Специфічний характер вартості грошей

Ринок грошей формує відносну вартість та ціну на гроші які складаються під впливом попиту та пропозиції.

Гроші – товар мали власну внутрішню вартість. Вони втілювали в собі певну частку затрат суспільно необхідної праці й через це виконували в світі товару роль загального вартісного еквіваленту.

Паперові, розмінні на золото, гроші мали вартість офіційно визначеної на основі зафіксованого державою масштабу цін вагової частки золота.

Сучасні кредитні гроші мають відносну вартість, яка, відповідно сучасної монетарної теорії, пов’язана з їх економічною корисністю. У загальноекономічному значенні корисність певного блага характеризується його здатністю задовольняти відповідні потреби людей. Корисність грошей визначається опосереднено через корисність інших товарів та послуг, що їх можна отримати на ці гроші. Номінальна вартість цих грошей визначається тим середовищем, у якому вони функціонують і формується зіставленням кількості доступних благ та наявною на даний момент потребою в них. Шкала цінності (корисності) характеризується обернено пропорційною залежністю до наявної пропозиції.

Відносна вартісна оцінка диференційована в залежності від їх функціонального використання. Тому попит на гроші формується на засадах “портфельного підходу” визначення більшої економічної корисності від інвестування грошей чи їх утримання в ліквідній формі, тобто для трансакційного використання чи у функції нагромадження.

Вартість трансакційних грошей визначається їх покупною спроможністю, знаходиться в оберненій залежності від загального рівня цін.

При визначенні купівельної спроможності використовують високоліквідний агрегат грошей М₁ відносно товарної маси. Вираховують динаміку загального рівня цін через показник індексу цін (на товари споживчого попиту, виробничого призначення, роздрібних цін СРІ, ринкових цін WРІ, чи через дефлятор ВНП GNP).

Відносна вартість грошей, що нагромаджуються визначається (як винагорода за втрату ліквідності) нормою відсотка в прямій залежності.

Але розмежовуючи способи формування відносної вартості грошей треба враховувати і наявність механізму їх взаємодії: обернений вплив ставки відсотка на купівельну спроможність грошей і навпаки реагування купівельної спроможності на зміни відсоткової ставки.

При доході більше, ніж величина споживчого кошика попит на гроші для обігу залежить від відсоткової ставки; норма процента виступає арбітром по розподілу касових залишків. Чим нижче норма процента тим більше грошей знаходиться у населення, що приводить до росту цін та зниження вартості грошей.

Підвищення норми банківського процента попит на інвестиційні активи (акції, облігації) знижується, а на гроші зростає і навпаки.

Вартість грошей визначається взаємодією відносної вартості їх у функції обігу та функції нагромадження.

Функції грошей.

Функція грошей – певна “робота” їх щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення. Щодо назви функції та їх кількості питання найбільш дискусійне.

Представники марксистської теорії називають 5 функцій:

· Міри вартості, яка є вихідною функцією, на основі якої встановлюється ціна, що залежить від вартості товару і величини вартості самої грошової одиниці. Величина грошової одиниці (інструмент для визначення ціни) визначається масштабом цін, який фіксується державою. Деякі сучасні економісти цю функцію називають мірою цінності, одиницею рахунку бо сучасні гроші виконують посередницьку, рахункову функцію, а не міру вартості. Ціна і вартість співпадають рідко. Вартість складається в процесі виробництва, ціна - стихійно на ринку під впливом попиту і пропозиції. Для підтримання вартості грошей необхідно, щоб ціни в найбільшій мірі відбивали вартість товарів і попит був збалансованим пропозицією.

Якщо попит > пропозиції, то ціна > вартості, ціна ≤ вартості, виробництво скорочується.

Гроші як міра вартості виступають для обліку затрат праці, контролю за мірою праці і мірою споживання, встановлення цін, перерозподілунаціонального доходу. Цю функцію гроші виконують ідеально.

· В процесі купівлі-продажу товарів гроші виступають посередником, виконуючи функцію засобу обігу реально і це можуть бути і кредитні і повноцінні гроші. Процес товарно-грошового обігу здійснюється за схемою Т – Г – Т.

Розвиток ринкових відносин звужує сфери використання цієї функції, виконують гроші цю функцію в основному в роздрібній торгівлі. При інфляційних процесах товарообмін на грошовій основі замінюється бартером.

Для забезпечення функціонування грошей як засобу обігу необхідно щоб гроші акумулювалися в банках і постійно здійснювали кругообіг.

Функції міри вартості і засобу обігу тісно пов’язані між собою, органічно доповнюють одна одну. Ці дві функції пояснюють необхідність

грошей та процес становлення грошових відносин.

· Гроші як засіб платежу обслуговують погашення різних боргових зобов’язань: в кредитних відносинах , а в подальшому реалізацію і інших грошових зобов’язань (виплата заробітної плати, платежі в бюджет, фонди цільового призначення, комунальні платежі та ін.). Цю функцію виконують в основному гроші в безготівковій формі і можуть реалізувати її тільки стабільні гроші. Зарубіжні економісти цю функцію не визнають, а в порядку створення грошей та її кругообігу функція платежу можлива при виконанні функції нагромадження, бо щоб віддати борг гроші попередньо в чомусь повинні бути капіталізовані.

· Засіб нагромадження – це функція в якій гроші обслуговують нагромадження вартості (форми багатства) в її загальній абстрактній формі в процесі розширеного відтворення. Це касові залишки для використання в майбутньому, що можливо при умовах перевищення продуктивності праці над споживчими потребами. Спочатку гроші (повноцінні) зберігалися як скарб, потім передавалися в борг з метою одержання на них проценту, або дивіденду. Гроші можуть нагромаджуватись на банківських рахунках, інвестуватися в цінні папери. Функцію нагромадження можуть виконувати тільки стабільні гроші, що можливо при залученні всіх грошей в обіг. В економічній літературі цю функцію називають функцією засобу нагромадження і збереження коштів.

· Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. В зарубіжній практиці ця функція замінена поняттям ступінь конвертованості на іноземну валюту; в міжнародних економічних зв’язках світові гроші виконують функції, ще і національні (міри вартості, обігу, нагромадження), але механізм дії цих функцій більш складний. Як світові гроші використовують декілька валют, що користуються довірою: долар США, ієна, євро та деякі інші.

5. Роль грошей у різних економічних формаціях

Роль грошей визначається рівнем розвитку товарного виробництва і адекватних йому суспільних відносин, піддається змінам згідно з направленістю функціонування економіки.

Коли господарство мало натуральний характер, роль грошей не мала бути реалізованою, бо економічний стан товаровиробника не залежав від ринку.

В умовах адміністративно-командної економіки роль грошей була обмеженою. Гроші виступали головним чином в якості інструмента обліку та контролю з боку органів управління господарством. Гроші не мали позитивного впливу на центрального суб’єкта економіки – товаровиробника.

При капіталізмі всі продукти виробництва мають товарну форму і гроші мають сприятливі умови для виконання своїх функцій, бо економічні відносини в суспільстві переведені на еквівалентні засади. Гроші стали носієм капіталу, на ринку створюється ринковий механізм стимулювання і регулювання суспільного виробництва, в центрі якого знаходяться гроші.

Особливості виявлення ролі грошей в різних моделях економіки заключається в:

· дії їх на покращення в господарській діяльності;

· посилення зацікавленості різних ланцюгів господарства в розвитку виробництва, перш за все за допомогою обґрунтованого ціноутворення, стимулюючого росту обсягів виробництва, зниження витрат;

· створення режиму залежності грошових витрат від надходжень, що стимулює зростання продуктивності праці і економії використання ресурсів;

· здійснення контролю в процесі грошового обороту за цінами, обсягами і якістю поставляємої продукції.

Поиск по сайту: