Поняття грошового обороту як процесу руху грошей

В умовах товарно-грошових відносин в процесі купівлі-продажу товарів, надання послуг, задоволення різного роду зобов’язань у грошовій формі, а також при розподілі та перерозподілі грошових коштів виникають розрахунки і платежі. Сукупність усіх грошових платежів утворює грошовий оборот.

На мікроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругообіг індивідуального капіталу. При цьому гроші виступають однією з функціональних форм капіталу, яким володіє власник цього індивідуального капіталу.

На макроекономічному рівні грошовий оборот обслуговує кругообіг усього сукупного капіталу суспільства на всіх стадіях суспільного відтворення: у виробництві, розподілі, обміні і споживанні. Тому його називають ще сукупним грошовим оборотом. У сукупному грошовому обороті гроші функціонують виключно як гроші і не є формою капіталу.

Суб’єктами грошового обороту є всі юридичні та фізичні особи, які беруть участь у створенні, розподілі, обміні та споживанні валового національного продукту. Їх можливо об’єднати в такі групи:

· Фірми - суб’єкти, що забезпечують створення і реалізацію ВНП;

· Домашні господарства – суб’єкти, що забезпечують виробництво ВНП основними факторами (робочою силою, засобами виробництва) і є кінцевими його споживачами;

· Державні структури – суб’єкти, які забезпечують розподіл та перерозподіл вартості створеного НД та НП, здійснюючи вплив на реалізацію та споживання останнього;

· Фінансові посередники – суб’єкти грошового ринку, які спрямовують потік грошових коштів від їх власників до позичальників.

Грошовим оборотом взаємопов”язуються основні ринки, через які здійснюється більшість грошових відносин між економічними суб’єктами:

· Ринок продуктів, на якому реалізується створений фірмами НП;

· Ринок ресурсів, на якому фірми купують необхідні для виробництва ресурси (робочу силу, капітал, інформацію та природні ресурси);

· Фінансовий ринок, де реалізуються вільні грошові кошти;

· Світовий ринок, через який здійснюється зв’язок внутрішньої економічної системи із “зовнішнім світом”.

Усі розрахунки і платежі, які становлять грошовий оборот, можливо згрупувати у кілька великих потоків в залежності від їх призначення у відтворювальному процесі. Це дає можливість схематизувати весь грошовий оборот у вигляді кількох взаємопов’язаних потоків руху грошей, які здійснюються циклічно, за колом (рис.1.) У наведеній схемі для зручності стрілками та цифрами позначені лише грошові потоки і не показано зворотні потоки товарів та послуг. Окрім того, допускається, що всі ресурси, необхідні фірмам для підтримання їх діяльності, повністю перебувають у приватній власності сімейних господарств.

Рис. 1. Спрощена модель грошового обороту

Грошові потоки

Грошовий потік – сукупність платежів, які обслуговують окремий етап (частину) процесу розширеного відтворення.

У наведеній схемі сукупного грошового обороту виділено такі окремі грошові потоки:

1 - оплата фірмами необхідних їм ресурсів, які вони купують у сімейних

господарств (земля, робоча сила, житло тощо);

2 - оплата урядовими органами праці державних службовців;

3 - доходи сімейних господарств від реалізації їхніх ресурсів, які

становлять національний дохід;

4 - витрати сімейних господарств на споживання;

5 - сплата сімейними господарствами чистих податків;

6 - заощадження, що спрямовуються на грошовий ринок;

7 - позички фірм для здійснення інвестицій;

8 - інвестиційні витрати фірм;

9 - державні позики;

10 - державні закупки;

11 - оплата імпорту;

12 - надходження грошей від експорту;

13 - доходи фірм від реалізації товарів та послуг (національного

продукту);

14 - чистий приплив коштів з світового ринку на внутрішній;

15 - чистий відплив коштів з внутрішнього ринку на світовий.

В кожній групі суб’єктів і в кожному секторі ринку є вхідні і вихідні грошові потоки, які повинні балансуватися, що забезпечує збалансованість (замкнутість) грошового обороту в цілому як важливу передумову сталості всієї економічної системи.

Замкнутість грошового обороту, перш за все, забезпечують рівність номінальних обсягів національного доходу (3) і національного продукту (13).

В ланці потоків сімейних господарств балансуючим виступає потік 6 - заощадження; урядових структур - запозичення (9), в групі фірм - 7 теж запозичення на грошовому ринку.

У відкритій економіці більш складним для балансування є ринок продуктів на що впливають сплата за імпорт та приплив грошей за експорт. При чистому імпорті балансування потоку національний продукт необхідні позички ззовні - від іноземних банків для оплати чистого імпорту (14) чи розмістити кошти, одержані від чистого експорту на іноземних ринках через механізм фінансових операцій (потік 15).

За напрямками руху грошей відносно національного доходу грошові потоки розділяються на дві групи: потоки втрат - чисті податки, заощадження, оплата чистого імпорту та потоки ін'єкцій - інвестиції, державні закупки, надходження від чистого експорту. Ці дві групи потоків повинні балансуватися.

Поиск по сайту: