уміннями, засобами для успішного вирішення навчальних завдань, технікою праці.

Кожна спеціальність потребує своєрідного виявлення знань і вмінь. В особливостях виявлення широти і глибини духовних сил особистості і полягають спеціальні здібності, що зумовлюють її кмітливість, винахідливість, майстерність.

До найхарактерніших ознак здібностей відносять їх творче виявлення. Творча діяльність – це, насамперед, розумова діяльність людини. М. Аллен і О. Гілфорд вважають, що для творчих здібностей найбільш необхідні такі здатності:

1) відкинути звичайні, стандартні методи вирішення і шукати нові, оригінальні;

2) бачити далі безпосередньо даного і очевидного;

3) схопити суть основних взаємозв'язків, властивих проблемі;

4) виявити можливості реорганізації елементів для нового функціонування;

5) переключити дію об'єкта для його нового вживання;

6) передбачити декілька можливих шляхів і подумки вибрати найбільш ефективний;

7) переключитися з однієї зорової моделі на іншу, закладену в тому ж образі;

8) відчуття присутності проблеми там, де здається, що "все вже розв'язано";

9) передбачити наслідки;

10) висловити різноманітні ідеї у відносно необмеженій ситуації;

11) розподілити події на "кроки" воптимальній послідовності;

12) точно визначити деталі, необхідні для розвитку загальної ідеї;

13) запропонувати вдалі, незвичайні відповіді у специфічній ситуації;

14) до ідейної плідності (здатності "сипати" ідеями, незалежно від їх якості).

У педагогічній літературі виділяють шість визначальних здібностей до педагогічної діяльності, а саме:

комунікативність- професійна здатність педагога, що характеризується потребою у спілкуванні, готовністю легко вступати вконтакт, викликати позитивні емоції у співрозмовників і відчувати задоволення від спілкування;

перцептивні здібності - професійна проникливість, пильність, педагогічна інтуїція, здатність сприймати і розуміти іншу людину;

емоційна стабільність- здатність володіти собою, зберігати самоконтроль, здійснювати саморегуляцію за будь-якої ситуації, незалежно від зовнішніх чинників, які провокують емоційний зрив;

оптимістичне прогнозування– прогнозування розвитку особистості з орієнтацією на позитивне в ній і перетворення всієї структури особистості через вплив на позитивні якості;

креативність- здатність до творчості, спроможність генерувати незвичні ідеї, відходити від традиційних схем, швидко розв'язувати проблемні ситуації.

Важливою рисою педагога є володіння ним педагогічним мисленням, тобто його здатність застосовувати теоретичні положення філософії, психології,педагогіки, методики у конкретних педагогічних ситуаціях навчально-виховної роботи, вирішувати конкретні педагогічні завдання, використовувати і теоретичні положення педагогіки у конкретних ситуаціях, бачити в явищах навчально-виховного процесу педагогічну суть.

Педагогічне мислення має відповідати певним критеріям і параметрам:

- здатності аналізувати виховні явища і факти в їх цілісності, взаємозв'язку і взаємозалежності;

- здатності прослідкувати генезис педагогічних взаємодій і впливів;

- здатності співвідносити педагогічну дію з цілями та результатами навчання і виховання;

- здатності використовувати у педагогічній мислительній практиці всі типи і способи мислення;

- здатності здійснювати в єдності аналіз і синтез педагогічних явищ, розрізняти педагогічну істину від помилок;

- здатності у педагогічній теорії і практиці переходити від абстрактного (ідеї) до конкретного - педагогічної ситуації - і мислено рухатись у зворотному напрямку;

- здатності відмовлятися (заперечувати) від усталених шаблонів і стереотипів, шукати і знаходити нові оцінки, узагальнення, підходи, дії;

- здатності використовувати теорію і нові ідеї у практичному, творчому пошуку;

- здатності ефективно застосовувати логіку фактів і переконливу аргументацію в діалозі з дітьми;

- здатності проявляти гнучкість мислення та оперативність;

- здатності співвідносити тактичні і стратегічні дії.

Майбутньому вчителеві важливо з перших днів навчання у вищому заклад і освіти виробляти в себе установку на оволодіння педагогічним мисленням. Для цього важливо вчитися не відкидати важкопояснюване, а спокійно і наполегливо шукати підходи до розуміння складного педагогічного явища, глибоко осмислювати його, перевіряти істинність оцінок і висновків практикою і колективним обговоренням.

Невід'ємною рисою сучасного вчителя має бути його оптимізм. Він впливає на ефективність навчання школярів, викликає у них позитивні емоції: добрий настрій, зацікавленість і захопленість справою, активність, рішучість, упевненість у своїх силах. "Треба, щоб учитися було переможно, радісно і легко", — говорив дитячий письменник Борис Житков.

Камертоном цього бадьорого, мажорного стану є, передусім, вчитель, його поведінка. У розвитку оптимізму важливу роль відіграє "гімнастика" почуттів: учитель повинен зміцнювати себе в радості, доброті, бадьорості, енергійності. А. Макаренко з цього приводу прямо вказував, що педагог повинен бути веселим, бадьорим, мусить робити для цього певні зусилля, створювати свій настрій.

Важливою рисою вчителя є педагогічний такт. Це – професійна, психолого-педагогічна особливість поведінки вчителя у взаємовідносинах з учнями, яка відповідає цілям і завданням виховання і проявляється у творчій, педагогічно виправданій його діяльності. Педагогічний такт передбачає відповідне ставлення до учнів, уміння в кожному конкретному випадку знаходити правильну лінію поведінки. Він потрібен вчителю у системі його виховного впливу як на учнівський колектив, так і на кожного учня зокрема.

Особисті якості вчителя в їх сукупності становлять його авторитет. Авторитет учителя — загальновизнана учнями та їхніми батьками значущість достоїнств учителя й заснована на цьому сила його виховного впливу на дітей. До таких достоїнств належать висока духовність, культура, інтелігентність, ерудиція, високі моральні якості, педагогічна майстерність.

Учні вважають авторитетним того вчителя, який глибоко знає свій предмет і майстерно його викладає, любить дітей, відчуває їхні наміри і прагнення, доброзичливо відгукується на них.

Український письменник Ю. Збанацький, сам педагог, у повісті "Малиновий дзвін" так описує вибір педагогічної професії героєм твору Тарасом Демидовичем: "З самого дитинства я звик дивитися на вчителя як на щось виняткове, як на людину особливої природи. Мій перший учитель був для мене святинею... У своїх дитячих мріях я плекав у собі народного вчителя. Мені хотілося бути в усьому схожим на свого вихователя... Для мене навіть звання "учитель" містило в собі незвичайний, неосяжний зміст. Учитель, Людина, яка знає все, бачить все, розуміє все. Учитель не для себе живе — для народу. То ж якою треба бути людиною, щоб заслужити всенародну пошану! І коли я сам став учителем, то вже ніколи не забував того, як на мене дивляться учні, їхні батьки..."

Серед вимог до сучасного вчителя не останнє місце займає і його зовнішній вигляд. У дитячому віці, вважав К. Ушинський, зовнішнє і внутрішнє, форма і суть змішуються дуже легко. І неохайна, задушна шкільна кімната, подертий, заяложений, погано надрукований підручник майже так само відбивають у дітей бажання вчитися, як, наприклад, неприваблива, непристойна зовнішність учителя. Педагог повинен бути особливо вимогливим до свого одягу і прикрас. "Тому я, - казав А. Макаренко про себе, - жодного разу не вийшов з непочищеними чобітьми або без пояса".

Порадьтесь з товаришем по парті й запишіть якими педагогічними здібностями повинен оволодіти вчитель і які ознаки має педагогічне мислення.

Що ви записали до конспекта?

ВИСНОВОК

Отже педагогічна діяльність (праця)—особливий вид суспільно корисної діяльності дорослих людей, свідомо спрямованої на підготовку підростаючого покоління до життя відповідно до економічних, політичних, моральних, естетичних цілей. Вона передбачає цілеспрямовану діяльність дорослих — батьків, учителів, школи та інших виховних установ, спрямовану на здійснення керівництва процесом виховання дітей.

Педагогічна діяльність включає в себе такі компоненти:

а) цілеспрямована діяльність — навчання і виховання підростаючого покоління, формування у нього певних людських якостей;

б) предмет праці— людська істота з неповторними індивідуальними якостями;

в) засоби праці— інструментом впливу на предмет праці є особистість вчителя: його знання і вміння, його культура і моральне обличчя, його почуття і воля. Суб'єкт праці і визначальний засіб педагогічного процесу зливаються.

Учительська професія поєднує в собі дві спеціальності. Кожен учитель є спеціалістом з того предмета, який він викладає, і, крім того, — педагогом-вихователем. Ці дві спеціальності у діяльності вчителя завжди виступають в єдності: навчаючи дітей своєму предмету, вчитель виховує їх; а виховуючи — домагається вищих успіхів у навчанні. Виконання функцій викладання і виховання—не рівнозначні. Навчитися виховувати дітей набагато складніше, ніж їх навчити.

Вчитель має бути готовим до виконання таких функцій: конструктивної, комунікативної, організаторської та гностичної. усі особистісні риси вчителя мають професійну значущість. Разом з тим не можна уявляти собі образ учителя як деяку стандартну, незмінну модель, яка складається із загальноприйнятих доброчинностей.

Особисті якості вчителя є для учня і взірцем, і засобом виховного впливу за нього. Учень, наслідуючи вчителя, переймає його знання, вміння, манери, звичку працювати і поводитися. Знання вчителя, його кращі моральні й вольові «гості — важливий засіб переконання і впливу на учня. Духовні якості учня формуються за допомогою духовних якостей інших людей і, насамперед, вчителя.

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.