Вплив боліт на стік річок

Вплив боліт на стік річок не однозначний. У зоні достатнього та надмірного зволоження болота практично не впливають на норму річного стоку і знижують максимальний стік річок. У районах недостатнього зволоження річковий стік за наявністю болотних масивів зменшується порівняно з незаболоченими водозборами. Болотні масиви, де значні площі зайняті озерами та мікроозерами, сприяють регулюванню стоку річок.

БЛОК 7. ГІДРОЛОГІЯ ЛЬОДОВИКІВ

Основною метою даного блоку є вивчення умов й особливостей походження, існування та розвитку льодовиків, їхнього складу, будови, фізичних властивостей, геологічної і геоморфологічної діяльності, географічного поширення та форми взаємодії з оточуючим середовищем.

При вивченні цього блоку студент повинен знати:

1. Як відбувається перетворення снігу в глетчерний лід та утворення льодовика?

2. Що таке лавини, які їхні різновиди і де вони виникають?

3. Що таке снігова, кліматична, орографічна снігова лінія?

4.Класифікація льодоутворення за характером танення снігу, ступеня водовіддачі та вигляду льодоутворення.

5. Що таке абляція, її види?

6. Рівняння балансу льоду і води в льодовику.

7. Рівняння балансу маси льодовика .

8. Режим льодовиків.

9. Рух льодовиків.

10.Робота льодовиків.

11.Типи льодовиків.

12.Поширення та значення льодовиків.

Література

1. Богословский Б.Б., Самохин А.А., Иванов К.Е., Соколов Д.П. Общая гидрология. - Л.: Гидрометеоиздат, 1984. - 356с.

2. Гляциологический словарь. - Л.: Гидрометеоиздат, 1984. - 527с.

3. Голубев Г.Н. Гидрология ледников. - Л.: Гидрометеоиздат, 1976. - 247с.

4. Долгушин Л.Д., Осипова Г.Б. Ледники. - М., 1989. -447с.

5. Загальна гідрологія. Підручник / Левківський С.С., Хільчевський В.К., Ободовський О.Г. та ін. - К.:Фітосоціоцентр, 2000. - 264с.

6. Михайлов В.Н., Добровольский А.Д. Общая гидрология: Учеб. для геогр. спец. вузов. - М.: Высшая школа, 1991. - 368с.

7. Лосев К.С. Лавины СССР. - Л.: Гидрометеоиздат, 1966. - 131с.

Утворення льодовиків

Льодовик - це маса льоду з постійним закономірним рухом, розміщений в основному на суші, має певну форму, значні розміри і утворений внаслідок накопичення та перекристалізації твердих атмосферних опадів. Головне джерело живлення льодовика - тверді опади, які накопичуються на дні та схилах западин. Для існування льодовиків потрібний вологий клімат з від’ємними температурами взимку та влітку. Якщо влітку спостерігаються плюсові температури, то період з теплою погодою має бути коротким, щоб сніг, який випав, не встиг розтанути.

Снігова лінія – це лінія, яка поділяє ділянки з додатнім та від’ємним балансом снігу. Вище снігової лінії прибуток снігу більший за витрати, тому відбувається його накопичення, а нижче - витрати снігу перевищують прибуток, тому сніговий покрив там буває періодично. Сніг накопичується до певної висоти, нижче якої встановлюється рівновага.

Кліматична снігова лінія – це середнє положення снігової лінії і визначається кліматичними умовами місцевості. Вище неї в середньому за рік сніг може накопичуватися більше, ніж танути чи випаровуватись, нижче увесь сніг, що випав взимку, може повністю розтанути влітку.

Вище кліматичної снігової лінії спостерігається позитивний сніговий баланс, нижче – від’ємний, а на самій лінії – нульовий сніговий баланс. Сніг накопичується до певної висоти, нижче якої знову встановлюється рівновага.

Сезонна снігова лінія - межа між поверхнею, що вкрита снігом і поверхнею, яка не має снігу.

Орографічна снігова лінія - снігова лінія визначається місцевими особливостями рельєфу (експозицією та крутістю схилів).

Найвище снігова лінія розміщена в субтропіках (на висоті - 6 500 м), що пов’язано з сухістю повітря в цих широтах. Найнижче снігова лінія розміщена в полярних районах, що пояснюється низькими температурами. У південній півкулі, для якої характерний морський клімат, снігова лінія скрізь розташована нижче, ніж у тих самих широтах північної півкулі, а починаючи з 62⁰ пд.ш. вона лежить на рівні моря.

Частина тропосфери, що розташована вище кліматичної снігової лінії, в межах якої сніговий баланс позитивний і відбувається накопичення твердих атмосферних опадів, називають хіоносферою.

Розвантаження накопиченого снігу відбувається постійно шляхом сповзання утворених льодовиків або сходом лавин.

Лавина- це снігові маси, які сповзають з похилої підстилаючої поверхні гірських схилів, захоплюючи з собою нові маси снігу. Лавини характерні для гірських масивів, де крутість схилів понад 15⁰, потужність снігу перевищує 0,5 м і можуть утворюватися як в холодну пору року, так і в теплу.

Сухі лавини - снігова маса зривається від найменшого струсу повітря чи підстилаючої поверхні (постріл, порив вітру, різкі звуки) в місцях, де кут похилу поверхні понад 45⁰, швидкість руху - до 80 - 100 м/с. Це зимові лавини.

Мокрі, або грунтові лавини - рухаються перекочуванням по змоченій талою водою поверхні грунту або снігу, обростають новими масами снігу, захоплюють каміння, землю, дерева тощо. Мокрі лавини дуже часто мають постійні шляхи руху, які називають лотками. Мокрі лавини характерні для теплої пори року.

Наст - під дією сонячних променів свіжий сніг у поверхневому шарі підтає, а вночі знову замерзає і поверхня вкривається тонкою льодяною кіркою.

Фірн - подальше накопичення снігу, ущільнення і перехід у пухирчасту сіро-білу масу, яка складається з деформованих льодяних зерен. Щільність фірну 0,3 - 0,5 г/см³. Область поширення фірну утворює фірновий басейн, або зону живлення льодовика. Поверхня фірнового басейну постійно покрита снігом, під яким на значній глибині знаходиться кристалічний лід льодовика.

Глетчерний лід або льодовик - усе більш ущільнюючись фірн переходить у білий фірновий лід (зі щільністю 0,85г/см³), а далі в чистий прозорий лід блакитного кольору (зі щільністю 800 - 910 кг/м³). Зміна кольору та щільності льоду при утворенні льодовиків спричинена видаленням з маси льоду пухирців повітря. Так, свіжий сніг містить до 90% повітря, фірн – 60%, фірновий лід – 30%, глетчерний – 15%.

Режеляція – це замерзання льодових кристалів і окремих брил льоду в місцях їх зіткнення. При температурі 0⁰С режеляція відбувається за нормального тиску, а при більш низьких температурах – за підвищеного.

Конжеляція - повторне змерзання розталої води на поверхні льоду.

Таким чином, в льодовиках спостерігається три принципово різних способи утворення льоду – шляхом рекристалізації снігу та фірну (під тиском), шляхом замерзання талої води в товщі фірну (інфільтраційний лід), шляхом замерзання талої води на поверхні льоду (конжеляційний лід).

В різних кліматичних умовах, а також в різних частинах одного льодовика процес льодоутворення відбувається по-різному.

Класифікація льодоутворення за характером танення щорічного снігу, ступеня водовіддачі та вигляду льодоутворення за П.Шумським та А.Кренке:

1. Снігова (рекреталізаційна) зона - зона, в якій танення та водовіддача відсутні. Льодоутворення відбувається шляхом рекристалізації. Товщина фірну 50 - 150 м. Нижня межа зони відповідає середній річній температурі біля - 25⁰С. Зона поширення - внутрішня частина Антарктиди (вище 900-1350м над рівнем моря), Гренландії (вище 2000-3000м), вершини Паміру (вище 6 200 м).

2. Снігово-фірнова (рекресталізаційно-режеляційна) зона - зона, де танення снігу відбувається тільки в теплу пору року, водовіддача практично відсутня. Льодоутворення відбувається в основному шляхом рекресталізації. Товщина фірну 20 - 100 м. Зона характерна для периферії льодовикового покриву Антарктиди (на висоті 500 - 1 100 м), Гренландії, для високих гір Паміру (вище 5 800 м).

3. Холодна фірнова (холодна інфільтраційно-рекресталізаційна) зона - зона, де танення і водовіддача із річного шару снігу помірні. У нижніх шарах вода знову замерзає. Льодоутворення відбувається на 2/3 шляхом замерзання інфільтраційної води і на 1/3 шляхом рекристалізації. Температура льодовика нижче 0⁰С. Ця зона поширена в горах з континентальним кліматом.

4. Тепла фірнова (тепла інфільтраційно-рекристалізаційна) зона-зона, де танення та водовіддача значні, формується інтенсивний стік. Льодоутворення відбувається в рівній ступені шляхом інфільтраційного замерзання і рекристалізації. Товщина фірну 20 - 40 м. Температура льодовика біля 0⁰С. Зона поширена в горах і на арктичних островах в умовах морського клімату.

5. Фірново-льодяна (інфільтраційна) зона - танення і водовіддача значні. Льодоутворення в основному інфільтраційне. Товщина фірну не більше 5 - 10 м. Зона характерна для гірських льодовиків в умовах континентального клімату.

6. Зона льодяного живлення (інфільтраційно-конжеляційна) - танення і водовіддача інтенсивні. Льодоутворення відбувається шляхом інфільтрації та конжеляції. Фірну в цій зоні не має. Зона типова для гірських льодовиків в умовах континентального клімату.

Лінія нульового снігового балансу - це лінія, яка на тілі самого льодовика проходить трохи нижче, ніж кліматична снігова лінія в даному районі Землі. Це можна пояснити як додатковим надходженням снігу на поверхню льодовика шляхом заметілі та лавинного перенесення, так і охолоджуючим впливом самого льодовика.

Фірнова лінія - горизонтальна лінія (влітку), яка відділяє поверхню фірну від поверхні льоду.

Поиск по сайту: