Класифікація В.Д. Зайкова за внутрішньорічним режимом

Стоку води

В.Д. Зайков поділив усі річки колишнього СРСР на три основні групи :

І - річки з весняним водопіллям (рис.3.10);

ІІ - річки з водопіллям у теплу пору року (рис.3.8);

ІІІ - річки з паводковим режимом (рис.3.9).

Рис. 3.8. Гідрографи річок з водопіллям в теплу пору року

а – далекосхідний

б – тянь-шанський

Рис. 3.9. гідрографи річок з паводковим режимом

а – причорноморський

б – кримський

в – північнокавказький

А – казахстанський

б – східноєвропейський

в – західносибірський

г – східносибірський

д – алтайський

За характером весняного водопілля та іншими особливостями режиму річки І групи поділені на п’ять типів: казахстанський, східноєвропейський, західносибірський, східносибірський і алтайський.

Річки казахстанського типу характеризуються дуже різко вираженою високою хвилею весняного водопілля, в інші пори року річки дуже маловодні, а багато з них навіть пересихають. Це річки посушливих районів Казахстану, Заволжжя, Туринської низовини.

Східноєвропейський типрічок характеризується високим весняним водопіллям, низькою літньою і зимовою меженню та підвищеним осіннім стоком за рахунок дощів. Найбільш показовими прикладами річок цього типу є Волга, Дніпро, Дон.

Західносибірський типрічок відрізняється невисоким і розтягнутим весняним водопіллям, підвищеним літньо-осіннім стоком та низькою зимовою меженню. Це річки Західно-Сибірської рівнини (Об, Іртиш).

Для річок східносибірського типу характерне високе весняне водопілля, літньо-осінні паводки і дуже низький стік у зимовий період (аж до повного перемерзання річок). Це пояснюється незначною роллю грунтового живлення в умовах багаторічної мерзлоти. Це річки Алдан, Колима та ін.

Алтайський типрічок відрізняється невисоким і розтягнутим водопіллям, підвищеним літньо-осіннім і низьким стоком у зимовий період. Такий характер водопілля в основному визначається режимом танення снігу в горах і умовами стоку дощових опадів. Крім Алтаю, річки з таким режимом є на Кавказі, в Середній Азії та на Сахаліні (річки Том, Бія).

Групу річок з водопіллям у теплу пору року поділяють на два типи: далекосхідний і тянь-шанський. Для річок далекосхідноготипу характерне невисоке і дуже розтягнуте водопілля в теплу пору і низький стік протягом решти року. Основним джерелом живлення річок є дощові води. Багато річок взимку перемерзає. До цього типу належать річки Далекого Сходу, Східного Забайкалля і Яно-Індигірського району (річки Амур, Зея, Яна).

Тянь-шанський типрічок за характером водопілля частково подібний до далекосхідного, проте водопілля на них формується не дощовими, а талими водами високогірних снігів і льодовиків, тобто тісно пов’язане з ходом температури. Це річки Тянь-Шаню, Паміру, Великого Кавказу, Камчатки (річки Терек, Вахш, Нурек).

Серед річок з паводковим режимом виділяють три типи: причорноморський, кримський і північнокавказький(рис.3.9).

Річки причорноморського типумають паводковий режим протягом року, який зумовлений значними дощами. Це річки Закавказзя, а також карпатські притоки Дністра (річки Сочі, Кура, Черемош).

На річках кримського типупаводки спостерігаються протягом холодного періоду року, влітку та восени багато річок пересихають. Цей тип річок поширений у Криму, Ленкорані та інших районах (річки Салгир, Альма, Кача).

Річки північнокавказького типув холодну пору року мають сталу межень, а в теплу – часті паводки. До них належать в основному водотоки східної половини північного схилу Великого Кавказу (річки Великий Зеленчук та Малий Зеленчук, Кума).

Поиск по сайту: