Класифікація О.І.Воєйкова

О.І.Воєйков виділив такі типи:

Тип І. Річки, які одержують воду від танення снігу на рівнинах і невисоких горах (до 1 000 м). Це річки північної частини Азії (Колима, Нижня Тунгуска) і Північної Америки (Юкон та ін.), де сніговий покрив лежить 8-10 місяців.

Тип ІІ. Річки, які одержують воду від танення снігу і льоду в горах (літнє водопілля). Це річки Середньої і Центральної Азії (Амудар’я, Сирдар’я та ін.).

Тип ІІІ. Річки, які одержують воду від дощу і мають водопілля влітку. Цей тип річок властивий регіонам з тропічними і мусонними дощами (Амазонка, Конго, Ганг, Амур та ін.).

Тип ІV. Річки, в яких водопілля буває внаслідок танення снігу навесні або на початку літа, проте значну частину води вони одержують і від дощу. Це більшість річок Східної Європи, річки Скандинавії , північної частини США.

Тип V. Річки, які живляться переважно за рахунок дощів узимку. Це річки Середньої і Західної Європи, частково Британських островів та ін.

Тип VI. Річки, які мають дощове живлення. Водопілля на них взимку, в літню пору стік невеликий, можливе пересихання річок. Це річки Південної Європи, Північної Африки, Каліфорнії, Чилі, Нової Зеландії та ін.

Тип VII. Відсутність річок внаслідок посушливості клімату. Це річки пустель Сахара, Каракуми, Кизилкум, плоскогір’їв Центральної Азії та Північної Америки.

Тип VIII. Річки, які пересихають. Це річки Північного Криму, Східного Закавказзя, частини Монголії та ін.

Тип ІХ. Країни без річок, внаслідок того, що їхня територія повністю вкрита снігом і льодовиками.

Класифікація М.І. Львовича.

Для визначення ступеня переважання того чи іншого виду живлення прийнято три градації. Якщо один із видів живлення дає більше 80% річного стоку річки, то необхідно казати про винятковезначення даного виду живлення. Якщо на долю даного виду живлення припадає від 50 до 80 % стоку, то це переважне значення даного виду живлення (інші види живлення враховуються лише тоді, коли на їх долю припадає більше 10 % річного стоку). Якщо жоден із видів живлення не дає більше 50 % річного стоку, то таке живлення називають змішуваним.

Водний режим річок

Водний режим річки – це закономірні зміни в часі стоку, швидкостей течії, рівнів води і похилів водної поверхні. Водний режим залежить від сукупності фізико-географічних факторів, серед яких найважливішу роль відіграють метеорологічні та кліматичні фактори.

Фази водного режиму – це закономірне чергування протягом року періодів підвищеної та низької водності, які відбивають зміни умов живлення річки. Основними фазами водного режиму є водопілля, межень (літня та зимова), паводки.

Водопілля – це щорічний, відносно тривалий підйом рівнів та збільшення витрат води, зумовлений надходженням води від одного з головних джерел живлення. За походженням водопілля може бути сніговим, снігово-дощовим або дощовим. За часом настання водопілля може бути весняним – танення снігу на рівнинах та невисоких горах; весняно-літнім – танення снігу в горах; літнім – танення вічних снігів та льодовиків у горах та випадання мусонних дощів.

Різновидністю водопілля є повінь. Повінь – це дуже високе водопілля, яке призводить до затоплення значних площ у долинах річок.

Паводки – це відносно швидкі і короткочасні підйоми рівнів і збільшення витрат води в річці внаслідок дощів або сніготанення під час відлиг. За часом настання паводки можуть бути зимовими, літніми, осінніми та протягом усього року. Паводки поділяються на місцеві та транзитні.

Межень– це фаза водного режиму річки, що характеризується тривалим (сезонним) стоянням низьких рівнів і витрат води в річці внаслідок різкого зменшення або припинення поверхневого стоку. В цей час річка живиться в основному підземними водами. За часом настання межень буває літньою та зимовою.

Рівневий режим річок

Рівнем води називається висота поверхні води, яка відраховується відносно певної умовної горизонтальної постійної площини, що називається нулем графіка. Рівень води є важливим елементом водного режиму. Від його висоти залежить глибина і ширина річки, площа водного перерізу, похили, швидкості течії, витрати води тощо. Відомості про рівні води потрібні багатьом галузям народного господарства – водному транспорту та лісосплаву, енергетиці, меліорації, рибному господарству тощо.

Гідрологічний пост– це пункт на водному об’єкті, який обладнаний приладами й обладнанням для проведення систематичних гідрологічних спостережень. Гідрологічні пости бувають рейкові або пальові.

Рейкові гідрологічні постискладаються з однієї або кількох рейок, прикріплених до опор містка чи до спеціально забитих у русло річки паль.

Пальові гідрологічні пости– це коли у берег річки забивають ряд паль так, щоб крайні з них були на 0,5 м вище і нижче від найвищого і найнижчого рівнів води, а перевищення між головками сусідніх паль було не більше 0,8 м. Спостереження на цьому посту проводяться за допомогою переносної водомірної рейки.

Нуль графіка гідрологічного поста– це умовна горизонтальна площина, що приймається за нуль рахунку при вимірюванні рівня води на гідрологічному посту.

Рейки, палі і нуль графіка прив’язуються нівелюванням до репера гідрологічного поста.

Відповідні рівні– це рівні води двох водомірних постів, що відповідають одній і тій же фазі режиму рівнів річки. Якщо порівняти графіки коливання рівнів води за даними гідрологічних постів, які розташовані за течією річки згори до низу, то можна помітити подібність цих графіків. Окремим максимумам і мінімумам на графіку коливання рівнів води на верхніх постах відповідають максимуми і мінімуми на нижніх постах, але з деяким запізненням. Проміжок часу запізнення цих характерних точок на графіках називається часом добігання.

Річковий стік

Стік – це рух води на поверхні землі, а також в товщі грунту і гірських породах в процесі круговороту її в природі. Показником стоку є витрата води.

Поверхневий стік – стік, який спостерігається на поверхні землі.

Підземний стік – стік, який спостерігається в товщі грунту.

Схиловий стік – стік, який спостерігається на схилах.

Русловий стік– це стік, що спостерігається на річковій мережі.

Місцевий стік – це стік, який сформувався в межах однорідного фізико-географічного району.

Дощовий стік – стік, який виникає внаслідок випадіння дощу.

Витрата води – це кількість води, що протікає через живий переріз в одиницю часу і може бути визначена за формулою:

Q = V_сер.• w, м³/с,

де V_сер. – середня швидкість течії для всього живого перерізу, м/с;

w – площа живого перерізу в м³, яка визначається промірами глибин русла по поперечному створу.

Основними характеристиками стоку є:

Об’єм стоку– це кількість води, яка стікає з будь-якої площі і протікає в руслі річки через даний створ за якийсь час (рік, місяць, добу); м³:

W = Q T,

де Т – кількість секунд за добу 86400, за рік 31,54 х 10⁶ с.

Модуль стоку– це кількість води, яка стікає з одиниці площі водозбору (1км²) за одиницю часу (1 с) і визначається за формулою:

М = Q 10³ / F, л /с км²,

де F - площа басейну, км²;

Q - середня витрата води, м³/с;

10³ – перевід м³/с в літри.

Висота шару стоку– це кількість води, що стікає з водозбору за проміжок часу і дорівнює товщі шару рівномірно розподіленого по площі басейну річки. Визначається за формулою:

у = W 10³ / F 10⁶ = W / F 10³, мм,

де 10³ – перевід м в мм;

10⁶ – перевід км² в м².

Коефіцієнт стоку ( h ) – це відношення величини шару стоку (у) з даної площі за якийсь час до величини шару атмосферних опадів (х), які випадають на цю площу за той самий час:

h = у/х

Це безрозмірна величина і дорівнює нулю або більша за нього, але менша одиниці.

Внутрішньорічний розподіл стоку – це розподіл величини стоку за календарним періодом чи сезонами року.

Мінливість стоку – це коливання величин стоку за часом.

Максимальний стік – це стік річок, який формується або в результаті надходження талих снігових і льодовикових вод або за рахунок дощу.

Мінімальний стік – це стік, який формується під впливом особливостей підземного живлення річок і спостерігається в межень.

Крива виснаження стоку – це крива, яка характеризує закономірність зменшення величини стоку у зв’язку з виснаженням запасів води в річковому басейні.

Багаторічні циклічні коливання стоку – це зміна величини стоку, яка характеризується чергуванням маловодних і багатоводних років різної тривалості та з різним відхиленням від їх середнього багаторічного значення.

Крива об’єму води в річці – крива зв’язку між об’ємами та середніми витратами води на ділянці річки.

Гідрограф – це хронологічний графік зміни витрат води в даному створі водотоку.

Рис. 3.6. Типовий гідрограф річки :

1. зимова межень ; 2. весняна повінь; 3. літня межень; 4. літньо-осінній паводок.

Розчленування гідрографа – це графічне виділення на гідрографі об’ємів води, які сформувалися за рахунок різних джерел живлення (рис. 3.7).

1. при відсутності гідрологічного зв’язку річкових і поверхневих вод; 2. на малих і середніх річках; 3. при наявності постійного зв’язку; 4. якщо немає гідрологічного зв’язку; 5. при тривалому стоянні високих рівнів; 6. льодостав; 7. льодохід.

І – снігове, ІІ – дощове, ІІІ – підземне; А, Б та В – початок, кінець і пік повені; 1-5 – лінії, що розділяють снігове та підземне живлення в період повені при різному характері взаємодії річкових і грунтових вод

Поиск по сайту: