Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Грошово - кредитна політика Центрального банку



Сутність грошово - кредитної політики полягає в сукупності заходів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, які проводить держава.

Розробка та реалізація грошово - кредитної політики - це ключова функція Центрального банку. Цільовою функцією грошово - кредитної політики є забезпечення внутрішньої стабільності грошей. Весь інструментарій грошово - кредитної політики мусить бути спрямований на досягнення оптимальної рівноваги у співвідношенні між попитом та пропозицією грошей.

До основних типів грошово - кредитної політики (ГКП) слід віднести:

· політику "дорогих" грошей (політику грошово - кредитної рестрикції);

· політику "дешевих" грошей (політику грошово - кредитної експансії).

Політика "дорогих" грошей - це коли весь інструментарій ГКП

підпорядковується згідно з динамікою економічного циклу стискання обсягів грошової та кредитної емісії.

Політика "дешевих" грошей - полягає у забезпеченні доступності для суб'єктів економічної діяльності грошових і кредитних ресурсів.

Основними цілями ГКП є ієрархічно пов'язані між собою наступні цілі: стратегічні, проміжні, тактичні.

Стратегічні цілі передбачають:

· збалансування економічного розвитку;

· забезпечення оптимальної зайнятості;

· стримування інфляції.

Проміжні цілі:

· пожвавлення ринкової кон’юнктури;

· стримування ринкової кон’юнктури.

Тактичні:

· зміна грошової маси;

· зміна процентної ставки.

Стратегічні цілі можуть бути кінцевими щодо загальноекономічної політики держави. Проміжні цілі є підтримкою досягнення стратегічних цілей, тактичні ж цілі мають короткостроковий, оперативний характер і покликані забезпечити проміжні цілі ГКП

До суб'єктів ГКП відносять:

· банківська система - це центральний та комерційні банки;

· урядові структури - це Мінфін або казначейство, органи нагляду за діяльністю банків і контролю за грошовим обігом, інституції зі страхування депозитів, а також інші установи.

Дворівнева банківська система - передбачає забезпечення стабілізації Грошового обігу, здійснення комплексу депозитних операцій, кредитного обслуговування фізичних та юридичних осіб.

Монопольне право - управління грошовим обігом і забезпечення його стабільності надається Центральному банку.

До інструментів грошово - кредитної політики .відносять:

· здійснення операцій на відкритому (вторинному) ринку, де реалізуються державні цінні папери;

· регулювання резервної норми відрахувань комерційними банками;

· зміна норми банківського проценту.

Операції на відкритому ринку зводяться до купівлі — продажу уповноваженими установами держави її цінних папер1в, Коли Центральний банк купує цінні папери, що перебувають у володінні комерційних банків, то він здійснює таким чином додаткову грошову емісію. У цьому разі у зв'язку зі зростанням резервів збільшується кредитний потенціал останніх.

Обов'язкові резерви - є часткою банківських депозитів та інших пасивів, отриманих банком з інших джерел, яка, згідно чинного законодавства або із . встановленими нормативними актами має зберігатися у формі касової готівки та їх депозитів на коррахунку центрального банку.

Метою нормативного визначення обов'язкових резервів є забезпечення захистуінтересів клієнтів і надійності банку в підтриманні його ліквідності.

Змінюючи норму обов'язкового резерву, центральний банк безпосередньо впливає на пропозицію грошей та .банківського кредиту. Якщо зменшується норма обов'язкових резервів, банки мають можливість збільшити ліквідність своїх активів і вдатися через кредитування до емісії нових грошей. Коли норма резерву підвищується ці можливості звужуються. Внаслідок того, що лише незначна частина всіх активів банків зберігається у формі готівки, зміна норми резерву на певну величину може призвести до багаторазового збільшення чи зменшення пасивів банківської системи.

Облікова політика - полягає у тому. що облікова ставка процента формується на базі надання центральним банком позик комерційним банкам. Такий кредит надається банкам, що зіткнулися з тимчасовими фінансовими труднощами, як правило, на короткий термін і під заставу державних цінних паперів. Це збільшує на таку суму вільні резерви і кредитний потенціал.

Облікова ставка відіграє опосередковану функцію. Якщо вона знижується, то в банку виникає зацікавленість в отриманні додаткових сум таких кредитів, і навпаки. Відповідно через зміну облікової ставки збільшується або зменшується на грошовому рину пропозиція кредитних ресурсів. З урахуванням змін у позиції надлишкового резерву ця динаміка реалізується через механізм кредитного мультиплікатора.

 

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.