Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Закон кількості грошей, необхідних для обігу



Закон грошового обігу полягає в тому, що протягом будь - якого періоду часу для обігу необхідна лише певна, об’єктивно зумовлена маса купівельних і платіжних засобів.

Зміст цього закону можна виразити рівнянням:

 

Кф = Кн

 

де Кф—фактична-маса грошей в обігу,

Кн - об’єктивно необхідна для обігу маса грошей.

Виходячи з рівняння І. Фішера, кількість грошей, необхідна для забезпечення обігу товарів та послуг прямо пропорційна номінальному обсягу виробництва (ВНП) та обернено пропорційна швидкості обігу грошової одиниці, що можливо представити так:

де P – абсолютний рівень цін;

V – реальний обсяг виробництва;

Y – швидкість обігу грошей.

У країнах з розвиненою економікою врахування вимог закону Кн здійснюється на основі визначення стану грошового обігу, тобто фактичної міри збалансованості Кф та Кн, а також розробки і впровадження в життя відповідної кредитної та бюджетної політики.

Враховуючи функціонування грошей в різних сферах економіки, рівень

впровадження способів платежів розрахувати величину Кн можна з використанням рівняння:

де Кн – кількість грошей, що приймає участь в обігу;

S PQ – сума цін товарів, що реалізуються в певний період;

S К – сума продажів товарів і послуг в кредит;

S П – загальна сума платежів, строк оплати яких настав;

S ВП – сума платежів, які погашаються шляхом взаємного

зарахування боргів.

Збалансованість Кф та Кн є важливою умовою забезпечення сталості грошей. На сталість грошей впливають фактори кількості їх та швидкості обігу, які в свою чергу впливають на величину Кф, постійно збільшуючи її щодо Кн.

В умовах золотого стандарту вирівнювання Кф та Кн забезпечувалося автоматично, в умовах кредитних грошей - через проведення державою грошово-кредитної та фіскально-бюджетної політики.

У сучасній західній літературі проблема балансування Кф і Кн взагалі не аналізується. Проблема забезпечення стабільності грошей та є центральною, проте вона там вирішується із суто ринкових позицій – через регулювання співвідношення між попитом і пропозицією грошей на грошовому ринку.

Нові гроші в оборот поступають із банків, які їх створюють в результаті кредитних операцій. Кредитний характер грошової емісії є одним із основних основостворюючих принципів організації грошової системи.

“Випуск” і “емісія” грошей – поняття не рівнозначні.

Випуск грошей відбувається постійно комерційними банками при видачі позичок та касовому обслуговуванні клієнтів, одночасно йде повернення сум позичок, здача готівкової виручки клієнтами.

При емісії випуск грошей в оборот призводить до загального збільшення грошової маси в оброті на суму, що не забезпечена надходженнями (поверненням) в комерційні банки.

Емісію готівкових грошей здійснює тільки Центральний банк відповідно кредитної позиції комерційних банків при проведенні їх рефінансування чи купівлі цінних паперів, які є у розпорядженні банків на відкритому ринку, купівлі іноземної валюти.

Емісію безготівкових грошей здійснюють і Центральний банк і комерційні, вона є первинною. Головна мета безготівкової емісії – задоволення додаткової потреби господарств та населення в оборотних засобах, що виникає зі зростанням виробництва, зростанням цін на товари.

При функціонуванні дворівневої банківської системи емісія грошей здійснюється через механізм дії банківського мультиплікатора, що забезпечується рухом позичкової вартості між різними банками. Сприяє еластичності емісії норма обов’язкових відрахувань (від депозитної суми), що зберігається в центральному банку, як обов’язкові резерви, у формі касової готівки комерційних банків та їх депозитів.

Норму обов’язкових резервів встановлює центральний банк, їх призначення: захист інтересів клієнтів банків, підтримання ліквідності банків, регулювання емісійної діяльності. Обов’язкові резерви участі в кредитній емісії банки не приймають, використовуються тільки вільні резерви.

Величина вільних резервів банку розраховується наступним чином:

 

Рв = К + ЗК ± МБК – ВСФ – Ор –Ао

 

де Рв – вільний резерв;

К - загальний капітал банку;

ЗК – залучені кошти;

МБК- сальдо заборгованості банку по міжбанківському кредиту, також НБУ;

ВСФ- відрахування до централізованого страхового фонду;

Ор – обов’язковий резерв;

Ао – вклади банку в активні операції, не повернуті на даний момент.

 

Надання позичок збільшує грошову масу, її сума збільшення обернено пропорційна величині обов’язкових резервів, суму збільшення можна визначити через коефіцієнт експансії (величину грошового мультиплікатора):

 

де m - коефіцієнт експансії;

МR – норма обов’язкових резервів.

 

Максимальну суму нових грошей ( ∆ М), що можуть бути утворені банківською системою на основі суми вільних резервів розраховується з використанням формули:

При величині вільних ресурсів Е в 1000 дол. і нормі обов’язкових відрахувань 25% ефект від мульплікації складає

НБУ може провести емісію шляхом зниження норми відрахувань, що збільшить величину вільних ресурсів по всій банківській системі.

Рівень мультиплікатора, що склався на певний час, можна визначити як співвідношення загальної маси грошей в обороті ( грошей в пропозиції) до суми грошової бази:

де Мо – готівка в обороті поза банками;

D - маса грошей в депозитах комерційних банків;

R - сума резервів комерційних банків (гроші на коррахунках та в касах банків).

 

Касове обслуговування клієнтів проведення банками за рахунок надходжень готівки від клієнтів, в разі зменшення надходжень банк її “купує” в іншому банку за рахунок зменшення безготівкової суми на його коррахунку в банку, що “продає” готівку, або одержання від “продавця” позички. В цілому по банківській системі емісія готівки проводиться центральним банком.

Таким чином, управління механізмом банківського мультиплікатора (емісію безготівкових грошей) проводиться виключно центральним банком, випуск – комерційним.

Готівкові гроші трансформуються із безготівкових, що знаходяться на депозитних рахунках, представляють собою складову частину грошової маси, створеної комерційними банками, в результаті дії механізму банківського мультиплікатора.

Емісія безготівкових грошей, як правило, викликає потребу в емісії готівкової форми. В грошовій масі України готівка складає 1/25.




©2015 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.