Помощничек
Главная | Обратная связь


Археология
Архитектура
Астрономия
Аудит
Биология
Ботаника
Бухгалтерский учёт
Войное дело
Генетика
География
Геология
Дизайн
Искусство
История
Кино
Кулинария
Культура
Литература
Математика
Медицина
Металлургия
Мифология
Музыка
Психология
Религия
Спорт
Строительство
Техника
Транспорт
Туризм
Усадьба
Физика
Фотография
Химия
Экология
Электричество
Электроника
Энергетика

Вплив водосховищ на природне середовище



В Україні водосховища та ставки створювалися в давні часи, але особливо інтенсивний ріст їх кількості спостерігається в другій половині ХХ століття.

Спорудження водосховищ призвело до збільшення об’єму зарегульованих вод суші майже на 6 000 км3 й уповільнення водообміну приблизно в 5 разів, а водообмін Дніпра уповільнився в 7-11 разів.

Спорудження гребель водосховищ веде до зменшення стоку води в річках. Разом з тим штучні водойми змінюють внутрішньорічний розподіл стоку, збільшуючи при цьому меженну його складову. Так за даними М.І. Львовича, водосховища обумовлюють збільшення меженного річкового стоку на землі на 27%.

Суттєво зменшився і стік наносів річок в результаті спорудження гребель водосховищ та акумуляції в них наносів. Так, каскад водосховищ на р. Міссісіпі зменшив у середньому стік завислих наносів із 450 до 295 млн.т.

Водосховища змінюють і термічний режим річок, спричиняють затопленню і підтопленню земель, “цвітінню” води, погіршують умови проходу на нерест риби, тощо.

 

БЛОК 6. ГІДРОЛОГІЯ БОЛІТ

Основною метою блоку є вивчення походження, розвитку, гідрологічного режиму боліт, їхнього впливу на річковий стік та практичного значення боліт.

При вивченні цього блоку студент повинен знати, вміти пояснити та набути навички:

1. Дати визначення боліт?

2. Знати походження боліт?

3. Знати типи боліт та особливості їхньої будови, морфології та гідрографії.

4. Вміти визначити водний баланс боліт та їх режим.

5. Знати, що таке діяльний та інертний шар?

6. Чим характеризується термічний режим боліт?

7. Як відбувається рух води в болотах?

8. Дати оцінку гідрологічної ролі боліт у природних комплексах.

9. Методи дослідження боліт.

10. Поширення боліт на земній кулі, в Україні.

11. Осушення боліт.

12. Яке народногосподарське значення мають болота?

Література

1. Богословский Б.Б., Самохин А.А., Соколов Д.П. Общая гидрология. - Л.: Гидрометеоиздат, 1984. - 356с.

2. Загальна гідрологія. Підручник / Левківський С.С., Хільчевський В.К., Ободовський О.Г. та ін.. - К.: Фітосоціоцентр, 2000. - 264с.

3. Кац Я.Я. Болота земного шара. - М.: Наука, 1971. - 295с.

4. Михайлов В.П., Добровольский А.Д. Общая гидрология. - М.: Высшая школа, 1991. - 368с.

5. Справочник по водным ресурсам / Под ред. Б.И. Стрельца. - К.: Урожай, 1987.

6. Чеботарев А.И. Общая гидрология. - Л.: Гидрометеоиздат, 1975. - 544с.

 

Болото - достатньо однорідний природний комплекс, який постійно перебуває в стані застійного або слабкопроточного зволоження, в якому відбувається накопичення органічної речовини у вигляді торфу і для якого характерна специфічна болотна рослинність.

До цієї категорії природних утворень відносяться також і заболочені землі.

Походження боліт пов’язане з заростанням водойм (озер, водосховищ, ставків) та з заболочуванням суші.

Заболочування - це процес, який приводить до утворення надмірно зволожених земель та боліт. Виділяють два основних види заболочування суші: затоплення і підтоплення території (рис. 5.1.).

Затоплення - це переважання атмосферних опадів над випаровуванням за відсутністю дренажу, або з незначним поверхневим стоком в умовах зниженого рельєфу.

Підтоплення - це підвищення рівня грунтових вод після спорудження гребель на річках, внаслідок надмірного зрошення значних територій та ін.

Заболочені землі - це надмірно зволожені ділянки земної поверхні з шаром торфу завтовшки менше 30 см.

 

 

 
 

Рис. 6.1. Заболочування суші

 

Типи боліт

Болота прийнято ділити на дві великі групи: заболочені землі (торфові болота арктичної тундри, очеретяні та осокові болота лісостепу, засолені болота напівпустелі та пустелі, заболочені тропічні ліси тощо) і торфові болота, які за характером водно-мінерального живлення, формою поверхні і складом рослинності поділяються на три типи: низинні, перехідні, верхові (рис.6.2).

Низинні болота - мають ввігнуту або плоску поверхню, що обумовлює застійний характер водного режиму і розповсюджені у знижених формах рельєфу, на місцях колишніх озер або в заплавах річок. Живляться болота за рахунок атмосферних опадів, стоку поверхневих вод з оточуючої території, річкових вод під час паводків і водопілля, грунтових вод. Для цих боліт характерна наявність євтрофної рослинності (чорна вільха, береза, осока, очерет тощо). Зольність торфу низинних боліт – 6-7% (рис. 6.2.).

Верхові болота - мають опуклу або плоску поверхню. Торф накопичується в центральній частині болота швидше, ніж на краях. Зустрічаються лише у вологому кліматі і розташовуються на плоских вододілах. Живляться такі болота лише за рахунок атмосферних опадів, бідні на мінеральні біогенні речовини і тому до них приурочена оліготорофна рослинність (сфагновий білий мох, пухівка, журавлина тощо). Зольність торфу цих боліт менше 4%.

 
 

Перехідні болота - це проміжні болота між низинними і верховими. Поверхня їх слабоопукла або плоска; мінеральне живлення помірне і відповідає вимогам мезотрофних рослин (береза, осока, сфагнові білі мхи).

Рис. 6.2. Схема верхового (а) та низинного (б) торф’яного болота

мікроландшафти: 1 – осокові, осоково-очеретяні, осоково-гіпнові; 2 - сфагново-осокові; 3 – сфагново-пухівкові; 4 – вільшаники; 5 – сосново-сфагнові; 6 – поклади сфагнового торфу; 7 – поклади очеретяного та осокового торфу; 8 – мінеральний грунт.

 

 




Поиск по сайту:

©2015-2020 studopedya.ru Все права принадлежат авторам размещенных материалов.